Рішення

від 27.08.2019 по справі 917/907/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.08.2019 Справа № 917/907/19

Господарський суд Полтавської області у складі судді Мацко О.С., розглянувши матеріали справи

за позовною заявою Селянського фермерського господарства "Людмила", 38760, Полтавська область, Полтавський район, с. Марківка, вул.40-річчя Перемоги, 4,

Представник позивача: Борзовець Олександр Володимирович, 36014, м. Полтава, вул. Європейська, 21 АДРЕСА_1 оф. АДРЕСА_2 ,

до Приватного підприємства "Агротранс-2009", 36037, м. Полтава, пров. Рибальський, 16, кв. 6,

про стягнення 68 966,67 грн.

Суддя Мацко Оксана Сергіївна

Представники сторін: не викликались

У зв"язку зі знаходженням судді Мацко О.С. у відпустці, рішення приймається після виходу з відпустки судді.

Суть спору:

Розглядається позовна заява Селянського фермерського господарства "Людмила" до Приватного підприємства "Агротранс-2009" про стягнення 68 966,67 грн., з яких 59 895,36 грн. - заборгованість за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., 9 071,31 грн. - пеня за прострочення оплати вартості товару (в ред. заяви від 18.07.2019 р. (вх. № 7543 від 19.07.2019 р.).

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.06.2019 р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

19.07.2019 р. від позивача до суду надійшла заява від 18.07.2019 р. (вх. № 7543) про збільшення позовних вимог.

Відповідно до вказаної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача 68 966,67 грн., з яких 59 895,36 грн. - заборгованість за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., 9 071,31 грн. - пеня за прострочення оплати вартості товару.

Враховуючи, що сума, заявлена до стягнення у позовній заяві, є більшою, ніж ціна позову, зазначена у заяві СФГ Людмила від 18.07.2019 р. (вх. № 7543 від 19.07.2019 р.), остання за своєю юридичною природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до положень п. 2 ч. 2 статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Також відповідно до ч. 3 ст. 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Оскільки заява про зменшення розміру позовних вимог відповідає вимогам ст.ст. 46, 252 ГПК України, остання судом прийнята до розгляду та задоволена, позовні вимоги розглядаються в новій редакції.

Аргументи учасників справи:

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Відповідач у відзиві, вх. № 7155 від 11.07.2019 р., позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за отриманий товар за умовами договору поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. в розмірі 59 895,36 грн. визнає, однак заперечує проти нарахування пені, стверджуючи що порушення зобов`язання щодо сплати заборгованості сталося не з вини Приватного підприємства "Агротранс-2009".

Також у вказаному відзиві відповідач запеерчує проти розміру витрат на правову допомогу адвоката, констатує завищення позивачем розміру витрат на правову допомогу та відсутність в матеріалах справи заяв чи клопотань про стягнення судових витрат на правову допомогу.

Виклад обставин справи, встановлених судом:

01.02.2019 року між Приватним підприємством Агротранс-2009 та Селянським фермерським господарством Людмила було укладено договір поставки № АЛ010219 (а.с. 24), відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець (СФГ Людмила ) зобов`язувався поставити узгодженими партіями Покупцеві (ПП Агротранс-2009 ) продукцію: ранні та пізні зернові культури, надалі Товар , зазначену у додатках: Додаткових угодах, видаткових накладних на кожну партію Товару, які є його невід`ємною частиною, а покупець - прийняти і оплатити кожну партію Товару.

Відповідно до п. 2.1 договору № АЛ010219 від 01.02.2019 р. кількість та вартість Товару в окремій партії зазначається у Додаткових угодах, видаткових накладних на кожну партію Товару згідно з п. 1.1 даного Договору.

На виконання зазначених норм договору № АЛ010219 від 01.02.2019 р. позивач поставив відповідачу товар на суму 159 895,36 грн., що підтверджується видатковою накладною № 8 від 02.02.2019 р. (а.с. 27).

Пунктом 3.1 договору визначено, що Продавець відпускає Товар Покупцю на умовах передоплати згідно додаткової угоди, погоджено сторонами, асортименту, ціни та кількості Товару в кожній партії, або за фактично відвантажений Товар, згідно додаткової угоди.

Згідно з п. 3.6 договору розрахунки здійснюються на умовах попередньої оплати за Товар або на умовах, домовлених між сторонами. Дата поставки Товару визначається датою підпису накладної або за письмовим узгодженням сторін іншим чином.

Оплата здійснюється шляхом перерахування грошей на п/р Продавця або за готівкові кошти.

У листі № 89 від 19.02.2019 року, направленому на адресу СФГ Людмила , відповідач зобов`язувався здійснити оплату заборгованості за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. в сумі 159 895,36 грн. в термін до 22.02.2019 р. та, у разі невиконання вказаного зобов`язання, сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення оплати.

В порушення умов договору та взятих на себе зобов`язань відповідач оплату отриманого товару в повному обсязі не виконав, частково сплативши за отриманий за договором № АЛ010219 від 01.02.2019 р. товар грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн. (платіжне доручення № 2016 від 04.03.2019 р., а.с. 25).

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 68 966,67 грн., з яких 59 895,36 грн. - заборгованість за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., 9 071,31 грн. - пеня за прострочення оплати вартості товару.

При вирішенні справи судом досліджено докази, наявні у матеріалах справи, зокрема: договір поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., видаткову накладну № 8 від 02.02.2019 р., рахунок-фактуру № 5 від 02.02.2019 р., платіжне доручення № 2016 від 04.03.2019 р., гарантійний лист № 89 від 19.02.2019 р. та ін.

Оцінка аргументів учасників справи з посиланням на норми права, якими керувався суд:

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином та в повному обсязі виконав зобов`язання за договором № АЛ010219 від 01.02.2019 р. щодо здійснення поставки товару на загальну суму 159 895,36 грн.

Як зазначено вище, відповідач направив на адресу СФГ Людмила лист № 89 від 19.02.2019 року, у якому зобов`язався здійснити оплату заборгованості за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. в сумі 159 895,36 грн. в термін до 22.02.2019 р.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила.

Таким чином, зазначений лист-гарантія № 89 від 19.02.2019 р. є одностороннім правочином, вчиненим Приватним підприємством Агротранс-2009 , на підставі якого у останнього виник обов`язок зі сплати заборгованості за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. в сумі 159 895,36 грн. в термін до 22.02.2019 р.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань та приписів цивільного законодавства України за отриманий товар не розраховувався в повному обсязі, частково сплативши за отриманий товар грошові кошти в розмірі 100 000,00 грн.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 59 895,36 грн. заборгованості за отриманий товар за умовами договору поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. підтверджені документально та нормами матеріального права, визнані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 5.4 договору № АЛ010219 від 01.02.2019 р. визначено, що Покупець за прострочення сплати вартості Товару сплачує Продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочки оплати, за кожен день прострочки від неоплаченої суми.

Згідно зі статтею 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Позивачем наведено розрахунок пені за прострочення оплати вартості товару за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р. в розмірі 9 071,31 грн. за період з 23.02.2019 р. по 11.07.2019 р.

З урахуванням приписів ст. 253 та ч. 5 ст. 254 ЦК України, які встановлюють правила визначення та обчислення строків, а також з огляду на те, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення штрафних санкцій, суд здійснив перерахунок пені за період з 23.02.2019 р. по 11.07.2019 р. та дійшов до висновку про задоволення вказаних вимог позивача в сумі 8 972,72 грн. (розрахунок - в матеріалах справи).

Контррозрахунку розміру пені відповідачем надано не було. Крім того, попри твердження відповідача щодо відсутності вини Приватного підприємства Агротранс-2009 у порушенні зобов`язання зі сплати заборгованості за договором № АЛ010219 від 01.02.2019 р., відповідних доказів останнім до суду також надано не було.

Щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у даній справі, суд зазначає наступне:

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Статтею 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Дана позиція викладена в постанові Верховного суду від 05.02.2019 року у справі № 906/194/18.

Позивачем до позовної заяви було додано попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу адвоката Борзовця Олександра Володимировича, а також копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та оригінал довіреності на вказаного представника позивача.

Крім того, до заяви СФГ Людмила від 18.07.2019 р. (вх. № 7543 від 19.07.2019 р.) було додано квитанцію від 18.07.2019 р. про отримання адвокатом Борзовцем Олександром Володимировичем гонорару за надання юридичних послуг по справі № 917/907/19 в розмірі 10 000,00 грн. та договір №18 про надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України.

Судом встановлено, що згідно умов договору про надання правової допомоги, юридичну допомогу клієнт оплачує в гривнях, що дорівнює 8000,00 грн. без ПДВ. Згідно розрахунку до договору (арк.справи 42), адвокатом надано такі послуги:

- попередня консультація 1 год (750 грн.);

- підготовка процесуальних документів 2 год. (1500 грн.);

- попереднє опрацювання матеріалів та визначення необхідності збирання доказів - 1 год. (750 грн.);

- підготовка процесуальних документів - 10 год. (7000 грн.);

З урахуванням критеріїв, викладених вище, та складності справи (справа нескладна, борг виник через неоплату 1 накладної, відповідачем визнається, збору доказів та опрацювання судової практики кваліфікованим фахівцем не потребує; після подання позовної заяви до суду було подано тільки 1 заяву про збільшення позовних вимог, яка фактично виявилася заявою про їх зменшення), суд вважає, що заявлена сума витрат є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання робіт та обсягом наданих послуг.

Виходячи з викладеного, враховуючи відповідні заперечення відповідача, які суд розцінює як клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, суд вважає, що відшкодуванню за рахунок відповідача підлягає 5 000,00 грн. витрат на професійну правову допомогу. При цьому судом враховано, зокрема, позицію Верховного Суду, викладену ним у Постанові від 1 серпня 2019 року у справі № 915/237/18, яка зводиться до того, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо встановить, що розмір гонорару є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 129, 232, 233, 237, 238, 252 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агротранс-2009" (36037, м. Полтава, пров. Рибальський, 16, кв. 6, код ЄДРПОУ 36396777) на користь Селянського фермерського господарства "Людмила" (38760, Полтавська область, Полтавський район, с. Марківка, вул. 40-річчя Перемоги, 4, код ЄДРПОУ 22519760) - 68 868,08 грн., з яких 59 895,36 грн. - заборгованість за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р., 8 972,72 грн. - пеня за прострочення оплати вартості товару, 5 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката та 1 918,25 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. Відмовити у позові в частині стягнення 98,59 грн. пені за прострочення оплати вартості товару за договором поставки № АЛ010219 від 01.02.2019 р.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.08.2019 р.

Суддя О.С. Мацко