Рішення

від 05.08.2019 по справі 761/40196/18

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/40196/18

Провадження № 2/761/2682/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2019 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарях: Припутневич В.І., Смігунову В.В.,

представника позивача: ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації невикористаної відпустки, відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

19 жовтня 2018 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 12.12.2018 року позивач просить: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість із виплати заробітної плати в розмірі 11 688,29 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 11.06.2018 року по 30.11.2018 року; компенсацію невикористаної відпустки в розмірі 6 858,32 грн.; моральну шкоду в розмірі 5 000,00 грн.

Вимоги обгрунтовані тим, що з 20.02.2017 року позивач працювала у відповідача на посаді бухгалтера.

08.06.2018 року позивач звільнилась за угодою сторін (ч.1 ст.36 КЗпП України).

Позивач зазначає, що в день звільнення їй була видана трудова книжка та повідомлено, що всі виплати при звільненні будуть проведені.

Також позивач зазначає, що на день звільнення була заборгованість по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку, розміри таких виплат були не відомі, так як позивачу не надавались бухгалтерські документи щодо розрахунку виплат при звільненні.

На неодноразові звернення відповідач не надавав такої інформації.

З інформації, яка надана фіскальною службою за період роботи нараховано позивачу заробітну плату в розмірі 87 931,46 грн., проте вона виплачувалась позивачу в розмірі 76 243,17 грн., а тому заборгованість у відповідача перед позивачем становить 11 688,29 грн.

Так як відповідач не провів розрахунок при звільненні, а тому має сплатити середній заробіток у відповідності до положень статті 117 КЗпП України за період з 11.08.2018 року по 30.11.2018 року в сумі 47 296,25 грн. (середньоденний заробіток 378,37 грн., кількість днів - 125).

Позивач зазначає, що вона не використала за час роботи відпустку, а тому компенсація за невикористані дні відпустки становить 6 858,32 грн.

Крім того позивач зазначає, що їй спричинена моральна шкода, яку вона оцінила в сумі 5 000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні, яке відбулось 23.04.2019 року заперечив проти задоволення заявлених вимог на тій підставі, що відповідачем в повному обсязі виконані свої зобов`язання щодо виплати заробітної плати та компенсації за дні невикористаної відпустки. В судове засідання, яке відбулось 05.08.2019 року представник відповідача не з`явився, про поважні причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Відзив до суду не надійшов.

А тому у відповідності до положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність сторін, які не з`явились в судове засідання.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Оцінивши надані суду докази, вислухавши сторони, суд приходить до висновку про часткове задоволення заявлених вимог за наступних підстав.

Стаття 1 Закону України Про заробітну плату визначає, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Стаття 21 зазначеного Закону визначає, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Стаття 47 КЗпП України передбачає, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата (ч.1 статті 115 КЗпП України).

Як встановлено в судовому засіданні, з 21.02.2017 року по 08.06.2018 року ОСОБА_1 працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю ГудзФудз Україна на посаді бухгалтера та була звільнена за угодою сторін п.1 ст.36 КЗпП України.

Як зазначила позивач, звертаючись до суду, за час роботи їй не в повному обсязі було виплачено заробітну плату так як згідно з інформацією, наданою Державною фіскальною службою України за час роботи нараховано 87 931,46 грн., проте виплачена в розмірі 76 243,17 грн., а тому заборгованість по заробітній платі становить 11 688,29 грн.

Згідно з інформації, наданої Ізмаїльською ОДПІ ГУ ДФС в Одеській області про суми виплачених доходів та утриманих податків ОСОБА_1 за період роботи у відповідача нараховано заробітної плати в загальному розмірі 106 231,61 грн., сплачені податки становлять - 19 661,70 грн.

Крім того, згідно з діючим законодавством з доходів позивача має бути вираховано 1,5% військового збору, що становить 1638,47 грн., а тому позивачу мала бути сплачена заробітна плата в розмірі 87 931,46 грн. (109 231,61 грн. - 19 661,68 грн. - 1 638,47 грн.)

Як було встановлено в судовому засіданні, заробітна плата позивачу перераховувалась на картковий рахунок позивача, відкритий в ПАТ Раффайзен Банк Аваль з виписок по якому вбачається, що за час роботи позивачу була виплачена заробітна плата в сумі 76 243,17 грн. (згідно з виписками, що містяться в матеріалах справи).

Представник відповідача в судовому засіданні зазначала, що заробітна плата позивачу була виплачена в повному обсязі. Проте суду не було надано доказів на підтвердження виплати всіх сум.

А тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача не доплачену суму заробітної плати, що становить 11 688,29 грн.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму (стаття 116 КЗпП України).

Згідно з положеннями статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно зі статтею 27 Закону України Про оплату праці порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Середній заробіток розраховується відповідно до Постанови кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати .

Відповідно до п.2 зазначеної Постанови - середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана виплата.

Останні два місяці перед звільненням (квітень, травень) - у квітні -20 робочих днів, у травні - 20, тому загальна кількість робочих днів для розрахунку середнього заробітку становить 20 + 20 = 40.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу за квітень місяць нараховано суму 7000,00 грн., у травні позивачу нараховано 7000,00 грн. Отже, зазначені суми і беруться для обрахунку середнього заробітку.

А тому загальна заробітна плата, що враховується для розрахунку середньоденної заробітної плати становить 7000,00+ 7000,00 = 14 000,00 грн.

Пунктом 8 зазначеної Постанови визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Таким чином середньоденна заробітна плата становить 14 000,00 грн. : 40 днів = 350,00 грн.

Загальна кількість днів затримки розрахунку становить 122дні (з 11.06.2018 року по 30.11.2018 року), а саме:

2018 рік - червень - 14 днів

Липень - 22 дні

Серпень - 22 дні

Вересень - 20 днів

Жовтень - 22 дні

Листопад -22 дні

Тому сума середнього заробітку за час затримки виплати становить 350,00 грн. х 122 дні = 42 700,00 грн.

Суд при нарахуванні середньої заробітної плати враховує період з 11.06.2018 року по 30.11.2018 року (згідно із заявленими вимогами), що становить 42 700,00 грн. за мінусом 3 927,00 грн., які нараховані позивачу за листопад 2018 року за новим місцем роботи, а тому до стягнення підлягає сума 38 773,00 грн. (суми зазначені без відрахування сум податків).

Також в позовних вимогах позивач просила стягнути з відповідача компенсацію за невикористані дні відпустки, що становить 6 858,32 грн.

Стаття 6 Закону України Про відпустки передбачає, що щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.

Згідно зі ст. 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Позивач зазначала, що вона не використала відпустку під час роботи у відповідача.

Згідно із заявленими вимогами, позивач нарахувала компенсацію за дні невикористаної відпустки 6 858,32 грн. В той же час як вбачається з нарахувань відповідача, нарахована компенсація за дні невикористаної відпустки становить 6 864,00 грн.

Крім того, з інформації наданої суду вбачається, що в червні 2018 року позивачу нарахована заробітна плата в розмірі 2 100,00 грн. та сума 6 864,00 грн. (сума компенсації за відпустку, а.с.82, 105), яка виплачена 08.06.2018 року, а тому суд не вбачає підстав для стягнення компенсації за дні невикористаної відпустки.

У відповідності із ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

В судовому засіданні позивач не надала суду доказів, що невиплата заробітної плати в повному обсязі призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагали від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати.

На підставі вищевикладеного та керуючись Законом України Про заробітну плату , Законом України Про оплат праці , ст.ст. 47, 115, 116, 117, 237-1 КЗпП України, ст.ст. 77-83, 89, 95, 141, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна (ЄДРПОУ 39757062, м.Київ, вул.Мала Житомирська, буд.10) про стягнення заборгованості із виплати заробітної плати, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації невикористаної відпустки, відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 11 688 (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім) гривень 29 копійок; середній заробіток в сумі 38 773 (тридцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) гривни 00 копійок (суми зазначені без відрахування обов`язкових податків та платежів).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Гуд Фудз Україна на користь держави судовий збір в розмірі 504,61 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У відповідності до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Шевченківський районний суд міста Києва.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 12 серпня 2019 року

Суддя: Н.Г.Притула