Постанова

від 25.01.2010 по справі 2а-28045/09/1270

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                                                          Справа № 2а-28045/09/1270

                                                                                             Категорія 6.11

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

«25» січня 2010 року                        

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді - Твердохліба  Р.С.

при секретарі судового засідання - Горпенюк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7641,18 грн.та пені в сумі 508,38 грн. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році,-

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2009 року Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до суду з позовом, в якому зазначило, що у відповідності до ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року №875-XII із змінами та доповненнями для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, — у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 ст.18 зазначеного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. В порушення вимог законодавства ТОВ «Бокрі» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів. Підприємства, установи, організації, в тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації,  у звязку з чим Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» заборгованість зі сплати адміністративно- господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 7641,18 грн. Окрім цього,  відповідно до  ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки  Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача і розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції, що становить 508,38 грн.

У судове засідання представник позивача не з’явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, до початку судового засідання надав суду заяву, в якій повністю підтримав заявлені позовні вимоги та просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

  Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 43 Конституції України задекларовано право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Виконання та реалізація зазначеної конституційної норми забезпечується законами України, підзаконними актами та актами ненормативного характеру, які встановлюють механізм реалізації права на працю.

 Відповідно до частини восьмої статті 69 Господарського Кодексу України підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування, зокрема інвалідів. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України «Про  основи соціальної  захищеності інвалідів в Україні»  

Одним із аспектів соціальної захищеності інвалідів, відповідно до частини першої статті 17 цього Закону, є право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

        В судовому засіданні встановлено, що згідно з ч.1 ст.18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 ст.18 вказаного закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов’язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» для підприємств, установ, організацій,  в  тому  числі   підприємств,  організацій громадських організацій     інвалідів,    фізичних    осіб,    які використовують найману працю (далі - роботодавці),  установлюється  норматив робочих  місць  для  працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків    середньооблікової    чисельності  штатних  працівників облікового   складу   за   рік,   а  якщо  працює  від

8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця .

            Наразі поняття робоче місце інваліда, спеціальне робоче місце

інваліда визначено  статтею 1 Закону України "Про реабілітацію

інвалідів в Україні", і розуміється як:

     робоче місце  інваліда  -   місце   або   виробнича   ділянка постійного або  тимчасового  знаходження  особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, в установах і організаціях;

     спеціальне робоче  місце  інваліда  - окреме робоче місце або ділянка виробничої  площі,  яка  потребує  додаткових  заходів   з організації праці    особи   з   урахуванням   її   індивідуальних функціональних можливостей,   обумовлених   інвалідністю,   шляхом

пристосування основного  і  додаткового  устаткування,  технічного обладнання тощо .

    У порушення вимог законодавства у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Бокрі» у 2008 році замість 3 інвалідів працювало 2, що підтверджується звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік (арк. справи 8).

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 року «Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення» встановлено, що відповідно до  Закону  України  "Про  зайнятість населення" ( 803-12 ) підприємства,  установи й  організації,  їх  структурні підрозділи   та   філії   незалежно   від   форми   власності   та господарювання повинні за  наявності  вакансій  у  повному  обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як  платника  страхових внесків.

   Однак, ТОВ «Бокрі»  не інформувало Луганський міський центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштуваня інвалідів, про що свідчить лист Луганського міського центру зайнятості №1/07-2367 від 24.06.2009 року (арк. справи 5).

          Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації.

        Частиною 1 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. .

     Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

     Згідно із ч.5 ст.20 вказаного Закону, у разі несплати адміністративно-господарської санкції або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду із стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Розрахунком суми позовної заяви, проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ за 2008 рік, наданого Товариством з обмеженою відповідальністю «Бокрі» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця для ТОВ «Бокрі» складає 7641,18 грн. / арк. справи  6/.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарської санкції, то це є підставою для стягнення пені.

         Відповідно до  ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 р. №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки  Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

         Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 508,38 грн.

Таким чином, позовні вимоги  Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів знайшли обґрунтування  наданими суду доказами, нормами чинного законодавства та визнані відповідачем. У зв’язку з чим суд вважає за можливе стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 7641,18 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції у розмірі 508,38 грн.

  Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

    На підставі викладеного, керуючись ст.ст.18-20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р.№875-Х11, Порядком нарахування пені та її сплати, затвердженим Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 15.05.2007 р. №223, Порядком сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70 , ст. ст. 17, 18, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

                                                  ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі» про стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 7641,18 грн.та пені в сумі 508,38 грн. за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році  задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бокрі»  (91020 м.Луганськ, вул. Руднєва,буд.2а; р/р 26005550045690 АКБ «Укрсоцбанк» МФО 334011 код 24205563) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (91055 м.Луганськ, вул.Володарського,буд.59; одержувач: ВДК Артемівський район 50070000, р/р 31211230700003 в ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582) несплачені адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2008 році в розмірі 7641,18 грн. (сім тисяч шістьсот сорок однієї грн. 18 коп)   та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 508,38 грн. (п’ятсот вісім грн. 38 коп.).  

         Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку  до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі  в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу – з дня складання в повному обсязі, і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги.  Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Якщо постанову  було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі,   то   строк   подання  заяви  про  апеляційне  оскарження обчислюється  з  дня  отримання  нею  копії  постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Повний текст постанови складено 28 січня 2010 року.

Суддя