Рішення

від 27.08.2019 по справі 640/4154/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 серпня 2019 року № 640/4154/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Чудак О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

01.03.2019 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі - ГУПФ України в м. Києві), в якій висловив прохання:

- визнати відмову ГУПФ України в м. Києві в призначені пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2, - протиправною;

- зобов`язати ГУПФ України в м. Києві призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 починаючи з 18.12.2017, зарахувавши до пільгового стажу за Списком №2 періоди роботи з 15.07.1981 по 16.10.1981, з 26.01.1984 по 24.05.1984, з 24.05.1984 по 17.09.1991, з 18.09.1991 по 08.12.1998, з 22.10.2001 по 19.06.2002, з 01.12.2003 по 05.07.2004, з 06.07.2004 по 28.11.2004, з 06.10.2006 по 10.08.2009 та періоди навчання з 01.09.1977 по 30.06.1981, проходження служби з 29.10.1981 по 31.12.1983.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про безпідставну відмову відповідача у призначені пенсії на пільгових умовах за Списком №2, оскільки він працював повний робочий день на роботах із шкідливими умовами праці за Списком №2, а тому наявні підстави для призначення йому пільгової пенсії.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.03.2019 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

25.04.2019 до Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому представник ГУПФ України в м. Києві зазначає, що стаж роботи позивача на пільгових умовах не можливо підтвердити у встановленому законодавством порядку, тому в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку було відмовлено.

Дослідивши матеріали справи, а також докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є внутрішньо переміщеною особою. Зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Фактичне місце проживання: АДРЕСА_2

Досягнувши повних 56 років, позивач 10.01.2019 звернувся до ГУПФ України в м. Києві з завою про призначення пенсії за віком (Список №2).

Рішенням від 21.01.2019 №263040000709 ГУПФ України в м. Києві відмовлено в призначенні пенсії позивачу, оскільки стаж роботи на пільгових умовах не можливо підтвердити у встановленому законодавством порядку.

Листом від 31.01.2019 №19906/03 ГУПФ України в м. Києві повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії. У вказаному листі пенсійний орган, зокрема, зазначив, що оскільки позивач працював на території, де в даний час проводиться антитерористична операція то, відповідно, стаж роботи на пільгових умовах не можливо підтвердити у встановленому законодавству порядку.

Також, суд встановив, що згідно трудової книжки позивача, останній:

з 15.07.1981 по 16.10.1981 працював електрозварником труб на стані 4 розряду в трубозварювальному цеху №2 на Харцизькому трубному заводі;

з 29.10.1981 по 31.12.1983 проходив військову службу в лавах Радянської Армії;

з 26.01.1984 по 25.05.1984 прийнятий в трубоелектрозварювальний цех №2 слюсарем по ремонту металургійного виробництва устаткування;

25.05.1984 переведений електрозварювальником труб на стані того ж цеху;

31.07.1987 переведений електрозварювальником труб на стані 6 розряду того ж цеху, де працював до 17.09.1991;

з 18.09.1991 по 08.12.1998 працював старшим майстром трубоелектрозварювального цеху №3;

з 22.10.2001 по 19.06.2002 - бригадиром - настроювачем трубоелектрозварювальних станків 6 розряду ТЗЦ-4;

з 01.12.2003 по 05.07.2004 - слюсарем ремонтником 6 розряду дільниці ремонту механічної частини технологічного устаткування трубозварювального цеху №4;

з 06.07.2004 по 28.11.2004 - старшим майстром з ремонту устаткування дільниці з ремонту металургійного устаткування цеху з ремонту металургійного устаткування;

з 06.10.2006 по 10.08.2009 - електрозварювальником труб на стані 4 розряду лінії станів дільниці зварювання в середовищі вуглекислого газу, модернізовані одношовний поток дільниці формування та збирання труб, основні виробничі дільниці трубоелектрозварювального цеху № 2.

Також суд встановив, що з 01.09.1977 по 30.06.1981 позивач навчався в Харцизькому металургійному технікумі по спеціальності Технологія зварювального виробництва .

Крім того, в трудовій книжці позивача міститься запис 24 , в якому зазначено, що робоче місце електрозварювальника труб на стані атестовано за списоком №2 розділу ІІІ, підгрупи 4, позиція 3.4 а, шифр 2040400а-19908. Запис внесений на підставі наказу ОД №223 від 27.03.2008.

Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Приватне акціонерне товариство Харцизький трубний завод з ідентифікаційним кодом юридичної особи 00191135, місцезнаходження: 87504, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Ілліча, будинок 54, корпус 4, не перебуває у стані припинення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються, зокрема, Конституцією України, Законом України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Закон №1788-ХІІ), Законом України від 09.03.2003 №1058-IV Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637).

Відповідно до пункту б частини першої статті 13 Закону №1788-ХІІ працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом1 частини першої статті 26 Закону №1058-IV чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Отже, є кілька складових у своїй сукупності, які є підставою для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: наявність професій (посад) і виробництв у відповідному Списку, зайнятість працівника на цих роботах протягом повного робочого дня, а також підтвердження шкідливих умов роботи працівника безпосередньо на робочому місці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.

Відсутність хоча б однієї з цих умов не дає працівнику права на пенсію за віком на пільгових умовах.

