Рішення

від 22.08.2019 по справі 640/11468/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 серпня 2019 року № 640/11468/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Васильченко І.П. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовомОСОБА_1 До Третя особаДепартаменту з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Державна архітектурно-будівельна інспекція України провизнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі-позивач/ ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м.Києва з позовом до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі-відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене листом від 28.12.2018 р. № 073/09/01-9/2812 про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 та зобов`язання відповідача зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 .

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 р. прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та встановлено, що справа буде розглядатись в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Одночасно залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору - Державну архітектурно-будівельну інспекціюУкраїни (далі-третя особа).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач неодноразово подавав до Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), проте щоразу отримував відмови в реєстрації повідомлень з підстав, що не передбачені чинним законодавством; при цьому, за доводами позивача, повнота даних була наявна у поданих позивачем повідомленнях про початок виконання будівельних робіт, а тому, висновки відповідача про оформлення повідомлення з порушенням установлених вимог є неправомірним, а рішення, оформлене листом від 28.12.2018 р. № 073/09/01-9/2812 про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт - протиправним.

Відповідач у письмовому відзиві на позов вказав, що під час опрацювання повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 встановлено, що останні оформленні з порушенням, а відтак відповідачем правомірно відмовлено в реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Третя особа в письмових пояснення з приводу заявлених позовних вимог вказала, що підставами для внесення Державною архітектурно-будівельною інспекцією України даних до реєстру є отримання нею від Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відповідних даних, яких, в даному випадку, третя особа не отримала.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

11.07.2019 р. відповідачем подано клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

В силу приписів статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Відповідно до положень ч. 2 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

В клопотанні відповідача не наведені конкретні обставини, що ускладнюють розгляд справи в порядку спрощеного провадження. Ознайомившись із матеріалами справи, враховуючи категорію справи та характер спірних правовідносин, обсяг та характер доказів у справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Борулю В.П. видані Містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва за № 10256/0/7-1-18 від 11.07.2018 р.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем неодноразово, зокрема, 21.08.2018 р., 25.09.2018 р., 16.10.2018 р., 02.11.2018 р., 20.11.2018 р., 18.12.2018 р. подавались повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 .

За результатами розгляду повідомлення про початок виконання будівельних робіт, які зареєстровані, Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) листами від 28.08.2018 р. № 073/09/01-7/2808, від 01.10.2018 р. № 073/09/01-6/0110, від 22.10.2018 р. № 073/09/01-9/2210, від 08.11.2018 р. № 073/09/01-13/0811, від 26.11.2018 р. № 073/09/01-20/2611, від 28.12.2018 р. № 073/09/01-9/2812 повідомлено про відмову у внесенні повідомлення до реєстру.

Не погоджуючись із відмовою у внесенні повідомлення до реєстру, позивач звернувся до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до норм статті 41 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон №3038-VI) інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється на об`єктах будівництва у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

За нормами частини третьої статті 6 Закону № 3038-VI до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.

Пунктом 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 № 294 визначено, що Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику з державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (далі - Положення № 294).

Основними завданнями Державної архітектурно-будівельної інспекції України є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, зокрема здійснення державного контролю та нагляду за дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил (пункт 3 Положення № 294).

Пунктом 4 Положення № 294 визначено, що до покладених на Держархбудінспекцію завдань, окрім іншого, остання здійснює державний контроль за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, технічних умов, інших нормативних документів під час провадження містобудівної діяльності.

Водночас, пунктом 7 Положення №294 передбачено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи.

Відповідно до статті 10 Закону України Про архітектурну діяльність для забезпечення під час забудови територій, розміщення і будівництва об`єктів архітектури, додержання суб`єктами архітектурної діяльності затвердженої містобудівної та іншої проектної документації, місцевих правил забудови населених пунктів, вимог вихідних даних, а також з метою захисту прав споживачів будівельної продукції здійснюється в установленому законодавством порядку державний архітектурно-будівельний контроль та нагляд, який забезпечує Державна архітектурно-будівельна інспекція України та її територіальні органи.

Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) здійснює свої повноваження щодо державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві та дозвільно-реєстраційних функцій щодо об`єктів незначного (СС1) та середнього (СС2) класу наслідків (відповідальності) з 12 жовтня 2016 року.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю - щодо об`єктів будівництва, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), та щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта та які не потребують отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об`єктів будівництва, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - реєстр). Внесення даних до реєстру з присвоєнням реєстраційного номера здійснюється на підставі інформації, наданої органами державного архітектурно-будівельного контролю, протягом одного робочого дня з дня її отримання.

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (ч.3 ст. 34 Закону № 3038-VI).

Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), об`єктах, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Законом України Про регулювання містобудівної діяльності , Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 466 (далі - Порядок № 466), Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 запроваджено декларативний принцип оформлення замовником документів, які надають право виконувати будівельні роботи на об`єктах будівництва І-ІІІ категорії складності та підтверджують готовність таких об`єктів до експлуатації.

Вказаний принцип полягає у тому, що відповідальність за достовірність даних, зазначених замовником будівництва у декларації про початок будівельних робіт, покладалась на замовника, а орган держаного архітектурно-будівельного контролю був зобов`язаний прийняти до розгляду подану декларацію, перевірити повноту даних зазначених у декларації та забезпечити внесення інформації, зазначеної у відповідній декларації до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Тобто, право на проведення будівельних робіт стосовно об`єкта класу наслідків СС1 набувається особою після подання відповідного повідомлення до суб`єкта безвідносно до факту внесення відомостей за таким повідомленням до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі за текстом - Єдиний реєстр).

Відповідно до пункту 5 Порядку № 466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та:

подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) та об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта;

видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (ССЗ) наслідками.

Пунктом 13 Порядку № 466 передбачено, що повідомлення про початок виконання підготовчих робіт, повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, та повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (CCI) (далі - повідомлення), повідомлення про зміну даних у зазначених повідомленнях за формою згідно з додатками 1, 2 і 2-1 до цього Порядку подається замовником (його уповноваженою особою) особисто або надсилається рекомендованим листом з описом вкладення чи через електронну систему здійснення декларативних та дозвільних процедур у будівництві до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю за місцезнаходженням об`єкта не пізніше ніж за один календарний день до початку виконання підготовчих або будівельних робіт.

Таким чином, подання повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), здійснюється за декларативною процедурою.

За змістом пункту 2 Порядку №466 під реєстрацією розуміється внесення даних до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 24.06.2011 №92 затверджено Порядок ведення єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Порядок №92).

Відповідно до пункту 9 Порядку №92, підставами для внесення Держархбудінспекцією поданих органом державного архітектурно-будівельного контролю даних до реєстру є отримання цим органом: повідомлення; повідомлення про зміну даних у цьому повідомленні; декларації про готовність об`єкта до експлуатації (далі - декларація); повідомлення про зміну даних у зареєстрованих деклараціях, внесення змін до них у зв`язку з виявленими технічними помилками; скасування реєстрації повідомлення або декларації; прийняття рішення про видачу або анулювання дозволу, видачу сертифіката, повернення декларації на доопрацювання для усунення виявлених недоліків; прийняття рішення про відмову у видачі дозволів чи сертифікатів.

Так абзацом 1 пункту 15 Порядку №466 визначено, що у разі виявлення органом державного архітектурно-будівельного контролю недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні, які не є підставою вважати об`єкт самочинним будівництвом відповідно до статті 39-1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовникові протягом одного робочого дня з дня такого виявлення.

Також абзацами 3 та 4 пункту 15 Порядку №466 передбачено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю забезпечує внесення інформації, зазначеної у повідомленні про зміну даних у повідомленні про початок виконання підготовчих робіт чи повідомленні про зміну даних у повідомленні про початок виконання будівельних робіт, до реєстру згідно з цим Порядком.

Відомості щодо внесення даних, зазначених у повідомленні, в якому виявлено технічну помилку або недостовірні дані, підлягають виключенню з реєстру в установленому порядку.

При цьому, абзацами 7-10 пункту 15 Порядку №466 визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю скасовує право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, шляхом видачі відповідного розпорядчого акта. Держархбудінспекція виключає з реєстру запис про реєстрацію повідомлення не пізніше наступного робочого дня з дня повідомлення органом державного архітектурно-будівельного контролю про таке скасування.

Про скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовнику протягом трьох робочих днів з дня скасування.

Замовник будівництва після скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, може повторно надіслати повідомлення згідно з вимогами, встановленими пунктом 13 цього Порядку.

Отже проаналізувавши вищевикладені норми чинного законодавства вбачається, що повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) не може бути повернуто заявнику без реєстрації. Натомість відомості такого повідомлення належить внести до відповідного реєстру, а заявнику, за необхідності після внесення таких даних до реєстру, повернути повідомлення на доопрацювання із зазначенням причин такого повернення та даних, які необхідно скорегувати.

Як вбачається з матеріалів справи, 28.08.2018 р. відповідачем листом № 073/09/01-7/2808 відмовлено позивачу у реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт з підстав оформлення повідомлення з порушенням установлених вимог, а саме: у пункті Код об`єкта необхідно уточнити вказану інформацію, враховуючи основні показники об`єкта будівництва; у відповідному пункті необхідно уточнити дату затвердження замовником проектної документації, враховуючи дату видачі містобудівних умов та обмежень; у пункті Інформація про генерального підрядника... відсутній номер телефону; у відповідних пунктах необхідно уточнити кадастровий номер земельної ділянки; неповністю зазначені основні показники об`єкта будівництва.

Позивачем були внесені всі виправлення у повідомлення та подано їх повторно 25.09.2018 р., за результатами якого відповідачем листом від 01.10.2018 № 073/09/01-6/0110, відмовлено у реєстрації повідомлення з підстав оформлення повідомлення з порушенням установлених вимог, а саме: у відповідних пунктах необхідно уточнити кадастровий номер земельної ділянки; неповністю зазначені основні показники об`єкта будівництва.

Позивач втретє звернувся 16.10.2018 р. до відповідача з повідомленням про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до листа від 22.10.2018 р. №073/09/01-9/2210 відповідачем відмовлено у реєстрації повідомлення з підстав аналогічних тим, що були вказані в листі від 01.10.2018 р. № 073/09/01-6/0110.

Перевіривши відомості, зазначені у листах відповідача, якими повідомлено позивача про відмову у реєстрації повідомлення, позивач самостійно виявив помилки, а саме в кадастровому номері земельної ділянки були поміняні місцями дві цифри, тому кадастровий номер був зазначений 8000000000:72:524:0008 замість 8000000000:72:542:0008 . Крім цього, в пункті (табличці) щодо основник показників об`єкта будівництва позивачем були зазначені відомості про загальну площу нежитлових приміщень (кладові тощо), хоча не повинні були зазначатись.

Позивачем виправлені вище вказані помилки та в черговий раз подано 02.11.2018 р. повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Однак, відповідачем листом від 08.11.2018 р. № 073/09/01-13/0811 відмовлено у реєстрації повідомлення, підставою чого зазначено, що у відповідному пункті необхідно уточнити найменування об`єкта будівництва, враховуючи що воно повинно відповідати найменуванню проектної документації та вихідним даним для проектування, у тому числі містобудівним умовам та обмеженням.

В повідомленні про початок виконання будівельних робіт найменування об`єкту позивачем зазначено як Будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 , тоді як в містобудівних умовах та обмеженнях вказана назва об`єкту Будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу) на АДРЕСА_1 . При цьому, код об`єкту згідно Державного класифікатору будівель та споруд ДК 018-2000 вказаний правильно - 1122.2 - будинок садибного типу.

Виправивши вказаний відповідачем недолік, позивач звернувся до відповідача вп`яте із відповідним повідомленням, проте отримав відмову у реєстрації повідомлення згідно листа від 26.11.2018 р. № 073/09/01-20/2611, підставою для відмови зазначено вже інші причини, а саме: у пункті Найменування об`єкта будівництва неповністю вказано адресу об`єкта будівництва.

Позивач, зазначивши у пункті Найменування об`єкта будівництва назву населеного пункту, а саме Будівництво індивідуального житлового будинку (садибного типу) на АДРЕСА_1 , подав в черговий раз повідомлення про початок виконання будівельних робіт.

Проте, 28.12.2018 р. відповідачем складено лист № 073/09/01-9/2812, яким позивачу відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт. Підставою для відмови у реєстрації повідомлень стало те, що у відповідному пункті необхідно доповнити інформацію щодо найменування документу, яким призначено головного архітектора проекту.

Суд дослідивши подані матеріали та документи, зазначає, що підставами для відмови у внесенні відповідачем до реєстру повідомлень про початок виконання будівельних робіт зазначались незначні помилки, які позивач виправляв, після чого надсилав повідомлення в черговий раз.

Більш того, після того, як позивач усував причини для відмови в реєстрації повідомлень, вказані в попередніх листах відповідача, посадові особи Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зазначали нові причини для відмови.

Слід зазначити, що оскільки зазначеними вище приписами законодавства не передбачено розгляд повідомлень про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), оскільки, як зазначено вище, таке повідомлення подається в декларативному порядку, органу державного архітектурно-будівельного контролю повинен внести відомості такого повідомлення до відповідного реєстру, а у разі виявлення недоліків після внесення таких даних до реєстру такий орган має повернути повідомлення на доопрацювання із зазначенням причин такого повернення та даних, які необхідно скорегувати, що у даному випадку зроблено не було.

Окрім того, на спростування вказаних причин щодо відмови у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт в оскаржуваному рішенні, оформлене листом від 28.12.2018 р., слід зазначити, що позивачем договір про призначення головного архітектора проекту до відповідача не подавався, у зв`язку з відсутністю необхідності його подання разом з повідомленням про початок виконання будівельних робіт. При цьому, у поданому позивачем повідомленні було зазначено найменування документу, яким визначено головного архітектора проекту - Договір від 14.06.2018 р. № 8, а відтак, враховуючи, що найменування документу, яким призначено головного архітектора проекту, не містило іншої інформації, позивачем правомірно вказано сам Договір від 14.06.2018 р. № 8.

У свою чергу, суд звертає увагу, що в раніше надісланих листах щодо відмови у реєстрації повідомлень відповідачем не зазначалась вказана підстава для відмови.

Поряд з цим суд зазначає, що листи відповідача щодо відмови у внесенні до реєстру повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів містили лише загальні посилання без чіткого зазначення обґрунтованих причин для такої відмови з посиланням на правові норми та не містили даних, які вважалися б недостовірними. Така відмова у внесенні до реєстру повідомлень носить формальний характер та не може бути покладена в основу обґрунтування підстав для неприйняття відповідних повідомлень, як наслідок стати підставою для відмови у реєстрації повідомлень про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів.

Водночас, дослідивши наявні матеріали справи, судом підтверджені обставини та відомості, зазначені в оскаржуваних рішеннях, оформлених листами про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) щодо недооформлення даних зазначених в повідомленні про початок виконання будівельних робіт.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні від 20.01.2012 р. Рисовський проти України , суд підкреслив особливу важливість принципу належного урядування . Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (справи Беєлер проти Італії , Онер`їлдіз проти Туреччини , Москаль проти Польщі . Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (справи Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року та Тошкуце та інші проти Румунії від 25.11.2008 року).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (справа Лелас проти Хорватії від 20.05.2010 року).

За наведених обставин, суд вважає, що виявлення помилок у поданому позивачем повідомленні про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) слугували підставою для повернення на доопрацювання із зазначенням підстав такого повернення та даних, які необхідно було скорегувати, а не підставою для відмови у внесенні до реєстру.

Таким чином, повертаючи повідомлення про початок виконання будівельних робіт без реєстрації відповідачем не враховано викладений принцип щодо діяльності у найпослідовніший спосіб, проведення внутрішніх процедур, які забезпечать прозорість і ясність його дій, сприяння юридичній визначеності у спірних правовідносинах, які зачіпають інтереси позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення відповідача, оформлене листом від 28.12.2018 р. № 073/09/01-9/2812 про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 ) АДРЕСА_1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача вчинити дії стосовно реєстрації повідомлень в установленому законом порядку, то суд вважає, що ця вимога є похідною від позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення відповідача, оформлене листом про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт щодо об`єктів, тому також підлягають задоволенню.

Стосовно позиції суду направленої на зобов`язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може .

Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.

Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.

У разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Враховуючи встановлені обставини у справі, суд доходить висновку, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), не пропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, що є підставою для задоволення адміністративного позову .

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 названого Кодексу у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оцінивши наявні в справі докази в їх сукупності, суд доходить висновку про наявність правових підстав для скасування оскаржуваного рішенння. Разом з тим, відповідач як суб`єкт владних повноважень в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятого на їх підставі рішення.

Відповідно до ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно із ч.ч.1, 3, 6, 7, 9 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Таким чином, розподіл судових витрат здійснюється судом під час ухвалення відповідного судового рішення, шляхом відображення його у резолютивній частині такого рішення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, слід враховувати, що за змістом статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу підлягають усі здійснені документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст.16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов`язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються положеннями Кодексу адміністративного судочинства України та іншими законами.

Згідно із ч.ч.1-5 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Системний аналіз наведених вище по тексту норм права дає підстави вважати, що матеріали справи повинні містити докази на підтвердження виконаних об`ємів робіт, їх кількості та видів.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності, як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до статті 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг, акти виконаних або отриманих послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Даний висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі 814/698/16.

Крім того, до суду необхідно надати і детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги разом із відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена, а також із доказами, які підтверджують здійснення відповідних витрат (у разі понесення таких).

При цьому, недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам.

Таким чином, судові витрати, в тому числі витрати на правову допомогу, повинні бути пов`язані тільки з розглядом конкретної адміністративної справи, що розглядається судом, і за надання правової допомоги за визначених законом обставин: у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Суд звертає увагу, що матеріали справи містять підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді представником позивача, а саме: разом з позовною заявою надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 21.01.2019 р., додаток № 3 до договору про надання правової допомоги від 21.01.2019 р., ордер, копію свідоцтва адвоката про право заняття адвокатською діяльністю.

Однак, доказів (квитанцій, платіжних доручень, прибуткових ордерів тощо) про здійснення позивачем оплати за вказаним договором про надання правової допомоги до суду не надано .

Відтак, з огляду на відсутність підтвердження здійснення оплати за надані послуги, вимоги про розподіл судових витрат, а саме витрат на правову допомогу задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 139, 242- 243, 245-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення Департаменту з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене листом від 28.12.2018 р. № 073/09/01-9/2812 про відмову у реєстрації повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Департамент з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати повідомлення про початок виконання будівельних робіт, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1) із будівництва індивідуального житлового будинку (садибного типу) на вул АДРЕСА_1 .

Присудити на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 ) судові витрати в сумі 768,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту з питань державного архітектурно-будівельної контролю м. Києва Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, буд. 4В, код ЄДРПОУ 40224921).

Рішення суду відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.П. Васильченко