Постанова

від 04.03.2010 по справі 2а-12936/09/1570

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                   

                                                                        Справа №2а-12936/09/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«04»  березня  2010  року

м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменко К.С. при секретарі Іванової Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні  справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦКОМУНБУД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання незаконним та скасування рішення про скасування свідоцтва платника ПДВ,-

В С Т А Н О В И В :

      З позовом до суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «СОЦКОМУНБУД» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси про визнання незаконним та скасування рішення про скасування свідоцтва платника ПДВ.

    В судовому засіданні 04.03.2010 року представником позивача були підтримані позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на те, що відповідач протиправно виніс рішення від 22.10.2009 року про скасування реєстрації в якості платника ПДВ, оскільки вказана ним підстава для анулювання реєстрації не передбачена законом. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, пославшись, як на підставу прийнятого рішення, на порушення позивачем вимог розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».

    Заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача та дослідивши наявні в справі письмові докази суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.7,10,11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо реєстрації та скасування реєстрації платників податків, встановлення порушень податкового законодавства, нарахування стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому позовні вимоги щодо оскарження його актів з цього приводу , на підставі положень ст.55 Конституції України, п.п.1 ч.1 ст.17, 104 КАС України підвідомчі адміністративним судам та повинні розглядатись у порядку адміністративного судочинства.

Позивач був зареєстрований ДПІ у Приморському районі м.Одеси в якості платника податку на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100113799 від 25.04.2008 року (а.с.7).

Рішенням відповідача від 22.10.2009 року, яке оформлено у вигляді акту №1804 (а.с.20) реєстрація позивача в якості платника податку на додану вартість було скасоване, а зазначене вище свідоцтво про реєстрацію платником цього податку анульоване, у зв’язку з тим, що платник виписав податкові накладні, згідно з якими не задекларував (не сплатив) податкові зобов’язання обсяг яких за оподаткованими операціями складає 31263,98 грн., що перевищує суму визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість».

При цьому, в оскаржуваному рішенні робиться посилання,як на підставу прийняття вказаного рішення на абзац «в» пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».  

Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки підпунктом 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість» вказана обставина не передбачена як підстава для анулювання реєстрації платника податку на додану вартість.  

    Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкту владних повноважень суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та не може погодитись з правомірністю застосуванням посадовими особами відповідача норм матеріального права з наступних підстав.

    Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні службові й посадові особи повинні діяти порядком та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

    Згідно абзацу «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» реєстрація платника податку може бути анульована у разі якщо особа, яка зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб’єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку характер за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

    Позивач не є суб’єктом спрощеної системи оподаткування або платником єдиного податку та не звільнений від сплати ПДВ за рішенням суду або з будь-яких інших підстав, є платником податку на додану вартість на загальних підставах,  а тому застосування до нього, в якості підстави скасування реєстрації платника ПДВ абзацу «в» п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» є неможливим.

          Зазначена ж відповідачем підстава скасування реєстрації позивача платником ПДВ, а саме: платник виписав податкові накладні, згідно з якими не задекларував (не сплатив) податкові зобов’язання  обсяг яких за оподаткованими операціями складає 31263,98 грн., що перевищує суму визначену підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 статті 2 Закону України «Про податок на додану вартість» не передбачена жодним з абзаців п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість», а тому її застосування у оскаржуваному рішенні не відповідає вимогам правової поведінки суб’єкту владних повноважень, передбачених ч.2 ст.19 Конституції України, ст.9-11 Закону України «Про систему оподаткування», ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та є підставою  для визнання судом такого рішення протиправним та його скасування на підставі положень ч.2 ст.162 КАС України.

    При цьому суд не приймає до уваги посилання відповідача, як на підставу законності оскаржуваного рішення, на п.3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість», оскільки:

            Згідно п.п.1,8 ч.1 та п.п.1 ч.2 ст.92 Конституції України виключно законами України встановлюються та визначаються основні права та обов’язки громадян, основи та гарантії підприємницької діяльності, система оподаткування податки та збори.  

    Відповідно до положень п.11.2 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» інші нормативно-правові акти діють лише у тій частині, які відповідають цьому Закону.

    Питання анулювання реєстрації платників ПДВ чітко врегульовані п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість».

    У відповідності до ч.2 ст.52 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов. Згідно ч.3 ст.52 цього ж Закону розпорядження видаються Кабінетом Міністрів України лише з організаційно-розпорядчих та інших поточних питань.

Тобто, питання доповнення підстав для анулювання реєстрації платників ПДВ, порівняно з тими, що встановлені Законом, таким правовим актом Кабінету Міністрів України, як розпорядження, не могли бути врегульовані.

Окрім того, зі змісту п.3 цього розпорядження Кабінету Міністрів України витікає, що уразі вчинення вищезазначених дій платниками податків ДПА України та підпорядковані їй органи ДПС мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника ПДВ лише відповідно до положень Закону України «Про податок на додану вартість», а це ще раз свідчить про те, що скасування реєстрації та анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість може здійснюватись лише у відповідності до норм Закону України «Про податок на додану вартість».

    За таких обставин, суд на підставі положень ч.4 ст.9 КАС України застосовує до спірних правовідносин положення п.9.8 ст.9 Закону України «Про податок на додану вартість» правового акту, який має вищу юридичну силу, ніж розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 року №1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість».  

Відповідно до положень ст.11, ч.2,3 ст.162 КАС України суд вважає за необхідне вийти за межи позовних вимог позивача та прийняти таке рішення, яке б гарантувало поновлення прав особи, що звернулось за судовим захистом, а саме зобов’язати відповідача – ДПІ у Приморському районі м.Одеси поновити реєстрацію позивача в якості платника податку на додану вартість з 22.10.2009 року та у відповідності до п.25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 року №79 зобов’язати відповідача направити постанову суду, яке набрало законної сили до Державної податкової адміністрації України для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.

     Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст.11,94,158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1.     Позовні вимоги  задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Одеси від 22.10.2009 року №1804 про анулювання свідоцтва платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦКОМУНБУД».

3.  Зобов’язати Державну податкову інспекцію у Приморському районі м.Одеси (65012, м.Одеса, Французький бульвар 7) відновити реєстрацію платника ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю «СОЦКОМУНБУД» (65091, м.Одеса, вул.Південна 26, Код ЄДРПОУ 33386148) з моменту проведення анулювання свідоцтва з 22.10.2009 року та направити постанову суду, яке набрало законної сили до Державної податкової адміністрації України для внесення відповідних змін до Реєстру платників податку на додану вартість.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня виготовлення та підписання постанови заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч.5 ст.186 КАС України.

          Повний текст постанови складений та підписаний суддею 10.03.2010 року.

Суддя                                                                                                  Єфіменко К.С.