Рішення

від 21.08.2019 по справі 914/1103/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019, м.Львів, вул.Личаківська,128 справа № 914/1103/19

Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Корольчук О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом : Комунального некомерційного підприємства Трускавецька міська лікарня Трускавецької міської ради, м. Трускавець,

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я , м. Трускавець,

про стягнення 15386,56 грн.

За участю представників:

від позивача: Давидович А.В. - адвокат,

від відповідача: Гринишин П.С. - адвокат.

Суть спору: Комунальне некомерційне підприємство Трускавецька міська лікарня Трускавецької міської ради, м. Трускавець, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я , м. Трускавець, 15386,56 грн. заборгованості за договором про медичне обслуговування № 1/1 від 11.01.2018 р.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач посилається на порушення відповідачем умов укладеного між сторонами у справі 11.01.2018 р. Договору № 1/1 про медичне обслуговування в частині виконання взятого на себе за цим договором обов`язку щодо своєчасної оплати наданих йому послуг. При цьому позивач вказує на приписи пунктів 1.1.-1.3., 3.5. Договору.

Позивач стверджує, що ним надано відповідачу послуг з лікування громадян ОСОБА_1 , Парнас та ОСОБА_2 . Ці послуги відповідачем не оплачено станом на день подання позову до суду.

Комунальне некомерційне підприємство Трускавецька міська лікарня Трускавецької міської ради, м. Трускавець, у позовній заяві посилається на норми ст. 193 ГК України, ст. ст. 629, 903 ЦК України.

Стислий виклад заперечень відповідача.

Відповідач заперечує проти позову та просить у його задоволенні відмовити, посилаючись на те, що у товариства відсутній Договір № 1/1 від 11.01.2018 р. про медичне обслуговування.

В силу приписів пункту 2.2. Договору позивач мав право не надавати медичну допомогу. Тому у відповідача не виникає обов`язку оплачувати цю допомогу.

Відповідно до норм п. п. 1, 2 ст. 3 Закону України Про екстрену медичну допомогу на території України громадянин України та будь-яка інша особа мають право на безоплатну, доступну, своєчасну та якісну екстрену медичну допомогу, яка надається відповідно до цього Закону.

Іноземці та особи без громадянства, які тимчасово перебувають на території України, а також фізичні особи, які взяті під варту або яким призначено покарання у виді позбавлення волі, забезпечуються екстреною медичною допомогою у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.7 Постанови Кабінету Міністрів України № 667 від 22 червня 2011 року, у разі укладення іноземцем або особою без громадянства із страховиком-резидентом договору страхування (поліса, свідоцтва, сертифіката), що гарантує оплату вартості медичної допомоги (далі - договір страхування), оплата зазначеної вартості здійснюється страховиком-резидентом шляхом перерахування коштів закладу охорони здоров`я, який надав медичну допомогу, за умови пред`явлення документа для оплати. Тому, на думку відповідача, у позивача відсутні докази підтвердження наявності чи відсутності у ОСОБА_3 страхового поліса.

Спір у справі в силу пункту 3.3. договору має вирішуватись у алдміністративному суді.

Договір № 1/1 згідно з п. 3.5. є розірваним з 07.01.20019 р., договірних відносин між сторонами у справі не існує.

Відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та відповідно до статті 231 ГПК України закрити провадження у справі.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

Позивачем подано заяву про усунення недоліків позовної заяви від 27.06.2019 р. (а.с. 34-48) та подано заяви в порядку статті 169 ГПК України 24.07.2019 р. (а.с. 49-115) та 19.08.2019 р. У заявах в порядку статті 169 ГПК України позивач наполягає на тому, що ним надавались медичні послуги відповідачу, а не фізичним особам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .

Позивач заперечує факт розірвання договору № 1/1 на підставі п. 3.5.

Позивач повідомляє, що пацієнту ОСОБА_4 надавалась невідкладна медична допомога в умовах стаціонару протягом перших 24 годин з діагнозом перфоративний апендицит.

Позивач вважає, що ним не порушено ч. 2 ст. 49 Конституції України щодо надання безоплатної медичної допомоги, оскільки рахунки на оплату безпосередньо пацієнтам не виставлено, позов подано до юридичної особи відповідача.

Послуги надавались позивачем відповідачу на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 1138 від 17.09.1996 р. із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 429 від 22.05.2019 р. Позивач вказує, що він має право надавати такі платні медичні послуги як медичне обслуговування закладів відпочинку всіх типів та медичне обслуговування за договорами із суб`єктами господарювання.

Ухвалою суду від 18.06.2019 р. позовна заява у справі залишалась без руху. Після усунення позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду від 08.07.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Судове засідання з розгляду справи відкладалось з підстав, наведених в ухвалі суду від 29.07.2019 р.

У судовому засіданні, призначеному на 12.08.2019 р., оголошувалась перерва до 21.08.2019 р.

Мотивувальна частина рішення.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що сторони у справі 11.01.2018 р. підписали Договір № 1/1 про медичне обслуговування (а. с. 10).

У наявному в матеріалах справи примірнику такого Договору зазначено в пунктах 1.1.-1.3., 2.1., 2.3., 3.4., що позивач зобов`язується надавати невідкладну медичну допомогу пацієнтам відповідача, які перебувають у нього на санаторно-курортному лікуванні; забезпечити надання спеціалізованої амбулаторної допомоги у випадку особистого звернення пацієнта або згідно направлення, виданого відповідачем; забезпечити надання спеціалізованої стаціонарної медичної допомоги пацієнтам відповідача. Відповідач зобов`язується, зокрема скеровувати для надання стаціонарної допомоги тих пацієнтів, які мають показати до надання стаціонарної допомоги. Сторони зазначили, що договір укладається з січня 2018 р. по 31 грудня 2018 р.

Сторони не погодили суми договору у пункті 3.6. цього договору.

Поданими позивачем медичними картами стаціонарних хворих №№ 2064 (а.с. 43-45, 51-110) підтверджується надання позивачем у період з 09.10.2018 р. по 12.10.2018 р. медичної допомоги, пов`язаної з ургентною госпіталізацією з діагнозом: гострий апендицит, ОСОБА_6 ; надання позивачем у період з 14.10.2018 р. по 15.10.2018 р. медичної допомоги, пов`язаної з ургентною госпіталізацією з діагнозом: гіпертонічна хвороба ОСОБА_5 ; надання позивачем у період з 19.01.2019 р. по 05.02.2019 р. медичної допомоги, пов`язаної з ургентною госпіталізацією з діагнозом: гострий апендицит ОСОБА_4 .

В усіх перелічених вище медичних картах стаціонарних хворих особами, які їх заповнювали від імені позивача, у графах під номером 7 зазначено постійне місце перебування хворих: санаторій Женева ТзОВ ОПК Планета здоров`я . У графах під номером 9 медичних карт стаціонарних хворих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначено, що ці хворі направлені на лікування швидкою медичною допомогою. У графі 9 медичної карти стаціонарного хворого № 1997 (а.с. 98) ОСОБА_6 вказано, що вона направлена сан. Женева .

Позивач стверджує, що відповідач відмовився підписати надіслані йому акти здачі-приймання робіт (надання медичних послуг) переліченим вище пацієнтам та оплатити виставлені на підставі Договору № 1/1 рахунки на загальну суму 15386,56 грн.

Проте сторонами у справі суду не надані докази погодження ними у Договорі № 1/1 такої його істотної умови як ціни послуг з надання медичної невідкладної, спеціалізованої амбулаторної та спеціалізованої стаціонарної допомоги.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частинами 3 та 5 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому ГК України, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.

У матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази встановлення сторонами договору ціни послуг за договором за взаємною згодою сторін або ж встановлення такої ціни, на момент дії договору, іншими законами України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами України. Умови Договору № 1/1 не містять посилань сторін на жодні законні та підзаконні нормативні акти, які б визначали ціну послуг, надання яких стосується договір № 1/1.

Суд не може взяти до уваги посилання позивача на рішення міської ради № 1251 від 28.02.2019 р. та додатки до цього рішення, оскільки вказане рішення та його додатки прийнято після надання позивачем медичних послуг пацієнтам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Докази того, що вказане рішення має зворотню дію в часі, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані.

За наведених обставин, з огляду на відсутність у матеріалах справи доказів погодження сторонами договору такої істотної умови цього договору як ціна послуг, або ж визначення ціни таких послуг нормативно-правовими актами України, у суду, станом на день вирішення справи судом, відсутні підстави для висновку про те, що Договір № 1/1 укладено сторонами 11.01.2018 р.

Постанова Кабінету Міністрів України №1138 від 17.09.21996 р. в редакції, чинній у 2018 р., не визначала вартості медичних послуг, котрі як стверджує позивач, він надавав пацієнтам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 . Ця постанова лише надає вичерпний перелік платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, без зазначення ціни таких послуг.

Крім цього, станом на момент надання пацієнтам ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 медичних послуг, вищезгаданий Перелік не передбачав можливості надання такої платної медичної послуги як медична допомога, що надається в стаціонарних умовах лікарями відповідної спеціалізації (надання консультацій, проведення діагностики, лікування, реабілітації та профілактики хвороб, травм, отруєнь, патологічних станів, ведення фізіологічних станів (під час вагітності), із забезпеченням харчування та умов для перебування в палаті в закладах охорони здоров`я МВС за договорами з фізичними особами та юридичними особами незалежно від форми власності (пункт 38 переліку). Зазначена послуга внесена до переліку платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров`я та вищих медичних навчальних закладах, лише з 30.05.2019 р.

Крім цього, у матеріалах справи відсутні допустимі, достовірні та достатні докази, які б підтверджували доводи позивача про те, що пацієнтам, які були відповідно до відомостей медичних карт стаціонарних хворих ургентно госпіталізовані, надавалась медична допомога за скеруванням відповідача, в силу п. 2.3. Договору № 1/1. У пункті 8 медичних карток стаціонарних хворих ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначено, що вони направлені на лікування швидкою медичною допомогою.

Скерування, видані відповідачем, на лікування до позивача пацієнтів ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у матеріалах справи відсутні.

Наявне у матеріалах справи скерування відповідачем ОСОБА_7 (а.с. 46) не містить дати скерування та стосується скерування відповідачем цієї особи до КМП Дрогобицька міська дитяча лікарня , а не у лікарню позивача. З наведених підстав, воно не береться судом до уваги як доказ скеруванням відповідача хворого на лікування до позивача станом на 19.01.2019 р.

Наявні у матеріалах справи належно завірені копії медичних карт стаціонарних хворих не є допустимими, достовірними та достатніми доказами того, що ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на момент звернення за медичною допомогою перебували на санаторно-курортному лікуванні у відповідача, а також доказами того, що ці пацієнти скеровувались на стаціонарне лікування до позивача саме відповідачем, з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 5 Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 003/о «Медична карта стаціонарного хворого № __» , затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 21.01.2016 № 29), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 р. за № 662/20975), пункт 9 карти заповнюється медичним працівником у приймальному відділенні закладу охорони здоров`я. Таким закладом є позивач - заінтересована сторона у справі. Отже, пункт 9 медичних карт заповнено працівником заінтересованої у справі особи в односторонньому порядку.

Відповідач позовних вимог та факту скерування пацієнтів до позивача на лікування, як і факту існування укладеного між сторонами договору, на момент надання медичних послуг хворим, не визнав. Санаторно-курортні путівки та будь-які інші, складені не заінтересованими у справі особами, докази перебування пацієнтів на момент ургентної госпіталізації на санаторно-курортному лікуванні у відповідача, у матеріалах справи відсутні та сторонами суду не надані.

З огляду на усе викладене вище, станом на день вирішення справи судом, у матеріалах справи відсутні та позивачем суду не надані докази, на підставі яких суд міг би дійти обгрунтованого та беззастережного висновку про те, що хворі, яким надавались медичні послуги позивачем, у період надання таких послуг були пацієнтами відповідача, що медичні послуги надавались позивачем пацієнтам відповідача за взаємною згодою сторін, що сторонами було погоджено, у встановлений законом спосіб, вартість таких послуг, а також що вказані пацієнти скеровувались відповідачем саме до позивача для надання їм таких медичних послуг, а не були доставлені туди за рішенням та скеруванням швидкої медичної допомоги.

За таких обставин, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову.

Враховуючи усе наведене вище у сукупності, суд не бере до уваги доводи відповідача про розірвання Договору № 1/1 та необхідність закриття провадження у справі в силу п. 3.3. Договору № 1/1. Вказані доводи суд не бере до уваги також з тих підстав, що ГПК України не надано господарюючим суб`єктам права визначати у господарських договорах юрисдикцію судів у спорах, а факт укладення договору та його розірвання не підтверджується належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами. Факт надіслання відповідачем вимоги № 167 від 06.12.2018 р. він підтверджує витягом з свого журналу вихідної кореспонденції. У той час як достатнім, достовірним та допустимим доказом такого надіслання є документ, виданий поштовою установою.

Норми права, які застосовував суд при вирішенні справи, та мотиви їх застосування.

З огляду на характер спірних правовідносин між сторонами у справі, суд керувався при прийнятті рішення у справі, крім правових норм, які наведено вище, також нормами ст. ст. 526, 530, 612, 629, 901, 902, 903, 907 ЦК України. Відповідно до цих правових норм, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Договір є обов`язковий для виконання сторонами.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець повинен надати послугу особисто.

У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов`язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов`язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства Трускавецька міська лікарня Трускавецької міської ради (82200, м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62. код ЄДРПОУ 01984228) до Товариства з обмеженою відповідальністю Оздоровчо-профілактичний комплекс Планета здоров`я (82200, м. Трускавець, вул. Суховоля, 61, код ЄДРПОУ: 32114084) відмовити повністю.

Покласти на Комунальне некомерційне підприємство Трускавецька міська лікарня Трускавецької міської ради (82200, м. Трускавець, вул. Данилишиних, 62. код ЄДРПОУ 01984228) витрати із сплати судового збору.

2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи безпосередньо до або через відповідний суд протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 23.08.2019 р.

Суддя Бортник О.Ю.