Рішення

від 28.08.2019 по справі 904/3075/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.08.2019м. ДніпроСправа № 904/3075/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Агро СК", с. Башмачка, Дніпропетровська область

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3", м. Дніпро

про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 50 831,60 грн. та пені у розмірі 6045,55 грн.

Суддя Ніколенко М.О.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Долина-Агро СК" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3" про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 50 831,60 грн. та пені у розмірі 6045,55 грн.

Позов обґрунтований порушенням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 09/11-18 від 09.11.2018 зі сплати вартості поставленого товару.

Ухвалою суду від 24.07.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Через канцелярію суду, 31.07.2019 від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат, у якій останній просить суд покласти на відповідача витрати на правову допомогу адвоката у розмірі 19 200 грн. та поштові витрати у розмірі 68 грн.

Представник відповідача вимоги ухвали суду не виконав, відзиву на позов не надав.

Згідно зі ст. 252 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Долина-Агро СК" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3" (покупець) було укладено договір поставки № 09/11-18 від 09.11.2018 (договір).

Відповідно до п. 8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання його обома стронами і діє до виконання всіх зобов`язань за даним договором.

Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов`язується поставляти олію соняшникову нерафіновану виморожену окремими партіями: найменування, кількість, асортимент, визначається сторонами в додатках, які є невід`ємними частинами даного договору (товар).

На виконання умов договору між сторонами були підписані додатки (том 1, а.с. 15 - 22), зокрема, № 6 від 28.03.2019 на суму 48 880 грн., № 7 від 14.05.2019 на суму 16 200 грн., № 8 від 15.05.2019 на суму 24 752 грн.

У вказаних додатках сторонами визначено найменування, кількість, асортимент строк поставки та строк оплати товару.

Статтею 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Позивач виконав умови договору, поставив відповідачу товар, визначений у додатках № 6 від 28.03.2019 на суму 48 880 грн., № 7 від 14.05.2019 на суму 16 200 грн., № 8 від 15.05.2019 на суму 24 752 грн., що підтверджується видатковими накладними № 16 від 29.03.2019, № 28 від 16.05.2019, №29 від 16.05.2019 відповідно.

Згідно з п. 3.3 договору, умови повної оплати за договором визначаються у додатках, які є невід`ємною частиною договору.

У додатках № 6 від 28.03.2019, № 7 від 14.05.2019, № 8 від 15.05.2019 визначено, що повна оплата за цим договором здійснюється покупцем протягом 5 робочих днів з моменту підписання цього договору.

З урахуванням зазначених положень, строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за додатками № 6 від 28.03.2019, № 7 від 14.05.2019, № 8 від 15.05.2019 з оплати поставленого товару є таким, що настав 04.04.2019, 21.05.2019, 22.05.2019 відповідно.

Однак, відповідач порушив свої зобов`язання за договором і не оплатив поставлений товар у встановлених розмірі та строки. Так, як зазначено позивачем у позові та вбачається з акту звіряння взаємних розрахунків (том 1, а.с. 23) відповідачем здійснено часткові оплати товару, поставленого на виконання додатку № 6 від 28.03.2019: 15.05.2019 на суму 18 000 грн., 10.06.2019 на суму 15 000 грн., 25.06.2019 на суму 1 000 грн., 15.07.2019 на суму 5 000 грн.

Внаслідок цього у Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3" утворилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Долина-Агро СК" у загальному розмірі 50 832 грн., яка складається з:

- 9 880 грн. за товар, поставлений на виконання додатку № 6 від 28.03.2019;

- 16 200 грн. за товар, поставлений на виконання додатку № 7 від 14.05.2019;

- 24 752 грн. за товар, поставлений на виконання додатку № 8 від 15.05.2019.

Позивачем направлено на адресу відповідача претензію № 17/07-19 від 17.07.2019 з вимогою про сплату суми основного боргу у розмірі 50 832 грн.

Відповіді на вказану претензію відповідачем не надано.

За текстом позовної заяви позивач почергово зазначає, що сума основної заборгованості відповідача становить то 50 832 грн. то 50 831,60 грн.

За розрахунком суду, сума основної заборгованості відповідача становить 50 832 грн.

Разом з тим, в прохальній частині позову позивач просить суд стягнути з відповідача суму основної заборгованості у розмірі 50 831,60 грн.

Частиною 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог. Тому, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості слід задовольнити в заявленому розмірі - 50 831,60 грн.

Пунктом 6.2 договору встановлено, що за прострочення оплати товару більш ніж на 15 днів покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,1% від загальної вартості поставки за кожен день прострочення.

Відповідно до положень ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

На підставі пункту 6.2 договору позивач нарахував пеню у розмірі 0,1% від загальної вартості поставки за загальний період з 20.04.2019 по 17.07.2019 (фактично з урахуванням кількості днів прострочення, зазначених позивачем) у розмірі 6045,55 грн.

Разом з тим, відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення будь-яких зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час прострочення.

Згідно з частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Договірні правовідносини між кредитором і боржником щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань врегульовано Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", статтею 3 якого передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення зобов`язань за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислено на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім того, при перевірці наданого розрахунку пені судом встановлено, що позивачем здійснювалось нарахування пені без врахування сум часткових оплат відповідача.

