Рішення

від 22.08.2019 по справі 910/7718/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.08.2019Справа № 910/7718/19

за позовом Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул.Володимирська, 51 А)

до Громадської організації Чорнобиль-Фенікс (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, 5, кв. 47)

про стягнення грошових коштів,

Суддя Данилова М.В.

Без виклику учасників судового процесу.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

12 червня 2019 року до Господарського суду міста Києва від Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (позивач) надійшла позовна заява №062/15/01/03-2282 від 30.05.2019 року до Громадської організації Чорнобиль-Фенікс (відповідач) про стягнення заборгованості на суму в розмірі 4 891, 34 грн. за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1916 від 18 вересня 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем його зобов`язань за договором про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів № 1916 від 18 вересня 2012 року, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за вказаним правочином, а саме відповідач заборгував позивачу сплату за фактичну вартість спожитої теплової енергії.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.06.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи № 910/7718/19 ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов із урахуванням вимог, передбачених статтею 165 Господарського процесуального кодексу України, з викладенням мотивів повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на діюче законодавство; докази направлення відзиву позивачу. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву на позов, справа згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України буде розглянута за наявними в ній матеріалами.

Суд зазначає, що ухвала Господарського суду міста Києва про відкриття провадження у справі від 18.06.2019 року була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження Громадської організації Чорнобиль-Фенікс , зазначену на веб-сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03148 , м. Київ, вул. Комісара Рикова, 5, кв. 47 .

Відповідно до статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Отже, оскільки ухвала суду направлялася відповідачу на зазначену в відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу місцезнаходження (реєстрації) останнього, а матеріали справи не містять доказів повідомлення іншої адреси перебування відповідача, то керуючись приписами ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України Суд дійшов висновку, що ухвали суду по даній справі є такими, що були вручені відповідачу.

Крім того, за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" ).

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що відповідач має доступ до судових рішень та мав можливість ознайомитись з ухвалою суду у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Своїм правом на подання відзиву на позов відповідач у визначений строк відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України не скористався.

Зважаючи на те, що відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження у справі, своїм правом на подання відзиву відповідач не скористався, що не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи обмеженість процесуального строку, Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним підприємством Київжитлоспецексплуатація (Позивач) та Громадською організацією Чорнобиль-Фенікс (Відповідач) було укладено договір №1916 від 18.09.2012 року про надання послуг на теплопостачання та технічне обслуговування і утримання внутрішньобудинкових інженерних систем ЦО та їх абонентських уводів (з подальшою пролонгацією) в нежилому будинку в„– 9 по вул. Юри Гната, в м. Києві .

Згідно з умовами Договору Відповідач зобов`язався своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати (сплачувати) КП Київжитлоспецексплуатація вартість спожитої теплової енергії та технічного обслуговування тепло системи.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент укладання договору), абонент має право відпускати енергію приєднаним до його мереж вторинним споживачам (субабонентам). У цьому випадку субабоненти укладають договір енергопостачання з абонентом і мають права та несуть обов`язки абонента, а абонент має права та несе обов`язки енергопостачальника.

На підставі статі 277 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент укладання договору), Позивач уклав договір з ПАТ Київенерго на постачання теплової енергії у гарячій воді в нежилий будинок за адресою: м. Київ, вул. Гната Юри, 9 . З орендарями та власниками нежилих приміщень зазначеного будинку (субабонентами) Позивачем укладено також договори про надання послуг з теплопостачання та технічного обслуговування системи центрального опалення. Загальна сума вартості теплопостачання на будинок розподіляється між субабонентами цього будинку (нежилого приміщення) пропорційно до площі, яку вони займають на підставі договорів оренди та договорів купівлі-продажу. Згідно з цими розрахунками кожному субабоненту щомісячно направляються платіжні вимоги-доручення для сплати за теплову енергію та технічне обслуговування. За теплову енергію, яка фактично була надана в приміщення, яке займає Відповідач, до цього часу оплата не надійшла.

Станом на 14.02.2019 Відповідач заборгував Позивачу за період з Листопада 2017 року по Грудень 2018 року 4 091,33 грн. вартості теплової енергії, що вбачається з розрахунків фактичної вартості теплової енергії, які зроблено на підставі табуляграм ПАТ Київенерго відповідно до Розпорядження КМДА про встановлення тарифів на теплову енергію, та технічного обслуговування систем центрального опалення та холодного водопостачання, яке нараховано згідно із калькуляціями від 24.02.2011 року, від 04.11.2015 р., на підставі п. 2.3.6 договору та її 3.5 додатку №2 до договору.

Відповідачу було направлено Претензію з вимогою про погашення заборгованості. Відповідь Відповідачем не надано, заборгованість не сплачено.

Згідно зі ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань) є, зокрема, договір.

Стаття 629 ЦК України встановлює, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Порушенням зобов`язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, тобто - неналежне виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України.

Так, ст. 216 ГК України, передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 551 ЦК України встановлює, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.

У частині третій ст. 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Стаття 216 ГК України також встановлює, господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин.

Так, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

При цьому, відповідно до частини 2 ст. 216 ГК України, застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Як встановлено частиною 3 ст. 216 ГК України, господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими:

потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі;

сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі;

у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції.)

Відповідно до ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на те, що сума основного боргу сплачена відповідачем не була, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з Відповідача грошових коштів, а саме: основного боргу - 4 091,33 грн., пені - 541,83 грн., інфляційних втрат - 182,68 грн., 3% річних - 75,50 грн., відповідно до самостійно здійсненого розрахунку штрафних санкцій судом.

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору в сумі 1 921 грн.. відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Громадської організації Чорнобиль-Фенікс (03148, м. Київ, вул. Комісара Рикова, 5, кв. 47, код ЄДРПОУ 21657891) на користь Комунального підприємства Київжитлоспецексплуатація (01001, м. Київ, вул.Володимирська, 51 А, код ЄДРПОУ 03366500) грошові кошти , а саме: основного боргу - 4 091,33 грн. (чотири тисячі дев`яносто одна грн. 33 коп.), пені - 541,83 грн. (п`ятсот сорок одна грн. 83 коп.), інфляційних втрат - 182,68 грн.(сто вісімдесят дві грн. 68 коп.), 3% річних - 75,50 грн., (сімдесят п`ять грн. 50 коп.)

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 22.08.2019 року.

Суддя М.В. Данилова