Рішення

від 13.08.2019 по справі 910/5512/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.08.2019Справа № 910/5512/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3"

до Київської міської ради

третя особа 1 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙНС ЛІМІТЕД"

третя особа 2 , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання

за участю представників:

від позивача: Проценко Р.В.

від відповідача: Безносик А.О.

від третьої особи 1: не з`явився

від третьої особи 2: Гончаров О.В.

Вільний слухач: ОСОБА_1

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Домобудівний комбінат №3" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради, в якому просить суд припинити дію договору оренди земельної ділянки № 197 від 21.03.2005 укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3", посвідченого 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 28.03.2005 № 75-6-00186, шляхом його розірвання.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що внаслідок переходу від позивача права власності на нерухоме майно, розташованого на орендованій ним земельній ділянці, до нового власника майна - ТОВ "ЛАЙНС ЛІМІТЕД", до останнього автоматично перейшло право користування цією земельною ділянкою з одночасним припиненням цього права щодо позивача. Однак, відповідачем було неправомірно відмовлено відповідачеві у розірванні договору оренди земельної ділянки №197 від 21.03.2005, у зв`язку із чим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2019 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

20.05.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/5512/19, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі 12.06.2019, залучено до участі у справі третю особу 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙНС ЛІМІТЕД", третю особу 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

04.06.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

У відзиві на позов відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, посилаючись на те, що відповідно до положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 ЗК України, Закону України "Про оренду землі" у випадку набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю, споруду, що розташоване на орендованій попереднім власником земельній ділянці, договір оренди цієї земельної ділянки припиняється в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля, споруда та відбувається заміна сторони у зобов`язанні.

Присутній у підготовчому засіданні 12.06.2019 представник третьої особи 2 надав письмові пояснення по справі.

У письмових поясненнях третьої особи, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) просив суд в позові відмовити, посилаючись на те, що балансоутримувач або новий власник об`єкта будівництва має оформити прав користування земельною ділянкою відповідно до ст. 123 Земельного кодексу України та ст. 3 Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 20.04.2017 року № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві". Виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного укладення (поновлення) договору оренди земельної ділянки, що випливає з положень статті 377 Цивільного кодексу України та статті 120 ЗК України.

В судовому засіданні 12.06.2019 підготовче засідання відкладено на 09.07.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.07.2019 у зв`язку із перебуванням судді Гулевець О.В. у відпустці, підготовче засідання у справі № 910/5512/19 призначено на 24.07.2019.

В судому засіданні 24.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.08.2019, про що постановлено ухвалу занесену до протоколу судового засідання.

Представник позивача в судовому засіданні 13.08.2019 надав пояснення по суті позовних вимог, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 13.08.2019 проти позову заперечив, надав пояснення по суті своїх заперечень.

Представник третьої особи 1 проти позову також заперечив, надав пояснення щодо своїх заперечень на позов.

Представник третьої особи 2 в судове засідання не з`явився. Про розгляд справи третя особа 2 була повідомлена належним чином ухвалою суду від 24.07.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0103051215692.

В судовому засіданні 13.08.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21.03.2005 між Київською міською радою (орендодавець, відповідач) та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3" (орендар, позивач), укладений договір оренди земельної ділянки, посвідчений 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів № 75-6-00186 від 28.03.2005.

У відповідності до вказаного договору, на підставі пункту 7 рішення Київської міської ради № 8/409 від 24.09.1998 та п. 7 рішення 7 рішення Київської міської ради 419/1829 від 15.07.2004, за актом приймання-передачі, орендодавець передав, а відповідач прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку загальною площею 0,3192 га (кадастровий номер 8000000000:75:315: 0001 ) для експлуатації та обслуговування бази по централізованому обслуговуванню механізмів і будівельної техніки товариства на вул. Пшеничній, 5 у Святошинському районі м. Києва.

Пунктом 3.1. договору визначено, що договір укладений на 25 років.

Відповідно до Акту приймання-передачі земельної ділянки від 28.03.2005 вищевказана земельна ділянка передана відповідачем позивачу у строкове платне користування.

За змістом пункту 11.3. договору, сторони погодили, що договір оренди припиняється у разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законодавством України;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

ліквідації юридичної особи - орендаря.

Договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Пунктом 9.4. договору встановлено, що договір може бути розірваний, зокрема, за рішенням суду, в порядку, встановленому законом.

Позивач зазначає, що на земельній ділянці кадастровий номер 8000000000:75:315:0001 за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5 знаходиться нерухоме майно: нежитлові будівлі: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що належало ПрАТ "Домобудівний комбінат №3" на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії САК в„– 873747 , індексний номер 19234399 від 19.03.2014 та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №19234564 від 19.03.2014.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 159251986 від 12.03.2019 власником об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою м. Київ, вул. Пшенична 5 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙНС ЛІМІТЕД" (підстава виникнення права власності договір іпотеки від 26.12.2016 №4233).

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що оскільки у Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙНС ЛІМІТЕД" виникло право власності на об`єкти нерухомого майна - нежитлові будівлі: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5 , у зв`язку із чим, відповідно до ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України, до ТОВ "ЛАЙНС ЛІМІТЕД" до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача - Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3".

Позивач звернувся до відповідача із листом вих. № 18/03-2019 від 18.03.2019, в якому просив припинити дію договору оренди земельної ділянки № 197 від 21.03.2005, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів № 75-6-00186 від 28.03.2005 на підставі ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України та п. "а", "е" ст. 141 Земельного кодексу України у зв`язку із зміною власника нерухомого мана розташованого на земельній ділянці та запропонував відповідачу укласти додатковий договір про припинення вищевказаного договору оренди земельної ділянки, який був підписаний зі сторони позивача та долучений до листа.

У відповідь на лист позивача, Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листом вих. № 05716-7058 від 09.04.2019 повідомив позивача про те, що дострокове розірвання договору оренди можливе при виникненні відповідного права на земельну ділянку у нового власника розташованої на земельній ділянці нерухомості. Також, Департаментом зазначено, що про необхідність вжиття заходів для оформлення права користування було повідомлено нового власника нерухомого майна.

Однак, позивач не погоджується із вказаною відповіддю Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), вважає свої права порушеними, посилаючись на те, що фактичне користування вищевказаною земельною ділянкою та нерухомим майном, яке розташоване на земельній ділянці здійснює новий власник - ТОВ "ЛАЙНС ЛІМІТЕД", законодавством та умовами договору передбачено можливість дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору, у зв`язку із чим, звернувся до суду із позовом.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Порядок та умови набуття права користування земельною ділянкою на умовах оренди встановлено Земельним кодексом України та Законом України "Про оренду землі".

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі термінове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендарю для ведення підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом частини 2 статті 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. Статтею 13 Законом України "Про оренду землі" передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Частиною 4 статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Стаття 31 Закону України "Про оренду землі" визначає, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи - орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом (ч. 2 ст. 31 ЗУ "Про оренду землі").

Як підтверджено матеріалами справи, власником об`єкту нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. "А" площею 85,2 кв.м., літ. "Б" площею 190,9 кв.м., літ. "В", площею 253,1 кв.м., літ. "Д", площею 324,6 кв.м., що розташовані за адресою: м. Київ, вул. Пшенична 5 на орендованій позивачем земельній ділянці з 05.03.2019 є Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙНС ЛІМІТЕД" (підстава виникнення права власності договір іпотеки від 26.12.2016 №4233; витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрації права власності № 159251986 від 12.03.2019).

Питання переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю, споруду, що розміщені на ній, регулюється статтями 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частиною 1 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У відповідності до частини 3 статті 7 Закону України "Про оренду землі", до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз положень наведених норм дає підстави для висновку про те, що у разі переходу права власності на майно, що знаходиться на орендованій земельній ділянці, до нового власника з моменту набуття права власності на це майно переходить право оренди земельної ділянки, на якій вказане майно розміщене у тому самому обсязі та умовах, які були у попереднього власника.

Отже з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщене це майно у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщене, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України.

Тобто особа, яка набула права власності на це майно фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщене у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно, отже договір не підлягає розірванню.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №915/672/17, від 17.04.2018 у справі №922/2883/17, від 30.05.2018 у справі №908/1990/17, від 05.06.2018 у справі №920/717/17, від 05.09.2018 у справі №904/9027/17, від 04.10.2018 у справі №904/326/18.

Висновки суду про автоматичність переходу до нового землекористувача прав та обов`язків щодо земельної ділянки, які належали попередньому землекористувачу, у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, який знаходиться на відповідній земельній ділянці, підтверджуються висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 24.01.2018 у справі №820/7996/13-а, згідно якого, незважаючи на те, що особа не зареєструвала право власності чи користування земельною ділянкою під належним йому на праві власності нежитловим приміщенням, обов`язок зі сплати земельного податку виник у даної особи з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, до нового власника автоматично переходять права попереднього землекористувача (відбувається заміна сторони у зобов`язанні) незалежно від вчинення такою особою дій, спрямованих на оформлення свого права користування.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" визначені випадки припинення договору оренди землі, зокрема, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці. Договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом.

Частина 1 статті 32 Закону України "Про оренду землі" передбачає припинення договору оренди землі шляхом розірвання у наступних випадках: на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору; у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки; на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Враховуючи викладене, відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки.

З огляду на наведене, суд зазначає, що перехід права власності від позивача - ПрАТ "Домобудівний комбінат №3" до третьої особи - ТОВ "ЛАЙНС ЛІМІТЕД", на нерухоме майно, яке розташоване на орендованій позивачем земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди земельної ділянки, посвідчений від 21.03.2005, укладеного з відповідачем, за рішенням суду, а є підставою для припинення в силу закону договору оренди землі в частині визначення орендаря.

З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку про відсутність передбачених законом підстав для розірвання договору оренди у зв`язку із зміною власника нерухомого майна, яке розташоване на орендованій земельній ділянці.

Обставин щодо наявності підстав визначених ст. 31, ст. 32 Закону України "Про оренду землі" для розірвання договору за рішенням суду, позивачем суду не наведено.

Враховуючи вище наведене, з огляду на встановлені судом обставини справи, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання.

При цьому посилання позивача на приписи п.п. "а", "є" частини 1 статті 141 Земельного кодексу України, згідно із якими визначено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є, у тому числі, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою та набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, суд вважає помилковими, норми статті 141 Земельного кодексу України встановлюють підстави для припинення права користування земельною ділянкою, в той час як, припинення права користування орендаря не є тотожним поняттям припиненню договору оренди.

Окрім того, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У розумінні приписів ст. 15, ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, спосіб захисту повинен бути таким, що відповідає закону, змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.

Статтею 5 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Також, слід зазначити, що позовні вимоги до відповідача, викладені в прохальній частині позовної заяви повинні бути зрозумілими, чіткими та конкретизованими. При цьому, предмет позову, що являє собою матеріально - правову вимогу позивача та характеризується певним змістом, повинен бути спрямований на захист порушеного права та охоронюваного інтересу позивача та містити конкретний виклад позовних вимог.

З огляду на викладене, предмет позову у даній справі, стосовно якого позивач просить суд ухвалити рішення, повинен бути чітким, зрозумілим та спрямований на відновлення прав позивача.

З урахуванням наведеного, позивач звертаючись до суду з даним позовом мав сформулювати заявлені вимоги таким чином, щоб вони відповідали ефективному способу захисту права, були чіткими та зрозумілими.

Виходячи з системного аналізу наведених положень статті 377 Цивільного кодексу України, статті 120 Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі" заявлена позивачем вимога про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом його розірвання є такою, що не відповідає наведеним вище вимогам та способу захисту, передбаченого зазначеними вище приписами законодавства. З урахуванням наведеного, належним способом захисту прав у даному випадку є вимога про визнання правовідносин за договором оренди земельної ділянки припиненими для попереднього орендаря. Наведена позиція узгоджується із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04 квітня 2019 року по справі № 910/7197/18.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства "Домобудівний комбінат №3" до Київської міської ради про припинення дії договору оренди земельної ділянки № 197 від 21.03.2005 укладеного між Київською міською радою та Приватним акціонерним товариством "Домобудівний комбінат №3", посвідченого 21.03.2005 приватним нотаріусом КМНО Щербаковим В.З. та зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис у книзі записів державної реєстрації договорів від 28.03.2005 № 75-6-00186, шляхом його розірвання.

Судові витрати за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в позові повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 23.08.2019.

Суддя О.В. Гулевець