Рішення

від 14.08.2019 по справі 160/3620/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2019 року Справа № 160/3620/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Гаражний кооператив "Луч-2" до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001741404 від 25.01.2019р., -

ВСТАНОВИВ :

18.04.2019р. (згідно штемпеля поштового зв`язку) Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Луч-2 звернувся з адміністративним позовом та просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019р. №0001741404, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата юридичних осіб на суму 461559 грн. 30 коп.: із них 307706 грн. 20 коп. розмір основної суми грошового зобов`язання та за штрафними фінансовими санкціями - 153853 грн. 10 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що вищенаведене оспорюване податкове повідомлення-рішення було прийнято за результатами проведеної відповідачем документальної позапланової виїзної перевірки позивача за результатами якої був складений акт від 02.01.2019р. №75226/04-36-14-04/23644088 за висновками якого було встановлено, що позивачем в порушення вимог п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1 п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 ПК України було занижено задекларовані показники плати за землю (орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,6103 кадастровий номер 1210100000:06:042 : 0043, розташованої за адресою: м. Дніпро, вул. Михайла Драгоманова (Димитрова ) , буд . 72 ) за 2016 рік та січень-лютий 2017р. на загальну суму 307706,20 грн. Позивач вважає, що наведені висновки акту перевірки не відповідають дійсності, а винесене на їх підставі оспорюване податкове повідомлення-рішення таким, що порушує норми чинного законодавства, оскільки розмір орендної плати за користування вищезгаданою земельною ділянкою встановлений п.4.1 договору оренди земельної ділянки від 30.08.2014р. за яким річна орендна плата за земельну ділянку встановлена у розмірі 0,03 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку, умови договору позивачем виконуються вчасно та у повному обсязі, а тому спірне податкове повідомлення-рішення не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.21,23 Закону України Про оренду землі та ст.654 ЦК України, ст.288 ПК України, а також і правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у його постанові від 23.06.2013р. у справі №21-443а12. Окрім того, у позові позивач посилається і на те, що підприємство позивача є неприбутковою організацією та сплата орендної плати у такому розмірі є економічно неможливою.

31.05.2019р. відповідачем до суду був наданий письмовий відзив на позов у якому відповідач просить відмовити позивачеві у задоволенні його позову повністю посилаючись на те, що використання землі в Україні є платним за нормами Земельного кодексу України, Податкового кодексу України на підставі договору оренди земельної ділянки від 30.08.2014р. Підприємством задекларовано орендну плату за земельну ділянку за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. на суму 8150,29 гр., а отже, встановлено заниження орендної плати на суму 261497,46 грн. Відповідно до п.8 підрозділу 6 Перехідних положень ПКУ (в редакції ЗУ від 20.12.2016р. №179-УІІ Про внесення змін до ПКУ та деяких законодавчих актів України щодо збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році) встановлено, що індекс споживчих цін за 2016 рік, що використовується для визначення коефіцієнта індексації нормативно грошової оцінки земель, застосовується із зазначення: для земель несільськогосподарського призначення - 106 відсотків, а тому, виходячи з вимог чинного законодавства України за січень-лютий 2017р. склала 47637,88 грн., проте підприємством позивача задекларовано орендну плату за наведений період на суму 1429,10 грн., а отже, встановлено заниження орендної плати на суму 46208,74 грн. З огляду на наведене, відповідач вважає, що при прийнятті оспорюваного податкового повідомлення-рішення відповідач діяв у спосіб та у порядку, визначеному чинним законодавством України. Стосовно твердження позивача, що орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі у розмірі 0,03% від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку відповідно до п.4.1 договору оренди землі, то відповідач зазначає, що з даного питання вже сформовано сталу судову практику, зокрема, Верховний Суд у постанові від 18.03.2019р. у справі №823/219/18 вказав про те, що виходячи із принципу пріоритетності норм ПК над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України. За викладеного, відповідач вважає, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Ухвалою суду від 16.05.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 03.06.2019р. на 14:30 годину (а.с.2).

