ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"05" червня 2019 р. Справа № 911/122/19
Господарський суд Київської області у складі судді Бацуци В. М.
при секретарі судового засідання Белишевій А. В.
за участю представників учасників справи:
від прокурора: Набок Ю. В. (посвідчення № 044829 від 16.11.2016 р.);
від позивача: не з`явились;
від відповідача: не з`явились;
розглянувши матеріали справи
за позовом Першого заступника прокурора Київської області, м. Київ
в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фамій» , м. Київ
про витребування з незаконного володіння земельної ділянки
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації звернувся в господарський суд Київської області із позовом до ТОВ „Фамій» про витребування з незаконного володіння земельної ділянки площею 0, 7445 га з кадастровим номером НОМЕР_1 :03 НОМЕР_2 033:0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по вул. Старокиївська в смт Козин Обухівського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані прокурором в інтересах позивача безпідставним володінням та користуванням відповідачем вищевказаним нерухомим майном, що належить державі на праві власності та незаконно вибуло із її володіння.
Ухвалою господарського суду Київської області від 14.01.2019 р. відкрито провадження у справі № 911/122/19 за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до ТОВ „Фамій» про витребування з незаконного володіння земельної ділянки, визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження і призначено її розгляд у підготовчому засіданні із викликом та за участю представників учасників справи на 30.01.2019 р.
30.01.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 13.02.2019 р.
13.02.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 27.02.2019 р.
27.02.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 13.03.2019 р.
13.03.2019 р. за наслідками підготовчого засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено його проведення на 03.04.2019 р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 03.04.2019 р. закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті із викликом та за участю представників учасників справи на 17.04.2019 р.
17.04.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 15.05.2019 р.
15.05.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 23.05.2019 р.
23.05.2019 р. за наслідками судового засідання судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 05.06.2019 р.
05.06.2019 р. перед судовим засіданням до канцелярії суду від прокурора надійшли пояснення № 05/2вих-19 від 04.06.2019 р., що долучені судом до матеріалів справи, та заява № 05/2вих-19 від 04.06.2019 р., у якій він уточнив вірну площу спірної земельної ділянки та з урахуванням цього просить суд витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ „Фамій» земельну ділянку площею 4, 184 га з кадастровим номером 3223155400:03 НОМЕР_2 033:0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по вул. Старокиївська в смт Козин Обухівського району Київської області.
Заява № 05/2вих-19 від 04.06.2019 р. прокурора в інтересах позивача про уточнення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
05.06.2019 р. у судовому засіданні прокурор надав усні пояснення щодо позовних вимог, заявлених в інтересах позивача, позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив.
Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про судове засідання був повідомлений належним чином, про причини своєї неявки у судове засідання суд не повідомив, відзив на позовну заяву і інші документи, що стосуються суті спору, не надав.
За наслідками судового засідання судом оголошено вступну і резолютивну частини рішення у даній справі.
Заслухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
В 2002 році було оформлено державний акт на право приватної власності ТОВ „Колумб» на землю серії НОМЕР_3 на земельну ділянку площею 4, 184 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Державний акт, відповідно до зробленого в ньому запису, було зареєстровано у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю Козинської селищної ради за № 7111 від 18.07.2002 р. Спірній земельній ділянці було присвоєно кадастровий номер НОМЕР_4 .
19.12.2006 р. між ТОВ „Колумб» і ТОВ „Фамій» було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Обухівського нотаріального округу О. І. Щур, зареєстрований в реєстрі вчинення нотаріальних дій за № 10543, зареєстрований в Козинській селищній раді 19.12.2006 р. за номером 533. За договором право власності на земельну ділянку перейшло до ТОВ „Фамій» .
На підставі договору від 19.12.2006 р. та технічної документації із землеустрою щодо складання (переоформлення) документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ТОВ „Фамій» , розробленої ТОВ „Кадастр ГЕО» , Обухівським районним відділом земельних ресурсів було видано ТОВ „Фамій» державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_5 , зареєстрований за № 1498 від 22.01.2007 р.
Рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2008 р. у справі № 9/425-07 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації та Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колумб» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фамій» про визнання права власності держави на землю позов задоволено частково та вирішено визнати недійсним виданий ТОВ „Колумб» державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 , зареєстрований за № 7111 від 18.07.2002 р., на земельну ділянку площею 4, 184 га, кадастровий номер НОМЕР_4 , місцезнаходження: вул. Старокиївська, АДРЕСА_1 , виданий Товариству з обмеженою відповідальністю „Колумб» ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Колумб» на користь Державного бюджету України 85 грн державного мита та 59 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; відмовлено в задоволенні решти вимог.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 4, 5, 7 ст. 75 цього ж кодексу обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
5. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
7. Правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вищевказані обставини були встановлені рішенням господарського суду Київської області від 15.04.2008 р. у справі № 9/425-07 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Обухівської районної державної адміністрації та Козинської селищної ради Обухівського району Київської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Колумб» та Товариства з обмеженою відповідальністю „Фамій» про визнання права власності держави на землю.
Крім того, господарський суд Київської області у своєму рішенні від 15.04.2008 р. у справі № 9/425-07 встановив та зазначив, що договори купівлі-продажу земельних ділянок від 16.04.2002 р., на підставі яких ТОВ „Колумб» набуло право власності на спірну земельну ділянку, в порушення вимог ст. 132 Земельного кодексу України, ст. 55 Закону України „Про нотаріат» не посвідчувалися нотаріусами державних нотаріальних контор або приватними нотаріусами за місцезнаходженням земельної ділянки в Обухівському районі Київської області. Відповідно до ст. 220 ЦК України в разі недодержання вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Таким чином, суд дійшов висновку, що державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3 від 18.07.2002 р. було оформлено без достатніх підстав і цей акт належить визнати недійсним.
У процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 4, 1843 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , вартістю 109 603, 93 га, яка розташована по АДРЕСА_1 область, станом на час розгляду справи перебуває у власності ТОВ „Фамій» , що підтверджується інформаційними довідками № 150341809 від 20.12.2018 р. та № 166556437 від 14.05.2019 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, наявними у матеріалах справи.
Як було зазначено вище, прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах позивача, просить суд витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ „Фамій» земельну ділянку площею 4, 184 га з кадастровим номером 3223155400:03 НОМЕР_2 033:0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по вул. Старокиївська в смт Козин Обухівського району Київської області.
З приводу вказаної позовної вимоги прокурора в інтересах позивача суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з ст. 3 Водного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) усі води (водні об`єкти) на території України становлять її водний фонд.
До водного фонду України належать:
1) поверхневі води:
природні водойми (озера);
водотоки (річки, струмки);
штучні водойми (водосховища, ставки) і канали;
інші водні об`єкти;
2) підземні води та джерела;
3) внутрішні морські води та територіальне море.
Відповідно до ст. 4 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті:
морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами;
прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм;
гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
береговими смугами водних шляхів.
Статтею 88 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
Прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів;
для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.
Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води.
Статтею 89 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
1) розорювання земель (крім підготовки грунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
2) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
3) влаштування літніх таборів для худоби;
4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки;
6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.
Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Згідно з ст. 58 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) до земель водного фонду належать землі, зайняті:
а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об`єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами;
б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами;
в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них;
г) береговими смугами водних шляхів.
2. Для створення сприятливого режиму водних об`єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.
Відповідно до ст. 59 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
2. Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.
3. Державним водогосподарським організаціям за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування землі водного фонду для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами тощо.
4. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.
5. Використання земельних ділянок водного фонду для рибальства здійснюється за згодою їх власників або за погодженням із землекористувачами.
Статтею 60 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.
2. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною:
а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів;
б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів;
в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.
При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.
3. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Статтею 61 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.
2. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється:
а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво;
б) зберігання та застосування пестицидів і добрив;
в) влаштування літніх таборів для худоби;
г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів;
ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо;
д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.
3. Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
4. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.
Отже, враховуючи вищевказані положення Водного кодексу України, Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів, та за наслідками їх правового аналізу суд вважає, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність громадянам та юридичним особам у виключному випадку, а саме можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів) та власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми. Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо, лише на умовах оренди.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірна земельна ділянка площею 4, 184 га з кадастровим номером НОМЕР_1 :03 НОМЕР_6 :0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по АДРЕСА_2 Старокиївська АДРЕСА_3 смт Козин Обухівського району Київської області, що віднесена за договором купівлі-продажу земельної ділянки від 19.12.2006 р., укладеним між ТОВ „Колумб» і ТОВ „Фамій» , до земель для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, фактично відноситься до земель водного фонду та є складовою частиною Канівського водосховища виходячи із наступних документів.
Зокрема, відповідно до інформації Київського державного підприємства геодезії, картографії, кадастрових та геоінформаційних систем „Київгеоінформатика» від 17.12.2018 р. за № 01-01/296 та доданих до неї картографічних матеріалів встановлено, що земельна ділянка із номером НОМЕР_4 повністю накладається на землі водного фонду, а саме на водне плесо та 100 метрову прибережну захисну смугу Канівського водосховища (р. Дніпро).
