Постанова

від 22.08.2019 по справі 804/18929/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2019 року

Київ

справа №804/18929/14

адміністративні провадження №К/9901/2569/18, К/9901/2572/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційні скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постановуДніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року (суддя: Верба І.О.) та ухвалуДніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 (колегія суддів у складі: Чепурнова Д.В., Поплавського В.Ю., Сафронової С.В.) у справі №804/18929/14 за позовомфізичної особи-підприємця ОСОБА_2 доЛівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області провизнання протиправними та скасування рішень та вимоги ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправної та скасування вимоги від 22.08.2014 року №Ф-0017891703, та рішення від 07.10.2014 року №0025111703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску; рішення від 07.10.2014 року №3025141703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; рішення від 07.10.2014 року №0025251703, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано вимогу від 22.08.2014 року №Ф-0017891703, а також рішення від 07.10.2014 року №0025111703 в частині донарахування штрафу по єдиному соціальному внеску в розмірі 2069,14 грн.; визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №3025141703; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.10.2014 року №0025251703 в частині донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 9905 грн., з них за основним зобов`язанням 7924 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1981 грн. В решті позову відмовлено.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з необґрунтованості доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства при проведенні господарських операцій з контрагентами, які не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду справи. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди зазначили про непідтвердженність первинними документами певних господарських операцій або відсутність зв`язку таких операцій з господарською діяльністю позивача.

Не погоджуючись з судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач та відповідач подали касаційні скарги, в яких просили їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити касаційні вимоги.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій про часткове задоволення позовних вимог правильними з таких підстав.

Суд зауважує, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового судового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (ст. 351 КАС України). За змістом касаційних скарг позивача і відповідача вбачається незгода з прийнятими судовими рішеннями з обґрунтуванням неправильної оцінки судами наявних доказів у справі. Натомість суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст. 341 КАС України).

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведена документальна планова невиїзна перевірка діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами перевірки податковим органом складений акт від 22 серпня 2014 року № 3022/17-3/2541101207, на підставі якого винесені:

- 22.08.2014 року вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0017891703 в розмірі 27771,36 грн.;

- 07.10.2014 року рішення №0025111703 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску, яким платнику внеску нараховані штрафні санкції в розмірі 3415,89 грн.;

- 07.10.2014 року податкове повідомлення-рішення від №3025141703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування на суму 15006, 12 грн., з них за основним зобов`язанням 12004,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3001,22 грн.;

- 07.10.2014 року податкове повідомлення-рішення від № 0025251703, яким платнику податків збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 10105 грн., з них за основним зобов`язанням 8124 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 2031 грн.

Відповідно до ст. 164 Податкового кодексу України базою оподаткування податком з доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 177.2 статті 177 та пункту 178.3 статті 178 цього Кодексу.

Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.

Статтею 177 Податкового кодексу України встановлено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

В такому випадку об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг).

За правилом пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.

Остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік здійснюється платником самостійно згідно з даними, зазначеними в річній податковій декларації, з урахуванням сплаченого ним протягом року податку на доходи фізичних осіб та збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного соціального внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону та обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки, зокрема, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті.

Вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до органу доходів і зборів та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого єдиного внеску.

Згідно п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове в`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суть порушення податковим органом зазначено в тому, що у звітні 2011-2013 роки ФОП ОСОБА_2 здійснювала діяльність у магазині ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. До складу валових витрат 2011 року включені витрати на придбання автомобільних шин на загальну суму 20916,70 грн., в тому числі по операціях з ТОВ Белагро-77 та ПП Автотім БЦ , але до перевірки не надані будь-які документи, що підтверджують транспортування придбаного товару у зазначених контрагентів, а саме товарно-транспортні накладні, дорожні листи, накладні та інші. Згідно з АІС Податковий блок у ТОВ Белагро-77 та у ПП Автотім БЦ відсутні наймані працівники, податкові розрахунки за формою 1-ДФ за І квартал 2011 року ТОВ Белагро-77 та за IV квартал 2011 року ПП Автотім БЦ не надавалися. Згідно з бази даних АІС Автомобіль ДАІ МВС України будь-які транспортні засоби за ТОВ Белагро-77 та за ПП Автотім БЦ не зареєстровані.

Судами також встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.07.2012 року по справі №2610/2134/2012, ОСОБА_3 звільнено від кримінальної відповідальності відповідно до статті 1 пункту е статті 8 Закону України Про амністію , кримінальну справу провадженням закрито, тобто з нереабілітуючих підстав. ОСОБА_3 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченому частиною 5 статті 27, частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України у вчиненні пособництва у фіктивному підприємництві, тобто створенні суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності; у службовому підробленні, як внесенні службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, тобто у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 Кримінального кодексу України. Досудовим розслідуванням та судом встановлено, що ОСОБА_3 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою 15.07.2010 року з метою прикриття незаконної діяльності зареєстрував суб`єкт підприємницької діяльності ТОВ Белагро-77 та відповідно до протоколу №1 загальних зборів учасників був призначений директором. Використовуючи фіктивне підприємство в якості прикриття, невстановлені слідством особи, маючи за дорученням від імені ОСОБА_3 доступ до розрахункового рахунку, отримали можливість складати фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи, що свідчать про реалізовані товари, роботи (послуги), фактично не здійснюючи господарську діяльність, пов`язану з виробництвом продукції, виконанням робіт, наданням послуг чи заняттям торгівлею, які дозволяють ухилитись від сплати податків.

Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені факти дають підстави для висновку про безпідставність віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість через відсутність реального характеру господарських операцій та формування витрат по операціям з підприємством, яке здійснювали фіктивну підприємницьку діяльність, а тому контролюючий орган правомірно зменшив на 10383,35 грн. склад витрат та відповідно збільшив на 10383,35 грн. оподаткований дохід за податковий період 2011 рік, декларація за який подана 09.02.2012 року.

Крім того, судами встановлено, що ФОП ОСОБА_2 на підставі усного договору №00371 від 18.10.2011 року з ПП Автотім БЦ придбала товар за номенклатурою: автошина 245/55 R19 Goodyear Ultra Ice WRT (S 103) в кількості 4 шт. на загальну суму 10533,35 грн. у тому числі ПДВ. Перевезення шин здійснювалось самостійно позивачем автомобілем Фіат Дукато 1994 року випуску, що належить ОСОБА_2 .

Суди, зазначаючи, що позивачем не надано будь-яких первинних документів, які підтверджують перевезення товару, а тому прийшли до висновку, що відсутність документів на підтвердження транспортування товарів від ТОВ Белагро-77 та ПП Автотім БЦ до позивача, актів приймання-передачі товарів, довіреностей та інших документів, які підтверджують транспортування та прийом товару спростовують факт передачі товару від зазначених контрагентів до позивача.

Крім того, під час перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_2 до складу валових витрат 2011-2012 р.р. включені витрати на придбання топографо-геодезичних робіт, проекту землеустрою, консультацій по питаннях природоохоронної програми на загальну суму 10777,80 грн., з наступними контрагентами: ПП ОСОБА_12 , КП Земград , ТОВ Бізнес-Експерт , Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Дніпропетровській області.

Суди попередніх інстанцій, ретельно перевіривши надані первинні документи, в т.ч. договори, їх зміст і суть господарських операцій щодо відповідності господарській діяльності, надали їм правову оцінку.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суди зазначили, що будь-які первинні документи (договори, акти виконаних робіт), що підтверджують умови та фактичне отримання послуг позивачем від ПП ОСОБА_12 , КП Земград , ТОВ Бізнес-Експерт , у наданих до перевірки документах, відсутні. Платником податків документально не доведено, що витрати на придбання топографо-геодезичних робіт, проекту землеустрою, консультацій по питаннях природоохоронної використані у межах господарській діяльності та пов`язані з фактичним отриманням доходу. Натомість, в іншій суди визнали неправомірними податкові нарахування по взаємовідносинах з названими контрагентами, зазначаючи, що відповідачем не доведено суду порушення позивачем податкового законодавства.

Також судами встановлено, що позивачем до складу валових витрат 2011 року, 2012 року, 2013 року включені витрати на придбання рекламних послуг на загальну суму 48338,39 грн., в тому числі від: ООО фірма Махом ЛТД ; Телерадіокомпанія Скіфія ; ООО Рекламно-комерційна фірма Шторм ; ТОВ РА Рекламне поле ; Студія Штрих ПП; ДФ ООО Издательский дом Украинский Медиа Холдинг ; філія ТОВ Євроінформ в м. Києві; ОСОБА_5 ; СПД ФО ОСОБА_6 ; Вереск ТОВ Рекламне агентство ;ТОВ Мiленiум ; ТОВ СОЮЗПЕЧАТЬ+ ; ТОВ РА Рекламне поле ; ТОВ Кросс-Медiа ; ТОВ Автоексперт iнформ ; ФОП ОСОБА_7 ; ДА Авизо СУАБ ТОВ Пронто-Киев ; Дніпропетровська філія ТОВ Видавничий дім УМ .

Контролюючий орган дійшов висновку, що підприємцем в порушення пункту 177.4 статті 177 Податкового кодексу України завищено склад валових витрат у сумі 48338,39 грн. з огляду на те, що згідно договору позички б/н від 01.01.2011 року, від 01.01.2013 року ФОП ОСОБА_8 з фізичною особою ОСОБА_9 на безоплатне використання нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_2 господарську діяльність, окрім позивача, здійснюють ФОП ОСОБА_10 ( НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_11 ( НОМЕР_2 ).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковим органом суть порушення зазначено в тому, що позивачем, окрім витрат на придбання рекламних послуг автомобільних шин, включено до складу валових витрат витрати на придбання рекламних послуг мобільного шиномонтажу, які не відносяться до її господарської діяльності.

Суди зазначили, що підприємцем включено до складу валових витрат витрати, які пов`язані із діяльністю інших підприємців ФОП ОСОБА_10 ( НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_11 ( НОМЕР_2 ), при цьому платником податків документально не доведено, яка саме частина витрат на придбання рекламних послуг була здійснена у межах власної господарської діяльності.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців реєстраційними видами діяльності ФОП ОСОБА_2 визначені за КВЕД: 45.32 Роздрiбна торгiвля деталями та приладдям для автотранспортних засобів , 66.29 інша допоміжна дiяльнiсть у сферi страхування та пенсiйного забезпечення , 45.20 Технiчне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів , 45.31 Оптова торгiвля деталями та приладдям для автотранспортних засобів .

За таких обставин, суди зробили юридично вірні висновки, що такий вид діяльності як технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів вбачається із реєстраційних документів підприємця, а тому доводи контролюючого органу щодо непідтвердження всіх розглянутих витрат у зв`язку із одночасним здійсненням в одному приміщенні діяльності й іншими суб`єктами господарювання є необґрунтованим, оскільки витрати здійснені підприємцем в межах власної господарської діяльності, зокрема, для рекламування її діяльності.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційних скарг, про те, що спірні податкові повідомлення-рішення є такими, що частково не ґрунтуються на нормах закону, а тому вони підлягають скасуванню, а частково є законними.

Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційні скарги без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2015 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

В.П. Юрченко

І.А. Васильєва

С.С. Пасічник ,

Судді Верховного Суду