Ухвала

від 23.08.2019 по справі

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

номер провадження № ЗД/380/25/19

У Х В А Л А

про вжиття заходів забезпечення позову

23 серпня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Грень Н.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Редкевич О.Р.,

учасники справи без виклику,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю Грант-Захід про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, -

в с т а н о в и в :

21.08.2019 на розгляд Львівського окружного адміністративного суду до подання позовної заяви надійшла заява про забезпечення позову Товариства з обмеженою відповідальністю ГрантЗахід , відповідно до якої просить вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії пункту 31 Додатку 2 до наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 33-Л від 14.06.2019 в частині анулювання дії ліцензії від 27.09.2017р. реєстраційний запис 201304289, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю ГрантЗахід (код ЄДРПОУ 41468942) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник покликається на наступне. Зазначає, що вищезгаданий наказ є протиправним, оскільки в порушення ч.6 ст.7 закону № 877-V в Акті перевірки не вказано детального опису виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства; в порушення ст.16 закону України Про ліцензування видів господарської діяльності ліцензію заявнику було анульовано 14.06.2019р., а про факт анулювання ліцензії він дізнався з листа від 03.07.2019р. №10/26-10/0307/08 Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у м.Києві, який був направлений на його адресу простим листом, та отриманий ними лише 12.07.2019р.; перевіряючі не складали та не вручали заявнику письмової вимоги про надання документів, інформації щодо предмету перевірки, передбаченої п.8 ч.2 ст. 16 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" чи письмового запиту посадової особи, або комісії про надання інформації в установлений строк, передбаченого пунктом 13 Порядку проведення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування планових та позапланових перевірок додержання органами ліцензування вимог законодавства у сфері ліцензування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 182; з огляду на вирішення питання про анулювання ліцензії заявнику, що є надзвичайно важливим для нього, Державна архітектурна-будівельна інспекція України з метою прийняття обгрунтованого рішення за результатами перевірки мала вжити заходи для забезпечення участі заявника під час засідання ліцензійної комісії, хоча це прямо і не передбачено п.23 Порядку ліцензування господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.12.2007 р. N 1396; зазначаючи в оскаржуваному наказі підставу анулювання ліцензії - акт про відмову суб`єкта будівельної діяльності від проведення органом ліцензування перевірки, перевіряючі не надали заявнику вказаний Акт.

Також в поданій заяві заявник зсилається на те, що між ним та третіми особами укладено договора на виконання робіт, які є діючими на сьогоднішній день, проте, Державна архітектурно-будівельна інспекція України своїми діями, а саме анулюванням ліцензії, перешкоджає виконанню вказаних договорів, що завдає збитків заявнику, оскільки порушення строків проведення робіт матиме наслідком покладення на нього штрафних санкцій за умовами вказаних договорів, оскільки в силу анулювання ліцензії він не може здійснювати ці роботи. Вказує про те, що дана обставина свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, оскільки існує ймовірність безпідставного зупинення його господарської діяльності. Крім того, зупинення проведення робіт може мати наслідком не сплати податків, зборів до бюджету, в силу відсутності обігових коштів в заявника. Заявник зазначає також про те, що зупинення робіт, та як наслідок відсутність коштів можуть спричинити затримку, а то і не виплату заробітної плати його працівникам, кількість яких становить 21 особу. До заяви додано копії штатних розписів заявника.

Вказане свідчить про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам заявника до ухвалення рішення в даній адміністративній справі, необхідності докладання значних зусиль та витрат для захисту цих прав, свобод та інтересів у майбутньому, в разі не вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Заявник вважає, що обраний ним спосіб забезпечення адміністративного позову відповідає його предмету та, водночас, вжиття таких заходів не зумовлює фактичного вирішення спору по суті, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті заявлених вимог. Крім того, заходи забезпечення адміністративного позову, про які він просить є співмірними заявленим позовним вимогам.

Тому, на думку заявника, на сьогоднішній день існують об`єктивні підстави стверджувати, що дія наказу №33-Л від 14.06.2019р. повинна бути зупинена, оскільки є ймовірність ускладнення поновлення прав за інтересів заявника в майбутньому.

Не вжиття заходів забезпечення позову може в подальшому утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду та призвести до більш негативних наслідків як для позивача, так і для третіх осіб.

Відтак, заявник вважає, що існують очевидні підстави існування передбачених ст.150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Заява про забезпечення позову розглядається судом в порядку ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з ч.1 ст.154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Суд, вирішуючи питання щодо доцільності задоволення заяви про забезпечення позову, керується таким.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Відповідно до п.17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 Про практику застосування адміністративними судами окремих положень КАС України під час розгляду адміністративних справ , в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, яке допускається, якщо не вжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Доводи позивача щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується ч.1 ст.2 КАС України, відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд критично ставиться до тверджень заявника, щодо очевидної протиправності оскаржуваного рішення, позаяк оцінку його протиправності буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Однак суд звертає увагу на те, що анулювання ліцензії має наслідком перешкоджання заявнику виконувати роботи за наявними договорами з третіми особами, що завдає йому збитків, оскільки порушення строків проведення робіт за такими договорами матиме наслідком покладення на заявника штрафних санкцій. Це свідчить про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам заявника, оскільки існує ймовірність зупинення його господарської діяльності.

Зупинення виконуваних заявником робіт також може мати наслідком не сплати податків, зборів до бюджету, в силу відсутності обігових коштів в Товариства, а також дана обставина може спричинити затримку, а то і не виплату заробітної плати працівникам заявника, кількість яких становить 21 особа, що підтверджується долученими до заяви штатними розписами заявника.

Інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 151 КАС України суд повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При цьому, суд наголошує, що ухвала про забезпечення позову шляхом зупинення дії наказу не скасовує дію останнього, не змінює обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених таким актом заходів до остаточного вирішення спору по суті.

Таким чином, очевидно, що до моменту прийняття та набрання законної сили судовим рішення по даній справі, можуть бути порушені права заявника.

В силу приписів частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З урахуванням вказаного, беручи до уваги доводи заявника про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та охоронюваним законом інтересам до ухвалення рішення суду, враховуючи те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, суд дійшов висновку, що заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГрантЗахід про забезпечення позову належить задовольнити.

Керуючись ст.ст. 2, 77, 90, 150-154, 248 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ГрантЗахід про забезпечення позову задовольнити.

Зупинити дію пункту 31 Додатку 2 до наказу Державної архітектурно - будівельної інспекції України № 33-Л від 14.06.2019 в частині анулювання дії ліцензії від 27.09.2017р. реєстраційний запис 201304289, виданої Товариству з обмеженою відповідальністю ГрантЗахід (код ЄДРПОУ 41468942) на провадження господарської діяльності з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми та значними наслідками, до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Відповідно до ч.8 ст. 154 КАС України ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Згідно з ч.1 ст. 156 КАС України ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позову, відповідно до пункту 1 частини восьмої статті 157 КАС України скасовуються судом у разі неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини другої статті 153 КАС України.

Суддя Грень Н.М.