Рішення

від 19.08.2019 по справі 766/875/19

ХЕРСОНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №766/875/19

Пров. №2/766/5493/19

19 серпня 2019 року м. Херсон

Херсонський міський суд Херсонської області в складі:

головуючого судді Ус О.В.,

секретар судового засідання Неменко Ю.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Херсоні ради про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 15.01.2019 року звернулась до суду з позовом, в якому просила визначити місце проживання її малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з нею та стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини у розмірі ј частки з усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму. В обґрунтування позову зазначила, що з 20.02.2009 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу ІНФОРМАЦІЯ_2 народилась дочка ОСОБА_4 . Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.11.2012 року шлюб між сторонами розірвано. Відповідач з осені 2012 року не виконує свої батьківські обов`язки з догляду дитини, а саме не займається вихованням та створенням належних умов життєдіяльності дитини, її життям не цікавиться. Всі питання щодо виховання дитини вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитини знаходиться на повному утриманні позивача. Для розвитку дитини позивач прикладає всі свої зусилля та можливості. Для забезпечення нормального розвитку дитини для гарантування її прав, передбачених чинним законодавством позивачу необхідно в судовому порядку визначити місце проживання дитини, в зв`язку з вищенаведеним позивач змушена звернутись до суду.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 04.03.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 23.05.2019 р. закрито підготовче провадження по справі та справу призначено до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явилась, від її представника надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечував.

Відповідач повторно в судове засідання не з`явився - про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не надходив.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явилась надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд на підставі ч. 4 ст. 223 ЦПК України через повторну неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

За приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідив матеріали справи, приходить до наступних висновків.

20 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 укладено шлюб, після реєстрацію шлюбу ОСОБА_6 змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджено свідоцтвом про шлюб, серії НОМЕР_1 від 20.02.2009 року (арк. справи 5).

Позивач та відповідач є батьками малолітньої ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджено свідоцтвом про народження, серії НОМЕР_2 від 08.09.2009 року (арк. справи 5 зворотна сторона).

Рішенням Дніпровського районного суду м. Херсона від 09.11.2012 року справа №2110/8310/12 шлюб між ОСОБА_8 та ОСОБА_2 було розірвано. Рішення набрало законної сили 19.11.2012 року (арк. справи 7).

20 березня 2018 року ОСОБА_8 змінила прізвище на ОСОБА_9 , що підтверджено свідоцтвом про зміну імені, серії НОМЕР_3 від 20.03.2018 року (арк. справи 6).

Згідно Акту затвердженого Головою правління ОСББ Наш дом - 30 від 22.11.2018 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 , дійсно зареєстровані та проживають: ОСОБА_10 та ОСОБА_4 , 2009 р.н. Малолітня дитина ОСОБА_4 знаходиться на повному забезпеченні матері ОСОБА_11 (арк. справи 8).

Відповідач інших утриманців не має, є працездатною людиною, відомостей про тяжкий стан здоров`я, перебування на обліку, наявність хронічних захворювань суду не надано.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частинами першою-третьою статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дочки, то кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.

За змістом статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Тобто, СК України визначає можливість стягнення аліментів у твердій грошовій сумі лише за заявою одержувача аліментів та не пов`язує це з заявою платника аліментів та мінливістю його доходу.

Матеріали справи не містять доказів наявності передбачених частиною першою статті 184 СК України обставин для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, позивач наполягає саме на стягненні аліментів відповідно до ст. 183 СК України, тому з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання дитини у частці від усіх видів його заробітку (доходів).

При визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи, що відповідач є здоровою, працездатною особою, відомості щодо наявності у відповідача на утриманні інших осіб - відсутні, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги в частині стягнення аліментів та призначити стягнення аліментів на утримання малолітньої дочки у розмірі ј частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягувати з дня пред`явлення позову,тобто з 15.01.2019 року, і до досягнення дитиною повноліття.

З приводу позовних вимог про визначення місця проживання дитини суд зазначає наступне.

Відповідно до Довідки виданої Херсонською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №37 ім. В. Дробота Херсонської міської ради встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ученицею 4-Б класу вазаного закладу. За час навчання у школі вихованням і навчанням дитини займається мама, батько не відвідує батьківські збори, не приймає участі в житті дитини (арк. справи 9).

З висновку Виконавчого комітету Дніпровської районної у місті Херсоні ради від 21.06.2019 року №2-49/1063 вбачається, що Орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_5 (арк. справи 45-45а).

Згідно ст. 11 Закону України Про охорону дитинства , кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Статтею 160 СК України встановлено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.1 ст.161 СК України).

Згідно ч. 3 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місцем проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Згідно ч. 4 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

У 6-му принципі Декларації прав дитини від 20.11.1959 р., яку Україною було ратифіковано у встановленому законом порядку та яка діє на час виникнення спірних правовідносин, дитина для повного та гармонійного розвитку має потребу у любові та розумінні. Дитина повинна, коли це можливо, зростати під опікою та під відповідальністю своїх батьків та у всякому випадку в атмосфері любові, а також моральної та матеріальної забезпеченості. Окрім того вказаним принципом закріплено, що малолітня дитина не повинна, окрім тих випадків, коли наявні виключні до того обставини, бути розлученою із матірю.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійним та поділ спільного майна подружжя роз`яснено, що при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Судам слід враховувати також положення ст. 160 СК України, якою передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків, яка досягла десяти років, - за спільною згодою батьків та самої дитини, а місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст. 7 СК України, при вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен керуватися максимальним забезпеченням їх інтересів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) у своєму рішенні від 01 липня 2017 року у справі М.С. проти України наголосив, що основне значення при визначенні місця проживання дитини має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що матір`ю створено належні умови для проживання та виховання дитини, позивач має можливість забезпечувати нормальний всебічний розвиток дитини, тому в її інтересах, суд, приходить до висновку про визначення місця проживання малолітньої дочки разом із матір`ю.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн., за вимогу про стягнення аліментів на утримання дитини з огляду на звільнення позивача від сплати судового збору за дану вимогу.

На підставі п. 1 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Заходи забезпечення позову судом не застосовувалися.

Рішення в повному обсязі складене 23 серпня 2019 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.150, 155, 157, 164, 166, СК України, ст.ст. 6-13, 81, 141, 264-265, 280-282 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ), третя особа: Орган опіки та піклування Дніпровської районної у м. Херсоні ради ЄДРПОУ 34074101, місцезнаходження: м. Херсон, вул. Перекопська, буд. 166) про стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини - задовольнити.

Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_3 , разом з матір`ю ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 15 січня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення суми платежу аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ) на користь держави (отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106) судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Херсонського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

СуддяО. В. Ус