Ухвала

від 23.08.2019 по справі 1340/4844/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 серпня 2019 року

Київ

справа №1340/4844/18

адміністративне провадження №К/9901/23161/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Блажівської Н.Є., Гусака М.Б.,

перевіривши касаційну Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 у справі №1340/4844/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Техніка для бізнесу до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

15.08.2019 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДФС) на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 11.12.2018.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2019 апеляційну скаргу ДФС у цій справі залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків, зазначених в ухвалі, шляхом, зокрема, подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з наведенням інших обґрунтованих причин для такого поновлення. Підставою для залишення апеляційної скарги без руху стало зокрема те, що апеляційну скаргу подано після спливу строку встановленого для її подання та наведені скаржником підстави для його поновлення визнані судом неповажними, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

На підставі зібраних матеріалів у справі, апеляційним судом встановлено, що оскаржуване рішення було проголошено 11.12.2018, повний текст складено 19.12.2018, проте апеляційну скаргу подано до відділення поштового зв`язку 13.05.2019, що свідчить про звернення до суду з апеляційною скаргою поза межами строку встановленого статтею 295 КАС України. Вперше подану апеляційну скаргу було залишено без руху ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30.01.2019 у зв`язку з несплатою судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.02.2019 за клопотанням ДФС було продовжено строк для усунення недоліків. Ухвалою апеляційного суду від 20.03.2019 апеляційну скаргу повернуто у зв`язку з не усуненням недоліків.

В обґрунтування причин поважності пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідач зазначив, що причиною пропуску процесуального строку була неможливість своєчасної сплати судового збору. Та зазначив про необхідність захистити інтереси держави для недопущення безпідставних втрат бюджету.

Апеляційний суд оцінивши наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження дійшов висновку, що зазначені відповідачем причини пропуску строку апеляційного оскарження є неповажними, оскільки підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарги.

Як вбачається з оскаржуваної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції подано клопотання про поновлення строку, яке обґрунтоване неможливістю забезпечити сплату судового збору вчасно через відсутність коштів.

Надаючи оцінку доводам, наведеним у цій заяві, апеляційний суд виходив з того, що причин неможливості подання апеляційної скарги вчасно у зв`язку з відсутністю коштів для своєчасної сплати судового збору, а сама по собі сплата судового збору суб`єктом владних повноважень не може бути безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції за відсутності належного підтвердження вчинення таким суб`єктом дій, спрямованих на забезпечення апеляційного оскарження судового рішення. Апеляційний суд також зазначив, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку апріорі не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

У зв`язку з цим, апеляційний суд у відповідності до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України у відкритті апеляційного провадження відмовив.

У касаційній скарзі відповідач зазначає, що не погоджується з такими висновками апеляційного суду, оскільки повідомлені ним підстави для поновлення строку апеляційного оскарження є поважними, зокрема ті обставини, що у зв`язку з відсутністю необхідних коштів для сплати судового збору вчасно подану ним попередню апеляційну скаргу судом повернуто. Крім того, відповідач наполягав, що ним вчинялися всі необхідні дії, спрямовані на забезпечення сплати судового збору. Водночас, податковим органом було сплачено судовий збір, отже наявні правові підстави для поновлення пропущеного строку.

Разом з тим, з поданих матеріалів касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення вбачається, що ухвалу апеляційного суду від 20.03.2019 про повернення вперше поданої апеляційної скарги у цій справі скаржником отримано 27.03.2019, сплату судового збору було здійснено 10.04.2019, проте повторно апеляційну скаргу подано до суду лише 13.05.2019, що свідчить про необґрунтоване зволікання з боку скаржника щодо повторного звернення до апеляційного суду.

Проте, колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження у цій справі, оскільки статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). При цьому, сама сплата судового збору за подання апеляційної скарги без належного обґрунтування поважності пропуску строку звернення до суду, не є належним усуненням недоліків апеляційної скарги в розумінні КАС України.

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження.

Для цього відповідач як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Скаржник має надати суду достовірні та переконливі докази, що підтвердять існування об`єктивно існуючих та непереборних обставин, які унеможливили звернення до суду протягом встановленого законом строку або ж причини, які перешкоджали отримати інформацію щодо руху поданої апеляційної скарги.

Таким чином, неналежна організація трудового процесу з боку відповідальних осіб, а так само відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору не може бути поважною причиною для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, оскільки є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Відповідач, який діє від імені держави, як суб`єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від означених скаржником складнощів, як склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що апеляційним судом прийнято правильне рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за скаргою відповідача, оскільки наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження обґрунтовано визнано неповажними та на пропозицію суду апелянт не навів інших поважних підстав для цього.

Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року "Надточій проти України" принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 333 КАС України, у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на наведене та виходячи з того, що правильне застосовування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення та доводи наведені у касаційній скарзі не спростовують наведеного, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 133, 169, 295, 299, 333, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.07.2019 у справі №1340/4844/18.

Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.М. Гімон

Н.Є. Блажівська

М.Б. Гусак ,

Судді Верховного Суду