03.06.2019р. у підготовче засідання представник позивача не з`явився, про дату, час та місце його проведення був повідомлений належним чином 24.05.2019р., що підтверджується поштовим повідомленням (а.с.72), 03.06.2019р. подав до канцелярії суду клопотання про перенесення розгляду справи посилаючись на неможливість участі у судовому засіданні 03.06.2019р., яке було судом розглянути та у його задоволенні було відмовлено у зв`язку із необґрунтованістю причин неявки представника позивача в дане підготовче засідання та у зв`язку з не наданням позивачем витребуваних документів у підготовчому засідання була оголошена перерва до 10.07.2019р. до 10:30 години на підставі п.2 ч.6 ст.181 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання від 03.06.2019р. (а.с.80,82-83).

09.07.2019р. представником позивача було подано клопотання про неможливість участі представника позивача у підготовчому засіданні 10.07.2019р. через участь у іншому судовому засіданні у Красногвардійському районному суді м. Дніпропетровська у справі №204/1810/19 та розгляд її клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №804/3988/17 без участі представника позивача за наслідками розгляду яких судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження у даній справі виходячи з вимог ст.236, 249 Кодексу адміністративного судочинства України із занесенням такого рішення до протоколу підготовчого засідання, при цьому, у підготовчому засіданні була оголошена перерва до 17.07.2019р. до 11:00 години (а.с.109-110).

У підготовчому засіданні 17.07.2019р. за участю представників позивача та відповідача за згодою учасників справи було закрито підготовче провадження та судовий розгляд справи за письмовою згодою сторін було розпочато у цей самий день 17.07.2019р., що підтверджується письмовою згодою учасників справи та змістом протоколу судового засіданні, при цьому, у даному судовому засіданні з метою вивчення судом наданих сторонами документів, була оголошена перерва до 14.08.2019р. до 13:30 години, вказана дата судового засідання була погоджена у тому числі і з представником позивача, що підтверджується протоколом судового засідання (а.с.140-143).

Представник позивача про дату, час та місце розгляду справи 14.08.2019р. була повідомлена у судовому засіданні 17.07.2019р. особисто під розписку та не висловила будь-якої незгоди щодо дати призначення судового засідання на 14.08.2019р. (а.с.144).

Також, судом на адресу позивача була направлена і повістка у судове засіданні на 14.08.2019р., яку позивач отримав 26.07.2019р., що підтверджується наявним в справі поштовим повідомленням (а.с.249).

14.08.2019р. представник позивача у судове засідання не з`явився, проте, останнім до канцелярії суду було подано клопотання про перенесення судового розгляду даної справи у зв`язку із тим, що представник позивача з 14.08.2019р. по 27.08.2019р. знаходиться у щорічній відпустці згідно з наказом №9-К від 14.08.2019р., що підтверджується наведеним клопотанням та копією наказу (а.с.150-151).

14.08.2019р. представником відповідача було подано до суду заяву про розгляд даної справи без участі представника відповідача у порядку письмового провадження (а.с.152).

Розглянувши подане клопотання представника позивача про перенесення розгляду справи у зв`язку із перебуванням її у щорічній відпустці з 14.08.2019р., проаналізувавши надане клопотання та копію наказу, суд не вбачає підстав для його задоволення та не вбачає підстав для визнання неявки представника позивача поважними із наведених підстав, оскільки наведене клопотання подано 14.08.2019р. за підписом представника позивача - адвоката Пашніної А.В., яке датоване за №1 від 14.08.2019р., тобто у день, коли остання знаходилася уже у щорічній відпустці згідно змісту наказу №9-К від 14.08.2019р., а відповідно, остання не мала повноважень подачі такого клопотання у день її перебування у відпустці (14.08.2019р.), окрім того, слід зазначити, що нормами Кодексу адміністративного судочинства України встановлені строки розгляду справи, зокрема, у даній справі строк судового розгляду справи спливає 17.07.2019р., що позбавляє суд можливості перенесення розгляду даної справи на іншу дату з урахуванням того, що з адвокатом Пашніною А.В. дата судового засідання (14.08.2019р.) судом була погоджена особисто у судовому засіданні 17.07.2019р. та подання адвокатом заяви про відпустку саме 14.08.2019р. (будучи обізнаною про проведення у цей день судового засідання) свідчить про свідоме затягування процесуальних строків розгляду даної справи з урахуванням того, що даний представник позивача систематично не з`являлася у підготовчі засідання у даній справі, подаючи, при цьому, клопотання, які були необґрунтованими жодними доказами, а тому судом у їх задоволенні було відмовлено, що підтверджується змістом вищенаведених обставин та змістом наведених протоколів підготовчих та судових засідань. Окрім того, відмовляючи у задоволенні даного клопотання, судом враховується і те, що представник позивача у судовому засіданні 17.07.2019р. висловила свою позицію щодо заявленого позову, надала всі наявні у неї докази на його підтвердження, судом були досліджені у присутності представника позивача всі надані учасниками справи документи та була оголошена перерва лише для вивчення судом більш детально доказів наданих сторонами та підготовки сторін до судових дебатів, що свідчить про дотримання судом права позивача на участь у судового розгляді даної справи у відповідності до вимог ст.ст.44-47 Кодексу адміністративного судочинства України. Також, слід зазначити, що самого позивача (Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Луч-2 ) було повідомлено про судове засідання 14.08.2019р. - 26.07.2019р. (а.с.149), а відповідно, позивач мав час та можливість забезпечити участь іншого представника у дане судове засідання.

Отже, позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи судом було повідомлено належним чином у відповідності до вимог ст. 129 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В той же, час, заява представника відповідача про розгляд справи без участі його представника у порядку письмового провадження підлягає задоволенню, виходячи з вимог ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України за якою передбачено право учасника справи заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Також і згідно до вимог ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні за умови відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, те, що представник позивача в судове засідання не з`явився, представник відповідача подав до суду заяву про розгляд справи у письмовому провадженні, відсутність обґрунтованих підстав для задоволення клопотання представника позивача про перенесення судового розгляду справи, строки розгляду справи, встановлені ст. 193 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути дану справу у порядку письмового провадження виходячи з вищенаведених обставин у справі та вимог ч.1, ч.9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України за наявними у справі матеріалами та наданими поясненнями учасників справи у судовому засіданні 17.07.2019р.

У відповідності до вимог ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється у разі неявки в судове засідання усіх учасників справи ( утому числі при розгляду справи в порядку письмового провадження).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Обслуговуючий кооператив Гаражний кооператив Луч-2 зареєстровано як юридична особа за адресою: 49000, м. Дніпро, Кіровський район, вул. Михайла Драгоманова, 72, код ЄДРПОУ 23644088, з 28.03.2005р. перебуває на обліку як платник податків у ДПІ у Центральному районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується відомостями з Виписки з ЄДРПОУ від 20.07.2017р. та Витягом з ЄДРПОУ станом на 17.08.2017р. (а.с. 36-37, 43-48).

13.08.2004р. між Дніпропетровською міською радою та Гаражним кооперативом Луч-2 був укладений договір оренди землі загальною площею 0,6103 га, що знаходяться за адресою: вул. Димитрова (зараз вул. Драгоманова), 72 Кіровський район за кадастровим номером 1210100000:06:042:0043 за цільовим призначенням (гаражні кооперативи), строком дії на 15 років, при цьому, за умовами п.4.1 договору встановлено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях), у розмірі 0,03 (%) відсотка від нормативної грошової оцінки та дорівнює розміру земельного податку (а.с.23-35).

Вказаний договір оренди земельної ділянки зареєстрований у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі про що вчинено відповідний запис від 14.09.2004р. за №5620 (а.с.30).

Згідно розділу 4 Додатку 2 до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016р. №7/11 за яким встановлені Ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, за п.4.1 наведеного Додатку 2 встановлено, що річна сума орендної плати у відсотках до нормативної грошової оцінки за земельні ділянки, які надано в користування, становить 3% (а.с.130-135).

Вказане рішення міської ради набуло чинності з 01.08.2016р., що підтверджується п.2 рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2016р. №7/11 (а.с. 130-зворот).

Згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 08.02.2016р. за №03-07/050216/15 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Димитрова, 72 Кіровський район м. Дніпропетровськ становить 8988258,31 грн. (а.с. 126).

Виходячи зі вищенаведеної нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки - 8988258,31 грн. річна оренда плата за користування земельної ділянки 3% у 2016 році повинна становити - 269647,75 грн. (8988258,31/100х3), а 269647,75 грн./12 (місяців) =22470,65 грн., що становить суму сплати орендної плати за землю щомісячно.

Разом з тим, позивачем була подана до контролюючого органу податкова декларація з плати за землю за 2016р. із зазначенням річної ставки орендної плати у розмірі 8150,29 грн. із розбивкою щомісячної сплати орендної плати за землю у розмірі 679,19 грн., що підтверджується змістом копії наявної у справі податкової декларації (а.с.122-125)

Також, згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 27.11.2017р. №9/241117/03-07 нормативна грошова оцінка земельної ділянки по вул. Михайла Драгоманова, буд. 72 , кадастровий номер 1210100000:06:042:0043 становить 9527576,76 грн. (а.с.121).

Разом з тим, позивачем 08.02.2017р. була подана до контролюючого органу податкова декларація з плати за землю за 2017 рік, у якій позивачем самостійно визначена річна сума орендної плати у розмірі 8574,80 грн. із розбивкою щомісячної сплати орендної плати за землю у розмірі 714,57 грн., що за січень-лютий 2017р. становить1429,14 грн., що підтверджується змістом копії наявної у справі наведеної податкової декларації (а.с.118-120).

Виходячи зі вищенаведеної нормативної грошової оцінки вказаної земельної ділянки -9527576,76 грн. річна оренда плата за користування земельної ділянки 3% у 2017 році повинна становити - 285827,30 грн. (9527576,76/100х3), а 285827,30 грн. /12 =23818,94 грн., що становить суму сплати орендної плати щомісячно, а відповідно, за січень-лютий 2017р. орендна плата за землю повинна становити 47637,88 грн.

У період з 19.12.2018р. по 26.12.2018р. посадовими особами контролюючого органу на підставі направлення на перевірку №13221 від 19.12.2018р. та згідно до ст.ст.19,20, 75,78,82 ПК України було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань повноти нарахування плати за землю за земельну ділянку, що перебуває у користуванні у позивача на підставі договору оренди землі площею 0,6103 га (кадастровий номер -1210100000:06:042 :0043 ) за період з 01.01.2016р. по 28.02.2017р. за результатами якої був складений акт від 02.01.2019р. за №75226/04-36-14-04/23644088 за висновками якого було встановлено порушення позивачем п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.286.1, п.286.2 ст.286, п.289.1 ст.289 ПК України, а саме: заниження позивачем орендної плати за земельні ділянки, розташовані на території Центрального району за період з 01.01.2016р. по28.02.2017р. на суму 307706,20 грн., у тому числі за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. на суму 261497,46 грн., за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. на суму 46208,74 грн. (а.с.10-13).

На підставі вищевказаного акту перевірки контролюючим органом 25.01.2019р. було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001741404 за яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - орендна плата з юридичних осіб - на загальну суму 461559,30 грн., у тому числі за основним платежем - 307706,20 грн., за штрафними санкціями - 153853,10 грн. згідно розрахунку штрафних санкцій, що є додатком до оспорюваного податкового повідомлення-рішення(а.с.16-17).

У подальшому, позивачем були подані заперечення на акт перевірки від 02.01.2019р., які були розглянуті ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом листа від 22.01.2019р. про розгляд заперечень за №514/10/04-36-14-04 (а.с.18-22).

Вищенаведені встановлені факти того, що позивачем у податкових деклараціях за 2016р. та за 2017р. була зазначена сума річної орендної плати за землю, виходячи із умов п.4.1 договору та без врахування ставки земельного податку, встановленого у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі за нормами Податкового кодексу України не оспорюється позивачем у межах даного спору.

Між тим, позивач оспорює податкове повідомлення-рішення від 25.01.2019р., просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що розмір річної орендної плати за землю встановлений п.4.1 договору оренди землі, позивач його вимоги виконує вчасно та у повному обсязі, а тому висновки акту перевірки від 02.01.2019р., що стали підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення не відповідають дійсності, а відповідно прийняте на підставі таких висновків оспорюване рішення порушує норми чинного законодавства.

Заслухавши учасників справи, які приймали участь у судовому засіданні 17.07.2019р., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, виходячи з наступного.

Як видно зі змісту акту перевірки від 02.01.2019р. підставою для висновків про заниження позивачем розміру податкового зобов`язання по орендній платі за землю за період з 01.01.2016р. по 31.12.2016р. на суму 261497,46 грн. та за період з 01.01.2017р. по 28.02.2017р. на суму 46208,74 грн. загальна сума 307706,20 грн. було те, що згідно даних податкових декларацій на землю за 2016р. та за січень-лютий 2017р. позивачем було задекларовано річну оренду плату за землю у розмірі, меншому, ніж встановлено п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288, п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України, а саме: менше ніж 3 відсотки від нормативної грошової оцінки землі), що призвело до заниження орендної плати за земельну ділянку площею 0,6103 га, розташовану у м . Дніпро, по вул. Михайла Драгоманова, буд. 72 , яка перебуває у позивача у користуванні згідно до договору оренди землі від 13.08.2004р. (а.с.10-13).

Суд вважає, що вказані висновки контролюючого органу є такими, що ґрунтуються на нормах чинного Податкового кодексу України, виходячи з того, що зі змісту Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) вбачається, що користування землею в Україні є платним.

З 01 січня 2011р. набрав чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1 регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, і, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язок їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до пункту 269.1 ст.269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Останні є, як визначає зміст підпункту 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу (у редакції станом на 01.01.2016р.), це особи, яким, зокрема, на умовах оренди надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності.

Отже, Податковий кодекс України визначив обов`язок й орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК).

Аналогічне визначення міститься й у статті 21 Закону України Про оренду землі .

Справляння плати за землю, у тому числі й орендної плати, здійснюється відповідно до положень розділу ХШ Податкового кодексу України.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем, а підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки (пункт 288.1 статті 288 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 ст.288 зазначеного Кодексу (у редакції, чинній із 01.01.2016р.) встановлено, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки.

Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Таким чином, з системного аналізу вищенаведених норм матеріального права, суд приходить до висновку, що з набранням чинності Податковим кодексом України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу (у редакції, чинній станом на 01.01.2016р.) та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

Положення п.п.2885.1 п.288.5 ст.288 ПК України є спеціальними і підлягають застосуванню для юридичної оцінки обставин у справі.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Відповідна правова позиція також узгоджується із сталою позицією Верховного Суду України, викладеною у його постанові від 02.12.2014р. за позовом ПАТ Сумська фірма Усе для дому до ДПІ у м. Сумах про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення у справі №21-274а14, у постанові від 07.04.2015р. у справі №21-117а15, у постанові від 16.03.2016р. у справі №1170/2а-3151/12, у постанові від 14.03.2017р. №804/16943/13, а також і у постановах Верховного Суду від 08.06.2018р. у справі №818/8102/13, від 14.06.2018р. у справі №2а-7616/12/2670 та у постанові від 18.03.2019р. у справі №823/219/18 (адміністративне провадження №К/9901/57384/18).

За приписами ч. 5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та враховуючи те, що правова позиція Верховного Суду є обов`язковою для окружного адміністративного суду при вирішенні спору щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про збільшення грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб з підстав, визначених п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України, у суду відсутні підстави для задоволення даного адміністративного позову.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і частина 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Представником позивача у ході судового розгляду справи не доведено належними та допустимими доказами протиправність вищенаведеного оспорюваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вищенаведених норм чинного податкового законодавства України та сталою правовою позиції Верховного Суду з приводу застосування одних і тих самих норм права щодо граничного розміру річної орендної плати за землю, встановленого нормами податкового законодавства України.

При цьому, судом відхиляються як необґрунтовані посилання представника позивача у позові на те, що підприємство позивача є неприбутковою організацією та сплата орендної плати за землю у такому розмірі є економічно неможливою, оскільки наведені обставини не звільняють позивача від сплати орендної плати за користування земельною ділянкою у розмірі, встановленому п.п.288.5.1 п.288.5 ст.288 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Проаналізувавши надані суду документи та дії відповідача, які слугували підставою для прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 25.01.2019р. з урахуванням ч. 2 ст. 2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку про те, що зазначене рішення прийняте відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, а тому у адміністративного суду відсутні правові підстави для задоволення даного позову.

Статтями 6,7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у задоволенні позову позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 229, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Обслуговуючого кооперативу Гаражний кооператив Луч-2 до Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001741404 від 25.01.2019р. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення ( у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва