Рішення

від 15.08.2019 по справі 456/1841/19

СТРИЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 456/1841/19

Провадження № 2/456/1024/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" серпня 2019 р. Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Яніва Н. М.

з участю секретаря - Сунак Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Стрий цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Стрийської міської ради Львівської області, третя особа державна архітектурно - будівельна інспекція України про визнання права власності на реконструйований торгівельний кіоск,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась в суд з позовною заявою та просить визнати за нею право власності на реконструйований торгівельний кіоск площею 11,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:04:022:0025 .

В обґрунтування позовних вимог покликаються на те, що 12.02.2004 вона отримала у дар від ОСОБА_2 металевий кіоск, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , згідно договору дарування, який був посвідчений приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Мірчук Л.І., та зареєстровано у реєстрі № 727.

02.12.2014 між Стрийською міською радою та нею було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0015 га, з кадастровим номером 5611200000:04:022:0025 для комерційних цілей (обслуговування торгівельного кіоску), яка знаходиться у м АДРЕСА_1 , терміном до 19.09.17. На підставі рішення Стрийської міської ради № 398 від 12.09.2017 р. даний договір оренди земельної ділянки був продовжений терміном на 3 роки, а саме до 12.09.2020.

З часу отримання в дар даного металевого кіоску вона провела реконструкцію кіоску, а саме провела обкладання внутрішніх стін кіоску цеглою та обладнала бетонний фундамент. 23.04.2018 вона отримала технічний паспорт на торгівельний кіоск по АДРЕСА_1 . 07.04.2019 вона звернулась з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на реконструйований кіоск, однак отримала відмову у внесені змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у зв`язку з відсутністю документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта.

На підставі вищенаведеного, у зв`язку з відсутністю у неї дозвільної документації та належно затвердженого проекту на даний торгівельний кіоск вона змушена звертатись до суду з даним позовом.

Представник позивача адвокат Мундяк М.М. в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав викладених у позовній заяві та просив суд такі задоволити. Додатково пояснив, що реконструйований кіоск має бетонний фундамент, та цегляні стіни.

Представник відповідача Стрийської міської ради Львівської області Капко Н.Б. будучи належним чином повідомлена судом про час та місце слухання справи в судове засідання не з`явилась, однак подала до суду заяву згідно якої просила проводити розгляд справи у відсутності представника виконкому міської ради. Проти задоволення позовних вимог не заперечує.

Представник третьої особи державної архітектурно - будівельної інспекції України у судове засіданні не з`явився, хоча були належним чином повідомлені про час та місце судового розгляду рекомендованим повідомленням з врученням поштового відправлення , про причину неявки суду не повідомили, письмових пояснень на позовну заяву не подали.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до переконання, що позов підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. У пункті 35 рішення від 12 березня 2009 року у справі Плахтєєва та Плахтєєв проти України (заява № 20347/03; рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини вкотре наголосив на гарантованому кожній особі праві на звернення до суду з позовом щодо її прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право у порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Пленум Верховного Суду України у пункті 11 постанови Про судове рішення у цивільній справі від 18 грудня 2009 року № 11 роз`яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, котрі мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку усіх доказів.

Виходячи із наведених вище процесуальних норм, практики та роз`яснень, суд, перевіряючи порушення прав позивача цивільного характеру, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини

Так, в судовому засіданні встановлено, що у відповідності до договору дарування від 12.02.2004 посвідченого приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу, зареєстрованого у реєстрі за № 727 ОСОБА_1 прийняла від ОСОБА_2 у дар металевий кіоск, що знаходиться у АДРЕСА_1 ./а.с.8/

Як вбачається з договору оренди землі від 02.12.2014 та акту приймання передачі землі Стрийська міська рада надала ОСОБА_1 в оренду строком на три роки, тобто до 19.09.2017 земельну ділянку з кадастровим номером 4611200000:04:022:0025 по вул. Зелена, площею 0,0015 га для комерційних цілей (обслуговування торгівельного кіоску) /а.с.9-12/ Даний договір оренди землі був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією витягу, індексний номер 30889580 від 12.12.2014/а.с.13/

В подальшому, як вбачається з витягу з рішення Стрийської міської ради № 398 від 12.09.2017 Стрийська міська рада розглянувши заяву ФОП ОСОБА_1 вирішила продовжити термін оренди ФОП ОСОБА_1. земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0015 га з кадастровим

номером 4611200000:04:022:0025 для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, терміном на 3 роки /а.с. 15/

На підставі вищенаведеного рішення 02.10.2017 між Стрийською міською радою та ОСОБА_1 була укладена додаткова угода № 1 про поновлення терміну дії Договору оренди землі від 02.12.2014 згідно якої договір оренди вважається поновленим строком на три роки, а саме по 12.09.2020 /а.с.14/ Відповідні відомості про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки були внесені у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що стверджується витягом індексний номер 101305372 від 24.10.2017/а.с.16/

Право на будівництво нерухомого майна (забудову) мають власники земельних ділянок (ст.90 ЗК України), землекористувачі (ст.95 ЗК України), особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки(ст.102-1 ЗК України), або з інших передбачених законом підстав. Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень, встановлених законодавством.

Позивачем, як належним землекористувачем, на відведеній земельній ділянці ще у 2004 році здійснено реконструкцію торгівельного кіоску, загальною площею 11,2 кв. м., що стверджується технічним паспортом на торгівельний кіоск по АДРЕСА_1 , виготовленим на замовлення позивача ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_4 ./а.с.17-19/

У відповідності до Порядку розроблення проектної документації на будівельний об`єкт затвердженого Наказом № 45 від 16.05.2011 під поняттям будівництво розуміється нове будівництво, реконструкція, технічне переоснащення, реставрація та капітальний ремонт об`єктів будівництва.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про планування та забудову територій", який був чинним до 12 березня 2011 року, дозвіл на виконання будівельних робіт надається Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю.

Судом встановлено, що у цілому реконструкція торгівельного кіоску по АДРЕСА_1 проходила без отримання на те відповідних дозволів контролюючих служб та погоджень, а також без затвердженого у встановленому законодавством порядку проекту. Така реконструкція здійснювалась господарським способом за власні кошти позивача.

Відповідно до ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього . Проте, відповідно до ч. ч. 3, 5 зазначеної норми право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як роз`яснюється у пункті 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року №3 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , у справах, пов`язаних із самочинним будівництвом нерухомого майна, суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього. Разом із цим, власник земельної ділянки набуває право власності на зведеніним будівлі, споруди та інше нерухоме майно,а тому на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно,яке самочинно збудовано на ній,якщо це не порушує права інших осіб. Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про

прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Згідно Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об`єкту торгівельного кіоску літ. А-1 за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого на замовлення позивача ОСОБА_1 встановлено можливість його надійної та безпечної експлуатації./а.с.20-38/

Також судом з`ясовано, що позивач намагалась вирішити дане питання у позасудовому порядку та зверталась з заявою до державного реєстратора прав на нерухоме майно Грабовецької сільської ради Стрийського району, однак отримала рішення про відмову у внесенні змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №43506586 від 07.05.2019 у зв`язку з відсутністю документа, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, відповідно до Постанови № 1127 від 25.12.2015 Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Як роз`яснено в абзаці 4 пункту 9 уже згаданої вище Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року № 3 Про практику застосування судами статті 376 ЦК України (про правовий режим самочинного будівництва) , якщо позивач не звертався до компетентного державного органу із заявою про прийняття об`єкта до експлуатації, суд вирішує спір по суті з урахуванням наведених обставин та вимог закону.

На підставі вищенаведеного, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, зокрема врахувавши те, що позивач здійснила реконструкцію металевого торгівельного кіоску на земельній ділянці, якою користується на законних підставах, а саме на підставі пролонгованого договору оренди, і була відведена позивачу для вказаної мети, площа орендованої земельної ділянки становить 0,0015 га, а площа самочинно реконструйованого торгівельного кіоску 11,2 кв.м (0,00112 га), тобто такий не виходить за межі земельної ділянки, згідно технічної документації кіоск є капітальною будівлею, фундамент бетонний, стіни - метал, цегла, та такий об`єкт відповідає вимогам надійності і безпечної експлуатації. Прав та інтересів інших осіб самочинно реконструйований торгівельний кіоск не порушує, а тому виходячи з положень ч. 5ст. 376 ЦК України, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити, а саме за позивачем слід визнати право власності на реконструйований торгівельний кіоск площею 11,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:04:022:0025 .

Судові витрати у справі слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 81, 242, 259, 264-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 право власності на реконструйований торгівельний кіоск площею 11,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та розміщений на земельній ділянці з кадастровим номером 4611200000:04:022:0025 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Стрийський міськрайонний суд Львівської області шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: Н. М. Янів