Рішення

від 23.08.2019 по справі 910/8063/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.08.2019Справа № 910/8063/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Бондарчук В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ , м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест , м. Київ

про стягнення 12 132,46 грн.,

Без (повідомлення) виклику представників сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест про стягнення заборгованості у розмірі 12 132,46 грн., у тому числі: 6 000,00 грн. - основного боргу, 4 292,67 грн. - пені, 409,13 грн. - 3% річних, 1 430,66 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань в частині оплати за поставлений товар відповідно до договору поставки № 20317 від 02.03.2017 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідача належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, проте ТзОВ Компанія Хлібінвест відзиву на позовну заяву не подало, проти позову не заперечило.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ (далі - ТзОВ АРГОМАШ , постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест (далі - ТзОВ Компанія Хлібінвест , покупець/відповідач) було укладено договір поставки №20317, відповідно до якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, а покупець - прийняти й оплатити товар у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.3. договору, загальна вартість цього договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору.

Згідно п. 2.1. договору, асортимент та ціна на товар, що поставляється, визначаються на підставі специфікації постачальника, погодженої покупцем, яка є невід`ємною частиною даного договору.

Пунктом 4.2. договору передбачено, що товар постачається партіями товару на умовах FCA (ІНКОТЕРМС 2010) склад покупця, що зазначається в замовленні.

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5. договору, моментом здійснення поставки товарів постачальником є їх отримання покупцем з відповідною відміткою у супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (рахунок на оплату, видаткова накладна та ТТН перевізника). Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової (та/або ТТН) накладної.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору, покупець оплачує поставлені товари за цінами, вказаними у замовленні та товаросупроводжувальній документації на умовах даного договору в порядку і формах, які не суперечать чинному законодавству України. Розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Пунктом 7.2. договору визначено, що за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

У розділі 8 договору встановлено, що договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2017 р. В разі, якщо за тридцять днів до закінчення строку дії договору жодна сторона не виявить бажання розірвати його, то дія договору автоматично продовжується на один рік на тих же умовах. Закінчення строку дії даного договору не звільняє сторони від виконання своїх обов`язків.

16.03.2017 р. ТзОВ АРГОМАШ поставило, а ТзОВ Компанія Хлібінвест прийняло товар на загальну суму 6 750,00 грн., що підтверджується видатковою накладною №81 від 16.03.2017 р, підписаною представниками сторін, зокрема, представником відповідача за довіреністю №137 від 16.03.2017 р.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 750 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №271 від 01.11.2017 р., №403 від 06.11.2017 р., №644 від 17.11.2017 р., копії яких містяться в матеріалах справи.

13.04.2018 р. позивач направив відповідачу претензію щодо погашення заборгованості в сумі 6 000,00 грн. Проте, відповідач вказану претензію залишив без задоволення.

Таким чином, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за поставлений товар в сумі 6 000,00 грн. Крім того, у зв`язку із несвоєчасною оплатою поставленого товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача 4 292,67грн. - пені, 1 430,66 грн. - інфляційних втрат та 409,13 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2017 р. по 11.06.2019 р.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. (ч. 2 ст. 509 ЦК України)

За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

Згідно зі статтею 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положення частини 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №20317 від 02.03.2017р., відповідно до якого 16.03.2017 р. позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 6 750,00 грн. Проте відповідач поставлений товар оплатив частково в сумі 750,00 грн., у зв`язку з чим у ТзОВ Компанія Хлібінвест виникла заборгованість в сумі 6 000,00 грн., що підтверджується наявними матеріалами справи.

Статтею 530 ЦК України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Так, відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару або у інший строк, попередньо домовлений між сторонами.

Судом встановлено, що в порушення умов вказаного договору відповідач у визначений термін оплату за поставлений товар не здійснив.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до вимог ст.ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів належного виконання свого зобов`язання щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що ТзОВ Компанія Хлібінвест було порушено умови договору поставки та положення ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, що має наслідком задоволення вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 6 000,00 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 4 292,67грн. - пені, 1 430,66 грн. - інфляційних втрат та 409,13 грн. - 3 % річних за період з 01.04.2017 р. по 11.06.2019 р.

Так, згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Так, відповідно до 7.2. договору за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості.

Оскільки положення договору не містять вказівки на встановлення іншого строку припинення нарахування пені, ніж встановленого в ст. 232 Господарського кодексу України, то нарахування штрафних санкцій припиняється зі сплином 6 місяців.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що позивачем проведено нарахування пені за період більше 6 місяців.

За розрахунком суду, обґрунтованою визнається сума пені у розмірі 861,04 грн., яка розрахована за період з 01.04.2017 р. по 30.09.2017 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність наданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційного збільшення суми боргу і встановлено, що останні відповідають вимогам чинного законодавства.

Отже, оскільки відповідачем було порушено умови договору поставки щодо своєчасної оплати поставленого товару, відповідно підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованих 3% річних у сумі 409,13 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1 430,66 грн.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 898,55 грн. та витрати на поштове пересилання претензії у сумі 20,50 грн.

Так, згідно ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Пунктом 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

З вищенаведеного випливає, що для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні необхідно надати суду докази фактично понесених витрат .

Як вбачається із позовних матеріалів, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 4 898,55 грн. При цьому, на підтвердження понесених вказаних витрат позивачем надано договір про надання правової допомоги №14/19 від 13.05.2019 р. та додаток №1 до договору, рахунок-фактура №5 від 12.06.2019 р. та акт №5 від 12.06.2019 р. про приймання виконаних робіт (наданих послуг) на загальну суму 4 898,55 грн. Проте, позивачем не надано суду доказів фактично понесених витрат на правничу допомогу, зокрема, платіжних документів, які підтверджують здійснення позивачем витрат саме в заявленій сумі, тому суд відмовляє у задоволенні такої вимоги.

Також, суд відмовляє у задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат, понесених у зв`язку із поштовим відправленням претензії у сумі 20,50 грн. у зв`язку із необґрунтованістю, оскільки вказані витрати у розумінні ст. 123 ГПК України не є судовими витратами.

Відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія Хлібінвест (04060, м. Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 5; ідентифікаційний код 39750329) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АРГОМАШ (49074, м. Дніпро, вул. Киснева, будинок 3-А; ідентифікаційний код 39086111) 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп. - заборгованості, 861 (вісімсот шістдесят одну) грн. 04 коп. - пені, 1 430 (одну тисячу чотириста тридцять) грн. 66 коп. - інфляційних втрат, 409 (чотириста дев`ять) грн. 13 коп. - 3% річних, 1 377 (одну тисячу триста сімдесят сім) грн. 65 коп. - судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів в порядку, передбаченому ст.ст. 253-259, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя В.В. Бондарчук