Рішення

від 12.08.2019 по справі 160/4543/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2019 року Справа № 160/4543/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №868316/31692569 від 02.08.2018р., зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

20.05.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" звернулося з адміністративним позовом до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та, з урахуванням позовної заяви від 30.05.2019р., просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №868316/31692569 від 02.08.2018р. Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про відмову у реєстрації податкової накладної №3533, яка складена позивачем 10.11.2017р. на загальну суму з податком на додану вартість 87289,20 грн., сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 14548,20 грн.;

- зобов`язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3533, яка складена позивачем 10.11.2017р. на загальну суму з податком на додану вартість 87289,20 грн., сума коригування податкового зобов`язання та податкового кредиту 14548,20 грн.;

- стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача понесені ним судові витрати в сумі 3000,00 грн. - грошові кошти втрачені позивачем на професійну правничу допомогу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що на виконання договору поставки №2017/п/ОМТС/168 від 01.02.2017р., укладеного між позивачем і ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" позивачем була складена та направлена на реєстрацію до ЄРПН податкова накладна №3533 від 10.11.2017р. Зазначена податкова накладна була прийнята контролюючим органом, проте її реєстрацію було запинено у зв`язку з тим, що вона відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. з підстав виявлення у ній невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7318 та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п.201.16. ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу. 31.07.2018р. позивачем було направлено на адресу контролюючого органу Повідомлення №7 від 31.07.2018р. про подання пояснень та копій документів на підтвердження реальності здійснення господарських операцій по зупиненій податковій накладній, які давали підстав для реєстрації податкової накладної у ЄРПН, проте, контролюючим органом було прийнято оспорюване рішення №868316/31692569 від 02.08.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки квитанція про зупинення реєстрації спірної податкової накладної містить лише загальні посилання без зазначення конкретних обставин, а оспорюване рішення містить лише загальне твердження про не надання позивачем копій документів без конкретизації, які саме документи не надані, при цьому, позивач стверджує, що ним були надані контролюючому органу всі необхідні документи, які підтверджують реальність господарської операції за податковою накладною №3533 від 10.11.2017р., а тому вважає, що у контролюючий орган не мав правових підстав для відмови позивачеві у реєстрації цієї податкової накладної.

Ухвалою суду від 04.06.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до вимог ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1, 2 надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст.162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України, що підтверджується змістом відповідної ухвали суду (а.с.2).

Вказана ухвала суду разом із копією позову та доданих до нього документів була отримана: Відповідачем-1 04.06.2019р.; Відповідачем-2 - 04.06.2019р. та 10.06.2019р., що підтверджується електронним повідомленням та поштовим повідомленням, наявними в матеріалах справи (а.с.99,101).

На виконання вимог вказаної ухвали суду, 02.07.2019р. Відповідачем-1 (Державною фіскальною службою України) було подано до канцелярії суду відзив на позов, у якому останній просив у задоволенні вказаного позову відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що реєстрація податкових накладних у ЄРПН є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу ДФС України та законодавець надав відповідному державному органу і його посадовим особам на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінських рішень, та вимоги позивача про зобов`язання зареєструвати спірні податкові накладні є похідними вимогами до ДФС України від вимог до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оскільки скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 28 Порядку (а.с.102-104).

Також і на виконання вимог вказаної ухвали суду, 02.07.2019р. Відповідач-2 (Головне управління ДФС у Дніпропетровській області) подав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні адміністративного позову позивача відмовити у повному обсязі посилаючись на те, що підстави для зупинення реєстрації в ЄРПН, а також порядок та умови для прийняття рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації ПН/РК у ЄРПН визначені Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. та Порядком зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. Відповідач-2 вказує на те, що Комісією регіонального рівня було прийнято оспорюване рішення правомірно, з причин надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства; надання копій первинних документів, які мають невірний формат файлів та не відкриваються (видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення); не надання рахунків-фактур, оборотно-сальдових відомостей та актів надання послуг з перевезення товарів, а тому вважає, що оспорюване рішення прийняте відповідно до норм чинного законодавства та в установленому порядку, а вимоги позивача є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають (а.с.107-111).

Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку із перебуванням судді Конєвої С.О. з 22.07.2019р. по 09.08.2019р. включно у щорічній відпустці, дана справа вирішується 12.08.2019р.

Відповідно до ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі розгляду адміністративної справи за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Із наявних в матеріалах справи документів судом встановлені наступні обставини у справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" з 30.11.2001р. зареєстровано як юридична особа за адресою: 51934, Дніпропетровська обл ., м. Кам`янське, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 2, основний вид діяльності товариства: неспеціалізована оптова торгівля, що підтверджується копією витягу з ЄДРПОУ (а.с.62-64).

01.02.2017р. між ТОВ "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" (Постачальник) та ПАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" (Покупець) було укладено договір поставки №2017/п/ОМТС/168, на виконання вимог якого 10.11.2017р. позивачем було поставлено на користь Покупця товар (болти та гайки), що підтверджується копіями відповідного договору, рахунку-фактури №СФ-0003533 від 10.11.2017р., видаткової накладної №РН-0003533 від 10.11.2017р., платіжних доручень №43466 від 22.12.2017р., №43863, №43861 від 28.12.2017р., банківських виписок, товарно-транспортної накладної №101117 від 10.11.2017р., наявними в матеріалах справи (а.с.44-46,48-60).

Згідно до вимог п.201.10 ст.201 ПК України, позивачем, за вказаною господарською операцією було оформлено податкову накладну №3533 від 10.11.2017р. на загальну суму 87289,20 грн., у тому числі ПДВ - 14548,20 грн., що підтверджується її копією (а.с.15).

Вказана вище податкова накладна була надіслана позивачем для реєстрації у встановленому законодавством порядку у ЄРПН та згідно копії Квитанції від 29.11.2017р. реєстрацію вказаної накладної було зупинено з підстав того, що вона відповідає критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. з підстав виявлення у ній невідповідності обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7318 та підприємству було запропоновано надати пояснення та/або копії документів достатніх для прийняття рішень про реєстрацію ПН/РК відповідно до пункту "в" п.п. 201.16.1 п.201.16. ст.201 ПК України, вичерпний перелік яких встановлено наказом МФУ №567 від 13.06.2017р. та/або Таблицю даних платника податків, яка передбачена пунктом 4 цього наказу, що підтверджується копією відповідної квитанції (а.с.16).

З метою проведення реєстрації вищевказаної податкової накладної позивачем було надіслано контролюючому органу Повідомлення №7 від 31.07.2018р. про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р., що підтверджується копіями відповідного повідомлення та квитанції №2 про прийняття їх до розгляду, наявними в матеріалах справи (а.с.17-18).

02.08.2018р. Відповідачем-2 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) було прийнято оспорюване рішення №868316/31692569 про відмову у реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, що підтверджується його копією (а.с.19-20).

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача із вищенаведеним оспорюваним рішенням про відмову у реєстрації в ЄРПН податкової накладної №3533 від 10.11.2017р., у зв`язку з чим позивач просить визнати протиправним та скасувати оспорюване рішення, зобов`язати Відповідача-1 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3533, яка складена позивачем 10.11.2017р.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача, виходячи з наступного.

За приписами п.74.3 ст.74 ПК України визначено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій і завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.

Відповідно до п.2 Постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних №1246 від 29.12.2010р. (далі - Порядок №1246) податкова накладна електронний документ, який складається платником податку на додану вартість відповідно до вимог Податкового кодексу України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно до п.12 вказаного Порядку №1246 після надходження ПН/РК до ДФС в автоматизованому режимі здійснюються їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до п.13 Порядку №1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації ПН/РК.

Пунктом 201.16 статті 201 ПК України визначено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України №117 від 21.02.2018р. затверджено, зокрема, Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі Порядок №117).

Відповідно до пункту 12 Порядку №117 у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Пунктом 13 Порядку №117 визначено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, пункт 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, затверджених наказом Міністерства фінансів України №567 від 13.06.2017р. (чинним на момент прийняття контролюючим органом рішень про зупинення реєстрації спірної податкової накладної) містить у собі визначення трьох різних критеріїв, а саме:

1) обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній / розрахунку коригування, яку (який) подано на реєстрацію в Реєстрі, у 1,5 раза більший за величину, що дорівнює залишку різниці обсягу придбання на митній території України такого товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 01 січня 2017 року в отриманих податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в Реєстрі, і митних деклараціях, та обсягу постачання відповідного товару/послуги, зазначеному у податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих з 01 січня 2017 року в Реєстрі, і переважання в такому залишку (більше 75% загального такого залишку для платників, у яких значення показника D становить більше 0,03; більше 60% - від 0,02 до 0,03; більше 50% - від 0,015 до 0,02; більше 40% - від 0,01 до 0,015, більше 30% - від 0,005 до 0,01, більше 20% - до 0,005) товарів з кодами згідно з УКТ ЗЕД, які визначаються ДФС, та відсутність товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податковій накладній, яка подана на реєстрацію в Реєстрі, в інформації, поданій платником податку за встановленою формою, як товару/послуги, що на постійній основі постачається (виготовляється);

2) відсутність (анулювання, призупинення) ліцензій, виданих органами ліцензування, які засвідчують право суб`єкта господарювання на виробництво, експорт, імпорт, оптову і роздрібну торгівлю підакцизними товарами (продукцією), визначеними підпунктами 215.3.1 та 215.3.2 пункту 215.3 статті 215 розділу VI Податкового кодексу України (далі - Кодекс), стосовно товарів, які зазначені платником податку у податковій накладній, поданій на реєстрацію в Реєстрі;

3) розрахунок коригування, складений постачальником товарів/послуг до податкової накладної, яка складена на отримувача - платника податку на додану вартість, якщо передбачається зміна вартості товару/послуг більше ніж удвічі та/або зміна номенклатури товарів/послуг (для кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД - зміна перших чотирьох цифр кодів, а для кодів послуг відповідно до Державного класифікатора продукції та послуг - перших двох цифр кодів).

Пунктами 19, 20 Порядку №117 встановлено, що комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

При цьому, п.23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом п`яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку, зокрема, щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.

Аналізуючи вказані вище норми, можна дійти висновку про те, що, контролюючі органи зобов`язані, у разі зупинення реєстрації ПН/РК, у Квитанції зазначати конкретний вид із трьох вищенаведених критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, на підставі яких було здійснено зупинення реєстрації ПН/РК, який встановлений пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Разом з тим, як свідчить зміст копії Квитанцій про зупинення реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. з підстав відповідності вказаної податкової накладної критеріям оцінки ступеня ризиків, визначених пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, вказана Квитанція не містить зазначення конкретного із трьох критеріїв, визначених п.6, достатніх для зупинення реєстрації у ЄРПН вказаної податкової накладної (а.с.16).

Зазначення ж у вказаній Квитанції та віднесення до п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. з підстав того, що у ній виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 7318 є безпідставним, з огляду на те, що наведені причини не віднесено до переліку критеріїв оцінки ступеня ризиків, які визначені у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що зупинення контролюючим органом реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. у ЄРПН є безпідставним та таким, що не відповідає вимогам вищенаведеного податкового законодавства, суперечить вказаним нормам з урахуванням того, що, зупиняючи реєстрацію вказаної податкової накладної, контролюючий орган не визначив у Квитанції конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначеного п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 в порушення вимог п.13 Порядку №117.

Також судом враховується і те, що не визначення контролюючим органом конкретного виду критерію, який встановлений п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 прямо впливає на можливість надання в подальшому платником податків відповідних документів, перелік яких міститься у Вичерпному переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567 (далі - Вичерпний перелік документів Наказу №567).

Так, відповідно до пункту 1 Вичерпного переліку документів Наказу №567 (чинним на момент прийняття контролюючим органом рішення про зупинення реєстрації спірної податкової накладної), встановлено вичерпний перелік документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН у розрізі критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017р. №567, а саме:

1) для критерію, зазначеного у підпункті 1 пункту 6 Критеріїв: договору, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договору, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантажування продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором або/законодавством;

2) для критерію, зазначеного в підпункті 2 пункту 6 Критеріїв: договори, у тому числі зовнішньоекономічні контракти, з додатками, листування з контрагентами; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для провадження господарської операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання й транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передавання товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи, банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Таким чином, із аналізу даних норм законодавства вбачається, що можливість надання платником податку вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення контролюючим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, визначених у п.6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Отже, не визначення контролюючим органом у Квитанції про зупинення реєстрації у ЄРПН податкової накладної конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків, передбачених у п. 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків Наказу №567, зазначення у відповідній Квитанції причин зупинення реєстрації ПН/РК, які не відповідають п.6 вказаних Критеріїв, свідчить про порушення контролюючим органом вимог податкового законодавства, а як наслідок, протиправність дій контролюючого органу щодо зупинення реєстрації ПН/РК у ЄРПН.

Відповідно до п.14 Порядку №117 встановлено, що перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.19, п.20, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Комісії контролюючих органів складаються з комісій регіонального рівня (комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників ДФС) та комісії центрального рівня (ДФС).

