Постанова

від 21.08.2019 по справі 588/1614/18

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2019 року

м.Суми

Справа №588/1614/18

Номер провадження 22-ц/816/3837/19

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Ткачук С. С.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 19 квітня 2019 року в складі судді Линник О.С., ухвалене в м. Тростянець, повний текст якого складено 26 квітня 2019 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ПП Печинське , правонаступником якого є ТОВ Агрофірма Семереньки , мотивуючи вимоги тим, що вона є власницею земельної ділянки, загальною площею 3,38 га, у тому числі ріллі - 2,9368 га, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

14 жовтня 2006 року вона уклала із ПП Печинське договір оренди землі та передала у оренду земельну ділянку, площею 2,94 га строком на 10 років. Договір був зареєстрований у Тростянецькому районному відділі Сумської філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельним ресурсам , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2006 року за № 040663501600.

Після закінчення строку дії договору 21 грудня 2016 року вона неодноразово зверталась в усній та письмовій формі до відповідача із приводу повернення їй земельної ділянки в зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, але будучи особою юридично необізнаною надавала письмові звернення у єдиному екземплярі без відмітки про вручення відповідачу такого звернення та вірила обіцянкам представників відповідача щодо повернення земельної ділянки.

16 квітня 2018 року позивачка звернулася до ПП Печинське із письмовою заявою від 13 квітня 2018 року не використовувати земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року та повернути земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства.

Крім цього, 17 квітня 2018 року позивачка звернулася до ПП Печинське , як користувача суміжних земельних ділянок, із повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості, які будуть проводитися 24 квітня 2018 року, але відповідач під різними приводами відмовлявся повернути їй та її родичам земельні ділянки, виділивши їх одним масивом та письмових відповідей на її численні звернення не надавав.

Однак, на її неодноразові письмові та усні звернення ПП Печинське для встановлення меж в натурі 24 квітня 2018 року не з`явився та будь-якої письмової відповіді не надав, а лише усно повідомив про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 20 років, оскільки укладено між сторонами додатковий договір від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, а тому використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

Спірний додатковий договір до договору оренди землі, укладений 19 листопада 2015 року, був зареєстрований 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Правдіною-Велігоцькою А.А .

Позивачка вказує, що додатковий договір від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року вона не підписувала, із умовами такого додаткового договору її ніхто не знайомив та екземпляр указаного додаткового договору вона не отримувала, а відповідно і участі у державній реєстрації такого додаткового договору вона не приймала та нікого не уповноважувала на його реєстрацію.

Позивачка зазначає, що підпис у додатковому договорі від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, який укладено між ПП Печинське (правонаступником якого є ТОВ АФ Семереньки ) та нею, за неї виконала зовсім інша особа, а ПП Печинське такий додатковий договір без її згоди та відома надав на реєстрацію до Державного реєстратора Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Правдіної -Велігоцької А.А. та 27 квітня 2018 року його було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, без її згоди та участі.

Позивачка вважає, що шляхом підроблення додаткового договору від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, надання такого додаткового договору державному реєстратору та проведення державної реєстрації, відповідач позбавив її, як власника земельної ділянки, права самостійно розпоряджатися своєю земельною ділянкою.

Просила суд визнати недійсною додаткову угоду від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, укладену між нею та ПП Печинське , щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , яку зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Правдіною- Велігоцькою А.А. ; зобов`язати ПП Печинське повернути їй земельну ділянку, площею 2,9368 гектарів, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 19 квітня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним додатковий договір від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, укладений між ОСОБА_1 та Приватним підприємством Печинське щодо передачі в оренду земельної ділянки, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , який зареєстровано 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Правдіною- Велігоцькою Альоною Анатоліївною .

Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки повернути ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2,9368 гектарів, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки на користь ОСОБА_1 у відшкодування судових витрат 3659,84 грн.

В апеляційній скарзі ТОВ Агрофірма Семереньки , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що єдиним доказом, на якому ґрунтується рішення суду є висновок судово-почеркознавчої експертизи, відповідно до якого підпис від імені ОСОБА_1 в додатковому договорі від 20 листопада 2015 року виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою. При цьому, на думку ТОВ Агрофірма Семереньки , судом не враховано обставини того, що протягом року після закінчення договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року позивачка не висловлювала заперечень стосовно продовження строку його дії і продовжувала його виконувати належним чином, з урахуванням положень додаткового договору. Крім того, як вказав відповідач, позивачка отримувала орендну плату у збільшеному розмірі, що свідчить про її обізнаність з умовами спірної угоди та згодою на її виконання. До того ж, заявник апеляційної скарги вважає, що права позивача у даному випадку не порушені, тому відсутні підстави для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

Відзив на апеляційну скаргу від позивача не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача - ОСОБА_9 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії РЗ в„– 728781 від 12 серпня 2002 року встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 3,38 га, у тому числі ріллі - 2,9368 га, кадастровий номер 5925086700:00:001:0768 , яка розташована на території Печинської сільської ради Тростянецького району Сумської області (а.с. 15).

14 жовтня 2006 року ОСОБА_1 уклала із ПП Печинське договір оренди землі та передала у оренду земельну ділянку, площею 2,94 га строком на 10 років. Даний договір був зареєстрований у Тростянецькому районному відділі Сумської філії Центр ДЗК при Державному Комітеті України по земельним ресурсам , про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 21 грудня 2006 року за № 040663501600 (а.с. 10-11).

Після закінчення строку дії вказаного договору (21 грудня 2016 року) позивач неодноразово зверталася до відповідача із приводу повернення їй земельної ділянки у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року.

