Рішення

від 20.08.2019 по справі 925/431/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2019 року м. Черкаси

справа № 925/431/19

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Хелис Н.М., у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду розглянув справу за позовом Черкаської міської ради, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36

за участю прокуратури Черкаської області, м. Черкаси, бульв. Шевченка, 286

до приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв Черкаське пиво , м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, кімн. 432

про стягнення 526 365,39 грн. збитків власнику землі,

за участю повноважних представників сторін:

від позивача: Слинько М.Г. - за довіреністю;

від прокуратури: Архипенко В.О. - прокурор відділу - за посадою;

від відповідача: не з`явився.

Черкаська міська рада звернулася в господарський суд Черкаської області з позовом до приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв Черкаське пиво про стягнення 526 365,39 грн. збитків, завданих фактичним користуванням земельною ділянкою без належного оформлення права користування, та відшкодування судових витрат.

В судовому засіданні:

Представник Позивача вимоги підтримав та просить позов задовольнити саме як збитки власнику землі. З вимогами до банкрута в процедурі банкрутного провадження ПАТ Черкаське пиво хоче звернутися з судовим рішенням як встановлений факт безспірності вимог.

Прокурор вимоги позивача підтримав, але просить застосувати до спірних відносин вимоги ст. 1212 ЦК України та оцінювати відносини між сторонами як збереження коштів позивача боржником без достатніх правових підстав - з посиланням на практику Верховного суду. Письмових заяв не подано, позовна вимога до відповідача прокурором не заявлялась.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату та час судового засідання (в тому числі і через оголошення на офіційній сторінці господарського суду Черкаської області веб-порталу судової влади України), участь свого представника у судове засідання не забезпечив, відзив на позов не надав, витребувані документи не надав, про причини неявки суд не повідомив.

До початку підготовчого засідання ліквідатор ПАТ Черкаське пиво ОСОБА_1 подав до суду пояснення від 16.07.2019р. №1, в якому повідомив суд, що 29.01.2019р. господарським судом Черкаської області прийнято постанову у справі №925/1314/18 про визнання боржника ПАТ Черкаське пиво банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Просить провести судове засідання без участі представника відповідача за наявними документами, а позовну заяву повернути Черкаській міській раді без розгляду.

Сторони не змогли вирішити спір в позасудовому порядку.

Сторони не змінили предмет чи підставу позову. Додаткових клопотань, доказів, документів по суті спору не подано.

Короткий опис руху справи :

18.04.2019р. позивач (Черкаська міська рада) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача (ПАТ Черкаське пиво ) про стягнення 526 365,39 грн. збитків за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

23.04.2019р. судом відкрито провадження у справі та розгляд спору призначено на 30.05.2019р.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 10:00 год. 18.06.2019р.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 09:00 год. 24.06.2019р.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 09:00 год. 22.07.2019р.

Ухвалою суду розгляд справи відкладено на 10:00 год. 20.08.2019р.

Судом встановлено та перевірено доказами такі взаємовідносини сторін та обставини:

На підставі договору купівлі-продажу нежитлових приміщень, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. та зареєстрованого у реєстрі за №4475, Відповідач - Приватне акціонерне товариство по виробництву пива та безалкогольних напоїв Черкаське пиво набув право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 28 жовтня 2014 року.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 31.01.2017р. №120 було затверджено Акт про визначення збитків власнику землі від 15.12.2016р. №17-2016, відповідно якого визначені збитки у вигляді неодержаного доходу Черкаською міською радою за час фактичного користування Відповідачем земельною ділянкою по АДРЕСА_1 за період з 28.10.2014-16.11.2016 у розмірі 1122034, 09 грн.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2017р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.01.2018р. у справі №925/512/17, позов задоволено частково та з Відповідача на користь Позивача присуджено до стягнення 1122034,09 грн.

За приписами ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Черкаської міської ради від 19.04.2017р. №2-1870 Відповідачу надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0518 га, в оренду по АДРЕСА_1 під нежитлові будівлі (а.с.37).

П.2 цього рішення, зобов`язано Відповідача укласти з Черкаською міською радою договір про відшкодування збитків (неодержаного доходу) за час фактичного користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 з моменту набуття права власності на нерухоме майно, у порядку встановленому чинним законодавством України.

Позивач листом від 29.08.2018р. за вих. №4901-01-15 на адресу Відповідача надсилав повідомлення про необхідність оформлення права користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 та укладення договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) (а.с.17).

14.09.2018р. Позивач листом за вих.№5227-01-25 надіслав на адресу Відповідача проект договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) по АДРЕСА_1 (а.с.18).

Станом на час розгляду справи доказів звернення Відповідача до Черкаської міської ради щодо укладання договору про відшкодування збитків (неодержаного доходу) до суду не подано.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.12.2017р. у справі № 925/512/17 встановлено, що починаючи з 29.07.2016р. зменшилась площа земельної ділянки, яка перебувала у користуванні Відповідача до загальної площі 1,9867 га.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.08.2018р. №1936/0/25-18, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 2,2106 га (кадастровий номер НОМЕР_1 ) по АДРЕСА_2 , 173/1 становила 17 936 808,40 грн. (а.с.12).

За категорією земель - спірна ділянка віднесена до земель житлової та громадської забудови, цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, КВЦПЗ - 03.07.

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1,9867 га становила 16 120 083, 80 грн.

З інформаційної довідки із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21.08.2018р. №135113840 вбачається, що право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_1 , відповідно договору купівлі - продажу від 22.05.2017р., посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А., набуло ТОВ ПИВОВАРЕНИЙ ЗАВОД (а.с.21-22).

Земельні правовідносини виникли між Позивачем і Відповідачем стосовно фактичного використання останнім земельної ділянки комунальної власності під розміщення майнового комплексу - без оформлення договірних відносин з позивачем.

Волевиявлення і позивача і відповідача було направлено на укладення письмового двостороннього договору оренди землі комунальної власності під розміщення комплексу споруд відповідача.

Суд враховує, що позивачем вчинено весь комплекс юридично значимих дій для оформлення договірних відносин з Відповідачем на користування земельною ділянкою, але Відповідачем проявлено протиправну бездіяльність на укладення письмового строкового договору оренди землі та договору на відшкодування збитків, тому суд вважає вірною вимогу Позивача про стягнення збитків за час фактичного користування земельною ділянкою комунальної власності без оформлення правовстановлюючих документів в розумінні приписів ст. 22 ЦК України.

Саме відсутність розрахунків з власником землі стала причиною звернення позивача до суду за захистом порушеного права та примусового стягнення заборгованості.

Відповідач вимоги по суті позову не заперечив, відзиву не подав. Доказів проведеного розрахунку не надав.

Інших доказів сторонами не надано. Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами. Відповідач не скористався своїм правом на участь представника в судовому засіданні та заперечення проти вимог.

На запитання головуючого представник позивача та прокурор заявили:

про відсутність будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів і пояснень;

про відсутність потреби у витребуванні інших доказів від учасників провадження у справі та інших осіб;

про можливість завершення дослідження обставин справи.

Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності та за своїм внутрішнім переконанням, господарський суд дійшов висновку про повне задоволення позовних вимог з таких правових підстав та мотивів.

Згідно з постановою Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009р. №14 Про судове рішення у цивільній справі , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 Про судове рішення рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб`єктами господарювання, з присвоєнням ідентифікаційного коду та внесенням даних в ЄДРПОУ.

Суд при вирішенні спору та прийнятті рішення враховує основні засади та принципи господарського судочинства (ст. 2 ГПК України), в тому числі верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін, неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд враховує, що відповідно до приписів ст. 4 ГПК України юридичні особи мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарських судів.

Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.

Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов`язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

Ч.1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Ст.16 Закону України Про оренду землі визначено, що договір оренди земельної ділянки із земель комунальної власності укладається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ст.ст.116, 125 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За приписами Конституції України та ст. 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Оскільки Відповідач не є власником і постійним землекористувачем земельної ділянки, то і не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку. Проте, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього як землекористувача - орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України).

Згідно ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю і відшкодування завданих збитків.

Ст.156 Земельного кодексу України визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За приписами ст. 157 Земельного кодексу України, відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють фізичні та юридичні особи, що їх заподіяли, добровільно або у судовому порядку. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року №284, відшкодуванню підлягають збитки власників землі та землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

Суб`єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування й органи державної влади (частина друга статті 2 ЗК України).

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду, зокрема, громадянам та юридичним особам України (частина друга статті 93 ЗК України).

Передання в оренду земельних ділянок комунальної власності громадянам у разі розташування на цих ділянках об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), які перебувають у їх власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 123 ЗК України (частина третя статті 124 цього кодексу).

Надання земельних ділянок комунальної власності в користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зокрема, у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу й об`єднання) та в інших випадках, якщо ділянка не зареєстрована в Державному земельному кадастрі, і право власності на неї не зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни меж і цільового призначення такої земельної ділянки (частина перша статі 123 ЗК України).

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок є різновидом документації із землеустрою є (пункт ґ частини другої статті 25 Закону України Про землеустрій ).

Замовниками документації із землеустрою можуть бути, зокрема, органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі (частина перша статті 26 Закону України Про землеустрій ).

Розробники документації із землеустрою (юридичні особи, які мають не

менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, або фізичні особи-підприємці, які мають такий же статус) зобов`язані виконувати роботи зі складання документації із землеустрою у строк, передбачений договором. Максимальний строк складання документації із землеустрою не повинен перевищувати шести місяців з моменту укладення договору (пункт г частини другої статті 28 Закону України Про землеустрій ).

Орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК України).

Ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно з якою майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить протиправну поведінку заподіювача шкоди, наявність шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину останнього. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Із аналізу вищезазначених норм чинного законодавства вбачається, що для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправність поведінки особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданими нею збитками; вина особи, що завдала збитки. При цьому, відсутність вини у завданні збитків має доводити особа, що їх завдала.

Факт несплати збитків власнику землі за користування земельною ділянкою без належного оформлення права користування нею підтверджується листом департаменту фінансової політики Черкаської міської ради від 06.03.2019р. вих. №381/18-08 (а.с.20).

Таким чином, причинний зв`язок між протиправною поведінкою Відповідача і завданими ним збитками Позивачу полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки Відповідача, Позивач не одержав дохід, який він міг б отримати у разі своєчасного укладання Відповідачем договору оренди землі.

З урахуванням даних проведеної перевірки та керуючись Порядком визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993р. №284 Про Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам , Комісією для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси, було визначено загальний розмір збитків у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування Відповідачем земельною ділянкою без договору оренди за період з 17.11.2016р. по 21.12.2017р., розмір яких склав 526 365,39 грн.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 23.01.2019р. №86 затверджено Акт про визначення збитків власнику землі від 05.12.2018р. №38-2018. Пунктом 2 цього рішення визначено, що суму збитків Відповідач повинен відшкодувати не пізніше одного місяця з дня прийняття наявного рішення (а.с.14-16).

26.11.2018р. за №6453-01-21 на адресу Відповідача було направлене повідомлення щодо проведення чергового засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам і втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва в м. Черкаси.

Відповідач вказане повідомлення залишив без реагування.

Судом враховано, що відомості про виникнення об`єктивних перешкод у Відповідача щодо своєчасного укладення договору оренди землі та договору із Позивачем про відшкодування збитків (неодержаного доходу) - відсутні.

Суд вважає, що протиправність поведінки Відповідача полягає в ухиленні від вчинення дій щодо своєчасного оформлення права користування земельною ділянкою з 17.11.2016р., а саме збитками Позивача є ненадходження до міського бюджету орендної плати від ПрАТ по виробництву пива та безалкогольних напоїв Черкаське пиво за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів за період з 17.11.2016р. по 21.12.2017р. (до дати відчуження нерухомого майна).

Вина відповідача виражається в умисному ухиленні від укладання договору оренди землі та підписанні угоди про справляння збитків власнику землі.

Відтак, суд приходить до переконання, що у даному випадку є доведеними усі чотири елементи складу цивільного правопорушення щодо відшкодування Відповідачем збитків.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду України:

від 28.01.2015р. у справі №5023/3993/12;

від 01.07.2015р. у справі №916/3311/14;

від 30.11.2016р. у справі №922/1008/15;

у постановах Вищого господарського суду України:

від 30.09.2015р. у справі №904/10297/14;

від 17.02.2016р. у справі №904/716/14;

від 21.07.2016р. у справі №922/208/15.

Стосовно застосування приписів ст. 1212 ЦК України за заявою прокурора.

Згідно ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про:

1) повернення виконаного за недійсним правочином;

2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння;

3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України

(правовий висновок у постанові Верховного Суду України від 12.04. 2017р. у справі № 922/207/15).

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.03.2016р. у справі № 6-3090цс15).

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 ЦК України (висновок, сформульований Верховним Судом України у постанові від 02.10.2013 у справі №6-88цс13).

За змістом приписів глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Натомість, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

В даному випадку відсутні кондикційні відносини та кондиційні зобов`язання, оскільки волевиявлення сторін були направлення на настання договірних відносин та укладання договору оренди землі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідач, з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, не виконав свого обов`язку з оформлення за ним у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на земельну ділянку, на якій розташоване це майно. Тому у відповідача протягом періоду з 17.11.2016р. по 21.12.2017р., за який нарахована стягувана сума збитків, в силу ст. 125 Земельного кодексу України не зареєстровано права оренди на спірну земельну ділянку.

Відповідач, будучи власником об`єктів нерухомого, розташованих на спірній земельній ділянці, є користувачем цієї земельної ділянки.

Відтак, суд приходить до переконання, що відповідач протягом періоду з 17.11.2016р. по 21.12.2017р. фактично користувався спірною земельною ділянкою за відсутності у нього оформленого у відповідності з вимогами земельного законодавства права оренди на цю земельну ділянку і не сплачував до бюджету м. Черкаси орендну плату за землю, а позивач - відповідно - не одержував доходи від орендної плати за користування нею відповідачем.

Таким чином, в цьому випадку мають місце (є доведеними) усі чотири елементи складу цивільного правопорушення, необхідні для притягнення відповідача до такої відповідальності як відшкодування збитків.

Протиправна поведінка відповідача полягала у невиконанні ним свого обов`язку щодо оформлення свого права оренди на спірну земельну ділянку з дня виникнення у нього права власності на нерухоме майно, розташоване на цій земельній ділянці.

Збитки, завдані позивачу протиправною поведінкою відповідача, полягають у неодержанні позивачем доходів від орендної плати за користування відповідачем спірною земельною ділянкою, які б позивач одержав у разі оформлення відповідачем права оренди на цю земельну ділянку.

Причинний зв`язок між завданими позивачу збитками та протиправною поведінкою відповідача полягає у тому, що саме внаслідок вказаної вище протиправної поведінки відповідача позивач не одержав доходи від орендної плати за землю.

Відповідач не спростував доводи позивача та не подав доказів сплати орендної плати в добровільному порядку, а також доказів оформленого відповідно до вимог земельного законодавства права оренди на вищевказану земельну ділянку.

Також, Відповідач не довів відсутність своєї вини у завданні позивачу збитків, а саме те, що з дня виникнення у нього права власності на об`єкти нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці, він вживав усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання своїх зобов`язань стосовно оформлення права оренди на спірну земельну ділянку.

Суд вважає, що відповідач не скористався своїм процесуальним правом.

Позовні вимоги підлягають до повного задоволення. Належить стягнути з відповідача на користь позивача за період з 17.11.2016 по 21.12.2017 -526 365,39 грн. збитків (неотриманого доходу) за використання земельної ділянки комунальної власності.

Відповідно до ст.ст. 74, 76-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов`язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права.

Суд зазначає, що проведення оплати відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання заперечень суду по суті спору чи доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів об`єктивної неможливості заперечення вимог чи погашення стягуваної суми.

Суд відхиляє клопотання відповідача про передачу даного спору в банкрутне провадження, оскільки реєстр кредиторів ПАТ Черкаське пиво не затверджено, а при зверненні кредитора (Черкаська міська рада) з безспірними вимогами до банкрута його вимоги мають бути віднесені в шосту чергу.

Згідно ст.129 ГПК України судові витрати належить покласти на Відповідача повністю та стягнути на користь Черкаської міської ради 7 895,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 129, 130, 232-233, 236-241 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з відповідача: приватного акціонерного товариства по виробництву пива і безалкогольних напоїв Черкаське пиво , м. Черкаси, вул. Добровольського, 1, кімн. 432, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 00374597, номер рахунку в банку невідомий

на користь міського бюджету м. Черкаси (рахунок № НОМЕР_2 , банк отримувача - ГУДКС України у Черкаській області, отримувач УК у м. Черкаси ЗКПО 38031150, МФО 854018, код платежу 18010600) через Черкаську міську раду, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 36, код ЄДРПОУ 25212542, номер рахунку в банку невідомий

526 365,39 грн. збитків власнику землі (неодержаного доходу) та 7895,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складення повного судового рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу безпосередньо до суду апеляційної інстанції на вказане рішення або через господарський суд Черкаської області.

Повне рішення складено 23.08.2019р

Суддя Г.М. Скиба