Рішення

від 22.08.2019 по справі 907/344/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22.08.2019 м. Ужгород Справа № 907/344/19

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста, району виконавчого апарату Іршавської районної ради, м. Іршава

до відповідача ОСОБА_1 , с. Мідяниця Іршавського району

про стягнення 8467,57 грн. боргу, який виник з договору оренди майна №5 від 16 травня 2017 року

секретар судового засідання -Штундер Д.Л.

За участю представників сторін:

від позивача -

від відповідача - не з`явився

Відділ управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста, району виконавчого апарату Іршавської районної ради (надалі - позивач) звернувся з позовом до ОСОБА_1 , с. Мідяниця Іршавського району (надалі - відповідач) про стягнення 8101,54грн, у тому числі 378,43грн. заборгованості по орендній платі, 6,58грн. індексації орендної плати за грудень 2018 року, 3484,09грн. пені за несвоєчасний розрахунок, 4232,44грн. неустойки в розмірі подвійної плат за користування орендованим майном за період з 26.10.2018 до 14.01.2019. В якості правових підстав позову посилається на положення статей 15, 16, 52, 58, 526, 530, 625, 759, 785 Цивільного кодексу України та статей 193, 198, 283 Господарського кодексу України.

Ухвалою суду від 13 червня 2019 року позовну заяву було залишено без руху у зв`язку з виявленими у ній недоліками. Після усунення у встановленому порядку позивачем недоліків ухвалою суду 01.07.2019 відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами загального позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання заяв по суті спору та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 23.07.2019 було задоволено подану позивачем заяву про збільшення позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача 8467,57 грн. боргу, який виник з договору оренди майна №5 від 16 травня 2017 року, в т. ч. 378,43 грн. - заборгованість зі сплати орендних платежів, 6,58 грн. - індексація орендної плати за грудень 2018 року, 3850,12 грн. - пеня за прострочення сплати орендної плати згідно умов договору від 16.05.2017 р. №5 оренди комунального майна площею 9,5 кв.м., та 4232,44 грн. - неустойка у розмірі подвійної плати за користування орендованим майном за час прострочення з 26.10.2018 до 14.01.2019.

Ухвалою суду від 13.08.2019 підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

В ході проведення підготовчого провадження відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, на виклик суду жодного разу не з`явився. Враховуючи, що про час та місце розгляду справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином, суд дійшов висновку, що він мав достатньо часу та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами та із врахуванням принципу змагальності.

Враховуючи наведене, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Договір оренди №5 укладений між сторонами 01.05.2017 розірваний Рішенням Іршавського районного суду Закарпатської області від 19.09.2018 у справі №301/1787/18, яке набрало законної сили 26.10.2018. Рішенням відповідача зобов`язано сплатити на користь позивача борг та повернути орендоване приміщення. Відповідач не повернув орендоване приміщення у порядку, визначеному пунктом 2.4. договору оренди від 01.05.2017 №5 (надалі - Договір), а тому позивачем у відповідності до пункту 3.7. Договору продовжувалось нарахування орендної плати про що, відповідача повідомлено листом районної ради від 02.11.2018 №01-36/438. 10.01.2019 відповідачем частково оплачено заборгованість по орендній платі за Договором в розмірі 12843,32 грн.

Орендоване майно за Договором повернуто відповідачем 14.01.2019, що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна до договору оренди майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, міста району №5 від 16.05.2017 р. Згідно пункту 2 акту приймання-передачі (повернення) орендованого майна, відповідач зобов`язався протягом 5 робочих днів з дати отримання рахунку від позивача оплатити пеню, що буде нарахована за період прострочення сплаченої 10.01.2019 орендної плати за Договором, орендну плату за 14 днів січня 2019 року, як і індексацію орендної плати за грудень 2018 року.

Так, згідно пункту 3.7. Договору, нараховано орендну плату за 14 днів січня 2019 р. в розмірі 378,43 грн., 6,58 грн. нараховано індексації орендної плати за грудень 2018. Крім цього, у відповідності до пункту 3.5. Договору, де зазначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати, нараховано пеню в розмірі 3850,12 грн, що включає період несплати орендної плати з 15.06.2017 по 24.06.2019. Позивачем також нараховано неустойку в розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 26.10.2018 р. по 14.01.2019 р. яка, за умовами Договору становить 4232,44 грн.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 20 Господарського кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою статті 20 ГПК України), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідач 23.01 . 18р. припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця, про що свідчить інформація з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі виключення фізичної особи-підприємця з реєстру її зобов`язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. (Постанова Верховного Суду України від 04.12.2013 р. у справі №6-125цс13, Постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144 цс 18))

Згідно положень ст.ст. 283, 286 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Статтею 759 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 2, 18, 19, 29 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату встановлену договором своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності; за невиконання зобов`язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Отже, між відповідачем та позивачем діяли правовідносини оренди на підставі договору, які регулюються параграфом 5 глави 30 Господарського кодексу України та главою 58 Цивільного кодексу України, суть яких полягає в тому, що одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ст.283 Господарського кодексу України). Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст.759 Цивільного

кодексу України. В силу частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Неустойкою (штрафом, пенею) згідно статті 549 Цивільного кодексу України є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Порядок виконання зобов`язань по сплаті грошових коштів передбачений статтею 198 Господарського кодексу України, згідно з якою, платежі за грошовими зобов`язаннями здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняться у письмовій формі.

Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Умовами Договору якраз і передбачена така умова, а саме в пункті 3.5 Договору, сторони передбачили, орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується Орендодавцю відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Таким чином, сторони в Договорі встановили інший порядок нарахування пені. Тому пеня згідно умов Договору нараховувалася понад шестимісячний строк, складає суму 3850,12 грн., та підлягає до стягнення з відповідача

Відповідно до ч. 1 статті 785 Цивільного кодексу України зазначено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Обов`язок повернути майно у відповідача за Договором виник 26.10.2018 р. коли набрало законної сили рішення Іршавського районного суду Закарпатської області від 19.09.2018 р. у справі №301/1787/18. Рішенням суду розірвано Договір оренди та зобов`язано відповідача повернути орендоване майно. Однак, відповідач орендоване майно за Договором повернув 14.01.2019 р., що підтверджується актом приймання-передачі (повернення) орендованого майна до договору оренди майна об`єктів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, міста району №5 від 16.05.2017 р.

Отже, прострочення відповідача за Договором становить з 26.10.2018 р. по 14.01.2019 р. За весь цей час невиконання відповідачем обов`язку щодо повернення речі, позивач згідно статті 785 Цивільного кодексу України, має право вимагати від відповідача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення. Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 Цивільного кодексу України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і визначається як подвійна плата за користування річчю за час прострочення. Ця неустойка не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею), передбаченою пунктом 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України оскільки, на відміну від приписів статті 549 Цивільного кодексу України, її обчислення не здійснюється у відсотках від суми невиконання або неналежного виконання зобов`язання (штраф), а також у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (пеня).

За період з 26.10.2018 р. по 14.01.2019 р. за умовами Договору відповідачу нарахована орендна плата в розмірі 2116 гривень 22 копійки, з яких: 102 гривні 99 копійок - орендна плата за чотири дні жовтня 2018 р.; 811 гривень 72 копійки - орендна плата за листопад 2018р.; 823 гривні 08 копійок - орендна плата за грудень 2018р.; 378 гривень 43 копійки - орендна плата за 14 днів січня 2019 р. Розмір неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення з 26.10.2018 р. по 14.01.2019 р. за умовами Договору становить 4232 гривні 44 копійки, є підтвердженою, відповідає умовам Договору та нормам чинного законодавства України, а тому підлягає до стягнення з відповідача.

Отже, враховуючи наведене вище в сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги належним чином обґрунтовані та доведені у відповідності з вимогами ст.ст.73, 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ст.129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 1921,00 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями ст. ст. 20, 42, 46, 74, 76-79, 86, 129, 185, 202, 222, 233, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Відділу управління майном спільної власності територіальних громад сіл, міста, району виконавчого апарату Іршавської районної ради (90100, Закарпатська обл., м. Іршава, пл. Народна, 3, код 34782838; рахунок №35424291027072 в ГУДКСУ у Закарпатській області, МФО 812016) 8467,57 грн. (вісім тисяч чотириста шістдесят сім гривень 57 копійок), а також 1921,00 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) на відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення виготовлено та підписано 27.08.2019

Суддя Андрейчук Л.В.