Рішення

від 21.08.2019 по справі 917/769/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2019 Справа № 917/769/19

За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТБАУ Україна", вул. Дніпровська набережна, 26-ж, оф.24, м. Київ, 02132

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова", вул. Ярмаркова, 13, м. Кременчук, Полтавська область, 39600

про стягнення 2 340 822,98 грн. заборгованості

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача: Невольніченко О.О.

від відповідача: не з`явився

Обставини справи: 15.05.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТБАУ Україна" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова" про стягнення 2 340 822,98 грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 16.05.2019 року суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 05.06.19 року на 10год. 30 хв.

05.06.2019 р. у підготовчому засіданні оголошено протокольну ухвалу про продовження строків підготовчого провадження та оголошено перерву у судовому засіданні до 25.07.2019 р. 10 год. 00 хв.

25.07.2019 р. відповідач у судове засідання повноважного представника не направив, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлявся судом належним чином, а саме : ухвала суду від 05.06.2019 р. була надіслана відповідачу 05.06.2019 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг зроблений судом 25.07.2019 р. наявний у матеріалах справи). Крім того, дана ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Однак, поштове відправлення (ухвала суду від 05.06.2019 р.) не було вручено відповідачу та було повернуто до суду 13.06.2019 р. з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку 12.06.2019 р. про невручення даного поштового відправлення у зв`язку з - "закінченням терміну зберігання".

Згідно приписів ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 05.06.2019 року є 12.06.2019 р..

14.05.2019 р. ухвалою Господарського суду Полтавської області було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до розгляду по суті.

У судове засідання 21.08.2019 р. відповідач представництво не забезпечив, останній був належним чином, а саме : ухвала суду від 25.07.2019 р. була надіслана відповідачу 29.07.2019 р. рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, на адресу місцезнаходження відповідача, вказану у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (витяг зроблений судом 25.07.2019 р. наявний у матеріалах справи). Крім того, дана ухвала була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Однак, поштове відправлення (ухвала суду від 25.07.2019 р.) не було вручено відповідачу та було повернуто до суду 06.08.2019 р. з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку 05.08.2019 р. про невручення даного поштового відправлення у зв`язку з - "закінченням терміну зберігання".

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 25.07.2019 року є 05.08.2019 р..

Суд також враховує, що 05.06.2019 року від відповідача надходило клопотання про відкладення розгляду справи ( арк. справи 88), тобто відповідачу добре відомо про розгляд даної справи судом.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

Між ТОВ ЗААТБАУ УКРАЇНА (далі - Продавець) та ТОВ АЛЬТЕРА НОВА (далі - Покупець) було укладено Договори купівлі-продажу насіння № П03/2016 від 03 листопада 2015 року, № П06/2017 від 24 січня 2017 року та № П18/2018 від 08 лютого 2018 р., які містять ідентичні умови (а.с. 36-39, 48-52 та 61-64, далі - Договори).

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне :

- в порядку та на умовах визначених цим Договором, Продавець зобов`язується передати у власність Покупця насіння (далі - Товар ), а Покупець зобов`язується прийняти Товар та оплатити його вартість в порядку та на умовах визначених цим Договором (п. 1.1 Договорів);

- найменування Товару, його кількість, номенклатура, асортимент, ціна одиниці Товару та загальна вартість Товару, строк та базис (в тому числі адреса місця) поставки Товару, рік врожаю, а також за необхідності інші умови, визначаються Сторонами у відповідному Додатку (Специфікації"), що є невід`ємною частиною цього Договору (п. 1.2 Договорів);

- документи, які Продавець зобов`язується передати Покупцю на кожну партію Товару: видаткова накладна; податкова накладна; сертифікат на насіння; свідоцтво на гібридне насіння. Продавець зобов`язується оформити Покупцю податкову накладну згідно правил і в строки, передбачені Податковим Кодексом України. Покупець надає Продавцю довіреність типової форми №М-2 на отримання Товару, засвідчену уповноваженою на це особою, та скріплену печаткою (п. 1.3-1.5 Договорів);

- ціни, загальна вартість, найменування Товару, вид обробки, одиниця виміру зазначаються у Додатку (ах), Специфікації (ях). В ціну Товару входить вартість тари, упаковки та маркування (п. 2.1 Договорів);

- у випадку порушення Покупцем строків проведення попередньої оплати та/або оплати відповідно до графіку (порядку, строків) платежів, встановленого Договором, Продавець з десятого дня порушення такого графіку (порядку, строків) платежів має право стягнути з Покупця загальну вартість відвантаженого, але не сплаченого Покупцем Товару (партії Товару), строк оплати по якому вже настав (умови цього пункту застосовуються в разі, якщо відбулося відвантаження Товару). Оплата по даному Договору здійснюється шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок Продавця. Датою оплати вважається дата зарахування відповідної суми коштів на поточний рахунок Продавця. В платіжному документі Покупець зобов`язаний зазначити в призначенні платежу номер та дату укладення Договору та номер додатку/специфікації, за яким здійснюється оплата Товару, або номер рахунку-фактури (в разі його виставлення Продавцем) Відсутність і виписаного Продавцем рахунку - фактури не звільняє Покупця від оплати за Товар. В іншому випадку Продавець зараховує суму оплати на власний розсуд для погашення загальної заборгованості Покупця по всім іншим зобов`язанням (п. 2.4-2.5 Договорів);

- у випадку порушення Стороною даного Договору своєчасного виконання грошового зобов`язання (таких як: термінів (строків) оплати Покупцем за Товар, обумовлених у Договорі/ термінів (строків) повернення Продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним Договором), винна Сторона сплачує іншій Стороні по даному Договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми (п. 6.5 Договорів);

- цей Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін та його скріплення печатками Сторін і діє до остаточного виконання Сторонами своїх зобов`язань (п. 8.1 Договорів).

Як вказує позивач, відповідач взяті на себе зобов`язання щодо оплати поставленого за Договорами товару здійснив частково. Станом на 06.02.2019 р. з боку Відповідача перед ПП позивачем рахувалася заборгованість за Договорами у розмірі 1 662 225,26 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений акт, згідно якого станом на 06.02.2019 р. за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 1 662 225,26 грн.. Даний акт підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 77).

За даними позивача, в порушення умов Договорів відповідач не провів розрахунки за отриманий товар, заборгованість останнього складає 1 662 225,26 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 1 662 225,26 грн. основної заборгованості, 204 436,09 грн. пені, 232 571,31 грн. інфляційних нарахувань та 241 590,32 грн. процентів річних від простроченої суми.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з купівлі-продажу.

Відповідно ст. 663 Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару (ст. 692 Цивільного Кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не оплатив отриманий товар, заборгованість останнього складає 375 096,48 грн..

Так, судом встановлено, що на виконання умов Договорів позивачем було передано у власність відповідача товару на загальну суму 2 389 942,40 грн.. Дана обставина підтверджується наступними первинними бухгалтерськими документами :

Видаткова накладна №10 від 17.02.2016 р. (договір № П03/2016 від 03.11.2015 р.) на суму 136 000,00 грн.

Довіреність № 34 на отримання ТМЦ від 17 лютого 2016 р.

Видаткова накладна №46 від 01.03.2016 р. (договір № П03/2016 від 03.11.2015 р.) на суму 884 000,00 грн.

Довіреність № 53 на отримання ТМЦ від 01 березня 2016 р.

Рахунок на оплату № 14 від 10 лютого 2016 р. на суму 1 020 000,00 грн.

Додаток № 7 (Специфікація) до Договору № П03/2016 від 03.11.2015 р. та Додаткова угода № 1 до Додатку № 7 зі строком оплати:

200 000,00 грн. до 03 червня 2016 р.

820 000,00 грн. до 15 листопада 2016 р.

Видаткова накладна №728 від 29.11.2017 р. (договір № П06/2017 від 24.01.2017 р.) на суму 652 671,07 грн.

Довіреність № 345 на отримання ТМЦ від 29 листопада 2017 р.

Додаток № 22 (Специфікація) до Договору № П06/2017 від 24.01.2017 р. зі строком оплати до 30 березня 2018 р.

Рахунок на оплату № 540 від 29 листопада 2017 р. на суму 652 671,07 грн.

Видаткова накладна №727 від 29.11.2017 р. (договір № П06/2017 від 24.01.2017 р.) на суму 560 685,66 грн.

Довіреність № 346 на отримання ТМЦ від 29 листопада 2017 р.

Додаток № 21 (Специфікація) до Договору № П06/2017 від 24.01.2017 р. зі строком оплати до 30 березня 2018 р.

Рахунок на оплату № 539 від 29 листопада 2017 р. на суму 560 685,66 грн.

Видаткова накладна № 53 від 16 лютого 2018 р. (договір № П18/2018 від

р.) на суму 20 717,28 грн.

Довіреність № 29 на отримання ТМЦ від 16 лютого 2018 р.

Додаток № 2 (Специфікація) до Договору № П18/2018 від 08.02.2018 р. зі строком оплати:

20% вартості товару - до 28 лютого 2018 року

80% вартості товару - до 15 листопада 2018 року

Рахунок на оплату № 89 від 14 лютого 2018 року на суму 20 717,28 грн.

Видаткова накладна № 431 від 08 травня 2018 р. (договір № П18/2018 ) на суму 72 540,00 грн.

Довіреність № 329 на отримання ТМЦ від 07 травня 2018 р.

Додаток № 10 (Специфікація) до Договору № П18/2018 від 08.02.2018 зі строком оплати:

20% вартості товару - до 11 травня 2018 року 80% вартості товару - до 15 листопада 2018 року

Рахунок на оплату № 348 від 07 травня 2018 року на суму 72 540,00 грн.

Видаткова накладна № 519 від 02 серпня 2018 р. (договір № П18/2018 ) на суму 63 328,39 грн.

Довіреність № 400 на отримання ТМЦ від 02 серпня 2018 р.

Додаток № 11 (Специфікація) до Договору № П18/2018 від 08.02.2018 р. зі строком оплати:

20% вартості товару - до 08 серпня 2018 року

80% вартості товару - до 15 листопада 2018 року

Рахунок на оплату № 438 від 01 серпня 2018 року на суму 72 540,00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 662 225,26 грн. основного боргу за отриманий товар підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Пунктом 6.5 Договорів визначено, що у випадку порушення Стороною даного Договору своєчасного виконання грошового зобов`язання (таких як: термінів (строків) оплати Покупцем за Товар, обумовлених у Договорі/ термінів (строків) повернення Продавцем грошових коштів/компенсації витрат, на умовах передбачених даним Договором), винна Сторона сплачує іншій Стороні по даному Договору неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежів, від своєчасно неоплаченої суми грошового зобов`язання, за кожний день прострочення виконання зобов`язання до моменту оплати його повного виконання, а також 10 (десять) відсотків річних від простроченої суми.

Вказаний пункт Договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань": платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку, в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 204 4736,09 грн. пені за період з 28.03.2018 р. по 01.02.2019 р. (з урахуванням моменту виникнення зобов`язання з оплати товару по кожній окремій видатковій накладній та проведених відповідачем проплат), суд прийшов до висновку, що заявлений розмір пені відповідає вимогам Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань"

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог в частині стягнення з відповідача 241 590,32 грн. відсотків річних за період з 01.01.2018 р. по 28.03.2019 р. та 232 571,31 грн. інфляційних нарахувань за період з січня 2018 р. по лютий 2019 р., суд визнає його правильним та приходить до висновку, що вимоги позивача в цій частині відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, а тому підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 662 225,26 грн. основної заборгованості, 204 436,09 грн. пені, 232 571,31 грн. інфляційних нарахувань та 241 590,32 грн. процентів річних від простроченої суми підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтера Нова" (вул. Ярмаркова, 13, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 39353034) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗААТБАУ Україна" (вул. Дніпровська набережна, 26-ж, оф.24, м. Київ, 02132 , ідентифікаційний код 38833613) 1 662 225,26 грн. основного боргу, 232 571,31 грн. інфляційних, 241 590,32 грн. - 10 % річних, 204 436,09 грн. пені, 35 112,34 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.08.2019 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко