Рішення

від 20.08.2019 по справі 905/1075/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2019 Справа № 905/1075/19

Суддя - Говорун О.В.

Секретар судового засідання - Коновалова А.І.

Позивач - Приватне акціонерне товариство "Поступ і капітал".

Відповідач - Фізична особа-підприємець Городецький Олександр Віталійович.

Про стягнення заборгованості у розмірі 44647,20 грн.

Справу розглянуто в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Приватне акціонерне товариство "Поступ і капітал" (далі - позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Городецького Олександра Віталійовича (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 44647,20 грн. та витрат на правову допомогу в розмірі 4000 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору поставки бланкової продукції, внаслідок чого утворилась заборгованість за поставлений товар.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2019 розгляд справи визначено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Станом на 20.08.2019 від сторін у справі будь-яких заяв, клопотань та документів до суду не надходило.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

04.01.2016 між Приватним акціонерним товариством Поступ і Капітал (далі - виробник) та Городецьким Олександром Віталійовичем (далі - ділер) укладено договір поставки №7/01-16Д, відповідно до п.1.1 договору умов якого, виробник постачає різноманітні види бланкової продукції (в подальшому - продукції), а ділер приймає на себе обов`язки по її розповсюдженню серед юридичних і фізичних осіб, зареєстрованих у встановленому законодавством України порядку, в подальшому споживачу (а.с. 20-21).

Згідно з п.8.1 договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2016.

Позивачем доказів погодження з відповідачем продовження строку дії договору не надано, отже договір №7/01-16Д від 04.01.2016 є припиненим.

13.06.2017 позивачем відповідачу була здійснена поставка товару, що підтверджується видатковою накладною № 79/2, відповідно до якої відповідач через Мосієнко В.Г. отримав подорожній лист автомобіля - типова форма №2 у кількості 1060 шт на суму 44647,2 грн (а.с.22).

Мосієнко В.Г. діяв на підставі довіреності №1126 від 13.06.2017 наданої відповідачем на отримання подорожній лист автомобіля - типова форма №2 у кількості 1060 шт за рахунком №79/3 від 13.06.2017 (а.с.24-25).

Позивач свої зобов`язання за поставкою продукції виконав належним чином, здійснив поставку подорожніх листів автомобіля форми №2, однак відповідач зобов`язання, в частині оплати за поставлений товару, належним чином не виконує, внаслідок чого існує заборгованість перед позивачем у розмірі 44647,20 грн.

З метою врегулювання спору у досудовому порядку позивач направив на адресу відповідача лист з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 44647,2 грн. Зазначена претензія відповідачем не отримана (а.с.26-28).

Правовідносини, які склались між сторонами у справі врегульовані нормами Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України, ст.173 ГК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання згідно із ст.ст.11, 509 ЦК України, ст.174 ГК України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно з вимог ст.ст.525, 615 ЦК України, одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Згідно з ч.1 ст.193 ГК України, яка кореспондується зі ст.526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ст.265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти цей товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не передбачено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін (ч.2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

На час прийняття судом рішення у справі, відповідач не надав доказів, які б свідчили про здійснення оплати за поставлений товар.

Щодо стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

На підтвердження надання позивачу правничої допомоги до суду надано договір №2/290519 від 29.05.20019, ордер серія КС №152496 від 10.06.2019 та платіжне доручення 3136 від 04.06.2019, відповідно до якого позивач сплатив адвокату 4000 грн (34-36).

Детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги надано не було.

В той же час, відповідно до п.3.1 договору про надання правничої допомоги, сторони погодили, зокрема, обов`язок позивач сплатити адвокату 4000 грн за послуги складання та подання претензії, складання та подання позову і участі адвоката як представника в суді І-ої інстанції.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості є обґрунтованими, суд прийшов до висновку про доведення позивачем надання йому послуг правової допомоги в господарському суді Донецької області. Однак, оскільки розгляд справи судом було здійснено в порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання, витрати на правничу допомогу в частині участі адвоката як представника в суді, є безпідставними.

Виходячи зі змісту положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що узгоджується з принципом змагальності сторін.

Разом з тим поряд зі згаданим принципом змагальності сторін іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Крім того, відповідно до п.3 ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Отже, з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права (висновок щодо застосування норм права, викладеній у додаткові постанові Верховного суду від 25.06.2019 у справі №909/371/19).

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем до відшкодування витрати у сумі 4000 грн є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ними часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат та розумності їхнього розміру.

За таких обставин, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, які мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача, до 2000 грн.

Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 129 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-238 ГПК України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Городецького Олександра Віталійовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний податковий номер - НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства "Поступ і капітал" (01133, м.Києв, вул.Кутузова, 18/7, ідентифікаційний код юридичної особи - 21651581) заборгованість у розмірі 44647 (сорок чотири тисячі шістсот сорок сім) грн. 20 коп., 2000 (дві тисячі) витрат на на професійну правничу допомогу та 1921 (одна тисячі дев`ятсот двадцять одна) грн витрат по сплаті судового збору у розмірі.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається в порядку встановленому ст. 257 ГПК України, з урахуванням п.п.17.5) п.п.17 п.1 Розділу ХІ Перехідні положення ГПК України, протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.08.2019.

Суддя О.В. Говорун