Рішення

від 21.08.2019 по справі 420/1262/19

НОВОПСКОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу 21.08.2019

ЄУ № 420/1262/19

Провадження №2-о/420/315/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року Новопсковський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді Проньки В.В.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Новопсков в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області,

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт того, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хрустальний Луганської області, у віці 72 років, причина смерті - набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в стовбурі.

В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області на тимчасово окупованій території України внаслідок набряку головного мозку, інфаркту головного мозку в стовбурі помер її чоловік ОСОБА_2 . З метою належної реєстрації смерті чоловіка заявник звернулася до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області, але їй було відмовлено у проведенні державної реєстрації смерті останнього, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду.

Ухвалою Новопсковського районного суду Луганської області від 05.08.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку окремого провадження на 21.08.2019.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Заявник в заяві просила розглядати справу без її участі.

Від представника заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи без її участі.

З огляду на викладене, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які беруть участь у справі, та без фіксування судового засідання технічними засобами, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що заяву необхідно задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Відповідно до ст.17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану підставою для проведення державної реєстрації смерті є документ встановленої форми про смерть, виданий закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Отже, вказаний закон не містить спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово не підконтрольній Україні території, що при таких обставинах унеможливлює державну реєстрацію смерті певної особи в позасудовому порядку.

Відповідно до відмови Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області від 23.07.2019 за вих. № 398/18.11-132 заявнику відмовлено в проведенні державної реєстрації смерті ОСОБА_2 за наданим документом на підтвердження смерті останнього з посиланням на те, що свідоцтво про смерть видане на території, де органи державної влади України не здійснюють свої повноваження, не відповідає встановленій формі документів відповідно до чинного законодавства України та не є підставою для проведення державної реєстрації смерті відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України Про державну реєстрацію актів цивільного стану .

Відповідно до паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого Краснолуцьким МВ УДМС України в Луганській області 29.09.2012, заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженка селища Софіївский Луганської області, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Як вбачається з матеріалів справи, заявник перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_2 від 14.07.1972.

Згідно копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Краснолуцьким МВ УМВС України в Луганській області 01.04.1996, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

На підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявник надала лікарське свідоцтво про смерть № 148 від ІНФОРМАЦІЯ_2, видане медичною установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно якого ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, причина смерті - набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в стовбурі.

Заявник також надала свідоцтво про смерть, видане 10.07.2019 установою, розташованою на тимчасово неконтрольованій українською владою території, згідно якого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в м.Хрустальний (Красний Луч) Луганської області.

Також на підтвердження факту смерті ОСОБА_2 заявником до матеріалів справи додано фотокартку з кладовища, накладну на придбання ритуального приладдя.

Оцінюючи лікарське свідоцтво про смерть, свідоцтво про смерть, суд виходить з того, що смерть особи є юридичним фактом, що має наслідком припинення, зміну та виникнення багатьох правовідносин, а тому має безпосереднє значення для реалізації різними особами своїх прав.

Відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Стосовно окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки : документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії зазначено, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів .

Європейський суд з прав людини послідовно розвиває цей принцип у своїй практиці. Так, якщо у справі Лоізіду проти Туреччини (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах Кіпр проти Туреччини (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та Мозер проти Республіки Молдови та Росії (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики. При цьому ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі Мозер проти Республіки Молдови та Росії наголосив, що першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою) (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016, §142). При цьому, за логікою Міжнародного суду ООН і ЄСПЛ, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Таким чином, суд вважає за можливе застосувати названі загальні принципи ( Намібійські винятки ), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів про смерть особи, виданих закладами, що знаходяться на окупованій території, як доказів, оскільки суд розуміє, що можливості збору доказів смерті особи на окупованій території можуть бути істотно обмеженими, у той час як встановлення цього факту має істотне значення для реалізації цілої низки прав людини, включаючи право власності (спадкування), право на повагу до приватного та сімейного життя тощо.

З огляду на викладене, суд вважає, що доводи заявника є законними, обґрунтованими і підтверджені наявними у справі доказами, а тому вимоги заявника про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , підлягають задоволенню.

Згідно ч. 4. ст. 317, ст. 430 ЦПК України ухвалене судом рішення у справі про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст. ст. 4, 12-13, 81, 141, 258, 263-265, 268, 293-294, 315-319, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті особи, заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області, задовольнити повністю.

Встановити, що ОСОБА_2 , громадянин України, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області, був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 в місті Хрустальний (Красний Луч) Луганської області, Україна, причина смерті -- набряк головного мозку, інфаркт головного мозку в стовбурі.

Заявник - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий Краснолуцьким МВ УДМС України в Луганській області 29.09.2012ЕК НОМЕР_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Перевальському та Станично-Луганському районах Головного територіального управління юстиції у Луганській області, який розташований за адресою: вул. Центральна, 31, смт.Станиця Луганська Луганської області, код ЄДРПОУ 21757992.

Допустити рішення до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення може бути подано до Луганського апеляційного суду через Новопсковський районний суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Суддя: В.В. Пронька