З урахуванням вказаних обставин, правильним розрахунком пені є:

- за додатком № 6 від 28.03.2019:

на суму 48 880 грн. за період з 20.04.2019 по 14.05.2019 (26 днів) - 1 205,26 грн.;

на суму 30 880 грн. за період з 15.05.2019 по 09.06.2019 (25 днів) - 791,88 грн.;

на суму 15 880 грн. за період з 10.06.2019 по 24.06.2019 (15 днів) - 234,94 грн.;

на суму 14 880 грн. за період з 25.06.2019 по 14.07.2019 (20 днів) - 293,52 грн.;

на суму 9 880 грн. за період з 15.07.2019 по 17.07.2019 (3 дня) - 29,23 грн.;

- за додатком № 7 від 14.05.2019 на суму 16 200 грн. за період з 06.06.2019 по 17.07.2019 (42 дня) - 671,08 грн.

- за додатком № 8 від 15.05.2019 на суму 24 752 грн. за період з 20.04.2019 по 17.07.2019 (41 день) - 1 000,93 грн.

Загалом - 4 226,84 грн.

За таких обставин, вимогу позивача про стягнення з відповідача пені слід задовольнити частково в розмірі 4 226,84 грн. У задоволенні вимоги про стягнення пені у розмірі 1 818,71 грн. - слід відмовити.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Окрім витрат зі сплати судового збору позивач просив суд покласти на відповідача поштові витрати у розмірі 68 грн., що складаються з:

- 26 грн. - відправлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів (поштовий чек ФН 3000478474);

- 42 грн. - відправлення відповідачу претензії про сплату заборгованості (поштова накладна № 4900100217215).

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору та поштові витрати розподіляються пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме покладаються на відповідача у розмірі 1 859,25 грн. та 65,81 грн. відповідно.

Щодо покладення на відповідача витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 19 200 грн. слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.3 ч.4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

За ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, в заяві про розподіл судових витрат № б/н від 29.07.2019 позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу адвоката у загальному розмірі 19 200 грн., що складаються з:

- ознайомлення з матеріалами - 3 год.;

- формування правової позиції - 2 год.;

- надання усної консультації - 2 год.;

- піготовка претензії - 1 год.;

- підготовка поштових документів для направлення претензії - 1 год.;

- підготовка позовної заяви - 4 год.;

- формування додатків до позовної заяви - 1 год.;

- підготовка поштових документів для 6направлення відповідачу копії позовної заяви - 1 год.;

- подача позовної заяви до канцелярії суду - 1 год.

Всього - 16 год.

При цьому вартість за годину роботи визначається з розрахунку 1 200 грн. за 1 годину роботи.

На підтвердження надання адвокатом Перевощиковою Т.М. адвокатських послуг при розгляді справи № 904/3075/19, заявником надано: договір про надання правничої допомоги № 16/07 від 16.07.2019; довіреність від 16.07.2019; акт приймання-передачі наданих послуг від 25.07.2019; рахунок на оплату № 2 від 25.07.2019; платіжне доручення № 615 від 29.07.2019 на суму 19 268 грн.

Разом з тим, здійснивши аналіз ціни позову предмета та підстав позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, значення для суспільного інтересу, суд дійшов висновку, що цей спір є малозначним.

Позовні вимоги ґрунтуються на неоплаті відповідачем товару, поставленого на виконання лише 3-х додатків до договору, та не вимагають складних розрахунків.

Крім того, між сторонами підписано акт звіряння розрахунків станом на 19.06.2019. А отже, розрахунок суми основної заборгованості був зроблений позивачем ще до вступу адвоката Перевощикової Т .М. у справу.

Слід зазначити, що адвокатом не було надано детального розрахунку суми основного боргу, зокрема, не здійснено розрахунок основного боргу за додатком № 6, який було частково оплачено кількома платежами. Вказане мало наслідком здійснення позивачем помилкового розрахунку пені та необхідність суду самостійно складати замість позивача розрахунок суми основного боргу за додатком № 6 для визначення періодів та розмірів боргу для нарахування пені.

Крім того, позовна заява містить недоліки, як то зазначення за текстом різних сум основного боргу (50 831,6 грн. та 50 832 грн.).

З вищевикладеного, суд дійшов висновку, що розмір витрат на правову допомогу у даній справі (19 200 грн.) явно не відповідає критеріям співмірності із складністю справи, ціною позову (становить 33,75% від ціни позову) та не відповідає обсягу виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, а також виявлені недоліки позовної заяви та розрахунків сум боргу, на думку суду, у цій справі справедливим слід вважати витрати на правову допомогу в розмірі 3 000,00 грн.

Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Хлібзавод № 3" (місце реєстрації: 49073, м. Дніпро, вул. Прикордонна, буд. 44; код ЄДРПОУ: 34984708) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Долина-Агро СК" (місце реєстрації: 52462, Дніпропетровська область, с. Башмачка, вул. Осипенко, буд. 56, оф. 1; код ЄДРПОУ: 39912329) суму основної заборгованості у розмірі 50 831,60 грн., пеню у розмірі 4 226,84 грн., поштові витрати у розмірі 65,81 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 859,25 грн. та витрати на надання правової допомоги адвоката у розмірі 3 000,00 грн.

Відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 818,71 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження. Рішення може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 28.08.2019.

Суддя Ніколенко М.О.