Рішення

від 15.08.2019 по справі 910/7021/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.08.2019Справа № 910/7021/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48А; ідентифікаційний код: 41288986)

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23А; ідентифікаційний код: 40095243)

про стягнення 46663,40 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.05.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп про стягнення 46663,40 грн., з яких 42749,00 грн. основного боргу та 3914,40 грн пені.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав на те, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 не у повному обсязі здійснив оплату за надані позивачем послуги перевезення у міжнародному транспортному сполученні за Заявкою №3 від 28.01.2019 та за Заявкою №4 від 28.01.2019, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 42749,00 грн. Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3914,40 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.06.2019 відкрито провадження у справі №910/7021/19, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (без проведення судового засідання); встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.

При цьому, про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/7021/19 відповідач повідомлявся належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23А), що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0103050661931, з якого вбачається, що ухвала суду про відкриття провадження у справі №910/7021/19 була отримана відповідачем 19.06.2019.

За таких обставин, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд Господарським судом міста Києва справи №910/7021/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю Бротранс (перевізник) укладено Договір №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні, відповідно до умов якого перевізник зобов`язується надавати експедитору послуги з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, а експедитор зобов`язується оплачувати їх і приймати в передбаченому договором порядку.

Відповідно до п. 1.4 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення, що є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з п. 4.1 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 вартість послуг перевезення за цим договором узгоджується сторонами за допомогою заявки.

Рахунки перевізника оплачуються тільки при наданні повного пакету оригіналів документів: рахунок, акт виконаних робіт, товаротранспортна накладна (CMR) з печаткою вантажоодержувача. Всі розрахунки між експедитором та перевізником здійснюються в національній валюті України за курсом НБУ на день розвантаження, якщо інше не обумовлено сторонами в заявці на конкретне перевезення (п. 4.3 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019).

Згідно з п. 8.1 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2019.

За змістом ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 ця Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Згідно зі ст. 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно з п. 1 ст. 9 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Як встановлено судом, умовами Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 сторони погодили, що на кожне окреме перевезення оформлюється заявка, що містить опис умов і особливостей конкретного перевезення.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію Заявки №3 від 28.01.2019, яка підписана уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

У вказаній заявці зазначено, що замовником перевезення виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп ; виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Бротранс ; вантажовідправник - Partr S.R.O.; вантажоодержувач - ТОВ Вайт Компані см ; маршрут перевезення - Слюсовице 76315 (Чехія)-Київ; вантаж - лом алюмінію вагою 21500 кг (брутто); вартість послуг перевізника - 1100 Євро по курсу НБУ на день оплати, 5-10 банківських днів по оригіналам документів.

Також, позивачем долучено до позовної заяви копію Заявки №4 від 28.01.2019, яка підписана уповноваженими представниками позивача і відповідача та скріплена печатками вказаних юридичних осіб.

У вказаній заявці зазначено, що замовником перевезення виступає Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп ; виконавець - Товариство з обмеженою відповідальністю Бротранс ; вантажовідправник - Partr S.R.O.; вантажоодержувач - ТОВ Вайт Компані см ; маршрут перевезення - Слюсовице 76315 (Чехія)-Київ; вантаж - лом алюмінію вагою 21500 кг (брутто); вартість послуг перевізника - 1100 Євро по курсу НБУ на день оплати, 5-10 банківських днів по оригіналам документів.

Судом встановлено, що позивач (перевізник) належним чином виконав свої зобов`язання за Договором №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 (за Заявкою №3 від 28.01.2019 та за Заявкою №4 від 28.01.2019), що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною CMR100000/2019/806062 та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR100000/2019/806064, з яких вбачається, що товар, обумовлений у вказаних заявках, був отриманий вантажоодержувачем 05.02.2019, що підтверджується підписом представника вантажоодержувача, який міститься у розділі 24 міжнародних товарно-транспортних накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 4.2 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 оплата вартості послуг перевезення здійснюється після доставки вантажів в пункт призначення протягом 21 календарного дня, якщо інше не погоджено в заявці , шляхом банківського переказу експедитором грошових коштів на поточний рахунок перевізника.

Як встановлено судом, у Заявках №3 та №4 від 28.01.2019 сторонами погоджено, що вартість послуг позивача становить 1100 Євро та 1100 Євро (відповідно) по курсу НБУ на день оплати, оплата здійснюється протягом 5-10 банківських днів по оригіналам документів.

При цьому у п. 4.3 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 сторони погодили, що рахунки перевізника оплачуються тільки при наданні повного пакету оригіналів документів: рахунок, акт виконаних робіт, товарно-транспортна накладна (CMR) з печаткою вантажоодержувача.

Як зазначив позивач у позовній заяві, 13.02.2019 він направив на адресу відповідача оригінали всіх документів, необхідних для здійснення відповідачем оплати за послуги перевезення, надані позивачем, а саме: рахунки, акти виконаних робіт та міжнародні товарно-транспортні накладні.

Так, позивачем долучено до позовної заяви копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4500809851556 та копію фіскального чеку, з яких вбачається, що 13.02.2019 на адресу відповідача позивачем було відправлено поштову кореспонденцію.

Як вбачається з інформації, яка міститься на офіційному сайті ПАТ Укрпошта щодо відстеження пересилання поштових відправлень, вказана поштова кореспонденція була отримана відповідачем 25.02.2019.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень (в тому числі відзиву на позовну заяву) щодо спростування викладених позивачем у позовній заяві обставин (зокрема, щодо того, що 13.02.2019 позивачем було відправлено відповідачу саме оригінали рахунків, актів виконаних робіт та міжнародних товарно-транспортних накладних).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що всі оригінали документів, які необхідні для здійснення оплати, були отримані відповідачем 25.02.2019.

При цьому, позивачем долучено до позовної заяви копії рахунку 322 від 05.02.2019 на суму 35583,75 грн., рахунку №23 від 05.02.2019 на суму 37165,25 грн., акту надання послуг №22 від 22.05.2019 на суму 35583,75 грн. та акту №23 від 05.02.2019 на суму 37165,25 грн.

Доказів висловлення відповідачем мотивованої відмови від підписання вказаних актів надання послуг матеріали справи не містять, з огляду на що суд дійшов висновку про прийняття відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення за Заявками №3 та №4 від 28.01.2019 на загальну суму 72749,00 грн.

Таким чином, оскільки всі оригінали документів відповідачем були отримані 25.02.2019, суд дійшов висновку, що відповідач у будь-якому випадку зобов`язаний був оплатити послуги перевезення, надані позивачем, у строк до 12.03.2019 включно .

Судом встановлено, що 28.03.2019 відповідач сплатив позивачу грошові кошти у розмірі 10000,00 грн., 02.04.2019 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн та 13.05.2019 - грошові кошти у розмірі 10000,00 грн, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, копії яких долучені позивачем до позовної заяви (призначення платежу - часткова плата за здійснення міжнародних транспортних перевезень згідно з Актами №22 від 05.02.2019 та №23 від 05.02.2019).

Доказів сплати грошових коштів у розмірі 42749,00 грн станом на дату розгляду справи у суді відповідачем суду не надано.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та розмір заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп за Договором №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 (за Заявкою №3 від 28.01.2019 та за Заявкою №4 від 28.01.2019) у сумі 42749,00 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп суми основного боргу у розмірі 42749,00 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 3914,40 грн за період з 13.03.2019 до 24.05.2019 включно.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання.

Згідно з статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.4 Договору №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019 за прострочення оплати рахунків експедитор виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, суд дійшов висновку в його обґрунтованості, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп пені у розмірі 3914,40 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, у прохальній частині позовної заяви позивач просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у сумі 6915,60 грн.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем долучено до матеріалів справи копію Договору №22/05/19-1 про надання правничої допомоги від 22.05.2019, укладеного з Адвокатським об`єднанням Преміум Сервіс , відповідно до умов якого адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання надавати правничу допомогу у справі про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп за Договором №М01/2801/19 на перевезення вантажів у міжнародному сполученні від 28.01.2019; розмір винагороди становить 4000,00 грн; за правничу допомогу, крім представництва інтересів клієнта в суді, клієнт сплачує винагороду у розмірі, вказаному в актах виконаних робіт в розрахунку 40% прожиткового мінімуму для працездатних осіб за 1 годину роботи.

Відповідно до Акту приймання-передачі послуг від 24.05.2019 вартість послуг адвокатського об`єднання становить 6915,60 грн., а саме: - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з питань стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп у сумі 1536,80 грн; складання позовної заяви у сумі 3073,60 грн; складання розрахунку заборгованості із розрахунком неустойки у сумі 2305,20 грн.

Судом встановлено, що 24.05.2019 позивачем було сплачено на користь адвокатського об`єднання винагороду (гонорар) у сумі 6915,60 грн, що підтверджується платіжним дорученням №847 від 24.05.2019.

Виходячи з аналізу ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні п. 1 ст. 1 та ч. 1 ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі.

Витрати сторін, пов`язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об`єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених 129 ГПК України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об`єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Оскільки відповідачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому позивачем розмірі, беручи до уваги, що відповідачем не подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, суд дійшов висновку про покладення на відповідача понесених позивачем витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 6915,60 грн.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 76-80, ст. 129, ст.ст. 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім Карго Груп (04205, м. Київ, проспект Оболонський, буд. 23А; ідентифікаційний код: 40095243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Бротранс (43000, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48А; ідентифікаційний код: 41288986) суму основного боргу у розмірі 42749 (сорок дві тисячі сімсот сорок дев`ять) грн 00 коп., пеню у розмірі 3914 (три тисячі дев`ятсот чотирнадцять) грн 40 коп., судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна0 грн 00 коп. та витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 6915 (шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять) грн 60 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 15.08.2019

Суддя Д.О. Баранов