Рішення

від 13.08.2019 по справі 910/5453/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019Справа № 910/5453/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЕДЗ"

до Фізичної особи-підприємця Літвінчук Аріни Андріївни

про стягнення 305 785,15 грн.

за участю представників:

від позивача: Вербицький Д.В.

від відповідача: Марків Н.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЕДЗ" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Літвінчук Аріни Андріївни про стягнення 305 785,15 грн., з яких: 210000,00 грн. - основний борг, 22832,87 грн. - пеня, 1902,00 грн. - 3% річних, 8050,28 грн. - інфляційні втрати, 63000,00 грн. - штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг №Про/КК/10/2018-1 від 10.10.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5453/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 28.05.2019.

В судовому засіданні 28.05.2019 судом було задоволено усне клопотання відповідача про продовження строку для подання відзиву та відкладення розгляду справи. Продовжено відповідачу строк на подання відзиву на позов до 18.06.2019.

В судовому засіданні 28.05.2019 оголошено перерву в підготовчому засіданні до 25.06.2019.

24.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшло клопотання про перенесення судового засідання.

В судовому засіданні 25.06.2019 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про перенесення судового засідання з огляду на його необґрунтованість.

В судовому засіданні 25.06.2019, враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, відсутність інших клопотань, заяв від сторін, судом закрито підготовче провадження та призначено справу №910/5453/19 до судового розгляду по суті на 23.07.2019, про що постановлено ухвалу, яка занесена до протоколу судового засідання.

19.07.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 23.07.2019 відкладено розгляд справи по суті на 13.08.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, просив суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги в частині заборгованості та нарахувань за актом наданих послуг на 200000,00 грн. заперечив та зазначив про визнання позову в частині заборгованості за актом наданих послуг на суму 25000,00 грн.

В судовому засіданні 13.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.10.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЕДЗ" (виконавець, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Літвінчук Аріною Андріївною (замовник, відповідач) укладений договір про надання послуг №Про/КК/10/2018-1 (надалі - договір), відповідно до умов якого виконавець за плату передає замовнику право розміщувати рекламу на рекламних засобах ТРЦ (погоджених із виконавцем) та проводити заходи рекламного характеру та рекламні акції на території ТРЦ (надалі - право на рекламу) Назва ТРЦ, період та вартість права на рекламу узгоджуються сторонами у Додатках, які є невід`ємною частиною даного договору.

Відповідно до п. 1.3. договору, замовник у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язується прийняти та оплатити вартість наданого виконавцем права на рекламу.

За змістом пункту 2.1. договору сторони домовились, що вартість послуг, умови та терміни надання права на рекламу замовнику, порядок та умови оплати вартості права визначаються в додатках, які підписуються обома сторонами і є невід`ємною частиною договору.

Згідно із п. 2.2. договору, замовник зобов`язаний оплатити вартість наданого виконавцем права на рекламу, наданого відповідно до договору та додатку до нього, на умовах 100% передоплати, шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті на рахунок виконавця зазначений, у реквізитах договору, якщо інші умови розрахунків не будуть узгоджені сторонами в додатку.

Зобов`язання замовника по оплаті права на рекламу за цим договором вважаються виконаними в момент надходження грошових коштів у повному обсязі на рахунок виконавця (п. 2.4. договору).

Пунктом 2.9. договору сторони погодили, що протягом 10 (десяти) робочих днів після закінчення відповідного періоду надання права на рекламу виконавець направляє замовнику на підпис акти наданих послуг. Замовник підписує ці акти протягом 5 (п`яти) днів, або в той же термін надає письмову мотивовану відмову від їх підписання. Ненадання замовником на протязі зазначеного терміну акта наданих послуг без вмотивованої відмови вважається визнанням належного виконання робіт (послуг).

Відповідно до пункту 3.3. договору у разі порушення замовником термінів оплати права на рекламу, передбачених у цьому договорі, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу , обчисленої за кожен день прострочення.

Згідно із п. 3.5. договору, у разі якщо порушення строків оплати права на рекламу триває більше 10 (десяти) календарних днів, замовник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

В додатку №1 від 10.10.2018 до договору сторони погодили, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з надання площі щодо розміщення виставкового заходу - тематичної ярмарки ("Хеллоуін") на території ТРЦ "Караван" у період 22 жовтня 2018 року по 28 жовтня 2018 року. Сторонами погоджено, що вартість послуг становить 25 000, 00 грн.

Згідно із додатком №2 від 26.11.2018 до договору сторони дійшли згоди, що виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з надання площі щодо розміщення виставкового заходу - тематичної ярмарки ("Новорічний ярмарок") на території ТРЦ "Караван" у період 01.12.2018 по 07.01.2019. Сторонами погоджено, що вартість послуг становить 200 000, 00 грн.

Додатковою угодою № 1 до договору сторони погодили, що термін дії договору закінчується 08 січня 2018 року включно.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу наступні послуги:

згідно із актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 погоджені в додатку №1 до договору послуги на суму 25000,00 грн.;

згідно із актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 погоджені в додатку №2 до договору послуги на суму 200000,00 грн.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату вартості послуг: № 1724 від 10.10.2018 на суму 25 000, 00 грн. та № 2144 від 26.11.2018 на 200 000, 00 грн.

Відповідач взяті на себе зобов`язання за договором в частині оплати вартості послуг виконав частково, а саме: 15.11.2018 здійснено оплату за рахунком №1724 від 10.10.2018 у розмірі 15 000,00 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед позивачем становить 210000,00 грн. (за актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 - 10000,00 грн. та за актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 - 200000,00 грн.).

29.03.2019 позивач направив на адресу відповідача вимогу (претензію) від 14.03.2019 про сплату заборгованості за договором про надання послуг №Про/КК/10/2018-1 від 10.10.2018. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

У зв`язку із простроченням грошового зобов`язання, позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 22832,87 грн., 3% річних у сум 1902,00 грн. та інфляційні втрати у сумі 8050,28 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно із ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як підтверджено наявними в матеріалах справи актами надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 та № КК08/01-1 від 08.01.2019 позивач надав відповідачу погоджені в додатках №1 та №2 до договору послуги з надання площі щодо розміщення виставкового заходу на загальну суму 225000,00 грн., а саме: згідно із актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 позивачем надано послуги на суму 25000,00 грн. та згідно із актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 - на суму 200000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що оплата вартості послуг здійснюється на умовах 100% передоплати.

Втім, як вбачається із матеріалів справи оплату за надані позивачем послуги відповідач здійснював по факту надання послуг.

Як підтверджено наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №8 від 15.11.2018 відповідач здійснив часткову оплату вартості наданих за актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 послуг на суму 15000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань оплату наданих позивачем послуг здійснив частково на суму 150000,00 грн., у зв`язку із чим, заборгованість відповідача перед позивачем становить 210000,00 грн., а саме: за актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 залишок борг становить 10000,00 грн. та за актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 - 200000,00 грн.

Представник відповідача під час розгляду справи по суті зазначив, що відповідач визнає заборгованість, яка утворилась за актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018. Однак, як зазначено представником відповідача, ФОП Літвінчук А.А. заперечує факт надання позивачем послуг за актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 та стверджує, що акт надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 з боку відповідача не підписувався.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням наведеного, тягар доведення належного виконання позивачем свого обов`язку за договором (в частині надання послуг) покладається на позивача. В свою чергу, відповідач як боржник у цьому зобов`язанні має довести обставини щодо неприйняття послуг за договором.

Як встановлено судом вище, додатком №2 від 26.11.2018 до договору сторони погодили, що позивач у період 01.12.2018 по 07.01.2019 надає відповідачу послуги з надання площі щодо розміщення виставкового заходу - тематичної ярмарки ("Новорічний ярмарок") на території ТРЦ "Караван" на загальну суму 200 000, 00 грн. Факт надання позивачем відповідачу послуг за договором про надання послуг №Про/КК/10/2018-1 від 10.10.2018 на суму 200000,00 грн. підтверджено актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019.

Акт надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019, послуги за яким не визнаються відповідачем, як встановлено судом підписаний відповідачем без жодних зауважень та заперечень.

Будь-яких доказів в підтвердження посилань на факт не підписання акту надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019 відповідач суду не надав.

Суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Під час розгляду справи відповідачем не було надано висновку експерта, складеного на його замовлення щодо ідентифікації виконавця підпису на акті надання послуг №КК08/01-1 від 08.01.2019 здійсненого від імені ФОП Літвінчук А.А .

Обставин, які підтверджували необхідність у спеціальних знаннях, з урахуванням відсутності будь-яких суперечливих даних щодо підпису відповідача на акті №КК08/01-1 від 08.01.2019, судом в процесі судового розгляду встановлено не було.

Належних та достатніх доказів в підтвердження неприйняття послуг за актом надання послуг №КК08/01-1 від 08.01.2019 відповідач суду також не надав.

З огляду на вище встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позивачем належним чином доведено факт надання послуг на суму 200 000,00 грн. згідно із актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019.

Враховуючи викладене вище, оскільки матеріалами справи підтверджується невиконане зобов`язання за договором у сумі 210 000,00 грн. (за актом надання послуг №КК29/10-1 від 29.10.2018 та за актом надання послуг № КК08/01-1 від 08.01.2019), то суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 210000,00 грн.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 22832,87 грн. 3% річних у сумі 1902,00 грн., інфляційні втрати у сумі 8050,28 грн. та штраф у розмірі 63000,00 грн.

Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені позивачем на заборгованість за актом №КК29/10-1 від 29.10.2018 за період з 10.10.2018 по 14.03.2019; на заборгованість за актом № КК08/01-1 від 08.01.2019 за період з 26.11.2018 по 14.03.2019 ).

Як встановлено судом вище, сторонами погоджено, що відповідач здійснює оплату на умовах нарахування 100% передоплати шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача зазначений, у реквізитах договору, якщо інші умови розрахунків не будуть узгоджені сторонами в додатку. У відповідності до умов укладених між сторонами додатків №1 та №2 сторони погодили, що оплата здійснюється на умовах 100% передоплати до початку розміщення шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача зазначений у рахунку. З урахуванням на погоджені у договорі та додатках до договору сторонами строки оплати, суд вважає обґрунтованими визначені позивачем періоди нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат, а саме, з дат виставлених рахунків: 10.10.2018 по 14.03.2019; з 26.11.2018 по 14.03.2019.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені, 3% річних інфляційних втрат та штрафу.

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за надані послуги передбачена у пункті 3.3. договору, відповідно до якого у разі порушення відповідачем термінів оплати права на рекламу, передбачених у цьому договорі, до нього застосовується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення платежу , обчисленої за кожен день прострочення.

Розрахунок пені у сумі 22832,87 грн. є арифметично вірним, у зв`язку із чим суд задовольняє вимоги у цій частині.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із п. 3.5. договору, у разі якщо порушення строків оплати права на рекламу триває більше 10 (десяти) календарних днів, відповідач зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 30% від суми простроченого платежу.

Враховуючи наявність прострочення з оплати вартості наданих послуг понад 10 календарних днів, оскільки розрахунок штрафу є вірним, суд прийшов до висновку про обґрунтованість вимоги про стягнення з відповідача штрафу у сумі 63000,00 грн., у зв`язку із чим вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 статті 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок 3% річних у сумі 1902,00 грн. судом встановлено, що розрахунок є вірним, у зв`язку із чим, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат у межах заявленого позивачем періоду, судом встановлено, що розмір інфляційних втрат складає 5185,40 грн., а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЕДЗ".

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Літвінчук Аріни Андріївни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІ ЕДЗ" (04201, м. Київ, вулиця КУЛЬЖЕНКІВ СІМ`Ї, будинок 35, ідентифікаційний код 40895333) основний борг у сумі 210000,00 грн., пеню у сумі 22832,87 грн., 3% річних 1902,00 грн., інфляційні втрати у сумі 5185,40 грн., штраф у сумі 63000,00 грн. та судовий збір у розмірі 4543,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.08.2019 .

Суддя О.В. Гулевець