За інформацією Центральної геофізичної обсерваторії імені Бориса Срезневського від 07.08.2018 р. за № 17-08.1/1601 водні об`єкти, що розташовані в адміністративних межах Козинської селищної ради Обухівського району поряд зі спірною земельною ділянкою є заплавними озерами (озера-стариці) природного походження та штучно створений водоскидний канал, є складовими частинами акваторії Канівського водосховища річки Дніпро, яка в свою чергу відноситься до великих річок (загальна площа водозбору 504 000 км 2 ). Прибережна захисна смуга біля вищевказаних заплавних озер та водоскидного каналу, як складової Дніпра, становить 100 метрів.
Згідно з частинам 1-3 ст. 83 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
2. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об`єкти комунальної власності.
3. До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо);
б) землі під залізницями, автомобільними дорогами, об`єктами повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
г) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
ґ) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
д) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності органів місцевого самоврядування.
Відповідно до частин 1-4 ст. 84 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.
2. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації відповідно до закону.
3. До земель державної власності, які не можуть передаватись у комунальну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі оборони, крім земельних ділянок під об`єктами соціально-культурного, виробничого та житлового призначення;
в) землі під об`єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об`єктами, що мають національне та загальнодержавне значення;
г) землі під водними об`єктами загальнодержавного значення;
ґ) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
д) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
е) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;
є) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності;
ж) земельні ділянки, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї).
4. До земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать:
а) землі атомної енергетики та космічної системи;
б) землі під державними залізницями, об`єктами державної власності повітряного і трубопровідного транспорту;
в) землі оборони;
г) землі під об`єктами природно-заповідного фонду, історико-культурного та оздоровчого призначення, що мають особливу екологічну, оздоровчу, наукову, естетичну та історико-культурну цінність, якщо інше не передбачено законом;
ґ) землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом;
д) землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом;
е) земельні ділянки, які використовуються для забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів державної влади, Національної академії наук України, державних галузевих академій наук;
є) земельні ділянки зон відчуження та безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
ж) земельні ділянки, які закріплені за державними професійно-технічними навчальними закладами;
з) земельні ділянки, закріплені за вищими навчальними закладами державної і комунальної форм власності.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 116 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
5. Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Частинами 3, 5 ст. 122 цього ж кодексу передбачено, що районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для:
а) ведення водного господарства;
б) будівництва об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті;
в) індивідуального дачного будівництва.
5. Обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.
Статтею 125 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Частиною 1 ст. 126 цього ж кодексу (в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин) передбачено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Як вбачається із матеріалів справи, у 1995 році Інститутом землеустрою Української Академії Аграрних наук розроблено проект формування території та встановлення меж Козинської селищної ради народних депутатів (смт Козин Обухівського району). Загальна площа смт Козин за вказаним проектом становила 426,3 га.
Обухівською районною радою 21.12.2001 року було прийнято рішення № 206.16.XXIII „Про зміну меж селища Козин» , яким затверджено нову площу та межі смт Козин - 3 071 га.
Рішеннями Київської обласної ради XXIV скликання від 18.09.2003 року та від 27.05.2004 року №№ 117-09-XXIV, 183-14-XXIV „Про встановлення меж населених пунктів Київської області» затверджено нові межі смт Козин - площею 3 943, 7 га та 3 808, 3 га відповідно.
На підставі протесту прокуратури Київської області від 26.10.2005 року Київської обласною радою скасовано вказані вище рішення „Про встановлення меж населених пунктів Київської області» .
Водночас, згідно інформації Головного управління Держгеокадастру у Київській області (лист від 30.11.2017 року № 21-10-0.11-18188/2-17) документація із землеустрою щодо встановлення (зміни) меж смт Козин Обухівського району, що затверджена рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 р. № 206.16.ХХІІІ „Про зміну меж селища Козин» , до вказаного Управління та його територіальних органів не передавалась, в місцевому фонді документації із землеустрою не обліковується, а відомості про межі адміністративно- територіальної одиниці смт Козин до Національної кадастрової системи Державного земельного кадастру не внесено.
Відповідно до інформації Козинської селищної ради (лист від 16.01.2018 року № 45) будь-якою інформацією щодо закріплення меж території межовими знаками селищна рада не володіє, так само інформація щодо технічної документації із землеустрою щодо встановлення і зміни меж селища Козин та рішення ради, яким така документація затверджена, в Козинській селищній раді відсутня.
Отже, враховуючи вищевикладене та те, що межі смт Козин Обухівського району, затверджені рішенням Обухівської районної ради від 21.12.2001 року № 206.16.XXIII „Про зміну меж селища Козин» , вважаються не встановленими, то спірна земельна ділянка є державною власністю, а уповноваженим органом на її розпорядження є Київська обласна державна адміністрація.
Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:
а) визнання прав;
б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;
в) визнання угоди недійсною;
г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;
ґ) відшкодування заподіяних збитків;
д) застосування інших, передбачених законом, способів.
Згідно з ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно з ст. 330 цього ж кодексу якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.
Відповідно до ст. 386 цього ж кодексу держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.
Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Відповідно до ст. 387 цього ж кодексу власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Статтею 388 цього ж кодексу передбачено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:
1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;
2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;
3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Як вбачається із матеріалів справи і встановлено судом у процесі розгляду справи, спірна земельна ділянка площею 4, 1843 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , вартістю 109 603, 93 га, яка розташована по АДРЕСА_1 , Обухівський район АДРЕСА_1 область, станом на час розгляду справи перебуває у власності ТОВ „Фамій» , безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника в особі Київської обласної державної адміністрації не з його волі, та станом на момент розгляду даної справи перебуває у власності відповідача - ТОВ „Фамій» .
Пунктами 25, 26 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. „Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» передбачено, що набувач визнається добросовісним, якщо при вчиненні правочину він не знав і не міг знати про відсутність у продавця прав на відчуження майна, наприклад, вжив усіх розумних заходів, виявив обережність та обачність для з`ясування правомочностей продавця на відчуження майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.
До вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом (пункт 3 частини першої статті 388 ЦК) відносяться, зокрема, такі випадки, як вчинення правочину під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника власника з другою стороною, тобто у всіх випадках, коли майно вибуло з володіння поза волею власника (або законного володільця).
Набувач не може бути визнаний добросовісним, якщо на момент вчинення правочину з набуття майна право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було зареєстроване не за відчужувачем або у цьому реєстрі був запис про судовий спір відносно цього майна (обтяження). Водночас запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про право власності відчужувача не є безспірним доказом добросовісності набувача.
Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений при відсутності у продавця права на відчуження.
Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.
Відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з їхньої волі. При цьому суди повинні мати на увазі, що власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій статті 388 ЦК.
Оскільки відповідно до статті 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене статтею 388 ЦК, переходить до спадкоємців власника.
Недійсність правочину, на виконання якого передано майно, сама по собі не свідчить про його вибуття із володіння особи, яка передала це майно, не з її волі. При цьому суд має встановити, чи була воля власника на передачу права володіння іншій особі.
Таким чином, у процесі розгляду справи судом встановлено, що спірна земельна ділянка площею 4, 1843 га з кадастровим номером НОМЕР_4 , вартістю 109 603, 93 га, яка розташована по АДРЕСА_2 Старокиївська АДРЕСА_1 , АДРЕСА_1 район АДРЕСА_1 , безпідставно та неправомірно вибула із володіння власника в особі Київської обласної державної адміністрації не з його волі та станом на момент розгляду даної справи перебуває у власності відповідача - ТОВ „Фамій» , а тому суд дійшов висновку, що право державної власності в особі Київської обласної державної адміністрації на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на підставі та у відповідності до ст. 388 Цивільного кодексу України, тощо.
Отже, вимоги прокурора в інтересах позивача до відповідача про витребування на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ТОВ „Фамій» земельну ділянку площею 4, 184 га з кадастровим номером 3223155400:03:033:0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по вул. Старокиївська АДРЕСА_3 смт Козин Обухівського району Київської області, є законними і обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, обставини справи, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Витребувати на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації (01196, площа Лесі Українки, 1, м. Київ; ідентифікаційний код 00022533) з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю „Фамій» (01033, вул. Саксаганського, 31, м. Київ; ідентифікаційний код 31303494) земельну ділянку площею 4, 184 га з кадастровим номером 3223155400:03 НОМЕР_2 033:0075 вартістю 109 603, 93 грн, що розташована по вул. Старокиївська АДРЕСА_3 смт Козин Обухівського району Київської області
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фамій» (01033, вул. Саксаганського, 31, м. Київ; ідентифікаційний код 31303494) на користь Прокуратури Київської області (01601, бульвар Лесі Українки, 27/2, м. Київ; ідентифікаційний код 02909996) судові витрати 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 (нуль) коп. судового збору.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Київської області.
Суддя В.М.Бацуца
Повний текст рішення складено і підписано
29 липня 2019 р.
Суд | Господарський суд Київської області |
Дата ухвалення рішення | 05.06.2019 |
Оприлюднено | 28.08.2019 |
Номер документу | 83872365 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Київської області
Бацуца В.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні