Рішення

від 16.08.2019 по справі 810/884/18

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2019 року м. Київ № 810/884/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом прокурора - заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави, в особі уповноваженого органу: Київської обласної державної адміністрації

до Ірпінської міської ради Київської області,

Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення, визнання незаконними дії

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся прокурор - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури (надалі - прокурор) в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі - позивач) з позовом до Ірпінської міської ради Київської області (відповідач - 1), Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області (відповідач - 2), третя особа - ОСОБА_1 (надалі - третя особа, ОСОБА_1 ) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 ";

- визнати незаконними дії державного реєстратора відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області Кашнікова Р.Е., щодо прийняття рішення від 13.12.2017 № 38707253 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1129 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з ведення особистого селянського господарства не для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку та скасувати рішення від 13.12.2017 № 38707840 про державну реєстрацію змін до права власності.

В обґрунтування позовних вимог прокурор вказав, що Києво - Святошинською місцевою прокуратурою Київської області було проаналізовано стан дотримання вимог земельного законодавства Ірпінською міською радою Київської області при прийнятті рішення від 30.11.2017 № 3011-43-VII щодо зміни цільового призначення земельної ділянки та встановлено, що спірним рішенням було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 третій особі площею 3,0000, цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь АДРЕСА_1 .

На думку прокурора дане рішення є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки зміна цільового призначення земельної ділянки відбулася із порушенням п. 15 Перехідних положень Земельного кодексу України, бо діє мораторій на зміну цільового призначення земельних ділянок. Крім того, як стверджує прокурор спірна земельна ділянка знаходиться за межами міста Ірпеня та відноситься до заплавних територій м. Ірпінь, водночас будь-яких рішень відповідним компетентним органом про списання меліоративних земель не приймалось, а також згідно із Генеральним планом м. Ірпеня та Плану зонування м. Ірпеня ця земельна ділянка перебуває в зоні садибної та котеджної забудови, а тому прийняте органом місцевого самоврядування спірне рішення суперечить вимогам діючого Генерального плану м. Ірпінь та Плану зонування м. Ірпінь.

У позові прокурор, зазначає, що вказана земельна ділянка перебуває у приватній власності третьої особи та до моменту відведення у власність земельна ділянка перебувала у колективній власності КСП "Агрофірма "Рубежівська".

Також, на думку прокурора відповідачем-2 було порушено процедуру державної реєстрацї зміни цільового призначення земельної ділянки.

Відповідач-1 подав до суду відзив від 08.05.2018 № 01-20/1292/1 із відповідними доказами на підтвердження його доводів, в якому просив суд у задоволенні адміністративного позову відмовити. Так, на думку Ірпінської міської ради Київської області позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає, оскільки органом місцевого самоврядування не було порушено вимоги чинного законодавства при винесенні спірного рішення. Зокрема, земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 , щодо якої відповідачем-1 було прийнято спірне рішення, знаходиться у межах території м. Ірпеня і відноситься до земель, які підпорядковані Ірпінській міській раді Київської області і цей факт вже був встановлений у рішенні Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 810/4343/17, яке набрало законної сили. Крім того, дана земельна ділянка не підпадає під дію мораторію, оскільки вона не відноситься до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та не мала цільового призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва .

Відносно знаходження земельної ділянки в зоні садибної та котеджної забудови, а також віднесення даної земельної ділянки до заплавних меліоративних земель, відповідач-1 у відзиві зазначив, що відповідно до Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області зазначена територія відноситься до територіальної зони перспективної забудови Ж-1п. Отже, оскільки ця територія відноситься до житлової зони перспективної забудови, земельна ділянка може використовуватись власником або користувачем для забудови у будь-який спосіб. Крім того, ця земельна ділянка, відповідно до топографічних креслень та відповідно до даних Публічної кадастрової карти України, знаходиться в межах м. Ірпеня та не потрапляє до захисних смуг відведення каналів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суду, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмету спору залучено ОСОБА_1 .

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018 прокурору - заступнику керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, який звернувся до суду в інтересах держави, в особі Київської обласної державної адміністрації було відмовлено у забезпеченні позову.

У подальшому, судом протокольною ухвалою від 26.06.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 16.07.2018.

16.07.2018 від позивача та відповідача-1 до суду надійшло клопотання про здійснення розгляду даної справи в порядку письмового провадження.

Представники Київської обласної державної адміністрації та відповідача-2, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення рекомендованого поштового відправлення, у судове засідання не з`явились.

Від представника третьої особи до суду надійшла заява від 11.06.2018, в якій останній просив суд розглянути справу № 810/884/18 по суті без участі ОСОБА_1 .

Від відповідача-2 відзив на адміністративний позов, будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

За вказаних обставин, суд на місці ухвалив подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи Києво - Святошинською місцевою прокуратурою Київської області було проаналізовано стан дотримання вимог земельного законодавства Ірпінською міською радою Київської області при прийнятті рішення щодо зміни цільового призначення земельної ділянки.

Прокурором було встановлено, що рішенням Ірпінської міської ради Київської області від 30.11.2017 № 3011-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в м. Ірпінь, АДРЕСА_1 " затверджено проект землеустрою третій особі щодо відведення земельної ділянки приватної власності площею 3,0000 (кадастровий номер 3210900000:01:170:1128 ), цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 .

У подальшому на підставі цього рішення відповідачем-2 було прийнято рішення від 13.12.2017 № 38707840 про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки за кадатровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з веденням особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

Вважаючи такі рішення та дії відповідачів незаконними прокурор звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між учасниками справи, суд виходив з такого.

Статтею 14 Конституції України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтями 3 та 4 Земельного кодексу України визначає регулювання земельних відносин та земельне законодавства України.

Так, земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Щодо твердження прокурора про розташування земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01: 170: 1128 за межами м. Ірпеня, суд зазначає наступне.

Відповідно ст. 133 Конституції України, систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони у містах, селища і села.

Статтею 79 Земельного кодексу України визначено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб.

Відповідно до ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Норма Земельного Кодексу України (ст. 4) 1991 року (Кодекс втратив чинність з 01.01.2002 року на підставі Кодексу № 2768-ІІІ (2768-14) від 25.10.2001, ВВР, 2002, № 3-4, ст. 27) визначала, що у державній власності перебувають всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність.

Згідно ст. 84 чинного Земельного Кодексу України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Державним класифікатором об`єктів адміністративно-територіального устрою України ДК 014-96 місту обласного підпорядкування Київської області Ірпінь присвоєно код 3210900000.

Тимчасовими методичними вказівками щодо присвоєння кадастрових номерів земельним ділянкам для ведення державного земельного кадастру, схваленими Протоколом НТР Держкомзему України від 26.01.1998 № 1 визначено, що компактне об`єднання земельних ділянок у населеному пункті є кадастровим кварталом.

У зв`язку з прийняттям Постанови Верховною Радою України від 18.12.1990 № 563-12 "Про земельну реформу" була проведена інвентаризація земель та складена Індексна кадастрова карта м. Ірпінь Київської області.

Відповідно до даної індексної карти (КОАТУУ 3210900000 ) всі землі, які зазначені в індексній карті знаходяться на території населеного пункту м. Ірпінь.

Тобто, саме кадастровий номер підтверджує факт реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі із інформацією про її власника, цільове призначення землі, межі.

Стаття 17 Закону України "Про державний земельний кадастр" визначає склад відомостей Державного земельного кадастру про кадастрове зонування земель в межах території України: номери кадастрових зон та кварталів; опис меж кадастрових зон та квартал і площа кадастрових зон та кварталів; підстави встановлення меж кадастрових зон та кварталів. Порядок здійснення кадастрового зонування земель в межах території України визначається Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Статтею 18 Закону України "Про державний земельний кадастр" встановлено, що документами Державного земельного кадастру, які створюються під час його ведення, є:

індексні кадастрові карти (плани) України, Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст;

індексні кадастрові карти (плани) кадастрової зони, кадастрового кварталу; кадастрові карти (плани) Автономної Республіки Крим, областей, районів, сіл, селищ, міст, інші тематичні карти (плани), перелік яких встановлюється Порядком ведення Державного земельного кадастру.

Відповідно п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

Кадастровий номер земельної ділянки має чотирьохрівневу ієрархічну структуру, в якій перші десять знаків - це код одиниці адміністративно-територіального устрою України, наступні два - це номер кадастрової зони, наступні три - номер кадастрового кварталу в межах відповідної кадастрової зони, а останніх чотири знаки - порядковий номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу (позиційна структура кадастрового номера має наступний вид; ХХХХХХХХХХ:ХХ : ХХХ:ХХХХ).

Перші десять цифр, кадастрового номеру земельної ділянки, щодо якої прийнято спірне рішення Ірпінської міської ради Київської області, є - 3210900000 , що означає розташування такої земельної ділянки саме в межах адміністративно-територіальної одиниці - міста обласного підпорядкування Київської області Ірпінь.

Таким чином, земельна ділянка, яка є предметом розгляду, знаходиться в межах території міста Ірпеня і відноситься до земель, які підпорядковані Ірпінській міській раді Київської області.

Відповідно до ст. ст. 10, 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначає, що до виключної компетенції місцевих рад належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 20 Земельного кодексу України зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок. Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться:

щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою;

щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені до їх компетенції законом, та приймаючи рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території, зобов`язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, а також керуватися у своїй діяльності актами Президента України та Кабінету Міністрів України.

Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про основи містобудування" встановлено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено, що планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Враховуючи вищенаведене суд вважає, що твердження прокурора про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 знаходиться поза межами населеного пункту м. Ірпінь, а відтак поза компетенцією Ірпінської міської ради Київської області, є помилковими та, як наслідок, необґрунтованими.

На підтвердження правомірності прийнятого рішення, а також наявності у відповідача-1 достатніх повноважень для його прийняття, Ірпінська міська рада Київської області надала до суду такі архівні документи: копію Рішення № 791 виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.1968 ; копію Додатку до рішення виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 28.10.968 № 791 "Список міських і селищних Рад депутатів трудящих по яких установлені адміністративні межі"; копію звіту виконавчого комітету Ірпінської міської ради депутатів трудящих заступнику Голови виконкому обласної ради депутатів трудящих Шкуро А.М. від 01.07.1968 № 586; копію Матеріалів по опису адміністративних меж міських (селищних) Рад Київської області Київського обласного управління сільського господарства від 1968 року.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження, викладені у позовній заяві, щодо розташування земельної ділянки відносно якої прийнято спірне рішення поза межами м. Ірпінь та відсутність повноважень у відповідача-1 відносно прийняття рішень щодо цієї земельної ділянки, оскільки факт розташування вказаної земельної ділянки в межах міста Ірпеня та в межах компетенції Ірпінської міської ради Київської області встановлений рішенням Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 810/4343/17, яке набрало законної сили, оскільки не оскаржувалось в апеляційному порядку.

Предметом оскарження у справі № 810/4343/17, що розглядав Київський окружний адміністративний суд та прийняв рішення 21.02.2018 також було рішення відповідача-1 30.11.2017 № 3009-43-VII "Про затвердження гр. ОСОБА_3 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності цільове призначення якої змінюється з ведення особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 ", водночас при подачі даного адміністративного позову прокурором про цей факт у позовній заяві не зазначалось.

Крім того, судом встановлено, що Ірпінським міським судом Київської області також було розглянуто справу № 367/6388/16-а за позовом прокурора - заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури, предметом спору в якій були рішення відповідача-1 від 18.12.2017 № 541-8-VІІ Про розробку детального плану території забудови кварталу міста Ірпінь, обмеженого АДРЕСА_4, АДРЕСА_1 та від 15.09.2016 № 1290-21- VІІ Про затвердження детального плану території забудови кварталу міста Ірпеня обмеженого АДРЕСА_4, АДРЕСА_3 та АДРЕСА_1 . Постановою від 13.09.2017 місцевим судом було відмовлено у задоволенні позовних вимог. Вказане рішення було переглянуто в апеляційному порядку Київським апеляційним адміністративним судом та постановою від 01.02.2018 залишено постанову Ірпінського міського суду Київської області від 13.09.2017 без змін.

При цьому, зі змісту вказаних судових рішень вбачається, що земельна ділянка, яка є предметом розгляду даної справи, знаходиться на території безпосередньо міста Ірпеня і не відноситься до земель Києво-Святошинського району, або будь-якого іншого суміжного населеного пункту.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, суд при розгляді даної справи враховує приписи наведеної норми.

Статтею 10 Закону України від 21.05.1997 "Про місцеве самоврядування в Україні" № 280/97-ВР (надалі - Закон № 280/97) визначено, що сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У свою чергу, статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 19 Земельного кодексу України визначено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Відповідно до ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, - сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, - районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом та погоджується в порядку, встановленому ст. 186-1 Земельного кодексу України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому ст. 186- 1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відповідно до ст. 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об`єктів загального користування.

Згідно із ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Відповідно до ч. 4 ст. 186-1 Земельного кодексу України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

Згідно із ч. 5 ст. 186-1 Земельного кодексу України органи, зазначені в частинах 1- 3 цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

Частиною 4 ст. 24 Закону України від 17.02.2011 "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Як убачається із вищезазначених норм чинного законодавства, власник земельної ділянки, яка розташована в межах населеного пункту, при необхідності зміни цільового призначення, має звернутися до міської ради із відповідною заявою за місцем розташуванням земельної ділянки.

Відповідно до ст. 193 Земельного кодексу України державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах кордонів України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Згідно з ст. 194 Земельного кодексу України призначенням державного земельного кадастру є забезпечення необхідною інформацією органів державної влади та органів місцевого самоврядування, заінтересованих підприємств, установ і організацій, а також громадян з метою регулювання земельних відносин, раціонального використання та охорони земель, визначення розміру плати за землю і цінності земель у складі природних ресурсів, контролю за використанням і охороною земель, економічного та екологічного обґрунтування бізнес-планів та проектів землеустрою.

Щодо твердження прокурора про порушення п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України при прийнятті спірного рішення та зміні цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 , то суд вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ухвалених законом № 7350 "Про внесення змін до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель" змін, було продовжено дію мораторію на купівлю-продаж та відчуження іншими способами земельних ділянок сільськогосподарського призначення та на внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств "до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше до 1 січня 2019 року".

Відтак до набуття чинності законом "Про обіг земель сільськогосподарського призначення", а також щонайменше до 1 січня до 2019-го, заборонено:

внесення права на земельну частку (пай) до статутних капіталів господарських товариств;

купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

На думку суду земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 не підпадає під дію мораторію, оскільки, вона не відноситься до земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) та не мала цільового призначення "Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва" (01.01).

Адже, вищевказана земельна ділянка, на момент прийняття оскаржуваних рішень, знаходилася у приватній власності ОСОБА_3 , про що свідчать усі необхідні правовстановлюючі документи, а також мала цільове призначення "Для ведення особистого селянського господарства", що прокурором не заперечувалось.

Тому, оскільки ОСОБА_1 придбав у власність земельну ділянку з кадастровим номером 3210900000:01:170:0063 , яка згодом була розподілена на окремі земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, серед яких, зокрема, і земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 , то і зміна її цільового призначення відбулася у передбачений чинним законодавством України спосіб, без порушень та у правових межах.

Тому, твердження прокурора про порушення п. 15 "Перехідних положень" Земельного кодексу України є безпідставним та необґрунтованим.

Щодо твердження прокурора, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 перебуває в зоні садибної та котежної забудови (Ж- 1п), у зв`язку з чим оспорювань рішення суперечить вимогам Генерального плану міста Ірпінь, суд зазначає наступне.

Планування та забудова будь-якої території здійснюється відповідно затвердженої містобудівної документації.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Генеральний план населеного пункту - це містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

Таким чином згідно ч. 1 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

Частиною 2 ст. 17 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Згідно ч. 1. ст. 19 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Відповідно до п. 4.1 ДБН Б.1.1-14:2012 "Склад та зміст детального плану території", детальний план розробляється з метою:

уточнення планувальної структури і функціонального призначення території, просторової композиції, параметрів забудови та ландшафтної організації частини території населеного пункту або території за його межами;

формування принципів планувальної організації забудови;

виявлення та уточнення територіальних ресурсів для всіх видів функціонального використання території;

визначення параметрів забудови окремих земельних ділянок;

уточнення містобудівних умов та обмежень згідно з планом зонування у разі його наявності;

забезпечення комплексності забудови території.

На основі аналізу існуючої забудови міста, перспективи функціонально- планувального розвитку, який передбачений генеральним планом, виділено функціональні типи території, що поділяються на планувальні елементи - територіальні зони.

Відповідно до "Плану зонування території (зонінг) м. Ірпінь Київської області" зазначена територія відноситься до територіальної зони перспективної забудови Ж-1п.

До зони відноситься квартали сформованої та перспективної забудови. Зона формується на територіях, на яких за містобудівною документацією передбачено забудову (на сьогодні ділянки мають інший вид використання) або передбачені резервні території під забудову.

Використання території зони, розміщення підприємств і установ здійснюється відповідно до вимог ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".

Частиною 5 ст. 20 Земельного Кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Тому, земельна ділянка може використовуватися у будь-який спосіб, який відповідає категорії земельної ділянки. Віднесення земель України до конкретної категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування. Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень.

Оскільки зазначена територія відноситься до територіальної житлової зони перспективної забудови, тому земельна ділянка може використовуватися власником або користувачем для забудови у будь-який спосіб, що відповідає категорії земельної ділянки. При цьому необхідно враховувати містобудівну документацію, наявність зон із особливим режимом використання, крім використання земель сільськогосподарського призначення та земель оборони.

Саме тому, Ірпінська міська рада провівши детальний огляд та аналіз положень Генерального плану м. Ірпінь, врахувавши необхідність перспектив розвитку містобудування та архітектури на підтримку державних програм доступного житла в Україні та виконання плану дій щодо реалізації положень Стратегії сталого розвитку "Україна - 2020", схваленої Указом Президента України від 12.01.2015 № 5/2015 затвердила Детальний план м. Ірпінь, що уточнює та деталізує положення генерального плану населеного пункту, визначає планувальну організацію і розвиток частини території міста.

Також, щодо твердження прокурора про те, що спірна земельна ділянка відноситься до заплавних меліорованих земель загальнодержавної осушувально-зволожувальної системи річки Ірпінь, суд зазначає наступне.

Відповідно до наданих представником відповідача-1 документів (клопотання від 15.05.2018 № 01-20/1342), а саме: пояснення (службова записка) головного архітектора відділу містобудування та архітектури від 04.05.2018 № 113, аерофотознімання земельних ділянок, що є предметом оскарження у даній справі (станом на травень 2018 року) та викопіювання з топофо-графічного плану м. Ірпінь земельних ділянок, що є предметом оскарження у даній справі, вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 знаходиться у межах м. Ірпінь та не потрапляє до захисних смуг відведення каналів.

Окремо, в ході судового розгляду даної справи представником відповідача-1 з використанням матеріалів саме аерофотознімання земельних ділянок та викопіювання з топофо-графічного плану було наглядно продемонстровано суду, що земельні ділянка рішення щодо якої оскаржується у суді не знаходиться в межах захисних смуг відведення каналів.

У свою чергу, прокурор даних тверджень відповідача-1 в ході судового розгляду належними доказами не спростував.

Аналогічні правові висновки тим, які викладені у цьому рішенні, наведені у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі № 810/885/18 та у постанові Шостого апеляційного адмінітсративного суду від 11.12.2018 у справі № 810/887/18.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім того, ч. 3 ст. 2 КАС України встановлено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; обов`язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

Оцінюючи правомірність рішення Ірпінської міської ради Київської області, суд керується критеріями, закріпленими у ч. 3 ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких повинні дотримуватися суб`єкти владних повноважень при реалізації дискреційних повноважень, вважає дані дії щодо затвердження гр. ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється з веденням особистого селянського господарства на будівництво і обслуговування багатоквартирного житлового будинку в АДРЕСА_1 правомірним та таким, що було винесено в межах повноважень відповідача-1, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправними та скасування рішення від 13.12.2017 № 38707840 Відділу державної реєстрації виконавчого комітету Ірпінської міської ради Київської області про проведення державної реєстрації змін цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 3210900000:01:170:1128 загальною площею 3,0000, що знаходиться по АДРЕСА_1 з ведення особистого селянського господарства на для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку суд зазначає наступне.

По-перше, у позовній заяві, прокурором не було наведено суду конкретні норми закону, які були порушені відповідачем-2. У свою чергу, норми Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , які наведені у позові є загальними і викладені у позові безвідносно до відповідача за відсутності конкретизації, яку саме норму відповідачем-2 порушено. По-друге, суд звертає увагу, що дана позовна вимога є похідною від попередньої позовної вимоги і тому у цій частині позов задоволенню також не підлягає.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 194, 205, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.