За змістом частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 100 Закону №1788-ХІІ особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13-14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно зі статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Пунктом 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), встановлено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.01.1992.

Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 у справі №523/14381/16-а, про те, що після 21.08.1992, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до пункту б статті 13 Закону №1788-ХІІ є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №2, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.

Як зазначено вище, судом встановлено підтвердження результатів атестації робочого місця електрозварювальника труб на стані трудовою книжкою позивача із записом про витяг із відповідного наказу від 27.03.2008.

Пунктом 10 зазначеного Порядку №383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Зі змісту вказаної норми вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах.

Наведений пункт доповнено новим абзацом згідно з постановою Кабінету Міністрів України Зміни, що вносяться до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів від 09.12.2015 №1028 наступного змісту: у разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування .

Отже, відповідач, зробивши висновок щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах з раніш зазначених підстав, не надав оцінки та не зазначив підстав відхилення записів наявних в трудовій книжці позивача, у якій, зокрема, зазначено про періоди роботи позивача за Списком №2 на роботах, які віднесені до відповідних Списків №2, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

З урахуванням викладеного, наявні усі підстави для зарахування позивачу до пільгового стажу роботи, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно статті 114 Закону №1058-IV та статті 13 Закону №1788-ХІІ.

Враховуючи те, що відповідач відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінки відомостям наявним у трудовій книжці позивача, суд дійшов висновку про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у відповідності до статті 13 Закону №1788-ХІІ з підстав зазначених у рішенні відповідача від 21.01.2019 та його листі від 31.01.2019, оскільки є таким, що порушує конституційне право позивача на пенсійне забезпечення на пільгових умовах тому підлягає скасуванню.

Тобто, враховуючи, що повідомлення ОСОБА_1 №19906/03 від 31.01.2019 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідачем сформовано за результатами розгляду його заяви та прийнятого 10.01.2019 рішення, то для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача, забезпечення виконання рішення суду, суд вважає, що наявні підстави для визнання протиправним та скасування і наведеного рішення суб`єкта владних повноважень.

У свою чергу, суд зазначає, що за правилами статті 5 Закону №1058-IV виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, а також порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Частиною п`ятою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Водночас, постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі - Порядок №22-1).

Перелік документів, які необхідно подати до пенсійного органу для для призначення пенсії визначений у пункті 2.1 Порядку №22-1.

При цьому, положення вказаного пункту Порядку №22-1 має бланкетну норму, яка відсилає до Порядку №637 щодо документів про стаж, основним з яких є трудова книжка.

Відповідно до пункту 3 статті 44 Закону України №1058-IV та пункту 4.2 Порядку №22-1 органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірності поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

При цьому суд зауважує, що право особи на отримання пенсійних виплат не може бути поставлено у залежність від можливості органів Пенсійного фонду України здійснювати ці повноваження (зокрема у зв`язку з проведенням АТО та неможливістю проведенням перевірки періодів роботи, оскільки підприємства розташовані на тимчасово окуповані території України)

Відповідно до пункту 4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Тобто, єдиним органом до повноважень якого належить вирішення питання щодо наявності чи відсутності у особи права на призначення пенсії є територіальний орган Пенсійного фонду до якого особа звернулася з відповідною заявою. При цьому, за наслідками розгляду заяви пенсійний орган повинен прийняти відповідне рішення, яке повинно бути вмотивованим.

Проте відповідачем не надано жодної оцінки, зокрема, записам наявним у трудовій книжці позивача щодо роботи на посадах, які дають право на пільгову пенсію, відомостям щодо результатів атестації робочих місць позивача та відомостям щодо найменування Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення за спірні періоди його роботи.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах не надав оцінку відомостям наявним або відсутнім в трудовій книжці позивача, в той час як суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень наданих виключно органу Пенсійного фонду.

Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі №204/362/17.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (стаття 13 Конвенції).

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина перша статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у статті 3 Конституції України.

Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Як зазначено в пункті 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Суд бере до уваги правову позицію, яка висвітлена в пункті 9 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 30.01.2003 №3-рп/2003, а саме: Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13) .

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку, що вимога позивача щодо зобов`язання ГУПФ України в м. Києві призначити йому пенсію є передчасною, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає.

Разом з тим, враховуючи те, що відповідач, будучи уповноваженим органом на розгляд заяв та призначення пенсії фактично не розглянув заяву позивача про призначення пенсії на пільгових умовах та не навів підстав відхилення ним відомостей наявних в трудовій книжці позивача, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2019 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах з урахуванням висновків суду та прийняти рішення згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 01.03.2019 №17889 ОСОБА_1 під час звернення з даним позовом до суду сплатив судовий збір у розмірі 768,40 грн, який, з огляду на задоволення позовних вимог частково, підлягає присудженню на користь позивача у розмірі 384,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6, 8, 9, 77, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 на пільгових умовах за Списком №2, - протиправною.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 21.01.2019 №263040000709.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.01.2019 №142, з урахуванням висновків, викладених в даному судовому рішенні.

В решті позовних вимог, - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на сплату судового збору у розмірі 384,20 грн (триста вісімдесят чотири гривні 20 копійок).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання фізичної особи: АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ).

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду в місті Києві (місцезнаходження юридичної особи: 04053, місто Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 42098368).

Суддя О.М. Чудак