Ухвала

від 22.08.2019 по справі 260/286/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 серпня 2019 року

Київ

справа №260/286/19

адміністративне провадження №К/9901/16404/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Желєзного І.В.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

перевіривши касаційну скаргу Хустської міської ради

на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року

у справі № 260/286/19

за позовом Хустської міської ради

до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, третя особа , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об`єднання "Тиса"

про скасування дозволу на виконання будівельних робіт,

УСТАНОВИВ:

04 березня 2019 року Хустська міська рада звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об`єднання "Тиса", в якому просила скасувати дозвіл управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області на виконання будівельних робіт №ЗК112190141177 від 14 січня 2019 на об`єкт будівництва чотириповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення.

Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії дозволу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Закарпатській області на виконання будівельних робіт №ЗК112190141177 від 14 січня 2019 року, виданого Товариством з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об`єднання Тиса", на об`єкт будівництва чотириповерхового багатоквартирного житлового будинку з вбудованими приміщеннями комерційного призначення.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року, у задоволенні заяви про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Хустської міської ради до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об`єднання "Тиса", про скасування дозволу на виконання будівельних робіт відмовлено.

04 червня 2019 року позивачем направлено до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/286/19.

Ухвалою від 24 червня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду залишив без руху касаційну скаргу Хустської міської ради у зв`язку з невідповідністю її вимозі статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки скаржником не надано документ про сплату судового збору. Суд надав строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення цього недоліку шляхом подання документа про сплату судового збору.

На виконання вимог ухвали суду скаржник надав до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду документ про сплату судового збору.

Колегія суддів перевірила наведені у касаційній скарзі міркування, додані до неї матеріали і дійшла висновку про те, що у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити з огляду на таке.

Звернення з адміністративним позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту від незаконних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Інститут забезпечення позову дає можливість до ухвалення рішення по суті вжити заходи щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Відповідно до частин першої, другої статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення по адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу; співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та не спростовано скаржником в касаційній скарзі, забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного дозволу буде фактично вирішенням спору по суті заявлених позовних вимог.

Суди першої та апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень виходили з того, що правовий акт індивідуальної дії своїми приписами має породжувати права і обов`язки конкретної особи, на яких спрямована його дія. Оскаржуване рішення не породжує прав та обов`язків для позивача, а застосування заходу забезпечення позову не забезпечить захист прав позивача у майбутньому, а тому немає підстав для вжиття заходів забезпечення позову.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.

У пункті 2 частини другої цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Таким чином, оскаржувані рішення є вмотивованими і такими, що ґрунтуються на законі. Правильність застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.

Зазначені в касаційній скарзі судження не применшують правильності висновків оскаржуваних рішень.

Крім того, згідно з відомостями, що містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень прийнято рішення по суті справи, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 8 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Керуючись статтями 328, 333 КАС України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Хустської міської ради на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 березня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2019 року у справі № 260/286/19 за позовом Хустської міської ради до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю "Проектно-будівельне об`єднання "Тиса" про скасування дозволу на виконання будівельних робіт.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І. В. Желєзний

Судді: Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін