Рішення

від 20.08.2019 по справі 905/1079/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.08.2019 Справа № 905/1079/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М.,

секретар судового засідання Доннік Н.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронус ЛТД» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34583094)

до відповідача: Ялтинської селищної ради (87450, Донецька область, смт. Ялта, вул. Грецька, буд. 21, код ЄДРПОУ 04341732)

про визнання протиправним та скасування рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Кронус ЛТД звернулось з позовною заявою до Ялтинської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р. суперечить чинному законодавству України, прийнято з перевищенням повноважень ради.

02.07.2019р. позивачем через канцелярію суду було надано заяву №03-125 від 24.06.2019р. про збільшення позовних вимог, в якій останінй просить суд: 1) визнати протиправним та скасування рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р.; 2) вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди від 25.10.2016р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Першотравневому районі за №142390004000480 від 14.12.2011 земельної ділянки, яка розташована за адресою смт АДРЕСА_1 , на той же строк та на тих же умовах.

За приписами п.2 ч.1 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання.

Заява №03-125 від 24.06.2019р. про збільшення позовних вимог є законною, обгрунтованою, а тому підлягає задоволенню та справа розглядається з її урахуванням.

17.07.2019р. на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №679 від 15.07.2019р., в якому останній зазначає обставини у зв`язку з якими додаткова угода не була підписана та обгрунтовую підстави для прийняття рішення №7/47-784 від 03.10.2018р.

07.08.2019р. позивачем було надано відповідь на відзив, в якій останній заперечує щодо доводів відповідача та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання 20.08.2019 не з`явилися, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Частиною 1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив.

25.10.2011р. між Ялтинською селищною радою Донецької області (далі - орендодавець або відповідача) та ТОВ Кронус ЛТД (далі - орендар або позивач) було укладено договір на підставі рішення Ялтинської селищної ради №6/2-20 від 23.11.2011р., який 14.12.2011р. було зареєстровано у відділі Держкомзему Першотравневого району, про що в Державному ресєтрі земель був зроблений відповідний запис №142390004000480 (далі - договір).

Відповідно до п. 1 договору, орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться у АДРЕСА_1 Першотравневого району Донецької АДРЕСА_1 для експлуатації ДОТ Огонек .

Згідно з п. 2.1 договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 19540 кв.м.

Пунктом 2.3 договору визначено, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 218,90 грн. за 1 кв.м від 02.11.2011р. з технічної документації про нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, виданою 25.10.2011 року відділом Держкомзему України у Першотравневому районі.

За приписами п. 2.4 земельна ділянка, яка передається не має недоліків, які б могли б перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням.

За змістом п. 3.2 договору, після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Як вбачається з п. 4.1. договору на момент укладання договору загальна річна орендна плата складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки і вноситься орендарем у грошовому вигляді у розмірі 218,90х3%х19540 = 128 319,18 грн. за рік. Щоірчна орендна плата вноситься за період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця.

Пунктом 5.1 договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для експлуатації дитячого табору Огонек .

Як встановлено п. 5.2 договору цільове призначення земельної ділянки: для експлуатації Дитячого табору Огонек .

Зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. Уразі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується в судовому порядку (п.п. 10.1, 10.2 договору).

Договір укладено на 5 років. Починаючи з дати його підписання та державної реєстрації.

З урахуванням реєстрації договору, строк дії договору становить з 14.12.2011 року до 13.12.2016 року.

На виконання норм 3.1, 3.2, 10.4 договору, позивач у належний строк листом №1/10 від 10.10.2016 року звернувся до відповідача про намір пролонгувати дію вищевказаного договору оренди на строк 5 років з доданим примірником додаткової угоди.

Листом №870 від 16.12.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що договір №142390004000480 вважається таким, що продовжив свою дію.

На думку позивача, ним виконані умови законодавства та договору щодо наміру продовжити користування земельною ділянкою, а відповідачем надано згоду про поновлення дії договору оренди земельної ділянки від 25.10.2011р.

Також, позивач посилається на ч.6 ст. 33 Закону України Про оренду землі у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідач, як орендодавець земельної ділянки протягом одного місяця після закінчення строку договору не надсилав позивачу листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі, не вчиняє жодних заходів щодо звільнення орендованої земельної ділянки, в тому ичслі не направляв позивачу вимог про звільнення земельної ділянки, а позивач в свою чергу продовжує здійснювати оплату вартості оренди.

Але, 03.10.2018р. Ялтинською селищною радою Донецької області прийнято рішення №7/47-784 про переведення земельної ділянки з кадастровим номером № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 . АДРЕСА_1 , що надано в оренду ТОВ Кронус ЛТД до земель запасу комунальної власності Ялтинської селищної ради.

В обґрунтування даного рішення зазначено, що договір оренди землі №142390004000480 від 14.12.2011р. припинив свою дію, а нерухоме майно дитячого табору Огонек зруйноване.

Вважаючи рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018 необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує право на оренду земельної ділянки, позивач звернувся до господарського суду Донецької області з вказаним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд виходить з наступного.

Правовідносини щодо оренди земельних ділянок, які виникли між позивачем та відповідачем, регулюються насамперед Законом України «Про оренду землі» , Земельним кодексом України та Цивільним кодексом України.

За приписами ст.ст. 2, 3 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За змістом ст.116 вказаного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст.12 Земельного Кодексу України, до виключних повноважень міських рад у галузі земельних відносин належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, організація землеустрою, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.

Частиною 1 ст.124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі статтями 13, 30 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни істотних умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено, зокрема, що дія договору припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як свідчать матеріали справи, 25.10.2011р. між Ялтинською селищною радою Донецької області та ТОВ Кронус ЛТД було укладено договір на підставі рішення Ялтинської селищної ради №6/2-20 від 23.11.2011р., який 14.12.2011р., який в подальшому зареєстровано у відділі Держкомзему Першотравневого району, про що в Державному ресєтрі земель був зроблений відповідний запис №142390004000480 терміном на 5 років до 13.12.2016 року.

В п.3.2. укладеного між сторонами договору оренди були передбачені умови, що після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 2 місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Статтею 33 Закону України «Про оренду землі» регламентовано поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1 статті 33 Закону України «Про оренду землі» та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» ).

Законодавцем у частині 5 статті 33 Закону України «Про оренду землі» визначено алгоритм дій, який зобов`язує орендодавця після отримання листа-повідомлення орендаря:

1) розглянути лист-повідомлення на відповідність вимогам закону;

2) узгодити з орендарем (за необхідності) істотні умови договору;

3) за відсутності заперечень прийняти рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності);

4) укласти з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі.

За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендареві направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

Зазначені положення слід розуміти таким чином:

а) орендодавець у разі невідповідності змісту листа-повідомлення та умов проекту додаткової угоди вимогам закону повинен протягом місяця із дати його отримання повідомити орендареві про такі невідповідності, що, у свою чергу, може бути підставою для заперечення у задоволенні заяви орендаря;

б) може запропонувати свою редакцію істотних умов договору оренди землі.

При цьому необхідно мати на увазі, що заперечення орендодавця щодо невідповідності листа-повідомлення із проектом додаткової угоди вимогам закону мають бути обґрунтованими і містити конкретні посилання на порушення закону, зазначені у листі-повідомленні або проекті додаткової угоди, або містити конкретні істотні умови договору, щодо яких орендодавець пропонує зміни.

Якщо орендар та орендодавець у процесі погодження фактично дійшли згоди щодо нових істотних умов договору оренди землі, але не уклали додаткової угоди, то способом захисту прав орендаря буде саме його звернення до суду із позовом про укладення додаткової угоди на нових узгоджених істотних умовах, а не автоматична пролонгація на попередніх умовах.

Частиною 6 статті 33 зазначеного Закону врегульовано пролонгацію договору на той самий строк і на тих самих умовах, що були передбачені договором, за наявності такого фактичного складу: користування орендарем земельною ділянкою після закінчення строку оренди і відсутність протягом одного місяця заперечення (листа-повідомлення) орендодавця проти такого користування (що можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на пролонгацію договору).

При цьому, необхідно звернути увагу, що повідомлення орендарем орендодавця про намір скористатися правом на поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , не вимагається.

Суть поновлення договору оренди згідно з цією частиною статті саме і полягає у тому, що орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку оренди, а орендодавець, відповідно, не заперечує у поновленні договору, зокрема у зв`язку з належним виконанням договору оренди землі.

Відсутність такого заперечення, як уже зазначалося, може мати прояв у «мовчазній згоді» .

У контексті поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , необхідно зауважити, що такий договір може бути поновлено виключно на тих самих умовах і на той самий строк. Тобто орендар не може вимагати поновлення договору оренди землі на інших умовах. Щодо прав та обов`язків орендодавця слід акцентувати, що він має право заперечити стосовно поновлення згідно із цією частиною статті 33 Закону України «Про оренду землі» , і таке заперечення має бути заявлено саме протягом одного місяця після закінчення дії договору оренди землі, що безпосередньо випливає зі змісту частини 6 зазначеної статті.

У подальшому, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення дії договору оренди і орендодавець не надав заперечень стосовно поновлення цього договору протягом одного місяця після його закінчення, орендар має право звернутися із вимогою про визнання укладеною угоди про поновлення договору на тих самих умовах і на той самий строк. Орендодавець, у свою чергу, в будь-який час до укладення додаткової угоди стосовно поновлення договору на той самий строк і на тих самих умовах може звернутися із вимогою про звільнення земельної ділянки. Тобто договір оренди землі вважатиметься поновленим лише у разі укладення додаткової угоди, про що безпосередньо зазначено у частині 8 статті 33 Закону України «Про оренду землі» . При цьому відмову або зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено у суді.

Судом встановлено, що на виконання норм 3.1, 3.2, 10.4 договору, позивач у належний строк листом №1/10 від 10.10.2016 року з доданою додатковою угодою звернувся до відповідача про намір пролонгувати дію вищевказаного договору оренди на строк 5 років.

Листом №870 від 16.12.2016р. відповідач повідомив позивача про те, що договір №142390004000480 вважається таким, що продовжив свою дію.

Відповідач у своїх запереченнях вказує, що за змістом додаткової угоди був змінений директор ТОВ Кронус ЛТД , місцезнаходженням ТОВ Кронус ЛТД є місто Донецьк, на територію якого не здійснюється відправлення поштової кореспонденціїї.

Умовами спірного договору не передбачений обов`язок ТОВ Кронус ЛТД надавати відомості щодо зміни директора товариства.

Також, в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є відкрита інформація щодо кожного товариста, в тому числі інформація про особу керівника (директора).

У листі №1/10 від 10.10.2016 року про продовження строку дії договору вказана адреса для листування: АДРЕСА_3 отримувач ОСОБА_1 .

На адресу вказану у листі №1/10 від 10.10.2016 відповідачем було направлено лист-відповідь №870 від 16.12.2016р. про те, що спірний договір є пролонгованим.

Тому, суд не приймає доводи відповідача про неможливість направлення примірника додаткової угоди на адресу позивача.

Суд виходить з того, що строк дії договору оренди земельної ділянки починається після набрання таким договором чинності, а не з моменту його укладення. За змістом статей 18 та 20 Закону України «Про оренду землі» , які підлягають застосуванню до договору оренди земельної ділянки згідно з вимогами статті 792 ЦК України, укладений договір оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації та набирає чинності після такої реєстрації.

Як встановлено у судовому засіданні, договір було зареєстровано 14.12.2011р. у відділі Держкомзему Першотравневого району, про що в Державному ресєтрі земель був зроблений відповідний запис №142390004000480.

Набранням договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки по договору, тобто коли договір як підстава виникнення правовідносин, виражена (оформлена) у письмовій формі, в якій зафіксовані умови договору, породжує правовідносини, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін при укладенні цього договору.

Тому, у відповідності Договору та приписів Закону України «Про оренду землі» , п`ятирічний строк оренди мав закінчитися 13.12.2016.

Отже, звернувшись до выдповыдача з листом №1/10 від 10.10.2016 позивач діяв відповідно до умови Договору та Закону України «Про оренду землі» .

Також, судом встановлено, що позивач протягом строку дії договору оренди, а також, після закінчення строку його дії, продовжував користуватися земельною ділянкою та сплачував орендну плату за неї. Відповідачем факт продовження користування позивачем земельною ділянкою після закінчення терміну дії договору не спростовано.

Суд зауважує, що з огляду на факт відсутності заперечення Маріупольської міської ради протягом одного місяця від дати звернення орендаря із заявою про поновлення договору оренди землі, слідує, що орендодавець не скористався, передбаченим в п.4-5 ст.33 Закону України «Про оренду землі» , правом на узгодження з орендарем умов договору, як-то строк оренди землі.

Також, відповідачем суду не надано доказів направлення заперечення у поновленні договору оренди землі протягом строку, встановленого ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» .

Таким чином, суд встановив, що відповідач у листі №870 від 16.12.2016р. погодився з пролонгацією договору та не скористався передбаченим п.6 ст.33 Закону України «Про оренду землі» правом на заперечення у поновленні договору оренди землі протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі, що, у свою чергу, дало позивачеві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме ч.6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» , на той самий строк і на тих самих умовах.

