Рішення

від 27.08.2019 по справі 910/8055/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019Справа № 910/8055/19 Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Державного підприємства "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50)

до Приватного підприємства "Україна молода" (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50)

про стягнення 221 829,76 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Державне підприємство "Преса України" Державного управління справами звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства "Україна молода" про стягнення 221 829,76 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором № 56-П про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції від 18.12.2013.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.06.2019 відкрито провадження по справі № 910/8055/19, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

18.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.07.2019 відзив Приватного підприємства "Україна молода" на позовну заяву у справі № 910/8055/19 повернуто відповідачу без розгляду.

23.07.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові доповнення.

05.08.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов супровідний лист з додатками.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 25.06.2019 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, Суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ

18.12.2013 між Державним підприємством "Преса України" Державного управління справами (виконавець) та Приватним підприємством "Україна молода" (замовник) укладено Договір про надання послуг з виготовлення поліграфічної продукції № 56-П (надалі також - Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого "Замовник" доручає, а "Виконавець" приймає на себе зобов`язання по виготовленню Поліграфічної продукції . Тираж, характеристики продукції, що виготовляються, та вартість робіт вказуються у відповідному Додатку, що є невід`ємною частиною Договору.

За приписами п.п. 2.1-2.3 Договору, виконання робіт здійснюється Виконавцем із своїх матеріалів, вартість яких включається в суму Договору.

Виготовлення Поліграфічної продукції може здійснюватись із матеріалів Замовника за попередньою домовленістю Сторін, про що зазначається у Додатку, що є невід`ємною частиною Договору.

Виконавець зобов`язується розпочати виконання робіт за цим Договором у день підписання Сторонами Додатку на відповідне замовлення та за умови надання Замовником електронного макету виробу.

Виконавець зобов`язується виконати роботи у терміни, що зазначаються в Додатку за умови виконання Замовником п. 2.2. Договору. В противному випадку, порушення термінів виконання робіт є виною Замовника .

Як вказано у п.п. 3.1-3.3 Договору, загальна сума договору складає суму всіх Додатків.

Сума передоплати вартості поліграфічних робіт за місяць визначається у розмірі 50% від вартості виготовлення Поліграфічної продукції до 30 (тридцятого) числа звітного місяця за наступний місяць.

Остаточна оплата вартості фактично виготовленої Поліграфічної продукції повинна бути здійснення Замовником до 10 (десятого) числа місяця наступного за завітний.

Підтвердженням фактично виконання робіт є накладна про передачу Поліграфічної продукції Замовнику чи іншій уповноваженій Замовником особі; або накладна про передачу готової Поліграфічної продукції з цеху Виконавця на склад Виконавця , у разі, якщо Замовник з будь-яких причин не отримав тираж (частину тиражу) готової Поліграфічної продукції .

Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 Договору, виконані роботи приймаються повноважним представником Замовника після повного виконання робіт (або поетапно кожної окремої партії продукції) та оформлюються Актами прийому-передачі виконаних робіт.

Протягом 3 днів з дня отримання Поліграфічної продукції Замовник зобов`язаний перевірити якість виконаних робіт. Якщо у зазначений строк Замовник не заявляє жодних претензій, продукція вважається виготовленою належним чином без недоліків та дефектів.

Згідно з 5.1 Договору, за прострочення термінів оплати Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.9 Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення Сторонами виконання зобов`язання здійснюється за весь період прострочення виконання зобов`язання, починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, по день виконання зобов`язання у повному обсязі, незалежно від строку, протягом якого зобов`язання порушувалося. У разі порушення строків виконання грошових зобов`язань, нараховуються інфляційні втрати, за винятком випадків дефляції.

Цей договір є укладеним з 01 січня 2014 року та діє до 31 грудня 2014 року, але у будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань. (п. 9.1 Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було надано послуги, а відповідачем в свою чергу прийнято такі послуги, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 454 від 29.01.2019 на суму 46 095,60 грн, № 832 від 26.02.2019 на суму 50 442,00 грн, № 833 від 28.02.2019 на суму 280,68 грн, № 1229 від 28.03.2019 на суму 55 029,60 грн, № 1269 від 29.03.2019 на суму 278,66 грн, № 1676 від 25.04.2019 на суму 50 118,00 грн, № 1677 від 30.04.2019 на суму 277,60 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що всупереч умовам Договору відповідач частково розрахувався за поставлений товар, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 202 522,13 грн. Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором у розмірі 202 522,13 грн, а також інфляційні у розмірі 2 636,22 грн, 3% річних у розмірі 1 244,00 грн. та пеню у розмірі 15 427,41 грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем було надано послуги, а відповідачем в свою чергу прийнято такі послуги на загальну суму 202 522,14 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 454 від 29.01.2019 на суму 46 095,60 грн, № 832 від 26.02.2019 на суму 50 442,00 грн, № 833 від 28.02.2019 на суму 280,68 грн, № 1229 від 28.03.2019 на суму 55 029,60 грн, № 1269 від 29.03.2019 на суму 278,66 грн, № 1676 від 25.04.2019 на суму 50 118,00 грн, № 1677 від 30.04.2019 на суму 277,60 грн., які оформлені належним чином та підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень.

Згідно з п. 3.2.1 Договору, остаточна оплата вартості фактично виготовленої Поліграфічної продукції повинна бути здійснення Замовником до 10 (десятого) числа місяця наступного за завітний.

Враховуючи вищевикладене, Суд зазначає, що обов`язок Приватного підприємства "Україна молода" з оплати наданих послуг на підставі вказаних актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) відповідно до п. 3.2.1 Договору виник 10.01.2019, 10.02.2019, 10.03.2019, 10.04.2019 та 10.05.2019 відповідно.

Як вбачається з поданих відповідачем документів, ним було оплачено надані послуги за Договором в повному обсязі, що підтверджується платіжними дорученнями № 346 від 06.06.2019 на суму 21 095,60 грн, № 383 від 13.06.2019 на суму 27 000,00 грн, № 403 від 20.06.2019 на суму 25 000,00 грн, № 408 від 26.06.2019 на суму 75 442,00 грн, № 422 від 17.07.2019 на суму 25 000,00 грн, № 425 від 23.07.2019 на суму 30 308,26 грн, № 427 від 23.07.2019 на суму 50 395,60 грн, № 426 від 23.07.2019 на суму 280,68 грн.

При цьому, з призначення платежу, зазначеного в указаних документах, вбачається, що відповідачем було погашено заборгованість до подання позову та відкриття провадження у даній справі у загальному розмірі 46 095,60 грн відповідно до платіжних доручень № 346 від 06.06.2019, № 383 від 13.06.2019 та № 403 від 20.06.2019, що свідчить про відсутність предмета спору на суму 46 095,60 грн між сторонами до відкриття провадження у справі № 910/8055/19.

Разом з тим, решта основного боргу в загальному розмірі 156 426,54 грн відповідно до платіжних доручень № 408 від 26.06.2019, № 422 від 17.07.2019, № 425 від 23.07.2019, № 427 від 23.07.2019, № 426 від 23.07.2019 була сплачена після відкриття провадження у даній справі, тобто, предмет спору в цій частині припинив своє існування в процесі розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

За наведених обставин Суд доходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в частині 46 095,60 грн та закриття провадження у справі №910/8055/19 щодо стягнення основного боргу в розмірі 156 426,54 грн.

Окрім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 1 244,00 грн та інфляційні в розмірі 2 636,22 грн., розрахованих за час прострочення відповідачем його грошового зобов`язання.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013)

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання з 10.02.2019 по 10.06.2019, Суд зазначає, що позивачем невірно визначено періоди здійснення таких нарахувань за актом № 454 від 29.01.2019, оскільки не враховано дати сплати відповідачем заборгованості за цим актом. Однак, оскільки поданий позивачем розрахунок не перевищує самостійно здійсненого Судом, позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача на його користь пеню у загальному розмірі 15 427,41 грн. за загальний період прострочки з 10.02.2019 по 20.05.2019.

За приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. (п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань №14 від 17.12.2013).

Згідно з 5.1 Договору, за прострочення термінів оплати Замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок неустойки за загальний період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання, Суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача неустойки підлягають частковому задоволенню на суму 14 789,41 грн у зв`язку з невірним розрахунком позивача пені за період прострочки сплати боргу за актами № 1676 від 25.04.2019 та № 1677 від 30.04.2019.

При цьому, Суд зазначає, що у поданих до суду поясненнях відповідач просив не стягувати з нього 3% річних, інфляційні та пеню у зв`язку з економічними обставинами.

Однак, фінансове становище відповідача не являється обґрунтованою підставою для відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення 3% річних, інфляційних та пені.

Разом з тим Суд зазначає, що відповідач не навів мотивованих та обґрунтованих підстав та не надав відповідних доказів для зменшення пені в порядку статей 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в частині закриття провадження - на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ

1. Закрити провадження у справі № 910/8055/19 в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 156 426,54 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Україна молода" (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 25593633) на користь Державного підприємства "Преса України" Державного управління справами (03047, м. Київ, проспект Перемоги, 50, ідентифікаційний код 05905668) інфляційні втрати у розмірі 2 636 (дві тисячі шістсот тридцять шість) грн. 22 коп., 3% річних у розмірі 1 244 (одна тисяча двісті сорок чотири) грн. 00 коп., пеню у розмірі 14 789 (чотирнадцять тисяч сімсот вісімдесят дев`ять) грн. 41 коп. та судовий збір у розмірі 2 596 (дві тисячі п`ятсот дев`яносто шість) грн 45 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27.08.2019

Суддя Т.Ю.Трофименко