Рішення

від 27.08.2019 по справі 420/2465/19

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/2465/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Соколенко О.М.

при секретарі судового засідання - Хлевитській С.І.

за участю:

представника позивача - Логовського В.В. (адвоката, за довіреністю),

представника відповідачів - Пояркової К.М. (за довіреностями),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних і про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" за № 14 від 18.06.2018 року днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа №420/491/19 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860594/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 11 від 05.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО за № 11 від 05.06.2018 року днем її фактичного подання - 11 липня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860600/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 19 від 15.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО за № 19 від 15.06.2018 року днем її фактичного подання - 11 липня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860598/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 5 від 04.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО за № 5 від 04.06.2018 року днем її фактичного подання - 11 липня 2018 року;

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмежено відповідальністю АІР-ТЕРМО за № 14 від 18.06.2018 року днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року судом роз`єднано позовні вимоги по вказаній справі №420/491/19 в окремі провадження, та в даній справі №420/2465/19 залишились позовні вимоги, що стосуються реєстрації податкової накладної №14 від 18.06.2018 року.

Так, в обґрунтування позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДФС в Одеській області № 860597/39697412 від 27.07.2018 року і про зобов`язання ДФС України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ АІР-ТЕРМО № 14 від 18.06.2018 року днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року, позивач зазначає, що 01 грудня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю СПЕЦТЕХСКЛО А та товариством з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО (як підрядником) укладено договір на виконання робіт №23-17, згідно якого 18.06.2018 року ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А перераховано позивачу попередню оплату у розмірі 25000,00 грн., а ТОВ АІР-ТЕРМО складено податкову накладну №14 від 18 червня 2018 року, яку подано на реєстрацію 16 липня 2018 року.

16 липня 2018 р. на адресу ТОВ АІР-ТЕРМО надійшла квитанція № 1, відповідно до якої документ прийнято, його реєстрацію зупинено та запропоновано позивачу надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Позивачем подано до фіскального органу повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої/го зупинено від 22.07.2018 року № 6, однак, фіскальним органом прийнято рішення від 27.07.2018 року № 860597/39697412 про відмову в реєстрації податкової накладної ПН № 14 в ЄРПН, з причини ненадання платником податків копій документів.

Як стверджує позивач, цей висновок податкового органу є помилковим, оскільки разом з повідомленням щодо подачі документів, TOB АІР-ТЕРМО надано також копії: договору №23-17 від 01.12.2017 р. з додатками; рахунку-фактури №СФ-0000003 від 04.06.2018 р.; платіжного доручення №2135 від 07.06.2018 р.; платіжного доручення №2204 від 18.06.2018 р.; кваліфікаційного сертифіката серії АР в„–008920 від 20.05.2013 р.

На думку позивача, реальність проведення його господарських операцій з контрагентом, наявність в них дійсного економічного змісту та ділової мети підтверджують також банківські виписки за рахунком ТОВ АІР-ТЕРМО .

Нормативно обґрунтовуючи доводи позовної заяви приписами п.185.1 ст.185, п.201.1, п.201.10, п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, п.п.3,5,10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 117 від 21.02.2018 року, Критеріями ризиковості платника податку та Критеріями ризиковості здійснення операцій, наведених у листі ДФС від 21.03.2018 р. № 959/99-99-07-18, позивач зазначає, що наразі відсутній будь-який належним чином затверджений нормативно-правовий акт, який би врегульовував питання визначення підстав для зупинення реєстрації податкових накладних, а вказаний лист ДФС не є нормативно-правовим актом.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог, позивач з посиланням на п. 12, 13 Порядку № 117 зазначає, що у квитанції №1 від 16.07.2018р. про зупинення реєстрації ПН № 14 від 18.06.2018 року не було зазначено достатньої інформації про підстави зупинення реєстрації податкової накладної та конкретного переліку документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної.

Як вказує позивач, посилання фіскального органу на п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податку, а фактично на п. 1.6 листа ДФС № 959/99-99-07-18 від 21.03.2018р є недоречним з наведених позивачем підстав, та крім того, п. 1.6. Критеріїв містить декілька підпунктів, які у квитанції № 1 не визначено та не конкретизовано. Між тим, можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання на реєстрацію податкової накладної напряму залежить від чіткого формулювання фіскальним органом позиції про те, під який саме критерій ризиковості підпадає платник податку та/або проведена ним операція, а також які документи платник податків має надати для підтвердження правомірності своїх дій.

Вказаної позиції, як стверджує позивач, дотримується Верховний Суд, зокрема у постанові від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17.

Водночас, посилаючись на приписи п.п.18-20,21,14 Порядку №117, п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, ТОВ АІР-ТЕРМО зазначає, що податкова накладна позивача №14, реєстрація якої була зупинена, подавалась на реєстрацію у зв`язку з зарахуванням на банківський рахунок TОB АІР-ТЕРМО оплати за товари/роботи, докази чого надавались разом із повідомленням про надання пояснень та копій документів. Проте, такі пояснення та документи не були взяті фіскальним органом до уваги.

На думку позивача, посилання в оскаржуваному рішенні Комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації на те, що позивач не надав необхідних документів не відповідають дійсності, оскільки надані позивачем документи та пояснення були цілком достатніми для прийняття уповноваженими органами ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року.

Огляду на вищевикладене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26.04.2019 року судом:

- вирішено здійснювати розгляд справи № 420/2465/19 спочатку, зі стадії відкриття (прийняття) провадження у справі;

- прийнято до провадження адміністративну справу № 420/2465/19 за позовом ТОВ "АІР-ТЕРМО" до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України, про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних і про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" за № 14 від 18.06.2018 року днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року;

- вирішено проводити розгляд адміністративної справи № 420/2465/19 в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання по справі;

- встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

15 травня 2019 року через канцелярію суду від представника відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву із додатками згідно переліку, наведеного у ньому та доказами направлення їх копій на адресу позивача (т.1 а.с.185-195).

Посилаючись, зокрема, на фактичні обставини справи щодо укладання позивачем із ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А договору № 23-17 та перерахування ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А (замовник) попередньої оплати ТОВ АІР-ТЕРМО (підрядник), представник відповідачів зазначає, що на підставі першої події, ТОВ АІР-ТЕРМО складено податкову накладну №14 від 18.06.2018 року та направлено її на реєстрацію 16.07.2018 року до Єдиного реєстру податкових накладних, однак її реєстрація зупинена та товариству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної /розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З посиланням на приписи п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, представник відповідачів стверджує, що позивач порушив граничний строк реєстрації вказаної податкової накладної.

Також, у відзиві з посиланням на дані аналітичної системи бази даних ДФС України щодо документів, які були подані разом із поясненнями по вищевказаній податковій накладеній та на приписи п.14 Порядку № 117, зазначено, що позивачем разом із повідомленням не надано всіх необхідних документів (крім того, декілька документів взагалі не відображаються в аналітичній системі), на підставі чого ГУ ДФС в Одеській області прийнято рішення про відмову в реєстрації податкової накладної №14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, як стверджує представник відповідачів, оскаржуване рішення Комісії про відмову в реєстрації податкових накладних є повністю обґрунтованим, у зв`язку із чим просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

29 травня 2019 року через канцелярію суду від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив із додатками згідно переліку, зазначеному у ній (т.1 а.с.196-201). У відповіді на відзив позивач посилався на доводи, викладені у позові та додатково зазначив, що належним чином направляв контролюючому органу копії первинних документів через електронну систему ДФС України.

Письмовою ухвалою суду від 10.06.2019 року судом продовжено шістдесятиденний строк підготовчого провадження у справі №420/2465/19 на тридцять днів та відкладено підготовче засідання по даній адміністративній справі на 11.07.2019 року о 17 год. 00 хв.

11 липня 2019 року через канцелярію суду представником позивача надано клопотання про залучення додаткових доказів по справі, а саме: копій актів здачі-прийому фактично виконаних робіт від 28 грудня 2017 року та від 10 жовтня 2018 року.

У підготовчому засіданні 11.07.2019 року судом залучено до матеріалів справи додаткові докази, які надані з боку позивача, про що постановлено відповідну ухвалу суду на місці, яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 11.07.2019 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті на 23.07.2019 року о 16 год. 20 хв.

15 липня 2019 року через канцелярію суду представником позивача подано клопотання про залучення додаткових доказів згідно з переліком, зазначеним у ньому.

У судовому засіданні 23.07.2019 року судом залучені додаткові докази, подані представником позивача через канцелярію суду 15.07.2019 року, заслухано вступне слово представників сторін, досліджено письмові докази та оголошено перерву у розгляді справи до 01.08.2019 року о 16.00 год.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Соколенко О.М. на лікарняному, 01.08.2019 розгляд справи перенесено на 19.08.2019 на 15 год. 00 хв.

У судовому засіданні 19.08.2019 року представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, у відповіді на відзив, у наданих під час вступного слова поясненнях, та зважаючи на подані до суду докази.

Представник відповідачів у судовому засіданні 19.08.2019 року заявлений позов не визнала та просила суд відмовити у його задоволенні, посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву, у письмових поясненнях, у наданих під час вступного слова поясненнях, а також, зважаючи на подані до суду докази.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши вступне слово представників позивача та відповідачів, промову в судових дебатах, ознайомившись із заявами сторін по суті справи, дослідивши обставини, якими обґрунтовуються ці заяви, та перевіривши їх доказами, що містяться в матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" (ідентифікаційний код юридичної особи 39697412) зареєстровано як юридична особа 17.03.2015 року та з 18.03.2015 року взято на податковий облік; з 01.05.2015 року є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.52).

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, видами економічної діяльності ТОВ "АІР-ТЕРМО" є: монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціонування; інші будівельно-монтажні роботи; інші спеціалізовані будівельні роботи, н. в. і. у.; оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; неспеціалізована оптова торгівля; інші види роздрібної торгівлі поза магазинами; діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах (основний); ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення; установлення та монтаж машин і устаткування.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.12.2017 року між ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А (замовник) та ТОВ АІР-ТЕРМО (підрядник) укладено договір №23-17 на виконання робіт (надалі - Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник бере на себе зобов`язання з розробки робочого проекту Будівництво вбудованої твердопаливної котельні з ручним завантаженням палива та вбудованої пелетної котельні з автоматичним завантаженням та контуром ГВП, внутрішніх мереж, систем вентиляції та складено додатки до нього (т.1 а.с.53-61).

Згідно з п. 2.1. Договору, загальна вартість робіт за цим Договором складає 350 тис. грн., в тому числі ПДВ (58333 грн. 33 коп.).

Відповідно до п. 3.1. Договору, оплата за Договором здійснюється за графіком виконання проектних робіт та фінансування (Додаток №5), що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами графіку виконання проектних робіт та фінансування, оплата № 1 в розмірі 135000,00 здійснюється в перший тиждень (т.1 а.с.61).

При цьому, за умовами п. 5.2. Договору, підрядник має право залучити до виконання робіт третіх осіб (субпідрядників), залишаючись при цьому відповідальним перед замовником за результат їх роботи.

04 червня 2018 року позивачем виписано на ім`я ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А рахунок-фактуру № СФ-0000003 від 04.06.2018 на суму в розмірі 129166,67 грн. (без ПДВ), а разом з ПДВ - 155000,00 грн. (т.1 а.с.63).

Згідно платіжного доручення № 2135 від 07.06.2018 року, ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А перерахувало на поточний рахунок позивача суму в розмірі 30000,00 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за робочий проект по рахунку №СФ-3 від 04.06.2018 та договору №23-17 від 01.12.2017 р., в т.ч. ПДВ 20% - 5000,00 грн. (т.1 а.с.66).

Згідно платіжного доручення № 2204 від 18.06.2018 року, ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А перерахувало на поточний рахунок позивача суму в розмірі 25000,00 грн. з призначенням платежу: часткова оплата за робочий проект по рахунку №СФ-3 від 04.06.2018 та договору №23-17 від 01.12.2017 р., в т.ч. ПДВ 20% - 4166,67 грн. (т.1 а.с.68).

З виписок по рахунку позивача від 22.01.2019 року вбачається, що грошові кошти в розмірі 30000,00 грн. та 25000,00 грн. від зазначеного контрагента та із зазначеним призначенням платежу зараховані на поточний рахунок позивача 07.06.2018 року та 18.06.2018 року відповідно (т.1 а.с. 84-85).

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, для виконання вказаних робіт позивачем як замовником було залучено ОСОБА_1 (підрядник), яка на підставі договору №23-17/1 від 14.11.2017 року та додатків до нього, прийняла на себе зобов`язання по розробці робочого проекту Будівництво вбудованої твердопаливної котельні з ручним завантаженням палива у кількості 2 один. та вбудованої пелетної котельні у кількості 1 один. з автоматичним завантаженням та контуром ГВП, внутрішніх мереж, систем вентиляції (т.1 а.с.143-151, т.2 а.с.11-13).

За результатами першої події (отримання попередньої оплати 18.06.2018 року) позивачем виписана:

- податкова накладна №14 від 18.06.2018 року на загальну суму 25000,00 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн., із зазначенням номенклатури послуг: робочий проект: Будівництво твердопаливної пелетної котельні з автоматичним поданням пелет, внутрішніх мереж опалення, ГВП, вентиляції. Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 1 (т.1 а.с.76-77).

16 липня 2018 року позивачем направлено податкову накладну №14 від 18.06.2018 року для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ АІР-ТЕРМО отримано квитанцію №1 (т.1 а.с.78), в якій зазначено, що документ доставлено до центрального рівня Державної податкової служби України та вказано, що Відповідно до п. 201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 18.06.2018 року №14 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку .

Також, у квитанції №1 позивачу запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На виконання вимог контролюючого органу, 22 липня 2018 року позивачем направлено до ДПІ у Суворовському районі ГУ ДФС в Одеській області повідомлення №6 щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по ПН/РК, реєстрація якої зупинена (т.1 а.с.79, 233), в якому зазначено, що: ТОВ АІР-ТЕРМО отримало оплату від покупця ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А у розмірі 25000,00 грн. згідно укладеного Договору №23-17 від 01.12.2017 р. На підставі отриманої оплати не був складений Акт виконаних робіт у зв`язку з тим, що роботи не були виконані та підприємство оплачує виставлений їм рахунок №СФ-000003 від 04.06.2018 частинами. Перша оплата була здійснена -07.06.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №2135. Друга оплата була здійснена 18.06.2018 року, що підтверджується платіжним дорученням №2204. ТОВ АІР-ТЕРМО у повному обсязі виконало: робочий проект Будівництво твердопаливної пелетної котельні з автоматичним поданням пелет, внутрішніх мереж опалення, ГВП, вентиляції. Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 20 згідно договору №23-17 від 01.12.2017 р.

ТОВ АІР-ТЕРМО на даний час виконує проектувальні роботи. На підприємстві працює проектувальник ОСОБА_1 за цивільно-правовим договором №23-17 від 14.11.2017 року, яка має кваліфікаційний сертифікат (серія АР в„–008920 ) - додається, виданий Міністерством регіонального розвитку будівництва та ЖКГ України .

До вказаного повідомлення позивачем було додано відповідні документи, на які міститься посилання у поясненнях, на підставі яких була виписана податкова накладна №14. Під час розгляду справи на підтвердження виконання робіт з розробки проекту Будівництво твердопаливної пелетної котельні з автоматичним поданням пелет, внутрішніх мереж опалення, ГВП, вентиляції. Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 20 позивачем надано акт від 28.12.2017 року здачі № 1- прийому фактично виконаних робіт (послуг) згідно з договором №23-17 від 01.12.2017, а також акт від 10.10.2018 року здачі №2 - прийому фактично виконаних робіт (послуг) згідно з договором №23-17 від 01.12.2017 щодо виконання робіт з розробки проекту Будівництво твердопаливної пелетної котельні 500 кВт з автоматичним поданням пелет, внутрішніх мереж опалення, ГВП, вентиляції. Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Шмідта, 20 , складені між ТОВ АІР-ТЕРМО та ТОВ СПЕЦТЕХСКЛО А (т.1 а.с.214-215).

Згідно квитанцій №1 та №2 від 22.07.2018 року вказане повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій збережено та доставлено до центрального рівня ДФС України, та документ прийнято (т.1 а.с.80,81).

Судом встановлено, що Комісією ГУ ДФС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації за розглядом наданого подання та документів 27.07.2018 року прийнято рішення № 860597/39697412 про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в ЄРПН № 14 від 18.06.2018 року (т.1 а.с.82-83).

Підставою для відмови у реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування у вказаному рішенні зазначено ненадання платником податків копій документів:

- договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них;

- договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції;

- первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити);

- розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

У вказаному рішенні зазначено, що рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Не погодившись з вказаним рішенням комісії ГУ ДФС в Одеській області № 860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою (з урахуванням ухвали про роз`єднання позовних вимог).

Вирішуючи спірні правовідносини, що виникли між сторонами, суд зазначає, що на час прийняття спірного рішення, процедура зупинення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з наступним прийняттям рішення про їх реєстрацію / відмову у реєстрації, механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних, врегульовані, зокрема, але не виключно, Податковим кодексом України, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року № 117 "Про затвердження порядків з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних", якою затверджені: Порядок зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, Порядок роботи комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Порядок розгляду скарг на рішення комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341, із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 204).

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України, щодо покращення інвестиційного клімату в Україні" від 21 грудня 2016 року № 1797- VIII, внесені зміни та доповнення до Податкового кодексу України та запроваджено новий механізм електронного адміністрування податку на додану вартість за умов проведення аналізу та здійснення управління ризиками з метою визначення форм і обсягів митного та податкового контролю.

Положеннями п. 201.10 ст. 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

На виконання вказаних вище норм законодавства, позивачем сформована податкова накладна №14 від 18.06.2018 та надіслана для реєстрації до ЄРПН.

Проте, реєстрація цієї податкової накладної була зупинена контролюючим органом з посиланням на те, що вона не відповідає вимогам п.п.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків", а в подальшому - у її реєстрації відмовлено з тих підстав, що позивачем не надано: договорів, зокрема, зовнішньоекономічних контрактів з додатками до них; договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержуються продукцію в інтересах платника податків для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні (документи, які не надано підкреслити); розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків.

Згідно п. 201.16 ст. 201 ПК України, реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї, до Єдиного реєстру податкових накладних визначений в Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року № 341), (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до п. 2 Порядку №1246, податкова накладна, це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно пункту 12 Порядку №1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п. 13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Зі змісту квитанції про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в ЄРПН по податковій накладній ТОВ "АІР-ТЕРМО" №14 від 18.06.2018 вбачається, що реєстрація податкової накладної зупинена контролюючим органом 16.07.2018 року відповідно до п. 201.16 ст.201 КАС України та контролюючим органом сформовано висновок про відповідність податкової накладної пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначений Порядком зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 року №117 (далі - Порядок №117).

Відповідно до п.5 Порядку №117, податкова накладна/розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Згідно з п.6 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає критеріям ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Відповідно до п.7 Порядку №117 у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.

Отже, підставами для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є наступна відповідність:

1) платника податку - критеріям ризиковості платника податку;

2) податкової накладної/розрахунку коригування - критеріям ризиковості здійснення операції.

Суд зазначає, що вимоги п.п. 6 та 7 Порядку № 117 є чіткими і не припускають неоднозначне (множинне) трактування обов`язків контролюючих органів.

Пунктом 10 Порядку №117 визначено, що критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади.

Суд зазначає, що на виконання п. 10 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, Державна фіскальна служба України 21 березня 2018 року наказом № 144 затвердила, зокрема, Порядок формування територіальними органами та структурними підрозділами ДФС переліку ризикових платників податків, який діяв до 03.08.2018 року (тобто, діяв на час відмови у реєстрації спірної податкової накладної).

При цьому, слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку, в тому числі п.1.6 п.1 цих Критеріїв, містяться у листі ДФС України від 21.03.2018 р. N 959/99-99-07-18 "Критерії ризиковості платника податку".

Згідно з пп.1.6 п.1 цих Критеріїв, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків, ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України (далі - Кодекс); наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Головні управління ДФС в областях, м. Києві та Офіс великих платників податків ДФС постійно обраховують та проводять моніторинг показників, визначених у пунктах 1.1 - 1.6 цих Критеріїв.

Якщо виявлено, що платник податків має ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв, то такий платник податків виноситься на розгляд Комісії в той самий день і вноситься до переліку ризикових платників у день проведення засідання Комісії, на якому прийнято відповідне рішення.

Отже, приписами цих "Критеріїв ризиковості платника податку" визначено декілька критеріїв оцінки ступеня ризиків.

Таким чином, фіскальний орган був зобов`язаний у квитанції від 16.07.2018 року чітко вказати на конкретний вид критерію, який встановлений пунктом пп.1.6 п.6 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Крім того, в квитанції №1 про зупинення реєстрації податкової накладної не зазначено за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників.

При цьому, судом не приймається до уваги наданий з боку представника відповідачів в копії витяг з протоколу засідання Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації щодо віднесення ТОВ АІР-ТЕРМО до критеріїв ризиковості за пп.1 п.1.6 цих Критеріїв (платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим), оскільки, як вбачається з відомостей з ЄДР, що містяться в матеріалах справи платник податку - ТОВ АІР-ТЕРМО не зареєстрований (не перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим). При цьому, посилання представника відповідачів на те, що керівник ТОВ АІР-ТЕРМО зареєстрований у м. Горлівка Донецької області, не може бути підставою, визначеною пп.1 п.1.6 цих Критеріїв, оскільки в розумінні цієї норми платником податку є саме ТОВ АІР-ТЕРМО , а не його керівник.

Водночас, представник відповідачів не надав до суду пояснень щодо того, які саме ознаки ризиковості згідно з пунктом 1.6 цих Критеріїв мав позивач як платник податку станом на 16.07.2018 року.

Відповідно до вимог п. 12 та 13 Порядку № 117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування;

2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена;

3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (їх) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Як вже встановлено судом, контролюючим органом не зазначено у квитанції від 16.07.2018 року, за якою саме підставою позивача із вказаних в пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку" віднесено до ризикових платників, чим не дотримано критерію "визначеності", оскільки зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної вимогам пп. 1.6 п. 1 "Критеріїв ризиковості платника податку".

Зі змісту квитанції від 16.07.2018 року по податковій накладній ТОВ "АІР-ТЕРМО" №14 від 18.06.2018 року вбачається, що фіскальним органом запропоновано платнику податків надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Відповідно до п.14 Порядку № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

З аналізу зазначеної норми Порядку № 117 слідує, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду необхідних документів.

Таким чином, з огляду на вищенаведений судом зміст квитанції від 16.07.2018 року, суд зазначає, що у зазначеній квитанції контролюючим органом не вказано ані конкретного виду критерію ризиковості платника податку (пункт пп.1.6 п.1 "Критеріїв ризиковості платника податків"), ані конкретного виду (переліку) необхідних документів, перелік яких встановлений у п.14 Порядку№117.

Відповідно до п.15 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Згідно з п.16 Порядку №117 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку подає до ДФС в електронній формі засобами електронного зв`язку, визначеними ДФС, з урахуванням вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Пунктом 18 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Згідно з п.19 Порядку №117 комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Положеннями п.20 Порядку №117 визначено, що зазначені комісії приймають рішення про:

- реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Судом встановлено, що у порядку, визначеному п.16 Порядку №117, позивачем були надані контролюючому органу копії документів та пояснення щодо господарської операції, за результатами якої складено податкову накладну №14 від 18.06.2018 року, для направлення до комісії для прийняття рішення щодо реєстрації податкових накладних (т.1 а.с.73-75).

Рішенням комісії Головного управління ДФС в Одеській області №860597/39697412 від 27.07.2018 року відмовлено в реєстрації податкової накладної ТОВ АІР-ТЕРМО №14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до п.21 Порядку №117 підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Згідно з п.22, п.23 Порядку №117 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 2 підлягає реєстрації в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена. Відповідне рішення набирає чинності після реєстрації його в такому Реєстрі.

Комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

З вказаного вбачається, що рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області повинно містити чітку підставу для відмови в реєстрації податкової накладної.

Однак, рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області №860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної ТОВ "АІР-ТЕРМО" №14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для прийняття такого рішення, а лише містить загальне посилання на те, що причиною його прийняття є ненадання копій документів, - без вказівки (зазначення) яких саме документів не вистачає для прийняття рішення щодо реєстрації спірної податкової накладної.

Форма рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначена Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 117 (додаток 2 до вказаного Порядку), та передбачає, що в разі відмови в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних через ненадання платником податку копій документів, документи, які не надано (з тих, що визначені вказаною формою рішення), мають бути підкреслені.

Проте, в порушення наведених вимог законодавства рішення Комісії ГУ ДФС в Одеській області від №860597/39697412 від 27.07.2018 року містить лише загальний перелік документів, що передбачений формою такого рішення (додаток 2 до вказаного Порядку), і не містить підкреслення конкретних видів документів, які, на думку контролюючого органу, позивачем не надано.

Отже, у самому рішенні вказано, що документи, які не надано, - необхідно підкреслити. Однак, відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області зазначено чотири (4) із п`яти (5) груп документів, у якості підстав для відмови, без визначення конкретного документу або документів із кожної групи документів, які не надані позивачем, на думку контролюючого органу.

Тобто, відповідачем - Головним управлінням ДФС в Одеській області не зроблено жодного підкреслення у зазначеній формі рішення для конкретизації документів, яких не було надано позивачем до податкового органу.

Таким чином, оскаржуване позивачем рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області №860597/39697412 від 27.07.2018 року не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №14 від 18.06.2018 року.

Стосовно посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання позивачем договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податків, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання, транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузей специфіки, накладні; документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством, суд зазначає наступне.

У квитанції про зупинення реєстрації ПН №14 від 18.06.2018 року контролюючим органом не було зазначено про необхідність надання вказаних документів, хоча чітке визначення підстав для зупинення реєстрації є прямою вимогою законодавства.

В свою чергу, як вже встановлено судом, позивачем до контролюючого органу були надані відповідні пояснення та документи на підтвердження виконання робіт, докази їх оплати, що не заперечувалось представником відповідачів.

При цьому, слід зауважити на тому, що більшість із вказаних документів вже були наявні у позивача станом на момент подання для реєстрації податкової накладної №14 від 18.06.2018 року та повідомлення від 22.07.2018 року.

Отже, як вбачається з викладеного, оскаржуване позивачем рішення не містить чіткого визначення підстав для відмови в реєстрації податкової накладної №14 від 18.06.2018 року. Окрім того, воно не містить конкретної інформації про причини та підстави для його прийняття, а саме інформації про те, яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію вказаної податкової накладної.

Вказані висновки суду повністю узгоджуються із правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема, у постанові від 21.05.2019 року у справі №620/3556/18, в якій зазначається наступне: …З прийнятих Комісією рішень вбачається, що останні не містять конкретної інформації щодо причин та підстав для їх прийняття, а лише містять загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні. У рішеннях не зазначено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

З урахуванням зазначеного, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що податковим органом не дотримано вимог пункту 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, та не наведено конкретної підстави для відмови в реєстрації податкових накладних, поданих позивачем до реєстрації… .

Щодо аналізу самих господарських операцій між ТОВ "АІР-ТЕРМО" та СПЕЦТЕХСКЛО А , то в даній справі суд не надає оцінку реальності та фактичності їх здійснення, оскільки це питання повинно досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що відповідно до п. 61.1 ст. 61 ПК України включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

При вирішенні даної справи суд також виходить із того, що оскаржуване рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року є актом індивідуальної дії.

Обов`язковою ознакою правового акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення. Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозастосовний характер. Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Однак, оскаржуване рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області не відповідає критеріям чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними, зокрема у постановах від 09.07.2019 року №140/2093/18, від 04.12.2018 року у справі №821/1173/17 (на яку посилався позивач), в яких зазначається наступне: …Верховний Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Вживання податковим органом загального посилання на пункт шостий Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.. .

Вказаний висновок суду узгоджується також з практикою Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року є джерелом права.

У рішенні від 13 грудня 2001 року у справі "Церква Бесарабської Митрополії проти Молдови" ЄСПЛ зазначив, що закон має бути доступним та передбачуваним, тобто вираженим з достатньою точністю, щоб дати змогу особі в разі необхідності регулювати його положеннями свою поведінку (пункт 109).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року; "Тошкуце та інші проти Румунії", заява №36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).

В той же час, при вирішенні даної адміністративної справи суд, відповідно до ч.5, ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" та ч.5 ст.242 КАС України, враховує наступні висновки Верховного суду, викладені у постанові від 02.04.2019 року по справі №822/1878/18: …листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття. Крім того, акти, що затверджують критерії ризиковості здійснення операцій мають на меті встановити норми права, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян, а відтак підлягають обов`язковій реєстрації у порядку, визначеному діючим законодавством.

Враховуючи, суперечливість нормативного регулювання, наведене та проаналізоване вище, як підстави застосування презумпції правомірності рішень платника (підпункт 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України), а також вимоги принципів правової визначеності та передбачуваності, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності зупинення реєстрації податкової накладної Товариства та протиправності рішення податкового органу від 04 травня 2018 року №679000/39957239 про відмову в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. .

З огляду на вищевикладене, аналізуючи зміст вищенаведених норм законодавства у взаємозв`язку із обставинами справи, суд дійшов висновку, що рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області № 860597/39697412 від 27.07.2018 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовну вимогу ТОВ АІР-ТЕРМО про зобов`язання Державної фіскальної служби України зареєструвати податкову накладну, виписану товариством з обмеженою відповідальністю "АІР-ТЕРМО" №14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надіслання до реєстру, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України, у разі задоволення позову суд може, в тому числі, прийняти постанову про зобов`язання відповідача вчинити певні дії.

Відповідно до частини 3 статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта, суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, приписами КАС України, передбачено право суду у випадку встановлення порушення прав позивача зобов`язувати суб`єкта владних повноважень приймати рішення або вчиняти певні дії.

Механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній до Єдиного реєстру податкових накладних, звіряння даних, що містяться у виданих платникам податку на додану вартість - отримувачам (покупцям) товарів (послуг) податковій накладній та/або розрахунку коригування, з відомостями, які містяться у Реєстрі визначає Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246.

Згідно з положеннями п.п.19,20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 р. № 1246, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Водночас, п.28 Порядку №117 визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема:

- прийнято та набрало чинності рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Тобто, повноваження щодо реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі покладені на Державну фіскальну службу України.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов`язку зареєструвати податкову накладну не вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження.

Зважаючи на вищевикладене та з огляду на висновок суду щодо протиправності рішення Комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації №860597/39697412 від 27.07.2018 року, суд вважає за необхідне задовольнити вказану вимогу позивача та зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну №14 від 18.06.2018 року, виписану ТОВ АІР-ТЕРМО в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її надіслання до реєстру.

Зазначене також узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із "повною юрисдикцією", тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (п.70 рішення Європейського суду з прав людини від 28.06.1990 у справі "Обермейєр проти Австрії"; п.155 рішення Європейського суду з прав людини від 04.03.2014 у справі "Гранд Стівенс проти Італії").

При вирішенні даної справи судом не приймаються до уваги посилання представника відповідачів на порушення позивачем граничних строків реєстрації спірної податкової накладної, оскільки подання товариством податкової накладної із порушенням граничного строку для її подання не є підставою для відмови у реєстрації такої податкової накладної.

Також, судом не приймаюся до уваги доводи представника відповідачів на те, що деякі із надісланих позивачем разом із повідомленням документи не відкривались (не можливо було встановити їх зміст), оскільки позивач виконав свій обов`язок щодо направлення документів, а неможливість їх належного відкриття та встановлення їх змісту з боку контролюючого органу, не є підставою для понесення за це відповідальності позивачем у вигляді відмови у реєстрації податкової накладної.

При цьому, суд зауважує на тому, що серед документів, зміст яких не зміг встановити контролюючий орган, містились вже досліджені судом документи, що підтверджується, в тому числі, наявними в матеріалах справи квитанціями про їх прийняття.

Решта доводів представників відповідачів висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідачі як суб`єкти владних повноважень не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується оскаржуване рішення та відзив на позов, і не довели суду правомірності прийнятого рішення.

Таким чином, з огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір у загальному розмірі 15368,00 грн., а саме: у розмірі 14097,00 грн. згідно платіжного доручення №329 від 21.12.2018 року (т.1 а.с.13) та у розмірі 1271,00 грн. згідно квитанції №69 від 28.01.2019 року (т.1 а.с.14) (як за 8 вимог немайнового характеру).

При цьому, первинно позивачем заявлено 4 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними та скасування рішень) та 4 похідних від них вимоги зобов`язального характеру (про зобов`язання вчинити певні дії).

Сума сплаченого судового збору згідно вищевказаного платіжного документу зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Частиною 3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Згідно з п.23 ч.1 ст.4 КАС України похідна позовна вимога - вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Отже, позивачем при подачі даної позовної заяви заявлено 4 вимоги немайнового характеру (про визнання протиправними скасування 4 рішень) та 4 похідні від них вимоги зобов`язального характеру.

Оскільки 4 позовні вимоги зобов`язального характеру є похідними, то судовий збір обраховується за подання позову немайнового характеру, який містить чотири немайнові вимоги, і отже судовий збір за такі вимоги сплачується як за чотири вимоги немайнового характеру у розмірі 7684,00 грн.

При цьому, зважаючи на те, що ухвалою суду від 25.04.2019 року судом роз`єднано позовні вимоги у справі №420/491/19 за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування рішень і зобов`язання вчинити певні дії, виділивши з неї у самостійні провадження 3 позовні вимоги, сума сплаченого судового збору у справі з позовними вимогами, що розглядалися по справі №420/2465/19 складає 1921,00 грн. як за одну вимогу немайнового характеру (7684,00 грн. /4 вимоги).

Зважаючи на задоволення позовних вимог ТОВ АІР-ТЕРМО та враховуючи сплату позивачем судового збору за одну вимогу немайнового характеру про визнання протиправним та скасування рішення та похідну від неї вимогу зобов`язального характеру у розмірі 1921 грн., суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. з Головного управління ДФС в Одеській області, оскільки саме його рішення №860597/39697412 від 27.07.2018 року оскаржувалось позивачем та скасовано судом.

Стосовно сплаченої позивачем суми судового збору у розмірі 1921 грн. за вимогу зобов`язального характеру по вказаній справі (в більшому розмірі, ніж встановлено законом), суд зазначає, що станом 19 серпня 2019 року з боку позивача до суду не надходило клопотання щодо повернення такої суми судового збору згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України Про судовий збір .

Водночас, суд зазначає, що відповідно до відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Отже, враховуючи вищенаведене судом, позивач має право на повернення судового збору у розмірі 1921 грн. як внесеного у більшому розмірі, ніж встановлено законом згідно з п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір".

19.08.2019 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлений у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72, 76-77, 90, 120, 139, 193, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО (код ЄДРПОУ 39697412, вул. Героїв Оборони Одеси, буд.80, м. Одеса, 65069) до Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м.Одеса, 65044), Державної фіскальної служби України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року, яким відмовлено в реєстрації податкової накладної № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних і про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену ТОВ АІР-ТЕРМО за № 14 від 18.06.2018 року днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову у такій реєстрації № 860597/39697412 від 27.07.2018 року.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (код ЄДРПОУ 39292197, адреса: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) зареєструвати податкову накладну, виписану товариством з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО за № 14 від 18.06.2018 року в Єдиному реєстрі податкових накладних днем її фактичного подання - 16 липня 2018 року.

Стягнути з Головного управління ДФС в Одеській області (код ЄДРПОУ 39398646, адреса: вул. Семінарська, 5, м. Одеса, 65044) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальністю АІР-ТЕРМО (код ЄДРПОУ 39697412, вул. Героїв Оборони Одеси, буд.80, м. Одеса, 65069) судовий збір у розмірі 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано суддею 27.08.2019 року.

Суддя О.М. Соколенко

.