Рішення

від 13.08.2019 по справі 925/567/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Черкаси справа № 925/567/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., із секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: Стрижак С.Ж. - директор; Дубінський В.М. - адвокат за ордером;

від першого відповідача: не з`явився;

від другого відповідача: не з`явився;

від третіх осіб ПП "Рінг" та ПАТ КБ "Приватбанк": не з`явилися;

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лейс" (м. Черкаси) до Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси та до Першої Черкаської державної нотаріальної контори (м. Черкаси) про визнання бездіяльності Першої Черкаської державної нотаріальної контори та Соснівського відділу державної виконавчої служби м. Черкаси протиправною та про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачем, як власником об`єкта нерухомості, якому створені перешкоди у реалізації права власності, заявлено позов до відповідачів з вимогами про:

- визнання бездіяльності Першої Черкаської державної нотаріальної контори відносно накладеної заборони на підставі договору "Залога недвижимости" від 1997 року по кредитному договору № 21/97 протиправною та зобов`язати її зняти;

- визнання бездіяльності Соснівського відділу ДВС м. Черкаси відносно накладеної заборони на підставі постанови б/н, яка видана 22.10.2004 року відповідачем (на той час його назва була відділом ДВС Соснівського району м. Черкаси) протиправною та зобов`язати її зняти.

Ухвалою від 31.07.2019 судом прийнято до розгляду заяву позивача від 10.07.2019 (а.с. 104-105), якою заявник змінює предмет позову та просить суд скасувати заборону, накладену відповідачем Першою Черкаською державною нотаріальною конторою на підставі договору "Залога недвижимости" від 1997 року по кредитному договору № 21/97 та скасувати арешт, накладений відповідачем Соснівським відділом ДВС м. Черкаси на підставі постанови б/н, яка видана 22.10.2004 року.

Справа розглядається за правилами загального позовного провадження.

В судовому засіданні представники позивача уточнені позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідачів та третіх осіб в судове засідання жодного разу не з`явились.

Від 1-го відповідача надійшов відзив на позовну заяву у його первісній редакції (а.с. 52-56) в якому вирішення питання про зняття арешту з майна покладає на розсуд суду, бездіяльність не визнає, а також просить суд проводити розгляд справи без участі свого представника.

Другий відповідач направив суду повідомлення з проханням розглядати справу за відсутністю представника нотаріальної контори і у вирішенні спору також покладається на розсуд суду (а.с. 129).

Явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалася, тому перешкод у розгляді справи немає.

В судовому засіданні 13.08.2019 в порядку ст. 240 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі матеріали, суд вважає, що уточнені позовні вимоги підлягають до повного задоволення, виходячи з наступного:

У відповідності до ст. 13,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Статтями 13 і 14 ЦК України визначено, що цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

За приписами ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом ст. 16 Цивільного Кодексу України спосіб захисту порушеного права визначається ст. 16 ЦК України, ст. 20 ГК України, іншим законодавством, що врегульовує спірні відносини та договором.

У відповідності до ст. 5 ГПК України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Як доводить позивач та підтверджує наданими у справу доказами, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лейс" станом на час вирішення спору є власником комплексу будівель, які знаходяться в АДРЕСА_1 , а саме у складі: адмінбудівля з основною будівлею позначена на генплані літерою - А-ІІ, А'-ІІ, а, загальною площею 784,7 кв.м., прохідна літ. Б, заг. площею 25,8 кв.м., навіс - літ В, гараж - літ. Д, огорожа 1-4, замощення-І.

Набуття права власності позивач підтверджує договором купівлі - продажу від 06.03.2012 (а.с. 23). Доказів про оскарження даного договору, його розірвання чи визнання недійсним у справу не подано.

На підставі вказаного договору купівлі - продажу від 06.03.2012 право власності за позивачем зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, запис 25724853 від 10.04.2018, що підтверджується витягом (а.с. 22).

За доводами позивача, він не може реалізувати в повній мірі свої права власника та продати нерухоме майно, оскільки виявилися, що на нього накладено арешт та заборону ще до часу набуття позивачем права власності на це майно.

Як вбачається з Витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження (а.с. 25-26), на об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 , який належить позивачу з 2012 року, накладено арешт.

Підстава виникнення обтяження: постанова відділу ДВС Соснівського району м. Черкаси від 22.10.2004 (а.с. 26).

Відомості про особу, майно/права якої обтяжуються: ТОВ "Фудімпекс" (ідентифікаційний код відсутній).

Заборону на нерухоме майно позивача накладено згідно повідомлення виданого 21.02.1997 приват. нот. Ж.В. Вінниченко (а.с. 25).

Відомості про особу, майно/права якої обтяжуються: ПФ "Рінг" (ідентифікаційний код відсутній).

Реєстратором заборони вказано Першу Черкаську державну нотаріальну контору.

Вжитими позивачем самостійно заходами встановлено, що за місцезнаходженням в м. Черкаси, вул АДРЕСА_2 Лесі Українки, 6 АДРЕСА_3 було зареєстровано ТОВ "Фудімпекс" (код 24414019), яке за даними з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань припинено ( а.с. 32-35).

Також позивач звернувся до Соснівського відділу ДВС м.Черкаси та до Першої Черкаської державної нотконтори для зняття ними арешту та заборони з власного майна позивача.

Згідно отриманих відповідей (а.с. 29-30) обоє відповідачів вказали на неможливість ними самостійно зняти обтяження з майна позивача, бо, зокрема, у відділі ДВС відсутні виконавчі провадження про стягнення з ТОВ "Фудімпекс" боргу, з`ясувати обставини виникнення арешту на підставі постанови від 22.10.2004 вже неможливо.

Позивач за вирішенням спору також звертався до Черкаського окружного адміністративного суду та до Соснівського районного суду, якими позивачу відмовлено у відкритті провадження у справі за правилами адміністративного та цивільного судочинства (а.с. 19-21).

Позивач вказує, що заборона на нерухоме майно накладена в зв`язку із укладенням договору застави нерухомості від 1997 року між ПФ "Рінг" та КБ "Приватбанк", що вбачається із існування Договору "залога недвижимости" № Дз2-21/97 (а.с. 27). Даним договором було забезпечено виконання кредитного договору № 21/97 від 20.02.1997 року позичальником ТОВ "Компанія "Круг" .

На запит суду ПАТ КБ "Приватбанк" надав відповідь від 17.07.2019, що банк не може ідентифікувати ТОВ Компанія Круг як вказану у запиті суду особу, нічого не вказано про непогашені кредитні зобов`язання вказаного товариства. Банком також не надано відомостей про звернення стягнення на предмет застави по договору "залога недвижимости" № Дз2-21/97.

Отже зібраними у справу доказами в даний час неможливо підтвердити достовірність у ПФ "Рінг" та ТОВ "Фудімпекс" зобов`язань (та з яких відносин вони випливають), які б були законною підставою для накладення арешту та заборони на нерухоме майно в АДРЕСА_4 . Черкаси, АДРЕСА_5 , 6 АДРЕСА_3 у 2004 та 2007 роках.

Тобто, статус боржників у ПФ "Рінг" та ТОВ "Фудімпекс" зібраними у справі доказами не підтверджується. Первинних документів про підставу накладення заборони та арешту відповідачами у справу не надано.

Особи, які є Стягувачами на об`єкт нерухомості в АДРЕСА_1 за наявними у справі доказами достовірно ідентифікувати теж неможливо за спірними арештом та забороною.

Через неможливість достовірної ідентифікації боржника та стягувача з вимогами яких можуть бути пов`язані спірний арешт та заборона на май но позивача суд вважає, що спір може і повинен бути вирішений саме стосовно Соснівського відділу ДВС та Першої Черкаської державної нотаріальної контори, якими і було накладено ці обтяження та які в даний час не можуть підтвердити обґрунтованість накладення обтяжень та законність їх збереження.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції 2016 року, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження", примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців.

Відповідно до статті 10 Закону України "Про виконавче провадження", заходами примусового виконання рішень, зокрема, є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частиною 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження", передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема накладати арешт на майно боржника.

Частинами 1 та 2 статті 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

З боку другого відповідача у справі (нотаріальна контора) суду не надано первинних документів про зміст повідомлення від 21.02.1997 року прив.нот. Ж.В. Вінниченко для накладення заборони на нерухоме майно по АДРЕСА_1 та про правову підставу таких дій у 2007 році для оцінки їх судом.

Як встановлено судом під час розгляду справи, об`єкти нерухомості за адресою АДРЕСА_1 , а саме: адмінбудівля з основною будівлею позначена на генплані літерою - А-ІІ, А'-ІІ, а, загальною площею 784,7 кв.м., прохідна літ. Б, заг. площею 25,8 кв.м., навіс - літ В, гараж - літ. Д, огорожа 1-4, замощення-І на які накладено арешт в межах виконавчого провадження у 2004 році, належать товариству з обмеженою відповідальністю "Лейс" і право власності позивача на цей об`єкт не спростовано.

Спору з приводу права власності позивача на вказане майно між сторонами немає.

Матеріалами справи не підтверджується існування обставин, які вказують на правомірність підстав збереження обтяжена на вказане майно стосовно позивача у справі. Не доведено, що позивач в даний час несе будь-яку майнову відповідальність за боржників ТОВ "Фудімпекс", ПФ "Рінг", ТОВ "Компанія "Круг" чи інших осіб, тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для залишення майна позивача під арештом та забороною.

Відповідно до положень ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 04.11.1950), що набрала чинності для України з 11.09.1997 та є складовою її правової системи, а також відповідно до вимог ст. 9 Конституції України, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України).

Статтею 319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Положеннями ст. 320 ЦК України встановлено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом. Законом можуть бути встановлені умови використання власником свого майна для здійснення підприємницької діяльності.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частини 1 статті 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Згідно з приписами статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 59 Закону України Про виконавче провадження , особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

При цьому, частиною 6 статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що спори, що виникають під час виконавчого провадження щодо звернення стягнення на заставлене майно, вирішуються судом.

У відповідності до ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

З огляду на вищевикладене, враховуючи не заперечене та не спростоване право власності позивача на об`єкти нерухомості за адресою в АДРЕСА_1 ; недоведеність підстав для збереження арешту та заборони на це майно, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача, які підлягають до задоволення.

Обраний позивачем спосіб захисту порушеного права є належним та безпосередньо призводить до реального відновлення порушених прав позивача.

За змістом ч. 6 ст. 238, ст. 239, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, суд у рішенні може вказати порядок та спосіб виконання судового рішення.

Для забезпечення ефективного виконання судового рішення суд вважає за доцільне вказати у його резолютивній частині про приналежність нерухомого майна позивачу та реквізити номері записів про обтяження для їх ідентифікації та скасування. Такі дії суду не є виходом за межі позовних вимог.

Керуючись ст. 238, 240 ГПК України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Скасувати заборону на майно, фактично приналежне Товариству з обмеженою відповідальністю "Лейс" (ідентифікаційний код 32941044, м. Черкаси, вул. Вернигори, 4) у складі комплексу будівель (виробничий корпус з адміністративно-побутовими приміщеннями) за адресою АДРЕСА_1 , накладену Першою Черкаською державною нотаріальною конторою на підставі договору "Залога недвижимости" від 1997 року по кредитному договору № 21/97 (номер запису про обтяження 25725034);

3. Скасувати арешт на майно, фактично приналежне Товариству з обмеженою відповідальністю "Лейс" (ідентифікаційний код 32941044, м. Черкаси, вул. Вернигори, 4) у складі комплексу будівель (виробничий корпус з адміністративно-побутовими приміщеннями) за адресою АДРЕСА_5 , АДРЕСА_1 , накладений Соснівським відділом ДВС м. Черкаси (відділ ДВС Соснівського району м. Черкаси) на підставі постанови б/н, яка видана 22.10.2004 року (номер запису про обтяження 25724952).

Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом 20 днів.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2019

Суддя Н.М. Спаських