Рішення

від 22.08.2019 по справі 211/5140/18

ДОВГИНЦІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

Справа № 211/5140/18

Провадження № 2/211/381/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

22 серпня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді - Ніколенко Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Ступень Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Ремпромтехніка , третя особа: Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області, про зміну підстави та дати звільнення, видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки, коштів за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищезазначеним позовом, який в ході розгляду справи уточнила, та просила суд зобов`язати ТОВ Ремпромтехніка змінити дату та підставу її звільнення, а саме - звільнена 2 липня 2018 року за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням з поважної причини, та видати їй належно оформлену трудову книжку, стягнувши з відповідача 1934,54 грн. нарахованих, але не виплачених їй коштів в рахунок заробітної плати за липень, доплати до мінімального розміру зарплати та компенсації за невикористану відпустку відповідно до акту перевірки з врахуванням обов`язкових платежів та внесків, 46165,20 грн. середнього заробітку за період з 03.07.2018 р. по червень 2019 року та моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн. В обґрунтування позову зазначила, що працювала з 06.09.2017 року на посаді бухгалтера ТОВ Ремпромтехніка . Виникла сімейна ситуація і вона була змушена звільнитися у зв`язку із необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку. В порядку ст. 38 КЗпП України, вказавши поважну причину, її підтвердження, бажану дату розрахунку - 2 липня 2018, вона надала особисто в руки свою заяву керівнику ОСОБА_2 Керівництво відповідача запевняло її та залякувало, що вона не має права на звільнення, її заява не приймалася та вона повинна працювати до моменту знаходження нового працівника. Розуміючи налаштованість відповідача, вона направила заяву додатково цінним листом з описом в цей же день. Доки вона працювала до 2 липня, ніхто із керівництва не організовував передачу документів та її звільнення, хоча вона про це просила у своїй заяві, навпаки її продовжували запевняти і залякувати, що ніхто її не звільнить. 2 липня вона просила видати їй трудову книжку та провести розрахунок, але керівництво її ігнорувало, чим порушили її трудові права, оскільки в останній день роботи не виплатили їй грошові кошти та не видали належним чином оформлену трудову книжку. Зрозумівши що відповідач не збирається добровільно виконувати вимоги закону, вона звернулась до органів прокуратури із заявою, де їй роз`яснили про необхідність звернення до управління Держпраці, в зв`язку з чим вона підготувала звернення з доказами та направила його листом на адресу третьої особи. Тим часом отримала лист з повідомленням про отримання від її роботодавця із проханням надати пояснення невиходу на роботу від 03. 07.2018 року, який вона отримала 13.07.2018 року. Вона підготувала відповідь, що змушена сидіти з дитиною, тому просила її звільнити її заявою від 25.06.2018 року, і про прохання всі документи і трудову книжку направити їй цінним листом і направила відповідачу, як передбачено Інструкцією Про трудові книжки працівників п. 4.2. Відповідач усі її листи завідомо відмовлявся отримувати, про що свідчать поштові відмітки, і вони поверталися їй як відправнику. Її заробітна плата була мінімальна і становила у 2017 році - 3200 грн., та у 2018 - 3723 грн. на місяць. У відпустці за весь період роботи з 06.09.2017 по 02.07.2018 вона не була. Відповідач виплатив їй заробітну плату за червень, вона була зарахована на її банківську картку 04.07.2018 року. Вважає, що відповідач грубо порушив її трудові права та норми трудового законодавства, про що свідчить відповідь на її ім`я від Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якій зазначено що результати перевірки ТОВ Ремпромтехніка викладені в Акті інспекційного відвідування від 26.07.2018 року № 96-257-АВ. Лише з даної відповіді, яку вона отримала 10 вересня 2018 року, вона дізналася про її незаконне звільнення 11.07.2018 року за п. 4 ч. 1 ст.40 КЗпП - прогули без поважних причин всупереч її заявам та нормам права. До цього часу вона не отримала свою трудову книжку та остаточний розрахунок, змушена була звертатися до різних органів із проханнями допомоги, скаргами на дії відповідача, отримувати консультації юристів та не мала можливості нормально жити своїм життям, адже дана ситуація дуже неприємна для неї, є не справедливою з точки зору моралі та права, і грубо порушує її права, викликає певні страждання, стреси, переживання та дискомфорт, тому вважає, що відповідач повинен компенсувати їй моральну шкоду. Враховуючи викладене, просить задовольнити заявлені вимоги.

Ухвалою суду від 25 жовтня 2018 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Залучено до участі у справі третю особу та зобов`язано Головне управління Держпраці у Дніпропетровській області надати суду копію акту інспекційного відвідування від 26.07.2018 р. № 96-257-АВ ТОВ Ремпромтехніка .

Ухвалою суду від 26 листопада 2018 року провадження у справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі №0440/6610/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Ремпромтехніка до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування постанов, припису.

Ухвалою суду від 17 травня 2019 року провадження по справі поновлено.

В судове засідання позивач не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, вимоги позову підтримала, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, був повідомлений своєчасно та належним чином про час та місце слухання справи, відзиву не надав.

Представник третьої особи звернувся до суду з поясненнями на позов.

В обґрунтування пояснень зазначено, що інспекційним відвідуванням ТОВ Ремпромтехніка встановлено, що ОСОБА_1 була звільнена 11.07.2018 р. за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпПУ всупереч наданої заяви про звільнення з 02.07.2018 р. за ч. 1 ст. 38 КЗпП України. Також встановлено, що ОСОБА_1 не нарахована заробітна плата за години, відпрацьовані понаднормово у травні 2018 р., чим порушені вимоги ч. 1 ст. 53 КЗпП України. Відповідно до законодавства, не потрібно будь-яке підтвердження необхідності догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку, факт звільнення саме через догляд за дитиною підтверджується лише заявою працівника. Тому керівництво відповідача зобов`язано було розірвати трудовий договір у строк, про який просила позивач, тобто 02.07.2018 р. Зазначено про необхідність виплати остаточного розрахунку з позивачем та наявність судового рішення за позовом ТОВ Ремпромтехніка . винесеного Дніпропетровським окружним адміністративним судом, яким підтверджено виявлених порушень під час інспекційного відвідування підприємства. Тому вважають, що заявлені вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно вимог статті 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити по цій справі заочне рішення на підставі доказів, що є в матеріалах справи, оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання, не надав суду належних доказів на підтвердження причини неявки, не подав відзив, представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 працювала у ТОВ Ремпромтехніка на посаді бухгалтера з 06.09.2017 р. згідно наказу про прийом від 05.09.2017 р. № 13.

25 червня 2018 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням з 02.07.2018 р. в зв`язку з неможливістю продовжувати роботу, обумовленою необхідністю догляду за дитиною до досягнення нею 14-річного віку (свідоцтво про народження дитини додавалось до заяви про звільнення), з проханням організувати, за необхідності, передачу робочих справ та матеріалів. 25.06.2018 р. директор Товариства ОСОБА_2 . завізував заяву ОСОБА_1 про звільнення з наступною резолюцією О.К. Звільнити з посади бухгалтера з відпрацюванням 14 календарних днів з дати подачі заяви про звільнення. 25.06.2018 р. Підпис.

Положеннями статті 21 КЗпП України встановлено, що трудовий договір ? це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим, зокрема при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Підставами припинення трудового договору, згідно з положеннями п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України є, зокрема, розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39).

Частиною першою статті 38 КЗпП України встановлено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

У пункті 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТОВ Ремпромтехніка , затвердженого зборами трудового колективу (протокол від 03.01.2017 р. № 12) вказано, що працівники мають право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це директора підприємства письмовою заявою не пізніше ніж за два тижні до звільнення. За домовленістю між працівником і директором підприємства, трудовий договір може бути розірваний і до закінчення строку попередження про звільнення. У разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника з поважних причин, передбачених чинним законодавством (ч. 1 та ч. 3 ст. 38 КЗпП України), адміністрація звільняє працівника у строк, зазначений працівником у заяві про звільнення.

Таким чином, відповідно до п. 2.11 Правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства та вимог ч. 1 ст. 38 КЗпП України, директор Товариства Ремпромтехніка повинен був розірвати трудовий договір у строк, про який просить ОСОБА_1 , тобто 02.07.2018 р.

З огляду на вищезазначене, в наявності порушення вимог частини першої статті 38 КЗпП України.

На підставі доповідної записки заступника директора Вільченка О.А. від 03.07.2018 р. на ім`я директора був складений Акт № 1 про відсутність працівника ОСОБА_1 03.07.2018 р. з 08-30 години на роботі з невідомих причин, в якому зазначено, що працівник попередньо нікого не повідомив про свою відсутність, відповідь на смс, з проханням пояснити причину відсутності на робочому місці, не надійшла.

04.07.2018 р. через відділення поштового зв`язку цінним листом з повідомленням, на адресу ОСОБА_1 були відправлені лист з проханням надати письмові пояснення про відсутність на роботі з 03.07.2018 р. (термін надання пояснень - протягом 3-х робочих днів з моменту отримання листа) та лист про запрошення на підприємство на оформлення звільнення.

Поштове відправлення від 004.07.2018 р. було вручене 13.07.2018 р. о 15-18 годині.

11 липня 2018 року о 15-30 годині відповідачем був складений Акт № 2 про ненадання працівником ОСОБА_1 письмових пояснень про відсутність на роботі з 03.07.2018 р. та визначено право роботодавця про можливість звільнення її за прогули за п. 4 ст. 40 КЗпП України.

11 липня 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади бухгалтера за прогули без поважних причин згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України, з виплатою компенсації за 20 календарних днів невикористаної щорічної відпустки, наказ № 13-к від 11.07.2018 р. Запис про звільнення у трудову книжку ОСОБА_1 внесений. Станом на 26.07.2018 р. трудова книжка ОСОБА_1 знаходиться у товаристві. Товариством починаючи з 11.07.2018р. по 25.07.2018 р. ніяких заходів щодо повідомлення ОСОБА_1 про необхідність отримання трудової книжки, не здійснено.

Таким чином, звільнення ОСОБА_1 11.07.2018 р. за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України (відсутність на роботі без поважних причин, прогули) проведено адміністрацією товариства раніше, ніж вона отримала листи (дата отримання - 13.07.2018 р.) з проханням надати пояснення щодо її відсутності на робочому місці.

Вказані обставини встановлені актом інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи, яка використовує найману працю № ДН963/257/АВ від 26 липня 2018 року, проведеного в Товаристві з обмеженою відповідальністю Ремпромтехніка (а.с. 51-99).

Також під час інспекційного відвідування встановлено, що станом на 26.07.2018 р. не було проведено розрахунків з працівником ОСОБА_1 в зв`язку зі звільненням. Так, позивачу нараховано грошову компенсацію за 20 календарних днів невикористаної щорічної відпустки у сумі 2233,93 грн. та нараховано за відпрацьований робочий день 01.07.2018 р. - 949,01 грн., доплата до мінімального розміру зарплати - 37,41 грн. Всього сума нарахувань склала 2403,16 грн., утримано обов`язкових податків та внесків - 468,62 грн. Сума до видачі - 1934,54 грн.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року встановлено, що виявлені порушення під час інспекційного відвідування, в тому числі й стосовно ОСОБА_1 , знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а тому припис від 15.08.2018 р., яким зобов`язано ТОВ Ремпромтехніка усунути виявлені порушення є обґрунтованим та таким, що підлягає виконанню.

Вказане судове рішення не оскаржено, набрало законної сили (а.с. 141-146 - копія рішення), обставини, встановлені в ньому, в силу частини четвертої статті 82 ЦПК України, доказуванню не підлягають.

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу настає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці , установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за період з 03.07.2018 р. по 01.07.2019 р., згідно тексту заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 21 лютого 2019 року у справі № 225/4384/16-ц).

Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України Про плату праці за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 08 лютого 1995 № 100 (далі - Порядок).

Так, абзацом третім пункту 2 розділу ІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати встановлено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана ця виплата. Усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо.

Відповідно до пункту 5 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Згідно з пунктом 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац третій пункту 8 розділу IV Порядку обчислення середньої заробітної плати)

Оскільки звільнення ОСОБА_1 повинно було відбутися 02 липня 2018 року, середня заробітна плата позивача повинна обчислюватися виходячи з виплат, отриманих нею за попередні два місяці роботи, а саме за травень 2018 року та червень 2018 року.

В матеріалах справи відсутні розрахункові листи позивача, платіжні відомості, тощо, тому суд виходить з наданих позивачем даних щодо отримання нею заробітної плати у травні 2018 р. - 3723,00 грн. та у червні 2018 р. - 3723,00 грн.

Інспекційним відвідуванням відповідача встановлено, що на підприємстві встановлений п`ятиденний робочий тиждень із тривалістю робочого часу 40 годин на тиждень, 8 годин на день, з двома вихідними.

Таким чином, виходячи з розрахунку 7446,00 грн. (3723,00 грн. + 3723,00 грн. ) / 40 днів (20+20 днів), середньоденний заробіток позивача складає 186 грн. 15 коп.

Період затримки розрахунку при звільненні складає з 03.07.2018 р. по 01.07.2019 р. включно: 21 день липня 2018 р., 22 дні серпня 2018 р., 20 днів вересня 2018 р., 22 дні жовтня 2018 р., 22 дні листопада 2018 р., 20 днів грудня 2018 р., 21 день січня 2019 р., 20 днів лютого 2019 р., 2 0 днів березня 2019 р., 20 днів квітня 2019 року (з врахуванням 30.04.2019 р. вихідного дня) 22 дні травня 2019 р. (з врахуванням 11.05.2019 р. робочого дня), 18 днів червня 2019 р. та становить 248 робочих днів.

Середньомісячний заробіток позивача виходячи з викладеного складає 186,15 грн. * 248 днів = 46165,20 грн.

Вказана сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, неправомірними діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду.

Порядок відшкодування моральної шкоди у сфері трудових відносин регулюється статтею 237-1 КЗпП України.

Стаття 237-1 КЗпП України передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судом враховано те, що внаслідок несвоєчасної виплати заробітної плати позивач зазнала душевних хвилювань, оскільки не отримувала не лише остаточного розрахунку при звільненні протягом тривалого часу, що призвело до необхідності докладати додаткові зусилля для організації своєї життєдіяльності, але й належно оформленої трудової книжки, доклавши додаткових зусиль щодо звернення до різних державних органів з проханням допомоги, скаргами на дії відповідача, що не дало можливості їй для нормального життя, оскільки вказана ситуація є досить неприємною для неї - вона змушена доводити правомірність свого звільнення та неправомірні та безпідставні дії відповідача протягом досить тривалого часу, оскільки навіть після винесення судового рішення Дніпропетровським окружним адміністративним судом відповідачем не проведено ніяких дій щодо відновлення порушених прав позивача.

Виходячи з підстав пред`явлення позову, характеру правовідносин, які склалися між сторонами, а також обов`язку відповідача відшкодувати моральну шкоду, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди та, з урахуванням засад розумності та справедливості, визначив її розмір у 5 000,00 грн.

Оскільки однією із засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що належним чином повідомлений про дату слухання справи відповідач відзиву до суду та доказів на його підтвердження, суду не надав, суд вважає, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Крім того, на виконання вимог частини другої статті 430 ЦПК України, суд вважає необхідним допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.

Згідно частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Позивачем заявлено вимогу про відшкодування судових витрат: судового збору в сумі 1409,60 грн., сплачений ним при подачі позову (а.с. 1, 2), тому оскільки позов підлягає задоволенню в повному обсязі, суд з врахуванням положень ст. 141 ЦПК України вважає можливим відшкодувати позивачу понесені витрати, стягнувши їх з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 21, 38, 44, 50, 61, 62, 106, 107, 108, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 10, 12,13, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України,суд ,-

ухвалив:

позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Ремпромтехніка , код ЄДРПОУ 31932421, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул.Дніпровське шосе, буд. 16-Б, офіс 17, змінити формулювання причини звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , зазначеної в наказі № 13-К від 11.07.2018 р., із звільнити з посади 11 липня 2018 року за прогули без поважних причин за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України на запис звільнити з посади 02 липня 2018 року за власним бажанням, з поважної причини, ст. 38 КЗпП України , видавши ОСОБА_1 належним чином оформлену трудову книжку.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Ремпромтехніка на користь ОСОБА_1 заробітну плату в сумі 1934 (одна тисяча дев`ятсот тридцять чотири) гривні 54 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.07.2018 р. по 01.07.2019 р. в сумі 46 165 (сорок шість тисяч сто шістдесят п`ять) гривень 20 коп., моральну шкоду в сумі 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 коп. та судові витрати в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев`ять) гривень 60 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місць.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга Дніпровського апеляційного суду через Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 22 серпня 2019 року.

Суддя Д.М.Ніколенко