Отже, враховуючи наявність волевиявлення позивача щодо продовження строку дії договору оренди, яке було ним висловлено в зазначеному вище зверненні, продовження фактичного користування земельною ділянкою, сплати за користування нею орендної плати, та відсутністю жодних обґрунтованих заперечень відповідача щодо поновлення договору оренди, суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення строку дії договору оренди на той самий строк.

Проте, майже через 2 роки після звернення, Ялтинська селищна рада прийняла рішення №7/47-784 від 03.10.2018, яким перевела до земель запасу комунальної власності Ялтинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та зазначила про припинення дії договору оренди землі №142390004000480 від 14.12.2011р.

В той же час, позивач продовжував та продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди та сплачувати орендну плату, товариство сплачує орендну плату у повному обсязі та своєчасно.

Отже, після закінчення строку дії договору позивач продовжує сплачувати, а відповідач без заперечень приймає орендну плату. В свою чергу відповідач доводи позивача в цій частині не спростував, та не надав належних і допустимих доказів які свідчать про відмову орендаря в користування земельною ділянкою чи наявності у позивача заборгованості з орендної плати.

До того ж, орендар за відсутності у місячний строк після закінчення строку договору повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, мав законні підстави вважати, що договір оренди землі було поновлено на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

При цьому, законодавець пов`язує поновлення договору оренди землі без прийняття відповідного рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі. Так, ч. 7 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено лише прийняття відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування рішення, яким визначається керівник, уповноважений на підписання договору оренди землі, а не рішення щодо укладення чи не укладення договору оренди земельної ділянки.

Такий висновок повністю узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображена у рішенні по справі «Стреч проти Сполученого Королівства» (Stretch V. TheUnitedKingdom) від 24 червня 2003 року. Як вбачається з цього рішення заявнику у справі теж не було продовжено договір оренди земельної ділянки після закінчення строку його дії, не дивлячись на те, що договір таке право передбачав, порушень зобов`язань з боку заявника допущено не було. Національні суди не захистили право заявника. У рішенні наголошується, що «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила» . Виходячи зі змісту пунктів 32-35 цього рішення, майном у значенні статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце «непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції» .

За обставинами справи «Стретч проти Сполученого Королівства» вирішуючи питання про те, чи був дотриманий сторонами справедливий баланс між інтересами суспільства та правами заявника Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 24.06.2003 відзначив, що місцева влада отримала узгоджену з заявником орендну плату і не стояло питання про те, що дії органу влади були спрямовані проти інтересів суспільства чи що порушувалися інтереси якоїсь третьої сторони, або що продовження терміну оренди могло бути всупереч з якою-небудь передбаченою законом функцією органу влади. Оскільки сама місцева влада при укладенні договору вважала, що вона має право продовжити термін його дії, то заявник міг на розумних підставах сподіватися на виконання цих умов. Він не тільки мав право законного очікування отримання майбутніх доходів від зроблених ним капіталовкладень, але можливість продовження терміну дії договору оренди була важливим елементом його підприємницької діяльності з огляду на зобов`язання, взяті ним на себе у зв`язку з експлуатацією побудованих будівель, і взагалі періоду часу, що скоротився, за який він міг розраховувати на відшкодування своїх витрат.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Девелопмент ЛТД» та інші проти Ірландії» в якій він постановив, що ст.1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. З наведеного слідує висновок про те, що по-перше, особа, якій відповідним рішенням надано право користування земельною ділянкою, набуває право власності на майно у вигляді правомірних очікувань щодо набуття у майбутньому права володіння майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі ст.1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України.

Застосування ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та відповідних рішень Європейського суду з прав людини при вирішенні спорів, які виникають з оскарження правомірності набуття особою права оренди майна державної або комунальної власності (в тому числі оренди землі), обумовлене у даній справі ще з огляду на таке. За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 Цивільного кодексу України). Отже, за договором найму в особи виникають майнові права - права володіння та користування майном протягом певного строку.

У частині 1 статті 190 Цивільного кодексу України зазначено, що майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки, а положення Глави 23 «Загальні положення про власність» і Глави 29 «Захист права власності» передбачають поняття та правові механізми захисту права власності на майно у наведеному значенні.

З аналізу вказаних положень Цивільного кодексу України вбачається, що майном є, в тому числі, і майнові права (наприклад, право користування майном - оренда), а відтак, від неправомірних посягань національним законодавством охороняється право власності не лише на саму річ, як об`єкт матеріального світу, а й на майнові права, які полягають, зокрема, у володінні та користуванні даною річчю.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах «Мелахер та інші проти Австрії» від 19.12.1998 , «Бурдов проти Росії» від 07.05.2002 , «Прессос Компанія Нав`єра Є.А.» та інші проти Бельгії» від 28.10.1995 , «Пайн Велі Девелопмент Лтд.» та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 визначив, що під поняттям «майно» розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно із законодавством країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, «активи» , які можуть виникнути, «правомірні очікування» /«законні сподівання» особи.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності» , а відтак, і «майном» . До таких активів може відноситися право оренди (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» від 25.03.1999 , заява№311107/96, п.54).

Згідно ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 3 Цивільного кодексу України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини 3 статті 509 цього Кодексу. Отже, законодавець, навівши у тексті Цивільного кодексу України зазначений принцип, встановив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Саме тому у конкретних правовідносинах, зокрема щодо поновлення договору оренди землі на підставі статті 33 Закону України «Про оренду землі» , добросовісність орендодавця по суті становить гарантію дотримання прав менш захищеної сторони, якою у спірних правовідносинах є орендар.

Отже, оскаржуваним рішенням Ялтинської селищної ради, яким було яким переведено до земель запасу комунальної власності Ялтинської селищної ради земельну ділянку з кадастровим номером № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та зазначено про припинення дії договору оренди землі №142390004000480 від 14.12.2011р. відповідач порушив майнові права позивача, і ці права підлягають захисту в порядку ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що відповідач ухилився від прийняття рішення у встановлений законодавством термін за наслідками розгляду заяви орендаря про подовження договору оренди земельної ділянки, та приймаючи до уваги, що позивач продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди, фактично, договір оренди землі є поновленим.

За приписами ч.3 ст.653 ЦК України у разі, зокрема, зміни договору зобов`язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За встановлених судом обставин належного виконання орендарем обов`язків за договором, своєчасного звернення до орендодавця із заявою про поновлення договору, орендодавець, порушив право позивача на встановлений законом порядок розгляду питання про поновлення договору оренди на новий строк, а отже, і на укладення додаткової угоди до договору, на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором від 14.12.2011 року.

Суд зауважує, що згідно зі ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Організація та діяльність органів місцевого самоврядування регулюється Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (розділ II). Тому ненормативні правові акти органів місцевого самоврядування правозастосовного та юрисдикційного змісту приймаються на основі Конституції і законів України, а самі ці органи як носії публічної влади є відповідальними за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами (частина перша статті 74 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

За приписами ст.152 Земельного Кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до пункту 10 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, прийняте Ялтинською селищною радою рішення №7/47-784 від 03.10.2018, порушує приписи ст.33 Закону України «Про оренду землі» , у зв`язку з чим воно підлягає скасуванню.

А тому, суд вважає, що додаткова угода про поновлення договору оренди від 25.10.2016р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Першотравневому районі за №142390004000480 від 14.12.2011 земельної ділянки, яка розташована за адресою смт АДРЕСА_1 , на той же строк та на тих же умовах, є укладеною.

З урахуванням норм ст.129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача повністю.

Керуючись ст.ст. 4 , 13 , 42 , 73 , 86 , 129 , 165 , 236-241 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -

В И Р I Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронус ЛТД» до Ялтинської селищної ради про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р.; 2) вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди від 25.10.2016р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Першотравневому районі за №142390004000480 від 14.12.2011 земельної ділянки, яка розташована за адресою смт АДРЕСА_1 , на той же строк та на тих же умовах - задовольбнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасування рішення Ялтинської селищної ради №7/47-784 від 03.10.2018р.

Вважати укладеною додаткову угоду про поновлення договору оренди від 25.10.2016р., зареєстрованого у відділі Держкомзему у Першотравневому районі за №142390004000480 від 14.12.2011 земельної ділянки, яка розташована за адресою АДРЕСА_1 , на той же строк та на тих же умовах.

Стягнути з Ялтинської селищної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кронус ЛТД» витрати по сплаті судового збору в сумі 3842,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні 20.08.2019 підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 28.08.2019.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач (стягувач): Товариство з обмеженою відповідальністю «Кронус ЛТД» (83058, м. Донецьк, вул. Майська, буд. 66, код ЄДРПОУ 34583094).

Відповідач (боржник): Ялтинська селищна рада (87450, Донецька область, смт. Ялта, вул. Грецька, буд. 21, код ЄДРПОУ 04341732).

Суддя О.М. Сковородіна