Постанова

від 28.08.2019 по справі 200/2446/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2019 року справа №200/2446/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сіваченка І.В., суддів: Блохіна А.А., Гаврищук Т.Г., секретар судового засідання Макаренко А.С., за участі представника позивача Лисакової О.О., представників відповідачів Помалюк І.В., Кравченко О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року (повне судове рішення складено 10 червня 2019 року у м. Слов`янську) у справі № 200/2446/19-а (суддя в І інстанції Дмитрієв В.С.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕНМАР до Головного управління ДФС у Донецькій області, Державної фіскальної служби України про визнання незаконним рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

В лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕНМАР (далі - ТОВ ДЕНМАР звернулось до суду з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - ДФС, відповідач-1), Головного управління ДФС у Донецькій області (далі - ГУ ДФС у Донецькій області, відповідач-2) про визнання незаконним рішення Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН) або відмову в такій реєстрації № 1014156/40152522 від 5 грудня 2018 року та зобов`язання зареєструвати в ЄРПН податкову накладну № 16 від 12 листопада 2018 року датою фактичного надходження.

В обґрунтування позову зазначено, що спірне рішення про відмову у реєстрації податкової накладної № 16 від 12 листопада 2018 року прийнято безпідставно, оскільки позивачем у встановленому законом порядку було направлено на адресу ДФС повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій та надані всі необхідні первинні документи. Вважаючи таке рішення неправомірним, прийнятим в порушення вимог діючого законодавства, звернувся до суду з відповідним позовом.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування зазначив доводи, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву, зокрема наполягає на тому, що суд першої інстанції не врахував фактичних обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, а саме: не надав оцінку обставинам, які слугували для прийняття спірного рішення про відмову у реєстрації податкової накладної в ЄРПН. Наголошує, що ТОВ ДЕНМАР 22.03.2018 за рішенням Комісії ГУ ДФС у Донецькій області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН або відмову у такій реєстрації, було внесено до Переліку ризикових платників податків за критерієм наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником (протокол засідання Комісії від 22.03.2018 № 2), а також, що наданих підприємством документів та пояснень до контролюючого органу недостатньо для прийняття рішень про реєстрацію податкових накладних, походження товару встановити неможливо, тому підстави для визнання протиправним спірного рішення у цій справі та його скасування відсутні.

ДФС також подано апеляційну скаргу на рішення місцевого суду у цій справі, яка ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року була повернута скаржнику.

В судовому засіданні представники відповідачів підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, проти чого заперечував представник позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила таке.

5 вересня 2018 року між позивачем та Державним підприємством Маріупольський морський торговельний порт укладено договір поставки № 27-7/18/309, за яким Постачальник зобов`язується поставити на склад покупця, а Покупець прийняти та оплатити нову, не експлуатовану промислову продукцію, далі іменовану - товар, в кількості та за цінами, вказаними в додатках № 1 та № 2 до договору (а.с.21).

Додатком 1 до договору є Специфікація до Договору № 27-7/18/309 від 5 вересня 2018 року, якою передбачено поставку товару Ущільнення дейдвуда Сімплекс-компакт (а.с.25-34).

На виконання умов зазначеного договору позивач придбав оговорений товар у Товариства з обмеженою відповідальністю Макмел плюс , що підтверджується договором № 36-М від 26 жовтня 2018 року, рахунком на оплату № 15/1 від 29 жовтня 2018 року, товарно-транспортною накладною № 15/1 від 29 жовтня 2018 року, видатковою накладною №15/1 від 29 жовтня 2018 року, податковою накладною № 2 від 29 жовтня 2018 року (а.с.50-51, 52, 53, 54).

В свою чергу, позивач поставив зазначений товар Ущільнення дейдвуда Сімплекс-компакт на адресу ДП Маріупольський морський торговельний порт , що підтверджується видатковою накладною № 17 від 12 листопада 2018 року, довіреністю від 8 листопада 2018 року № 0511, товарно-транспортною накладною № 17 від 12 листопада 2018 року (а.с.46, 47, 48).

12 листопада 2018 року ТОВ ДЕНМАР складена податкова накладна № 16 на суму 422 400 грн., в т.ч. ПДВ 70 400 грн., яка була надіслана в електронному вигляді відповідачу-2 для реєстрації в ЄРПН (а.с.16).

Згідно квитанції від 20 листопада 2018 року податкову накладну від 12 листопада 2018 року № 16 прийнято, але її реєстрація зупинена.

Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної № 16 від 12 листопада 2018 року, вказано: Відповідно до пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку . Пропонуємо надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН (а.с.17).

3 грудня 2018 року позивачем були направлені в електронній формі засобами електронного зв`язку Повідомлення № 4 щодо подачі пояснень та копії документів на підтвердження реальності здійснення операцій по зупиненій податковій накладній № 16 від 12 листопада 2018 року, що підтверджується квитанцією № 1 від 4 грудня 2018 року та № 2 від 4 грудня 2018 року реєстраційний номер: 9270245835 (а.с.10).

До пояснень були надані: договір ТОВ Макмел плюс від 26 жовтня 2018 року; договір з поставки з ДП Маріупольський морський торговельний порт від 5 вересня 2018 року; довіреність ДП Маріупольський морський торговельний порт від 8 листопада 2018 року; товарно-транспортна накладна ТОВ Макмел плюс від 2 жовтня 2018 року; товарно-транспортна накладна ДП Маріупольський морський торговельний порт № 17 від 12 листопада 2018 року; видаткова накладна ДП Маріупольський морський торговельний порт від 12 листопада 2018 року; рахунок на оплату ТОВ Макмел плюс від 29 жовтня 2018 року; видаткова накладна ТОВ Макмел плюс від 29 жовтня 2018 року; податкова накладна № 2 від 29 жовтня 2018 року; лист на поставку ДП Маріупольський морський торговельний порт від 7 листопада 2018 року (а.с.83-93).

Комісією ГУ ДФС у Донецькій області за результатом розгляду наданих позивачем письмових пояснень та копій документів прийняте Рішення № 1014156/40152522 від 5 грудня 2018 року про відмову в реєстрації податкової накладної № 16 від 12 листопада 2018 року в ЄРПН з підстав ненадання платником податку копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий Кодекс України (далі - ПК України). Суд використовує вказаний нормативно-правовий акт в редакції, що діяла на час спірних правовідносин, що виникли між сторонами.

Згідно підпунктів "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг, згідно положень пункту 187.1 статті 187 ПК України, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За приписами пункту 74.2 статті 74 ПК України в ЄРПН забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН. Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики

Згідно пункту 2 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року № 1246 (далі - Порядок № 1246), податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - платник податку) відповідно до вимог ПК України в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Відповідно до пункту 12 зазначеного Порядку після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16. статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України Про електронний цифровий підпис , Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Згідно пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Аналогічні норми містяться у пункті 201.16 статті 201 ПК України, згідно яким реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України за № 117 від 21 лютого 2018 року (далі - Порядок № 117) установлено, що платники податку на додану вартість, у яких до 1 грудня 2017 року зупинено реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України, що діяв до набрання чинності Законом України від 7 грудня 2017 року № 2245-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році , та які станом на 1 грудня 2017 року не подали пояснень і копій документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування, мають право протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у такій податковій накладній/ розрахунку коригування, подати пояснення і копії документів до таких податкових накладних/розрахунків коригування на розгляд комісій, які приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, порядок роботи яких затверджується цією постановою.

Перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (пункт 14 Порядку № 117).

Письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 14 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного у податковій накладній/розрахунку коригування (пункт 15 Порядку № 117).

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складені на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображені однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з УКТЗЕД або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг) (пункт 15 Порядку № 117).

За положеннями пункту 20 Порядку № 117, підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.

Таким чином, пунктом 20 наведеного Порядку встановлені виключні підстави для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної.

Також, відповідно до пункту 10 Порядку № 117 критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку, визначає ДФС та надсилає на погодження Мінфіну в електронній формі через систему електронної взаємодії органів виконавчої влади. ДФС оприлюднює на своєму офіційному веб-сайті погоджені критерії ризиковості платника податку, критерії ризиковості здійснення операцій, перелік показників, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку.

Пунктом 13 Порядку № 117 передбачено, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної/розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД/послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що в квитанції від 20 листопада 2018 року зазначено, що податкова накладна відповідає вимогам підпункту 1.6 пункту 1 Критеріїв ризиковості платника податку . Товариству запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН.

Проте, контролюючим органом у цій квитанції не зазначено конкретного та чіткого критерію ризиковості платника податку, достатнього для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, на підставі якого здійснено зупинення реєстрації податкової накладної товариства.

Тобто, у квитанції зазначено лише загальне посилання на відповідність податкової накладної критерію ризиковості платника податку.

Слід зазначити, що критерії ризиковості платника податку зазначені у листі ДФС України від 21 березня 2018 року № 959/99-99-07-18, підпунктом 1.6 пункту 1 якого встановлено, що комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме:

- платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим);

- дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації;

- платник податку - юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ);

- платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб`єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років;

- платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України;

- платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 ПК України;

- наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.

Апелянт наголошує, що ТОВ ДЕНМАР 22 березня 2018 року за рішенням Комісії ГУ ДФС у Донецькій області було внесено до переліку ризикових платників податку за критерієм наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником .

При цьому, доказів зазначеного суду не надано. Місцевий суд правильно не прийняв до уваги посилання контролюючого органу на неможливість надання витягів з протоколів засідання Комісії, в зв`язку з їх вилученням управлінням з розслідуванням кримінальних проваджень у сфері економіки Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України відповідно до ухвали суду, оскільки відповідачі не були позбавлені можливості надати засвідчені копії вказаних протоколів. Тобто, зазначена інформація відповідачами не доведена.

Стосовно тверджень відповідача-2 щодо відсутності сертифікатів якості, то цей пункт не був зазначений відповідачем при відмові в реєстрації податкової накладної. Крім того, наявність такого документа підтверджена наданими позивачем до матеріалів справи копією Сертифіката № 316-3-102-18 від 12 листопада 2018 року (а.с.49).

Як вже було зазначено судом вище, зі спірного рішення убачається, що останнє не містить конкретної інформації щодо причин та підстав для його прийняття, а лише містить загальну фразу про те, що причиною його прийняття є ненадання платником податку копій документів щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством (документи які не надано підкреслити). У рішенні не зазначено та не підкреслено, яких саме документів не надано та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних.

Проте, дослідження судами першої та апеляційної інстанцій наданих первинних документів впродовж розгляду справи, доводить відсутність підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та в подальшому відмову в їх реєстрації.

Загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства.

Такий спосіб контролю не повинен підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі № 1740/2004/18 (реєстраційний номер рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень 83105330).

Крім того, апеляційний суд зазначає, що матеріали справи містять податкові накладні, які відповідач-1 прийняв та зареєстрував у ЄРПН за цим же договором від 05 вересня 2018 року № 27-7/18/309 з ДП Маріупольський морський торговельний порт , а саме від 11 листопада 2018 року № 15, від 17 грудня 2018 року № 19, про що свідчать квитанції, наявні в матеріалах справи (а.с.95,96,98-103).

Щодо доводів апелянта про те, що місцевим судом помилково зобов`язано ДФС зареєструвати в ЄРПН податкову накладну від 12.11.2018 № 16 датою її фактичного подання, колегія суддів зазначає таке.

Пунктом 28 Порядку № 117 передбачено, що податкова накладна/розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день, зокрема, набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Так, положеннями п.п.19, 20 Порядку № 1246, якими передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДФС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

У разі надходження до ДФС рішення суду про реєстрацію або скасування реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування, яке набрало законної сили, такі податкові накладні та/або розрахунки коригування реєструються після проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), або їх реєстрація скасовується. При цьому датою реєстрації або скасування реєстрації вважається день, зазначений в такому рішенні, або день набрання законної сили рішенням суду.

Отже, колегія суддів вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача та дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений є зобов`язання відповідача-1 зареєструвати в ЄРПН накладну датою її фактичного надходження.

Надання контролюючому органу відповідних повноважень - це лише передумова подальшої реалізації його управлінських функцій, результатом реалізації чого, у цій справі, є прийняття рішення, законність яких обґрунтовано перевірена судом першої інстанції.

Невиконання суб`єктом владних повноважень законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18 та від 04 грудня 2018 року у справі № 821/1173/17 (реєстраційні номери рішень в Єдиному державному реєстрі судових рішень 77361051 та 78326524 відповідно).

Таким чином, рішення ГУ ДФС у Донецькій області від 05 грудня 2018 року № 1014156/40152522 про відмову в реєстрації податкових накладних не відповідає вимогам підпунктів 1, 3 частини 2 статті 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем-2 на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені законодавством, але не обґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. Оскільки позовна вимога позивача про зобов`язання відповідача-1 зареєструвати податкову накладну від 12 листопада 2018 року № 16, що складена ТОВ ДЕНМАР , датою її фактичного отримання є похідною вимогою, то ця вимога теж підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач-2 не спростував докази, надані позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Таким чином, розглянувши подані документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що місцевий суд прийняв рішення з дотриманням як матеріального так і процесуального права, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 червня 2019 року у справі № 200/2446/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення - 28 серпня 2019 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. В. Сіваченко

Судді А. А. Блохін

Т. Г. Гаврищук