16 квітня 2018 року позивачка звернулася до ПП Печинське із письмовою заявою від 13 квітня 2018 року, у якій просила не використовувати її земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року та повернути земельну ділянку для ведення особистого сільського господарства (а.с. 12).

17 квітня 2018 року позивач звернулася до ПП Печинське , як користувача суміжних земельних ділянок, із повідомленням про проведення робіт із встановлення меж в натурі на місцевості, які будуть проводитися 24 квітня 2018 року (а.с. 13).

Позивачка вказувала, що 24 квітня 2018 року представник відповідача для встановлення меж в натурі не з`явився та будь-якої письмової відповіді не надав, а лише усно повідомив про те, що строк дії договору оренди земельної ділянки продовжено на 20 років, оскільки укладено між сторонами додатковий договір від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, а тому використовує земельну ділянку у своїй господарській діяльності і повертати її не збирається.

Також судом встановлено, що 19 листопада 2015 між ОСОБА_1 та ПП Печинське був укладений даний додатковий договір, відповідно до умов якого сторони погодили збільшити строк дії договору оренди землі на 20 років, збільшити розмір орендної плати та змінити інші умови договору оренди землі.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, який сформовано 04 вересня 2018 року, право оренди за даним додатковим договором та за договором оренди від 14 жовтня 2006 року було зареєстроване 27 квітня 2018 року державним реєстратором Сумської обласної філії Комунального підприємства Центр надання послуг та консультацій Гребінківської районної ради Правдіною-Велігоцькою А . А . (а.с. 16).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 вказувала на те, що підпис у цьому додатковому договорі, який укладено між ПП Печинське та нею, від її імені виконала інша особа, яку вона не уповноважувала на його підписання та реєстрацію.

Відповідно до висновку судово-почеркознавчої експертизи № 19/119/6-6/3е від 06 лютого 2019 року підписи від імені ОСОБА_1 у графах Орендодавець у двох примірниках додаткового договору оренди від 19 листопада 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, який укладений між ОСОБА_1 та ПП Печинське , виконані не ОСОБА_1 , а іншою особою згідно зразків, наданих на дослідження (а.с. 79-88).

Рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_1 мотивоване тим, що позивачка не підписувала оспорюваний договір, який укладено з порушенням вимог ст. 203 ЦК України щодо вільного волевиявлення учасника правочину, що згідно зі ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Враховуючи викладене, місцевий суд також вважав, що земельна ділянка підлягає поверненню позивачу з незаконного володіння відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду вважає, що судом першої інстанції ухвалене правильне по суті рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Частина 1 ст. 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Частиною 1 ст. 14 Закону України Про оренду землі передбачено, що договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) (ч. 2 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частина 1 ст. 216 ЦК України передбачає, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Таким чином, зі змісту вищезазначених положень закону вбачається, що наявність волевиявлення особи має бути обов`язкова, особа має бажати настання правових наслідків за укладеним договором, набувати права та обов`язки, що витікають з умов договору.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком місцевого суду, що умови додаткової угоди до договору оренди землі не були погоджені між сторонами у справі, оскільки спірний правочин підписаний не ОСОБА_1 , а іншою особою, що підтверджується висновком судової почеркознавчої експертизи.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недійсність додаткового договору від 19 грудня 2015 року до договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, так як він був укладений без волевиявлення позивача. Зокрема, свого підпису ОСОБА_1 на ньому не ставила, чим не висловила свого волевиявлення на збільшення строку оренди землі, тому не можна вважати, що товариство має право користуватися спірною земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року.

В свою чергу, ТОВ Агрофірма Семереньки не надало доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги стосовно того, що ним було узгоджено із власником земельної ділянки умови додаткового договору до договору оренди землі, а саме щодо збільшення строку оренди землі та зміни орендної плати, а також стосовно того, що відповідно до умов додаткової угоди позивач отримувала орендну плату у збільшеному розмірі.

Отримання позивачкою орендної плати після закінчення первісного договору оренди також не може підтверджувати погодження позивачки з додатковою угодою, оскільки відповідач продовжував безпідставно користуватися земельною ділянкою і за таке користування сплачував кошти, а про наявність додаткової угоди позивачка на знала.

Доводи апеляційної скарги про те, що відсутні підстави вважати, що спірний договір є недійсним, оскільки відповідач після закінчення договору оренди деякий час використовував спірну земельну ділянку та регулярно сплачував позивачу орендну плату не заслуговують на увагу та не ґрунтуються на нормах закону, так як відсутність підпису позивача у додатковому договорі оренди земельної ділянки свідчить про те, що він був укладений без волевиявлення позивача, що є безумовною підставою для визнання цього договору недійсним.

Твердження відповідача в апеляційній скарзі про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами порушення його прав та законних інтересів є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи вбачається, що з грудня 2016 року, тобто після закінчення строку договору оренди землі від 14 жовтня 2006 року, позивачка, як власник земельної ділянки була позбавлена права вільно користуватися та розпоряджатися своїм майном, оскільки нерухоме майно всупереч її волі перебуває у користуванні відповідача.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України ).

Таким чином, посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження.

Апеляційний суд вважає, що при вирішенні справи суд першої інстанції правильно, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив всі докази, які підтверджували позицію позивача та входили до предмета доказування, надав їм належну оцінку, застосував положення законодавства, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання недійсним додаткового договору до договору оренди землі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 2 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст. ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. ст. 375, 381 - 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Семереньки залишити без задоволення.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 19 квітня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.

Повне судове рішення складено 22 серпня 2019 року.

Головуючий - В.І. Криворотенко

Судді: О.Ю. Кононенко

С.С. Ткачук