Зазначені комісії приймають рішення про: реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі; відмову у реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Пунктом 23 Порядку №117 встановлено, що комісією регіонального рівня протягом пяти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку:

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу;

- щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.

Так, позивачем у порядку, визначеному п.15 Порядку №117 було надано контролюючому органу Повідомлення №7 від 31.07.2018р. про надання пояснень та копій документів, які необхідні для проведення реєстрації податкової накладної №3533 від 10.11.2017р., що підтверджується копіями відповідного повідомлення та квитанції №2 про прийняття їх до розгляду, наявними в матеріалах справи (а.с.17-18).

Разом з тим, комісією регіонального рівня, було прийнято оспорюване рішення про відмову у реєстрації у ЄРПН податкової накладної №3533 від 10.11.2017р. з підстав ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі розрахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні та розрахункових документів, банківських виписок з особових рахунків, що підтверджується його копією (а.с.19-20).

Вивчивши зміст вказаного оспорюваного рішення, дослідивши докази наявні в матеріалах справи, а також і копії документів наданих позивачем, що підтверджують виконання господарської операції, оформленої позивачем за податковою накладною №3533 від 10.11.2017р., проаналізувавши і зміст Порядку №117, який був підставою для прийняття вказаного вище рішення, суд приходить до висновку, що оспорюване рішення не відповідає вимогам вказаного Порядку №117, є протиправним та підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Пунктом 15 Порядку №117 визначено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг).

У відповідності до п.18, п.21 Порядку №117, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 15 цього Порядку, розглядаються комісіями контролюючих органів.

Підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено;

- ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку;

- надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Аналізуючи вказані норми, можна дійти висновку, що на момент прийняття оспорюваного рішення було встановлено, що у разі прийняття рішення контролюючим органом про відмову у реєстрації у ЄРПН ПН/РК контролюючий орган у відповідному рішенні повинен зазначити чіткі підстави для прийняття рішення про відмову та зазначити, зокрема, які саме документи не надані платником податків для прийняття рішення про реєстрацію у ЄРПН ПН/РК.

Разом з тим, зі змісту оспорюваного рішення вбачається, що вказане оспорюване рішення контролюючого органу є необґрунтованим та не містить чітких посилань на підстави, які слугували причинами для прийняття оспорюваного рішення про відмову контролюючого органу ДФС зареєструвати спірну податкову накладну у ЄРПН з урахуванням наданих позивачем письмових пояснень та документів, які підтверджують реальність господарської операції за вищевказаною податковою накладною, оскільки вказане рішення не містить доводів та обґрунтувань відносно того, які саме документи не були надані позивачем, з урахуванням того, що форма рішення передбачає визначення контролюючим органом, які саме документи не надані платником податків.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення, суд також виходить із того, що оспорюване рішення є актом індивідуальної дії.

Правовий акт індивідуальної дії - виданий суб`єктом владних повноважень документ, прийнятий із метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти управління, є їх виражений правозахисний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме: індивідуальних справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, як свідчить зміст оспорюваного рішення, вказане рішення контролюючого органу ДФС не відповідає критеріям чіткості, обґрунтованості та зрозумілості акта індивідуальної дії, породжує його неоднозначне трактування, що, в свою чергу, впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податку виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, Відповідачем-2 (Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області) не надано суду жодних доказів правомірності прийняття оспорюваного рішення з урахуванням обставин встановлених судом, доказів наданих позивачем та аналізу наведених норм податкового законодавства.

При цьому, є безпідставними посилання Відповідача-2 на те, що підставою для прийняття оспорюваного рішення стали наступні обставини, а саме: надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства; надання копій первинних документів, які мають невірний формат файлів та не відкриваються (видаткові накладні, довіреності, платіжні доручення); не надання рахунків-фактур, оборотно-сальдових відомостей та актів надання послуг з перевезення товарів, оскільки вказаних обґрунтувань та мотивів оспорювані рішення не містять, а відповідно до вимог абз.2 ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суб`єкт владних повноважень в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

В той же час, позивачем надано достатньо доказів та наведено підстав, які свідчать про протиправність оспорюваного рішення Відповідача-2 у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що обставини та підстави, які слугували прийняттю оспорюваного рішення є неправомірними та не обґрунтованими, порушують права позивача та спростовуються вищенаведеними доказами, а тому оспорюване рішення є таким, що прийнято не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом встановлено, що Відповідачем-2, при прийнятті вищенаведеного оспорюваного рішення, порушені права та інтереси позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення підлягають задоволенню.

Також підлягають і задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3533, яка складена позивачем 10.11.2017р. на загальну суму з податком на додану вартість 87289,20 грн. з урахуванням того, що судом встановлено протиправність оспорюваного рішення про відмову у реєстрації в ЄРПН вказаної накладної та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії.

Також і згідно п.19, п.20 постанови Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010р. "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" (далі Порядок №1246), у редакції постанови Кабінету Міністрів України №204 від 21.02.2018р., які набрали чинності з 24.03.2018р., податкова накладна, реєстрація якої зупинена, реєструється у день настання однієї з таких подій, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення).

При цьому, у разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, повноваження щодо реєстрації податкової накладної у ЄРПН згідно Порядку №1246 залишилися за Державною фіскальною службою України і з 24.03.2018р.

При цьому, судом не приймаються до уваги і посилання Відповідача-1 на його дискреційні повноваження під час прийняття управлінських рішень суб`єктом владних повноважень у даному випадку, оскільки повноваження суду направлені на усунення порушеного права позивача, визначені не лише ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України, а ще й п.19, п.20 Порядку №1246, які наведені вище.

Також і суд відхиляє посилання Відповідача-1 на те, що скасування рішення відповідної комісії контролюючого органу є самостійною підставою для реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 28 Порядку, оскільки, у даному випадку, порушені права позивача підлягають саме судовому захисту.

Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.

Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі Чуйкіна проти України констатував: 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обовязків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.

Таким чином, з урахуванням наведеної правової позиції, суд приходить до висновку, що задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Державну фіскальну службу України зареєструвати в ЄРПН спірну податкову накладну, подану позивачем є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Державної казначейської служби України на користь позивача понесених ним судових витрат в сумі 3000,00 грн. - грошові кошти втрачені позивачеві на професійну правничу допомогу, виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.7 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

З аналізу вищенаведених процесуальних норм вбачається, що розподіл витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката адміністративним судом можливо здійснити лише за наявності сукупності доказів, якими такі витрати підтверджуються, а саме: договору про надання правничої допомоги; доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Так, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу адвоката, позивачем надано до суду копію договору про надання правової допомоги б/н від 14.05.2019р., копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвокатом Салтисюком Ю.В. №2724 від 29.10.2012р., ордер серії ДП №729/014 від 20.05.2019р., розрахунок судових витрат пов`язаних з наданням правової допомоги в межах адміністративної справи (без конкретизації вартості кожного з виду робіт) та копію квитанції до прибуткового касового ордера серія 01АААГ 002070 від 20.02.2019р. (а.с.78-82).

Між тим, оригіналів платіжних (розрахункових) банківських документів, рахунків на оплату та інших документів, які б можливо було вважати платіжними документами та належними доказами здійснення оплати позивачем через установи банку не надано.

За таких обставин та з урахуванням не надання банківських платіжних документів про понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 3000 грн., у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову у наведеній частині.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин, підлягають стягненню солідарно за рахунок бюджетних асигнувань суб`єктів владних повноважень - Державної фіскальної служби України та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача по сплаті судового збору понесені позивачем пропорційно задоволеним позовним вимогам згідно квитанції №0.0.1359207991.1 від 20.05.2019р. у розмірі 1921,00 грн. (а.с.3).

Керуючись 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 194, 205, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" до Відповідача-1: Державної фіскальної служби України, до Відповідача-2: Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення №868316/31692569 від 02.08.2018р., зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Скасувати рішення Комісії Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №868316/31692569 від 02.08.2018р. про відмову у реєстрації податкової накладної №3533, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" 10.11.2017р. на загальну суму 87289,20 грн., у тому числі ПДВ на суму 14548,20 грн.

Зобов`язати Державну фіскальну службу України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №3533, яка складена Товариством з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" (51934, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 31692569) 10.11.2017р. на загальну суму 87289,20 грн., у тому числі ПДВ на суму 14548,20 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути солідарно з бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, ЄДРПОУ 39292197) та Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а, код ЄДРПОУ 39394856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДНІПРОПРОМРЕГІОН" (51934, Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Запорізька, буд. 5, кв. 2, код ЄДРПОУ 31692569) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. 00 коп. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна грн. 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п. 15.1 п. 15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва