Рішення

від 23.08.2019 по справі 420/2088/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2088/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» (с.Новоселівка, Роздільнянський район, Одеська область, 67413) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0007151401 від 15.02.2019 року,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Зоря» (с.Новоселівка, Роздільнянський район, Одеська область, 67413) до Головного управління ДФС в Одеській області (вул.Семінарська,5, м.Одеса, 65044) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0007151401 від 15.02.2019 року.

В судовому засіданні 13.08.2019 року представником позивача були підтримані заявлені позовні вимоги з огляду на те, що при проведенні планової виїзної документальної перевірки та складання акту ГУ ДФС в Одеській області не були враховані документи первинного податкового та бухгалтерського обліку позивача, а це є безумовною підставою для скасування оскаржених податкових повідомлень-рішень. Представник відповідача Головного управління ДФС в Одеській області заперечив проти задоволення позовних вимог з огляду на те, що перевірка була призначена та проведена у відповідності до положень ПК України, а оскільки платником податків не було подано усіх необхідних документів, перевіркою зроблений ґрунтовний висновок про не підтвердження платником даних податкової звітності відповідних податкових періодів з ПДВ.

Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Головне управління ДФС в Одеській області, на підставі ст.1 Закону України Про державну податкову службу , є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо призначення податкових перевірок, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування та стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, надання висновків на повернення з бюджету надмірно сплачених податків та зборів, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів, дій чи бездіяльності з цього приводу, на підставі положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19 КАС України, підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Товариство з обмеженою відповідальністю вЂ� "Зоря» (надалі - Товариство, Позивач, ТОВ "Зоря") створене та зареєстроване 11.04.2000 року згідно з чинним законодавством України. Статус платника податку на додану вартість Товариством отримано 09.03.1998 року.

Основними видами діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" є код КВЕД 01.11 "вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур» , код КВЕД 01.41 "розведення великої рогатої худоби молочних порід» , код КВЕД 01.46 "розведення свиней» , код КВЕД 10.13 "виробництво м`ясних продуктів» , код КВЕД 10.41 "виробництво олії та тваринних жирів", код КВЕД 46.21 "оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин", код КВЕД 49.41 "вантажний автомобільний транспорт". Ці та інші види діяльності закріплені також в статуті Товариства.

В рамках основного виду діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" вирощує зернові культури, бобові культури, розводить велику рогату худобу молочних порід, розведить свиней, виробляє м`ясні продукти, виробляє олію та тваринні жири, займається оптовою торгівлею зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

11.04.2001 року для здійснення діяльності Товариства створено та сформовано статутний капітал, розмір якого складає 7 400,00 грн. (сім тисяч чотириста гривень).

У штаті Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" працює 17 осіб відповідної кваліфікації, які виконують як адміністративні функції так і працівники, які задіяні у виробництві.

Товариство для провадження господарської діяльності використовує частину виробничих будівель, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . Право володіння та користування зареєстроване в державних реєстрах.

Для здійснення статутних завдань Позивач також використовує орендовані землі (паї), які знаходяться на території Бецилівської та Кошарської сільських рад.

Таким чином, ТОВ "Зоря" є підприємством, яке зареєстровано у відповідності з діючим законодавством, володіє матеріально-технічною базою, має достатній штат працівників, належить до реального сектору економіки, податкового боргу за весь час своєї діяльності не мало, а отже є добросовісним платником податків.

В період з 26.11.2018 року по 14.12.2018 року на підставі направлень, виданих Головним управлінням ДФС в Одеській області, головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - Курманенком Юрієм Валентиновичем (направлення від 26 листопада 2018 року № 10573 14-01), головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок платників основних галузей економіки управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - Любкевичем Сергієм Богдановичем (направлення від 26 листопада 2018 року № 10574/14-01), головним державним ревізором-інспектором відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - Терзієвим Олександром Петровичем (направлення від 22 серпня 2018 року № 7235/14-01), головним державним ревізором-інспектором Літостанською Діаною Георгієвною (направлення від 22 серпня 2018 року № 7236/14-01), головним державним ревізором-інспектором відділу планування контрольно-перевірочної роботи управління доходів і зборів з фізичних осіб Головного управління ДФС в Одеській області - Хіменко Оксаною Борисівною (направлення від 22 серпня 2018 року № 7239/14-01), головним державним ревізором-інспектором відділу перевірок фінансових операцій управління аудиту Головного управління ДФС в Одеській області - Терзіевим Олександром Петровичем (направлення від 22 серпня 2018 року № 7237/14-01) та начальником відділу погашення боргу з фізичних осіб та заборгованості з ЄСВ управління погашення боргу ОДПІ Головного управління ДФС в Одеській області - ОСОБА_1 (направлення від 22.08.2018 року № 7238/14-01) проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоря" з питань додержання податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12. 2017 року, валютного законодавства за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 року по 31.12.2017 року.

За результатами перевірки складений акт від 14.12.2018 року № 2772/15-32-14-01/03767908. У відповідності до розділу 4 Акта перевірки. ГУ ДФС в Одеській області зроблено, на думку платника, хибні висновки про встановлення наступних порушення, зокрема: порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 252 554,00 гривень, у тому числі за вересень 2017 року у сумі 235 887.00 гривень, за жовтень 2017 року у сумі 16 667,00 гривень; порушення пп. 47.1.3 п. 47.1 ст. 47, п. 51.1 ст. 51 глави 2, підпункту "б" пункту 176.2 ст. 176 розділу IV Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-VI із змінами та доповненнями, зокрема встановлено недостовірність відомостей у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку "форми № 1" ДФ за 2 квартал 2017 року; порушення пп. 168.1.2 пп. 168.1.4, пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п. 171.2 ст. 171, пп. "а" п. 176.2, ст. 176 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, зокрема встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб за 2017 рік; порушення пп. 168.1.2, пп. 168.1.4, пп. 168.1.5, п. 168.1 ст. 168, п.171.2 ст. 171, пп. "а" п. 176.2 ст. 176. пп. 1.4. п. 161 Підрозділу 10 Перехідних положень Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2756-УІ із змінами та доповненнями, зокрема встановлено несвоєчасне перерахування військового збору за 2017 рік.

На підставі вказаного акту перевірки, 15.02.2019 року відповідачем по справі було прийняте податкове повідомлення-рішення №0007151401, яким було збільшено грошове зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Зоря» на загальну суму 252 554 грн. та штрафних санкцій на суму 63139 грн.

Розглянувши оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, суд виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, проходить до висновку, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам закону, виходячи з наступного.

Частина 2 статті 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та й спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо суті встановлених порушень, то суд також зазначає, що висновок податкового органу про безпідставність формування позивачем податкового кредиту перевірених податкових періодів не ґрунтується на фактичних обставинах справі та законі з наступних підстав.

При визначенні суми податку на додану вартість, що підлягає включенню до податкового кредиту та подальшому бюджетному відшкодуванню, податковий орган враховував наступні норми Закону про оподаткування з ПДВ.

Відповідно до п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пукнтом 198.6 ст.198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У відповідності до приписів ч.4 ст.9 КАС України судом під час офіційного з`ясування обставин справи досліджувалось питання щодо товарності угод за якими позивач формував валові витрати податковий кредит з ПДВ у звітних податкових періодах.

Щодо господарських взаємовідносин з Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон" код за ЄПРПОУ 19420704:

26 серпня 2016 року між Малим приватним підприємством Фірма «Ерідон", в особі представника Гулінського Віталія Борисовича, який діяв на підставі довіреності № 02/01-87 від 02 січня 2016 року , з однієї сторони та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря", в особі директора Пономаренко О.В., який діє на підставі Статуту, з іншої сторони, було укладено договір поставки № 1575/17/111.

Відповідно до п. 1.1. Договору № 1575/17/111, в порядку та на умовах цього Договору Постачальник зобов`язується поставити Покупцю продукцію виробничо-технічного призначення, а Покупець зобов`язаний прийняти та оплатити вартість товару, найменування, асортимент та кількість якого відповідно до п.1.2. Договору №1575/17/111 зазначаються в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п. 1. Додатка № 1575/17/1 1Ї/22-МД/0 від 26 вересня 2017 року до Договору поставки № 1575/17/111 від 26 серпня 2016 року, поставці підлягали мінеральні добрива "Амофос" на загальну вартість - 289 800,00 грн., у тому числі ПДВ - 48 300.00 грн.

Реальність проведення господарської операції між Малим приватним підприємством Фірма ''Ерідон" та ТОВ "Зоря» щодо поставки мінеральних добрив "Амофос» підтверджується й наступними документами: Видатковою накладною № 77145 від 27 вересня 2017 року; Товарно-транспортною накладною № ЕР-118922 від 27 вересня 2017 року; Податковою накладною № 72524 від 26 вересня 2017 року; Податковою накладною № 74653 від 27 вересня 2017 року; Актом звірки взаєморозрахунків за період 2017 рік; Матеріальним звітом по рахунку № 201 за жовтень 2017 року; Актом № 16 про використання мінеральних, органічних і бактеріальних добрив та засобів хімічного захисту рослин за жовтень місяць 2017 року.

Щодо господарських взаємовідносин з ТОВ «Колос» , код за ЄПРПОУ 03769132:

03 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос» , в особі директора ОСОБА_2 , який діяв на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря» , в особі директора ОСОБА_3 , яка діяла на підставі Статуту, уклали договір купівлі-продажу № 03-10/17 від 03 жовтня 2017 року.

Відповідно до п. 1 Договору купівлі-продажу № 03-10/17, Товариство з обмеженою відповідальністю "Колос» зобов`язується продати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря» ячмінь врожаю 2017 року в кількості 47,32 т. на загальну вартість 274 455,82 грн., у тому числі ПДВ . 45 742,64 грн.

Реальність проведення господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колос» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря» щодо поставки мінеральних добрив "Амофос" підтверджується й наступними документами: Видатковою накладною №16 від 07 жовтня 2017 року; Товарно-транспортною накладною № 550888 від 06 жовтня 2017 року; Товарно-транспортною накладною № 550900 від 07 жовтня 2017 року; Податковою накладною № 1 від 03 жовтня 2017 року; Податковою накладною № 8 від 05 жовтня 2017 року; Податковою накладною №16 від 07 жовтня 2017 року; Актом на списання посівного матеріалу №10 від 30 жовтня 2017 року; Витягом з журналу-ордеру руху матеріалів сільськогосподарського призначення по складу за жовтень місяць 2017 року.

Щодо взаємовідносин з ТОВ Євростандарт код ЄПРПОУ 32223787:

09 березня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт» , в особі директора ОСОБА_4 , яка діяла на підставі Статуту та Товариством з обмеженою відповідальністю «Зоря", в особі директора ОСОБА_3 , яка діяла на підставі Статуту, уклали договір № 565 поставки нафтопродуктів від 09 березня 2016 року (Додаток 29).

Відповідно до п. 1.1. Договору № 565 поставки нафтопродуктів. Товариство з обмеженою відповідальністю «Євростандарт" поставить Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря" нафтопродукт на загальну вартість 573 300,00 грн., у тому числі ПДВ - 114 660,00 грн.

Реальність проведення господарської операції між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євростандарт" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" щодо поставки нафтопродуктів підтверджується й наступними документами: Видатковою накладною № 11430 від 14 вересня 2017 року; Видатковою накладною №12371 від 28 вересня 2017 року; Товарно-транспортною накладною № 14.09.17 від 14 вересня 2017 року; Товарно-транспортною накладною №28.09.17 від 28 вересня 2017 року; Податковою накладною № 624 від 14 вересня 2017 року; Податковою накладною №1368 від 28 вересня 2017 року; Звітом по використанню паливно-мастильного матеріалу за вересень місяць 2017 року.

Щодо господарських взаємовідносин з Державним підприємством Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України код за ЄПРПОУ 00449131:

27 вересня 2017 року між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України", в особі директора ОСОБА_5 , який діяв на підставі Статуту, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря", в особі директора ОСОБА_3 , яка діяла на підставі Статуту, уклали договір поставки № 27/09-17 від 27 вересня 2017 року (Додаток 37).

Відповідно до п. 1.1. Договору поставки № 27/09-17, Державне підприємство "Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" поставить Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоря" зерно "пшеницю" врожаю 2017 року на загальну вартість 654 018,80 грн., у тому числі ПДВ - 130 803,76 грн.

Реальність проведення господарської операції між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" щодо поставки зерна "пшеницю» підтверджується й наступними документами: Видатковою накладною № 261 від 19 вересня 2017 року; Податковою накладною № 11 від 30 вересня 2017 року (Додаток 45); Договором надання сільськогосподарських послуг № 02/01-2017 від 02 січня 2017 року; Згодою Державного підприємства "Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України» на взаємозалік з Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря» ; Копія акта звірки взаєморозрахунків за період 2017 рік між Державним підприємством "Дослідне господарство імені О.В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Зоря" за 2017 рік; Товарно-транспортними накладними на доставку товарів автомобільним транспортом; Витягом з журналу-ордеру руху матеріалів сільськогосподарського призначення по складу за жовтень місяць 2017 року; Актом на списання посівного матеріалу №10 від 30 жовтня 2017 року.

Фактична поставка товарів та послуг, їх отримання та проведення оплати їх вартості позивачем, у тому числі ПДВ надавало позивачу право сформувати податковий кредит відповідних податкових періодів на підставі положень п.п.198.3, 198.6 ст.198 ПК України.

Представник відповідача вважає зазначені вище докази недостатніми для підтвердженням фактичного виконання укладених позивачем договорів поставки та купівлі-продажу товарів.

Але такий висновок посадових осіб органу ДПС України є помилкових з наступних підстав:

Пунктом 2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірювач, базуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 1 ст.9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо же неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (надалі - Положення) під первинними документами розуміються документи, створені у письмовій або електронній формах, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до п.2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральній та /або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис особи, що брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п.2.5 Положення документ повинен бути підписаний особисто та підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, зазначені вище документи первинного бухгалтерського та податкового обліку складені у відповідності до приписів діючого законодавства, мають всі необхідні для цього реквізити, а тому відповідає критеріям належного доказу, визначеного ст.73 КАС України.

Відповідно до положень ст.2 Закону України Про судоустрій та статус суддів встановлено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права.

Відповідно до положень ч.1 ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно положень ч.2 ст.8 КАС України визначено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейська Конвенція про захист прав і основних свобод людини (далі - Конвенція) була підписана 04.11.1950 року в Римі десятьма європейськими державами. Відтоді вона стала фундаментом усього комплексу міжнародно-правового регулювання в галузі прав людини, її законних інтересів та потреб, відправною точкою на шляху цивілізованих європейських держав до втілення в життя загальнолюдських цінностей. Ратифікувавши Конвенцію про права людини 17.07.1997 року, Україна визнала не лише право на мирне володіння майном , а й згідно із положеннями ст.1 Протоколу №1 до Конвенції визнала право на звернення фізичних та юридичних осіб до Європейського суду з прав людини за захистом своїх порушених прав та охоронюваних Конвенцією свобод, пов`язаних з реалізацією права власності.

Основною метою ст.1 Протоколу №1 до Конвенції є запобігання свавільному захопленню власності, конфіскації, експропріації та іншим порушенням принципу безперешкодного користування своїм майном, до яких часто вдаються або схильні вдаватися на практиці уряди держав.

Названа стаття проголошує: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Попередні положення, однак, ніяким чином не обмежують право держави запроваджувати такі закони, які, на її думку, необхідні для здійснення контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків або інших зборів чи штрафів .

На відміну від більшості положень Конвенції, ст.1 Протоколу №1 захищає права не лише фізичних, а й юридичних осіб, наприклад, компаній. Цей аспект даної статті має важливе значення, оскільки економічна система держав-учасниць Конвенції заснована на праві приватної власності й праві вільно створювати такі економічні одиниці, як юридичні особи : неурядові організації, релігійні органи, засоби масової інформації тощо.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, найчастіше втручання у право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Протоколу №1 забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів. Втручання має бути законним, тобто здійснено на підставі закону. При цьому під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (forseable). Також закон має відповідати всім вимогам нормативного акта. Доступність закону означає наявність доступу та знань щодо цього закону в суспільстві та у осіб. Передбачуваність означає можливість передбачити певні дії або наслідки, що можуть виникнути в зв`язку із застосуванням закону.

Суд у своїх рішеннях нагадує, що незважаючи на те, що держави мають широкі рамки розсуду при визначенні умов і порядку, за яких приватна особа може бути позбавлена своєї власності, позбавлення останньої, навіть, якщо воно переслідує законну мету в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення ст.1 Протоколу №1, якщо не була дотримана розумна пропорційність між втручанням у права фізичної чи юридичної особи й інтересами суспільства. Також буде мати місце порушення ст.1 Протоколу №1 й у випадку, коли наявний істотний дисбаланс між тягарем, що довелося понести приватній особі, і переслідуваними цілями інтересів суспільства.

Закріплюючи право кожного на мирне володіння своїм майном, стаття 1 за своєю суттю є гарантією права власності (рішення від 13.06.1979 року у справі Маркс проти Бельгії , п.69).

Поняття майно має автономне значення, яке, звичайно, не обмежується правом власності на речі матеріального світу: у розумінні цього положення певні інші права та інтереси, які є активами, можуть також розглядатися як майнові права, а отже, майно (рішення від 23.02.1995 року у справі Гасус Дозір унд Фьордертехнік Гмбг проти Нідерландів , п.53).

Під дію статті 1 Протоколу №1 до Конвенції підпадає право вимоги, якщо воно достатньою мірою встановлене, щоб являти собою актив.

Коли основою вимоги є майновий інтерес, то особа, яка її має, вважатиметься такою, що має легітимне сподівання ( Федоренко проти України , Едуард ОСОБА_6 Мельник проти України ) на отримання майна, за наявності однієї з умов: - якщо наявне остаточне судове рішення, що підтверджує це право ( Бурдов проти Росії , Юрій Миколайович Іванов проти України , Агрокомплекс проти України ); - якщо є достатнє правове підґрунтування у національному законодавстві, що підтверджує вимогу ( Брезовец проти Хорватії , Рисовський проти України , Кечко проти України , Стреч проти Великобританії , Москаль проти Польщі , Сук проти України , Федоренко проти України , Україна-Тюмень проти України ).

Вказані рішення ЄСПЛ свідчать про те, що захист права особи на незаконне покладання на неї обов`язку щодо сплати податків та штрафів повинно розглядати, як захист права особи на майно у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Такий висновок також випливає з п.49 Рішення ЄСПЛ у справі ЩОКІН ПРОТИ УКРАЇНИ (CASE OF SHCHOKIN v.UKRAINE) (Заяви №№ 23759/03 та 37943/06).

Так, у своїх висновках Суд неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога ст.1 Першого протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п.1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом» , а п.2 визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів» . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції» , «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції» ).

Водночас ст.1 Першого протоколу не гарантує права на надбання майна (рішення у справах "Ван дер Мюсель проти Бельгії" та "Копеський проти Словаччини"). Особа може заявляти про порушення ст.1 Першого протоколу тільки тією мірою, якою оскаржувані рішення національного суду стосуються її майна в розумінні цього положення. "Майном" може бути як "існуюче майно", так і активи, включаючи вимоги, стосовно яких особа може стверджувати, що вона має принаймні "легітимні сподівання" на реалізацію майнового права. "Легітимні сподівання" за своїм характером повинні бути більш конкретними, ніж просто надія й повинні ґрунтуватися на законодавчому положенні або юридичному акті, такому як судовий вердикт (рішення у справі "Копеський проти Словаччини").

Поряд з цим, слід відмітити, що принцип захисту легітимних очікувань також належить до принципів, що розвивалися судовою практикою Європейського суду з метою контролю за здійсненням влади так, щоб не допустити свавілля та зловживань, з метою захисту від можливих порушень з боку публічної адміністрації, в першу чергу, при реалізації державними органами та посадовими особами дискреційних повноважень.

В контексті зазначеного, слід наголосити, що податковий орган при виконанні покладених на нього повноважень зобов`язаний діяти на підставі, у межах та у спосіб визначений чинним законодавством України. Не зважаючи на той факт, що Податковим кодексом України встановлене право контролюючого органу на здійснення перевірок (документальних, невиїзних, виїзних, планових та позапланових перевірок), суд наголошує, що у той же час, контролюючий орган позбавлений права на відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб`єктивних припущень, які не мають підтвердження доказами.

Оскільки до обов`язків платника податків законом віднесено ведення в установленому порядку обліку доходів і витрат, складання звітності, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; виконання законних вимог контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів з питань оподаткування та митної справи і підписування актів (довідки) про проведення перевірки (пп. 16.1.2, 16.1.8 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України), то є очевидним, що він (платник податків) має легітимне очікування на реалізацію свого майнового права, в даному випадку, на гарантоване державою право щодо формування податкового кредиту та зважаючи на відсутність факту заниження податкових зобов`язань при відсутності будь-яких порушень з боку платника податків.

Крім того, ні Податковий кодекс України, ні інші законодавчі акти з питань оподаткування не ставлять право позивача на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового та іншого законодавства іншими суб`єктами господарювання.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов`язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь - яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов`язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

За таких обставин, суд погоджується з позивачем, що за чинними нормами права будь-яка відповідальність, у т.ч. цивільна, податкова, фінансова носить індивідуальний характер і стосується лише винної особи, через що на позивача не може бути покладено відповідальність за невиконання або неналежне виконання контрагентами обов`язків зі своєчасності, правильності ведення бухгалтерського і податкового обліку та звітності.

Окремо суд зауважує, що відповідачем право позивача на формування податкового кредиту поставлено в залежність від добросовісності його контрагента, що суперечить приписам податкового законодавства. Так, якщо такий контрагент не виконав своїх зобов`язань по належному формуванню первинних документів для підтвердження податкового кредиту або зобов`язання з ПДВ, то це може тягнути відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для зменшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. На переконання суду, своїми рішеннями відповідачем встановлено для позивача додаткові обмеження, що не відповідає повноваженням відповідача, передбаченим Податковим кодексом України та суперечить вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.

При цьому, суд зазначає, що за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальника для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 27.01.2016 року по справі №21-5333а15.

Приписами ч.4 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду України є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Згідно положень ч.5 ст.242 КАС України висновки Верховного Суду, прийняті за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права повинні враховуватись судами при розгляді аналогічних спорів.

Представником відповідача не надано додаткових доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, в зв`язку із чим, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що надані ним письмові докази є достатніми для доведення факту постачання товарів та послуг його контрагентами, а тому висновок податкового органу про безтоварність такої угоди є помилковим, в зв`язку із чим, оскаржене позивачем податкове повідомлення-рішення з ПДВ підлягає визнанню протиправними та скасуванню на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139,242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області №0007151401 від 15.02.2019 року.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 23.08.2019 року.

Рішення суду може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.