Рішення

від 21.08.2019 по справі 909/724/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/724/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Фанда О. М., секретар судового засідання Полівода С. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина", вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м. Київ, 03067

до відповідача: Приватного підприємства "Фірма "Гранд" вул. Грушевського, буд.15, кв.8, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500

про стягнення заборгованості в сумі 14 791 грн 10 к.

за участю:

від позивача: Парфан Тарас Дмитрович - адвокат, довіреність б/н від 27.04.2018 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 429 від 05.07.2002 року; договір про надання правової допомоги від 27.04.2018 року

від відповідача: Вовк Віталій Васильович - адвокат, договір про надання правової допомоги від 09.08.2019 року; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 832 від 30.12.2011 року; ордер серія ІФ № 062748 від 09.08.2019 року

від відповідача: Костів Микола Іванович - представник, довіреність б/н від 20.08.2019 року; паспорт серія НОМЕР_1 від 23.12.1997 року

установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма "Гранд" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором оренди в сумі 14 791 грн 10 к., з них: 12000 грн 00к. - заборгованості по орендній платі, 492грн 00к. - інфляційних втрат, 178грн 50к. -3% річних, 2120грн 60к. - пені.

Позовна заява обґрунтована неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором оренди нежитлового приміщення від 03.06.2013 №03/06-13-53 щодо своєчасної сплати орендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 12 000 грн за період з лютого 2015 року по липень 2017 року. Відповідно до приписів ст. 625 ЦК України позивач на дану заборгованість нарахував інфляційні втрати у розмірі 492 грн 00к. та 3% річних у розмірі 178 грн. 50к. та 2 120 грн 60к. - пені.

10 липня 2019 року Господарський суд Івано-Франківської області відкрив провадження у справі, вирішив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановив відповідачу 15-ти денний строк з дня отримання ним ухвали для подачі відзиву на позов.

24 липня 2019 року на виконання вимог ухвали суду від 10.07.2019 року, на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 12889/19, який долучений судом до матеріалів справи.

Зважаючи на поданий відповідачем відзив на позовну заяву та характер долучених до нього доказів, для з`ясування позицій сторін у справі, належної оцінки доказів наявних в матеріалах справи, а також з метою об`єктивного вирішення спору, суд вирішив провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначив розгляд справи по суті на 13.08.2019 о 11:00.

Господарський суд відклав розгляд справи по суті на 21.08.2019 року на 10:00 год та напрвив сторонам ухвалу повідомлення.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просить суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву (вх.№12889/19 від 24.07.2019 року) та просить суд закрити провадження у даній справі.

Свої заперечення обгрунтовує прийняттям Господарським судом Івано-Франківської області рішення по спору між тими сторонами, про той же предмет та з тих же підстав (справа №909/665/18). Разом з тим, відповідач вказує на те, що Договір оренди був укладений до 31.12.2013, і його поновлення не відбулось, оскільки відповідач не користувався орендованим майном і не мав доступу до нього. А також вказує, що вимога про стягнення заборгованості за період з лютого 2015 року по липень 2017 року заявлена з пропуском позовної давності, а тому просить застосувати наслідки спливу даного строку відповідно до ст. 267 ЦК України.

Щодо твердження відповідача про закриття провадження у даній справі з підстав, що є рішення суд, яке набрало законної сили, між тими сторонами, про той предмет, і з тих же підстав, то суд вважає його безпідставним та необгрунтованим, виходячи з наступного.

Господарським судом Івано-Франківської області розглянуто справу №909/665/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" (вул. Гарматна, 21, квартира 71, Солом`янський район, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 35212359) до ПП "Фірма "Гранд" (вул. Грушевського, 15, квартира 8, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77500, ідентифікаційний код 25067548) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 03.06.2013 №03/06-13-53 у розмірі 17 776,85 грн, з яких основний борг - 12 000 грн, інфляційні втрати - 3187,80 грн, 3% річних - 964,28 грн, пеня - 1 624,11 грн. За результатами розгляду якої в позові відмовлено (рішення суду від 25.09.2018 року, яке залишене в силі постановою Західного апеляційного Господарського суду від 03.12.2018 року).

Як вбачається сторонами у справі №909/665/19 є ті, що й справі №909/724/19. Однак предмет та підстава позову у вказаних справах - різна.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтерес.

Так, по вказаних вище справах заявлені різні суми заборгованості (предмет позову), зокрема штрафних санкцій за неналежне виконання умов договору, у зв`язку із різних підстав їх нарахування, тобто підстав (обставин), якими позивач їх обгрунтовувах по вказаних справах.

Так, зокрема відліком для нарахування штрафних санкцій у справі №909/724/19 слугував саме рахунок-фактура №ДО-0000001 від 20.12.2018 року, відповідно до якого у відповідача виникло зобов`язання по орендній платі, в той час як у справі №909/665/18 вказана обставина (підстава позову) була відсутня. У зв`язку із чим заявлені суми заборгованості (предмет позову) по вказаних справах різняться.

Таким чином, твердження відповідача про закриття провадження у справі №909/724/19 на підставі п.2 ч.1 ст. 175 ГПК є необгрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази, оцінивши їх відповідно до приписів ст. 86 ГПК України, суд встановив наступне.

03 червня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина", як орендодавцем, та ПП "Фірма "Гранд", як орендарем, був укладений договір оренди нежитлового приміщення №03/06-13-53 (надалі - договір).

Орендодавець протягом тижня з дня підписання цього договору передає, а орендар приймає у строкове платне користування частину приміщення електрощитової з наявним електрообладнанням, яке розташоване в АДРЕСА_1 , площею 4 кв. м (далі - орендоване майно) для використання на умовах, визначених у даному договорі (п.1.1. договору).

Орендар зобов`язується протягом тижня після завершення дії договору повернути, а орендодавець прийняти орендоване майно (п. 2.3). Приймання-передача майна здійснюється на підставі акта приймання-передачі (п. 2.4 договору).

За користування орендованим майном орендар сплачує щомісячно орендодавцеві орендну плату у розмірі 100 грн з ПДВ за 1 кв.м (п. 2.1. договору). Орендна плата перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно не пізніше 10 днів з дня пред`явлення орендодавцем рахунку-фактури для здійснення оплати (п. 2.2.). У разі несвоєчасної оплати орендної плати орендар також перераховує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня (п.2.3).

Орендодавець взяв на себе зобов`язання не чинити будь-яких перешкод у здійсненні орендарем своїх прав, що виникатимуть з цього договору, вживати всіх заходів для забезпечення повноцінної діяльності орендованої електрощитової з наявним в ній електрообладнанням (п. 3.2). За простій з вини орендодавця і за невиконання п. 3.2 договору орендодавець сплачує орендарю 400 грн за день простою або не нараховує плату за оренду (п.5.3).

Строк дії договору - до 31.12.2013 (п. 6.1 договору).

Пунктом 6.5. Договору сторони залишили за собою право у випадках не передбачених Договором керуватись нормами чинного законодавства.

Вказаний договір підписаний сторонами та скріплений печатками, в судовому порядку не визнавався недійсним.

Відповідно до акту приймання-передачі від 03.06.2013 орендодавець передав, а орендар прийняв об`єкт оренди.

08 серпня 2017 року позивачем встановлено факт звільнення ПП "Фірма Гранд" об`єкт оренди, про що складено відповідний Акт обстеження трансформаторної підстанції, яка за твердженням сторін спору розміщувлась в орендованому приміщенні.

Відповідач об`єкт оренди за актом приймання-передачі позивачу не повертав.

З акту станом на 01.08.2017, який складений позивачем, слідує, що загальна сума орендних нарахувань складає 20 200 грн 00к. Відповідач частково сплатив заборгованість в сумі 8200 грн 00к., однак заборгованість на суму 12 000 грн 00к. залишилась не погашеною.

Господарським судом Івано-Франківської області розглянуто справу №909/665/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" (вул. Гарматна, 21, квартира 71, Солом`янський район, м. Київ, 03067, ідентифікаційний код 35212359) до ПП "Фірма "Гранд" (вул. Грушевського, 15, квартира 8, м. Долина, Івано-Франківська обл., 77500, ідентифікаційний код 25067548) про стягнення заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення від 03.06.2013 №03/06-13-53 у розмірі 17 776,85 грн, з яких основний борг - 12 000 грн, інфляційні втрати - 3187,80 грн, 3% річних - 964,28 грн, пеня - 1 624,11 грн. За результатами розгляду - в позові відмовлено через відсутність порушеного права , оскільки строк оплати за умовами договору ще не настав, адже позивач не направив рахунки на оплату , як того вимає договір. Рішення суду від 25.09.2018 року залишене в силі постановою Західного апеляційного Господарського суду від 03.12.2018 року.

21 грудня 2018 року позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №ДО-0000001 від 20.012.2018 року на суму 12 000 грн 00к. із вимогою про оплату її не пізніше 10 днів з дня пред`явлення, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний в рахунку-фактурі.

Відповідач вказану суму заборгованості у встановлені строки не сплатив, що зумовило позивача звернутись з позовом до суду.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку суми боргу позивачем нараховано з лютого 2015 року по липень 2017 року. Інфляційні втрати позивач нараховував помісячно за період з січня по травень 2019 року на суму 3 187,80 грн.; 3% річних - помісячно за період з березня 2015 року по грудень 2017 року на суму 492 грн 00к.; пеню нарахував в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на суму заборгованості 12 000 грн за період з 01.01.2019 по 30.06.2019 на суму 2120 грн 60к.

В спірному випадку між сторонами виникли правовідносини на підставі договору оренди приміщення з приводу виконання його положень стосовно сплати орендної плати.

Питання стосовно відносин сторін у сфері електропостачання між собою та третіми особами не входить у предмет даного позову та предмет доказування.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 67 ГК відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (ч. 2 ст. 67 ГК України).

В силу презумпції правомірності правочину, закріпленому в ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Тому договір є правомірним, оскільки обставини нікчемності правочину відповідачем не наведені, а договір недійсним в судовому порядку не визнавався. Посилання відповідача на те, що він змушений був укласти договір і що предметом договору є 1/3 частина приміщення, спрямовані на заперечення правомірності договору. Проте дані обставини не стосуються предмета позову.

Відповідно до ч.1 ст.764 ЦК України договір після закінчення його строку поновлювався, оскільки орендар продовжував користуватися майном після закінчення строку договору і були відсутні заперечення орендодавця. Факт передачі об`єкта оренди орендарю підтверджується актом приймання-передачі. Доказів відсутності доступу до об`єкта оренди відповідач не подав, і суд, відповідно, таких обставин не встановив. За умовами договору орендар зобов`язаний був повернути об`єкт оренди за актом приймання-передачі, чого не зробив. Тому слід вважати, що договір припинив свою дію 08.08.2017, коли позивач встановив фактичне звільнення об`єкта оренди.

На підставі господарського договору між суб`єктами господарювання виникають господарські зобов`язання, в силу яких один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку (ст. 171, 174 ГК України).

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ч. 1 ст. 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі (ч. 4 ст. 286 ГК України).

Пунктом 2.2 Договору оренди нежитлового приміщення №03/06-13-52 від 03.06.2013 встановлено строк платежу 10 днів з дня пред`явлення орендодавцем рахунку-фактури.

Згідно ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Отже, сторони у договорі погодили, що перебіг строку сплати орендної плати починається саме з дня пред`явлення рахунку - фактури для здійснення оплати та триває 10 днів з цього моменту, після чого наступатиме прострочення боржника.

21 грудня 2018 року позивач направив відповідачу рахунок-фактуру №ДО-0000001 від 20.12.2018 року на суму 12 000 грн 00к. Докази відправлення містяться в матеріалах справи (а.с. 28).

Таким чином, в спірному випадку строк оплати завершився 01.01.2019 року.

Крім того, суд зазначає, що ч. 7 статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що строк дії господарського договору - це час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Пунктом 6.1. договору оренди сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до моменту повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, але не довше ніж до 31.12.2013року.

Разом з тим, п.6.5 Договору сторони залишили за собою право у випадках не передбачених Договором керуватися нормами чинного законодавства.

Так ст. 764 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був встановлений раніше встановлений договором.

Впродовж 2014-2017 років сторони керуючись вище зазначеною нормою продовжували дію договору, зокрема відповідач продовжував користуватись орендованим майном, а позивач не заперечував щодо його використання.

Спірний договір припинив свою дію лише з серпня 2017 року, про що свідчить долучений до матеріалів справи Акт обстеження трансформаторної підстанції ТП 0,4/6кВ ТОВ "ББМ-Долина", що знаходиться за адресою вул. 8-го Березня в м. Долина Івано-Франківська область від 08.08.2017 року.

Факт існування між сторонами договірних відносин по спірному договору впродовж 2015 року по липень 2017 року встановлено у рішенні Господарського суду Івано-Франківської області від 25.09.2018 року по справі №909/665/18, яке залишене в силі Постановою Західного апеляційного Господарського суду від 03.12.2018 року.

Вказані вище обставини і спростовують твердження відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В порушення вищевказаних умов Договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.07.2013року відповідач не виконав в повному обсязі своїх зобов`язань, та не сплатив плату за оренду нерухомого майна, в зв`язку з чим виникла основна заборгованість в сумі 12000,00грн.

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Станом на день винесення судом рішення, відповідачем доказів погашення заборгованості по орендній платі в сумі 12 000 грн 00к. за період з 2015 року по липень 2017 року суду не подано.

Судом встановлено факт порушення відповідачем умов договору щодо орендної плати, тому вимога позивача про її стягнення обґрунтована та підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення 492 грн 00 к. - інфляційних, 178 грн 50 к. - 3% річних, 2120 грн 60 к. - пені, то суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 5.2 Договору оренди нежитлового приміщення № 03/06-13-52 від 03.07.2013року сторонами узгоджено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені господарський суд дійшов висновку про правельність її нарахування та такої, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань на суму 492 грн 00к. та 3% річних в сумі 178 грн 50 к., господарський суд дійшов висновку про правельність їх нарахування та таких, що підлягають задоволенню.

З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог, доведеність їх позивачем та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат, то суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч. 1 ст. 16 ГПК України).

Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 16 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В ч. 4 ст. 126 ГПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 5 500 грн 00к., мотивуючи тим, що позивач уже просив про їх стягнення у справі №909/665/18.

Вказані заперечення суд вважає безпідставники, оскільки вони не відшкодовувались позивачу по справі №909/665/18, у зв`язку з відмовою судом у позові.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи при поданні позовної заяви позивачем наданий розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 500 грн 00к.

На підтвердження понесених ним зазначених вище витрат відповідач надав копії Договорів про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та №20 від 09.08.2019 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №429 від 05.07.2002 року, Детальний опис послуг наданих ТОВ "ББМ-Долина", та виписка з банківського рахунку про оплату послуг з надання правової допомоги від 04.01.2019 року на суму 5 500 грн 00к.

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані копії Договорів про надання правничої допомоги від 27.04.2018 року та №20 від 09.08.2019 року, свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №429 від 05.07.2002 року, Детальний опис послуг наданих ТОВ "ББМ-Долина", та виписка з банківського рахунку про оплату послуг з надання правової допомоги від 04.01.2019 року на суму 5 500 грн 00к. в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат та їх співрозмірності у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За наведеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" про відшкодування судових витрат шляхом стягнення з Приватного підприємства "Фірма "Гранд" витрат на професійну правничу допомогу в суді у розмірі 5 500 грн 00к.

Разом з тим, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в сумі 1921 грн. 00 коп.

Керуючись ст.1, 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", ст. 204, 252, 253, 525, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, ст. 67, 171, 174, 193, 283, 286 Господарського кодексу України, ст. 73, 74, 77, 123, 129, 238, 240, 241, 242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" до Приватного підприємства "Фірма "Гранд" про стягнення 14791грн 10к. - задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Гранд" (вул. Грушевського, буд.15, кв.8, м.Долина, Долинський район, Івано-Франківська область,77500, код 25067548) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ББМ-Долина" (вул. Гарматна, буд.21, кв.71, м.Київ, 03067, код 35212359) - 14 791грн 10к. (чотирнадцять тисяч сімсот дев`яносто одна гривня десять копійки), з них: 12000 грн 00к. (дванадцять тисяч гривень) - заборгованості по орендній платі , 492грн 00к. (чотириста дев`носто дві гривні) - інфляційних втрат, 178грн 50к. (сто сімдесят вісім гривень п`ятдесят копійки) -3% річних, 2120грн 60к. (дві тисячі сто двадцять ) - пені та 1921грн 00к. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня) - витрат по сплаті судового збору і 5500грн 00к. (п`ять тисяч п`ятсот гривень) - витрат на правову допомогу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. Апеляційну скаргу може бути подано до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.08.2019

Суддя Фанда О. М.