Рішення

від 28.08.2019 по справі 240/9258/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/9258/19

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно Списку №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36,

- зобов`язати Житомирське об`єднане управління Пенсійного фонду в Житомирській області призначити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) пенсію на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року №36, та зобов`язати нарахувати та виплатити нараховану суму пенсії за період з 12 листопада 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідачем протиправно не було враховано період роботи на посаді, яка віднесена до Списку №2 в пільговий стаж для призначення пенсії, а позивач має право на перерахунок пенсії із урахуванням спірного пільгового стажу, починаючи з 12 листопада 2018 року.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 09 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із проведенням підготовчого засідання та викликом (повідомленням) учасників справи.

26 липня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити у їх задоволенні за безпідставністю. Вказує, що відмова пенсійного органу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є правомірною, оскільки позивач необхідних підтверджуючих документів не надав, а за результатами запиту до ДП "Будівельно-монтажне управління №2" фірми "Житомирінвест" щодо отримання необхідної довідки жодної інформації до органу Пенсійного фонду України не надходило. Враховуючи вищевикладене, наголошує, що відповідач при винесенні оскаржуваної відмови діяв лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (а.с. 46-49).

В підготовчому засіданні, призначеному на 05 серпня 2019 року о 10:30, судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 12 серпня 2019 року об 11:00, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 05 серпня 2019 року.

В судове засідання, призначене на 12 серпня 2019 року об 11:00, прибув представник позивача.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про причини неявки та їх поважність суду не повідомив. Про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлений належним чином.

Судом в порядку статті 243 КАС України без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи, що занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання від 12 серпня 2019 року.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до частини другої статті 193 КАС України суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Заслухавши пояснення сторін у попередніх засіданнях, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Встановлено, що з 13 квітня 1984 року по 04 червня 1996 року ОСОБА_1 працював в Дочірньому підприємстві "Будівельно-монтажному управлінні №2" фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства. З 22 грудня 2003 року по 14 квітня 2005 року ОСОБА_1 працював на посаді муляра 4 розряду Філії Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд" - 75 УНР. З 01 червня 2006 року по час звернення із позовом до суду позивач працює на посаді муляра в ПП ОСОБА_2 .

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями: трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 (а.с. 17-22), особової картки (а.с. 16 та зворот), архівними довідками Архівного відділу Житомирської міської ради №01-16/15-В від 23.02.2018 (а.с. 24-26), №01-16/35-В від 11.04.2018 (а.с. 27-28), №01-16/32-В від 11.04.2018 (а.с. 29-30), №01-16/34-В від 11.04.2018 (а.с. 31).

Робочі місця були атестовані у встановленому законом порядку, що підтверджується відповідними наказами (а.с. 35) та висновками про результати перевірки атестації робочих місць (а.с. 36-37).

Вважаючи, що має відповідний стаж для призначення пенсії, позивач звернувся до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою від 21 лютого 2019 року про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №2 (а.с. 12 та зворот).

При цьому, вказана заява разом із наданими додатковими документами були фактично подані позивачем до органу Пенсійного фонду України та прийняті Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області 05 березня 2019 року, що підтверджується довідкою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 05 березня 2018 року №518 (а.с. 14 та зворот) та розпискою-повідомленням (а.с. 15).

Листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 31 травня 2019 року позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв`язку з відсутністю довідки від ДП "БМУ №2" фірми "Житомирінвест" ВАТ "Про підтвердження наявного трудового стажу" для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с. 13 та зворот).

Не погоджуючись із наданою відмовою та вважаючи її протиправною, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 46 Основного Закону визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Пунктом шостим частини першої статті 92 Основного Закону визначено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Абзацом першим частини другої статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) встановлено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Частиною першою статті 114 Закону №1058-IV визначено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до пункту 16 Розділу XV "ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ" Закону №1058-IV положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

Положеннями пункту "б" частини першої статті 13 Закону №1788-XII закріплено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30 вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

Згідно з статтею 62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року №383 затверджено "Порядок застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" (далі - Порядок №383), який регулює застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, зокрема Список №1.

Згідно з пунктом 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року (приклади у додатках 1, 2).

Згідно з пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 (далі - Порядок №367), у разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Пунктом 11 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 10 листопада 2006 року №18-1 (далі - Порядок №18-1), для підтвердження стажу роботи заявник подає до управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднаних управлінь за місцем проживання (реєстрації) такі документи: 1) заяву про підтвердження стажу роботи; 2) документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01.07.2004 та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) трудову книжку; 4) документи, видані архівними установами, зокрема: а) довідку про заробітну плату; б) копії документів про проведення атестації робочих місць; в) копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (у разі відсутності - довідка про їх відсутність).

Пунктами 12 та 13 Порядку №18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років визначено, що управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління та головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі надають заявникам допомогу у зборі необхідних документів та в отриманні через портал електронних сервісів юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи витягу з Єдиного державного реєстру в електронній формі для підтвердження стажу роботи. Управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті, об`єднані управління приймають документи, необхідні для підтвердження стажу роботи, перевіряють правильність їх оформлення, відповідність викладених у них відомостей про заявника даним паспорта та документам про стаж, фіксують та засвідчують виявлені розбіжності та не пізніше трьох робочих днів з дня надходження заяви про підтвердження стажу роботи направляють до головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Перевіряючи оскаржувану відмову на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що довідку про підтвердження наявного трудового стажу фактично неможливо отримати, так як ДП "БМУ №2" фірми "Житомирінвест" ВАТ за офіційним місцезнаходженням не перебуває, керівництво підприємства відсутнє, а у ліквідатора не має ні печатки цього підприємства, ні будь-яких його документів.

Статтею 129-1 Конституції України проголошено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Частиною другою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Положеннями статті 14 КАС України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною четвертою статті 78 КАС України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Так, постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 17.05.2010 року у справі 2а-2210/09/0670 було припинено юридичну особу Дочірнє підприємство "Будівельно-монтажне управління №2" фірми "Житомирінвест" ВАТ, ідентифікаційний номер 01272723 (а.с. 68-69).

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, головою ліквідаційної комісії Дочірнього підприємства "Будівельно-монтажне управління №2" Фірми "Житомирінвест" Відкритого акціонерного товариства було призначено ОСОБА_3 (а.с. 70-77).

Житомирським апеляційним адміністративним судом в межах апеляційного розгляду адміністративної справи №296/12657/13-а встановлено, що з пояснень ОСОБА_3 вбачається, що в свій час він був керівником БМУ №2 фірми "Житомирінвест" ВАТ. Зазначена особа підтвердила, що позивач працював на роботах, які дають право на пільгову пенсію. Також ОСОБА_3 вказав, що він більше 5 років тому звільнився з цього підприємства. Зазначив, що не має ні печатки цього підприємства, ні будь-яких його документів. Також йому невідомо, чому згідно даних державних реєстрів він є ліквідатором БМУ №2 фірми "Житомирінвест" ВАТ (а.с. 78-82).

Судом встановлено, а наявними у матеріалах доказами підтверджено, що позивач з 07 вересня 1984 року по 04 червня 1996 року працював на посаді каменщика (муляра) в Дочірньому підприємстві "БМУ №2" фірми "Житомирінвест" ВАТ, а робота на посаді каменщика (муляра) відноситься до списку №2 та дає право на пільгову пенсію у разі підтвердження атестації робочого місця після 21 серпня 1992 року. При цьому, наказ №21 про затвердження результатів атестації робочого місця каменщика (муляра), що дає право на пільгову пенсію було прийнято 23 березня 1995 року.

Оскільки доказів проведення атестації за інші періоди надано не було, враховуючи положення Порядку №383, до пільгового стажу підлягає зарахуванню період роботи до 21 серпня 1992 року, період роботи до 03 березня 1995 року та п`ятирічний період роботи після 03 березня 1995 року.

Таким чином, стаж роботи позивача в Дочірньому підприємстві "БМУ №2" фірми "Житомирінвест" ВАТ за Списком №2 становить 11 років 8 місяців 27 днів, а враховуючи стаж роботи з 22 грудня 2003 року по 14 квітня 2005 року на посаді муляра 4 розряду Філії Державного підприємства Міністерства Оборони України "Укрвійськбуд" - 75 УНР, ОСОБА_1 при загальному стажі роботи більше 26 років, пропрацював 13 років 20 днів на роботах із шкідливими і важкими умовами праці - за Списком №2.

Здійснивши системний аналіз норм чинного законодавства та наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку, що факт роботи позивача у спірний період на посаді, визначеної Списком №2 підтверджена наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, а у Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не було правових підстав для не включення вказаного періоду роботи позивача до пільгового стажу.

Керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправною відмову Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оформленої листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31 травня 2019 року.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Відповідно до змісту прохальної частини позовної заяви, позивач просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити нараховану суму пенсії за період з 12 листопада 2018 року.

Положеннями статті 83 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії призначаються з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсії призначаються з більш раннього строку. Зокрема, пенсії за віком та по інвалідності призначаються з дня досягнення пенсійного віку або відповідно встановлення інвалідності органами медико-соціальної експертизи, якщо звернення за пенсією надійшло не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку або встановлення інвалідності.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 виповнилося 55 років 12 листопада 2018 року. При цьому, позивач звернувся до Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах 21 лютого 2019 року (а.с. 12 та зворот), тобто із пропуском граничного строку, визначеного статтею 83 Закону №1788-XII.

Крім того, вказана заява разом із наданими додатковими документами були фактично подані позивачем до органу Пенсійного фонду України та прийняті Житомирським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду в Житомирській області 05 березня 2019 року, що підтверджується довідкою Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду в Житомирській області від 05 березня 2018 року №518 (а.с. 14 та зворот) та розпискою-повідомленням (а.с. 15).

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги у вказаній частині не можуть бути задоволені, у спосіб, обраний позивачем.

Положеннями статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року №3477-IV, рішення Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Так, у справі "Салах Шейх проти Нідерландів" ЄСПЛ вказав, що ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Відповідно до рішення ЄСПЛ від 17 липня 2008 року у справі "Каіч та інші проти Хорватії" для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2018 року у справі №815/1048/16 зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії, чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року №1402-VIII правові висновки Верховного Суду є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

З метою застосування механізму ефективного захисту порушеного права та його відновлення у судовому порядку, керуючись повноваженнями, наданими частиною другою статті 9, частиною другою статті 245 КАС України, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області з 05 березня 2019 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

Покладення такого обов`язку на відповідача не є перебиранням функції іншого суб`єкта владних повноважень в реалізації відповідних управлінських функцій і вирішенні питань, віднесених до виключної компетенції такого суб`єкта та зобов`язанням його приймати рішення, які входять до його компетенції чи до компетенції іншого органу, з огляду на обов`язковість ефективного механізму захисту порушеного права.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення частини другої статті 77 КАС України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оформленої листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31 травня 2019 року, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог суд дійшов висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору, підлягають відшкодуванню відповідачем за рахунок бюджетних асигнувань у загальному розмірі 960,50 грн.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначено Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05 липня 2012 року №5076-VI, відповідно до статті 1 якого адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору; клієнт - фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність.

Згідно зі статтею 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Поняття "витрати на правову допомогу" у даному контексті - це витрати, пов`язані з розглядом справи, тобто кількість годин, проведених у судових засіданнях та інші витрати, пов`язані з розглядом справи в суді.

Враховуючи вищевикладене, компенсація судових витрат здійснюється саме за участь особи, яка надавала правову допомогу, та є фахівцем у галузі права, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді.

В свою чергу, документами, які підтверджують витрати, можуть бути: договір про надання правової допомоги, в якому повинно бути обов`язково зазначено, в якій справі здійснюється представництво прав та інтересів, розмір гонорару, та порядок його оплати. Копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю. Довіреність (ордер). Документ, що свідчить про оплату послуг (платіжне доручення, банківська виписка, видатковий касовий ордер). Факт здійснення оплати підтверджує призначення платежу, щоб можливо було визначити, що дані витрати відносяться саме до конкретного договору та справи, а не до будь-якої іншої.

В матеріалах справи наявні належні, достатні, допустимі та достовірні докази щодо понесення позивачем судових витрат на а професійну правничу допомогу у розмірі 5 200,00 грн (а.с. 59-63).

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність про стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача 2 600,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись статтями 2, 9, 77, 243, 250, 243-248, 256, 293, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, оформленої листом Житомирського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 31 травня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області з 05 березня 2019 року призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах.

У решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 960,50 грн (дев`ятсот шістдесят гривень п`ятдесят копійок) судових витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Житомирській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 2 600,00 грн (дві тисячі шістсот гривень) судових витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 28 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова