Рішення

від 22.08.2019 по справі 240/3814/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року м. Житомир справа № 240/3814/19

категорія 102090100

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області №50 від 18.09.2018;

- зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області визнати ОСОБА_1 внутрішньо переміщеною особою та видати йому довідку внутрішньо переміщеної особи.

В обґрунтування позову зазначив, що з 1990 року проживав на території Автономної Республіки Крим. З 2008 року по 2013 рік навчався в Академії ВМС ім. П.С. Нахімова у м. Севастополі. У період з 2013 року по 2015 рік проходив службу на базі зберігання у Радомишльському районі Житомирської області. У період з 2015 року по 2018 рік проходив службу у Десятій окремій гірсько-штурмовій бригаді, брав участь у бойових діях на сході України під час виконання завдань антитерористичної операції. З 01.09.2018 звільнений у запас у зв`язку із закінченням дії контракту. Відмітив, що у зв`язку з окупацією півострова країною-агресором, з огляду на участь у бойових діях на сході України, побоюючись за своє життя, не може повернутися до АР Крим для подальшого проживання. У зв`язку з чим, звернувся до відповідача із заявою про взяття на облік як внутрішньо переміщену особу, однак отримав відмову, мотивовану відсутністю підстав, що спричинили переміщення, адже як встановлено УПСЗН Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області 04.03.2013 позивач перемістився до смт Городок Радомишльського району Житомирської області, а відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для взяття на облік ВПО є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону на момент їх виникнення. Вважає таку відмову незаконною, оскільки при прийнятті рішення про надання статусу ВПО відповідач повинен врахувати факт окупації АР Крим та негативного ставлення окупантів до українських військовослужбовців, які брали участь в АТО, в т.ч. до позивача, який, враховуючи наведене, не має можливості повернутися до смт Первомайське АР Крим, де проживав до проходження служби.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання 19.06.2019.

Відповідач в строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження в адміністративній справі, до суду відзив не направив.

Позивач в судове засідання прибув, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача в судове засідання прибув, надав клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішенням № 50 від 18.09.2018 Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області відмовлено ОСОБА_1 у видачі довідки ВПО у зв`язку із відсутністю підстав, які спричинили переміщення, адже за результатами розгляду заяви встановлено, що заявник перемістився до смт Городок Радомишльського району Житомирської області 04.12.2013. Відповідно до Закону України "Про захист прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", підставою для взяття на облік ВПО є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону, на момент їх виникнення.

Вважаючи дане рішення про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 протиправним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII (далі по тексту- Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.

Згідно із ст. 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" 15 квітня 2014 року № 1207-VII тимчасово окупована територія України (далі - тимчасово окупована територія) (далі по тексту- Закон № 1207-VII) є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Положеннями ч.1 ст.3 Закону № 1207-VII встановлено, що для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається:

1) сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій;

2) внутрішні морські води і територіальне море України навколо Кримського півострова, територія виключної (морської) економічної зони України вздовж узбережжя Кримського півострова та прилеглого до узбережжя континентального шельфу України, на які поширюється юрисдикція органів державної влади України відповідно до норм міжнародного права, Конституції та законів України;

3) надра під територіями, зазначеними у пунктах 1 і 2 цієї частини, і повітряний простір над цими територіями.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форма заяви затверджується центральним органом виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної політики у сферах зайнятості населення та трудової міграції, трудових відносин, соціального захисту, соціального обслуговування населення, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, а також захисту прав депортованих за національною ознакою осіб, які повернулися в Україну.

Механізм видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (далі - довідка) регулює Порядок оформлення і видачі довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року №509 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до абзацу другого пункту 1 Порядку довідка є документом, який підтверджує факт внутрішнього переміщення і взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 4 Закону).

Відповідно до норми визначеної в ч. 10 ст. 4 Закону, яка кореспондується з нормою п. 8 Порядку, заявнику може бути відмовлено у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, якщо:

1) відсутні обставини, що спричинили внутрішнє переміщення, визначені у статті 1 цього Закону;

2) у державних органів наявні відомості про подання завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки;

3) заявник втратив документи, що посвідчують його особу, до їх відновлення;

4) у заявника немає відмітки про реєстрацію місця проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, та відсутні докази, що підтверджують факт проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення, визначені частиною сьомою цієї статті;

5) докази, надані заявником для підтвердження факту проживання на території адміністративно-територіальної одиниці, з якої здійснюється внутрішнє переміщення у зв`язку з обставинами, визначеними у статті 1 цього Закону, не доводять факту проживання заявника на території зазначеної адміністративно-територіальної одиниці.

Особа має право звернутися із заявою повторно, якщо у неї з`явилися підстави, визначені у статті 1 цього Закону, або усунуті підстави для відмови у видачі довідки, передбачені цією статтею, чи оскаржити рішення про відмову у видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи до суду.

З наведених вище положень законодавства слідує, що підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", на момент їх виникнення, зокрема, залишення свого місця проживання з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту.

Аналогічну позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 22 листопада 2018 року по справі № 265/3453/17, в постанові від 12 вересня 2018 року по справі № 310/8280/16-а(2-а/310/25/17), в постанові від 06 березня 2018 року по справі № 234/8701/17.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 народився в м. Севастополь АР Крим, з 04.05.2007 зареєстрований в смт Первомайське АР Крим, у період з 2008 року по 2013 рік навчався в Академії військово-морських сил імені П.С.Нахімова (м. Севастополь).

04.12.2013, як свідчать відмітки в паспорті, позивач був знятий з реєстрації місця проживання смт Первомайське АР Крим та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , 12.05.2015 знятий з реєстрації місця проживання по АДРЕСА_1 та зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 .

Поміж зазначеного, встановлено, що 01.09.2012 ОСОБА_1 підписав контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, який набрав чинності 29.06.2013.

Крім того, в матеріалах справи міститься копія витягу з наказу Міністра оборони України №211 від 29.06.2013 відповідно до якого ОСОБА_1 призначено інженером відділу зберігання боєприпасів 303 центральної артилерійської бази зберігання ракет і боєприпасів ( розряду) озброєння Збройних сил України.

Наказом начальника Генерального штабу Головнокомандувача Збройних Сил України від 7 грудня 2015 року №750 призначено на посаду заступника командира ремонтної роти з озброєння військової частини-польова пошта НОМЕР_1 , старшого лейтенанта ОСОБА_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_2 смт Городок Радомишльського району Житомирської області.

Наказом командира військової частини НОМЕР_3 (по особовому складу) від 22 серпня 2018 року №208 старшого лейтенанта ОСОБА_1 звільнено з військової служби у запас за підпунктом "а" (у зв`язку із закінченням строку контракту).

Суд зауважує, що позивач у період з 2013 року по 2018 рік проходив військову службу в Збройних Силах України, зокрема у період з 2013 року по 2015 рік у військовій частині НОМЕР_2 , що розташована в смт Городок Радомишльського району Житомирської області.

Слід відмітити, що положеннями пункту 2 контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного ОСОБА_1 , визначено, що Міністерство оборони України зобов`язується відповідно до законодавства забезпечити належні умови для проходження служби позивачем, зокрема, надати жиле приміщення йому та членам його сім`ї або виплату грошової компенсації за піднайом (найом) ним житлового приміщення.

На виконання вищенаведених вимог контракту, позивача було зареєстровано в гуртожитку смт Городок Радомишльського району, тобто за місцезнаходженням військової частини НОМЕР_2 , де на той час, а саме: 2013 рік він проходив військову службу.

Згідно зі витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 №262 від 23.12.2015 ОСОБА_1 вибув до нового місця служби - м. Біла Церква Київської області.

У період з 2015 року по 2018 рік проходив службу у військовій частині НОМЕР_4 та відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 №224 від 01.09.2018 позивач з 01.09.2018 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Отже, з урахуванням встановлених обставин у справі, суд зазначає, що реєстрація місця проживання позивача у період з 2013 року по 2015 рік була зумовлена вимогами, передбаченими відповідним порядком проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.

Тобто, позивач до проходження військової служби мав зареєстроване місце проживання смт Первомайське АР Крим, яке в силу положень ст.1 Закону знаходиться на тимчасово окупованій території, і куди позивач не має змоги повернутися у зв`язку з уникненням негативних наслідків збройного конфлікту.

Враховуючи аналіз вищенаведених правових норм та встановлених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки до проходження військової служби в Збройних Силах України позивач мав зареєстроване місце проживання на території АР Крим, а тому з урахуванням положень ст.1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" відноситься до категорії внутрішньо переміщених осіб, а отже відповідачем протиправно відмовлено у взятті на облік такої особи.

З метою повного та належного захисту прав позивача, суд, вважає за необхідне зобов`язати відповідача взяти ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 ст. 77 згаданого Кодексу).

За змістом статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд звертає увагу, що Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області відзив на позов до суду не надало, а відповідно до положень ч.4 ст159 КАУ неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Зважаючи на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірності відмови у взятті позивача на облік як внутрішньо переміщену особу та для вжиття всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом таких осіб, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 194, 229, 242-246, 250, 255, 257- 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації (вул. Мала Житомирська, 10, м. Радомишль, Житомирська область, 12200, код ЄДРПОУ 03192632) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області №50 від 18.09.2018 про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 .

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Радомишльської районної державної адміністрації Житомирської області взяти ОСОБА_1 на облік як внутрішньо переміщену особу та видати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко