Постанова

від 20.08.2019 по справі 914/1042/18

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" серпня 2019 р. Справа №914/1042/18

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб,

суддів С.М. Бойко,

О.Л. Мирутенка,

секретар судового засідання Карнидал Л.Ю.,

за участю представників учасників справи:

позивача - адвоката Бикова Г.Є. (ордер на надання правової допомоги №344600 від 28.05.2019)

відповідача- адвоката Жили В.С. (ордер на надання правової допомоги №097034 від 06.06.2019)

третьої особи - адвоката Медвідь Л.М. (ордер на надання правової допомоги №117881 від 30.07.2019),

розглянувши апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Софро" від 07.06.2019 (вх. суду від 20.06.2019 №01-05/2271/19) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме" від 06.06.2019 (вх. суду від 07.06.2019 №01-05/2121/19), ОСОБА_2. від 25.06.2019 (вх. суду №01-05/2411/19 від 27.06.2019),

на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2019 про забезпечення позову

у справі № 914/1042/18 ( повний текст ухвали складено 27.05.2019, суддя Мазовіта А.Б.)

за позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Софро", смт. Жвирка Львівської області

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме", смт. Жвирка Львівської області

про: стягнення 10 766 157, 19 грн заборгованості, 1 441 334, 10 грн штрафу, 1 428 988, 02 грн пені, 125 214, 38 грн 3% річних, 104 658, 78 грн інфляційних втрат та розірвання договору поставки №1 від 02.01.2018

та за позовом ОСОБА_2 , м. Червоноград Львівської області

як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Софро" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сокме", смт. Жвирка Львівської області

про: визнання недійсним договору поставки № 1 від 02.01.2018

ВСТАНОВИВ:

У червні 2018 року ТОВ Софро звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ТОВ Сокме про стягнення 13 866 352,48грн заборгованості, з яких: 10 766 157, 19 грн заборгованості за поставлений та не оплачений товар, 1 441 334, 10 грн штрафу на підставі п.7.3 договору, 1 428 988, 02 грн пені на підставі п.7.4 договору, 125 214, 38 грн 3% річних, 104 658, 78 грн інфляційних втрат та розірвання договору поставки №1 від 02.01.2018 (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 13.09.2018, том 4,а.с. 114- 116).

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі договору поставки №1 від 02.01.2018 позивач поставив відповідачу у березні-квітні 2018 року товар на загальну суму 10 766 157,19 грн, який відповідач прийняв без жодних зауважень, що підтверджено видатковими накладними. За умовами договору оплата товару здійснюється покупцем упродовж 30-ти календарних днів з моменту поставки. В порушення умов договору відповідач не оплатив поставленого йому товару.

Ухвалою від 20.06.2018 відкрито провадження у справі №914/1042/18.

У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернулася до суду як третя особа з самостійними вимогами на предмет спору з позовом до ТОВ Софро і ТОВ Сокме про визнання недійсним договору поставки № 1 від 02.01.2018 (том 2,а.с. 29-34).

Ухвалою від 20.08.2018 суд залучив ОСОБА_2. до участі у справі як третю особу, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору у справі №914/1042/18, її позовну заяву прийняв до спільного розгляду з первісним позовом у справі №914/1042/18 (том 2,а.с. 79-80).

Подальший рух справи викладено в ухвалах суду першої інстанції.

Ухвалою від 20.11.2018 у справі №914/1042/18, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019, суд першої інстанції призначив у справі судову експертизу та зупинив провадження у справі (том 5,а.с. 184-190, том 6,а.с. 85-90).

У квітні 2019 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову на підставі ст. ст.136, 137 ГПК України (том 6,а.с. 109-118), в якій просив:

-накласти арешт на грошові кошти в межах ціни позову - 13 866 352,48 грн, які належать ТОВ "Сокме" та знаходяться на його рахунках, зокрема, але не виключно: ПАТ "Креді Агріколь Банк", МФО 300614, рахунок 26000000018238 та на інших рахунках, які виявить державний виконавець;

-накласти арешт на майно із забороною відчуження, яке належать ТОВ "Сокме", а саме:

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, земельна ділянка 1, кадастровий номер: 4624855300:10:004:0052 (реєстраційний номер - 972249946248);

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 1 , приміщення 4 (реєстраційний номер - 935509646248);

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, земельна ділянка 1 , кадастровий номер: 4624855300:10:004:0093 (реєстраційний номер - 888767546248);

- нежитлові будівлі (будівлі складу: поз.61, поз,62, поз.63, поз.64, поз.65, поз.66, поз.67, поз.68, поз.69), що знаходяться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 32 (реєстраційний номер - 538625546248);

- нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 1, приміщення 2

(реєстраційний номер - 528820446248);

- комплекс, об`єкт житлової нерухомості, що знаходиться за адресою: Львівська обл. , Сокальський р ., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки , будинок 29 (реєстраційний номер - 365547246248);

- нежитлову будівлю, поз.27, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 29 (реєстраційний номер - 363473746248);

- нежитлове приміщення, поз. 1-5, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 1, приміщення 3 (реєстраційний номер - 334931746248);

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, земельна ділянка 1 , кадастровий номер: 4624855300:10:004:0088 (реєстраційний номер - 320774146248);

- земельну ділянку, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, земельна ділянка 1 , кадастровий номер: 4624855300:10:004:0062 (реєстраційний номер - 188893646248);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вулиця Блаженної Йосафати Гордашевської, будинок 38 (реєстраційний номер - 37545230);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вулиця Блаженної Йосафати Гордашевської, будинок 44 (реєстраційний номер - 37545491);

- житловий будинок, що знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вулиця Савки Теодозія, будинок 9 (реєстраційний номер - 37543460);

- склад №6-поз.10; склад №1,2-поз.11, поз.12; склад №8-поз.17; електропідстанція-поз.22, що знаходяться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 29 (реєстраційний номер - 17142401);

- нежитлову будівлю, а саме, меблевий цех з побутовим корпусом Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 29 поз.10 (реєстраційний номер - 32376523);

- нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 1 поз. 26 (реєстраційний номер - 37170353);

- нежиле приміщення, а саме, склад, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Сокальський р., смт. Жвирка, вулиця Лесі Українки, будинок 1 поз.1-5, приміщення 4 (реєстраційний номер - 38040566).

Позивач вказує, що йому стало відомо, що відповідач вчинив дії, спрямовані на ухилення від виконання зобов`язання, зокрема, відчужив об`єкти нерухомості. Так, за договором купівлі-продажу від 24.10.2018 він продав готель (ІІІ черга), загальною площею 3307,2 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська обл . , м. Червоноград, вул. Б. Хмельницького, буд. 27 а; за договором купівлі-продажу від 20.12.2018 продав житловий будинок (незавершене будівництво), який знаходиться за адресою: Львівська обл., м. Червоноград, вул. Савки Теодозія, буд. 30 . Відповідач також вчиняє підготовчі дії до реалізації майна, про що, на думку позивача, свідчить створення 15.11.2018 "компанії-двійника" відповідача (ТОВ "Сокме") - ТОВ "ТД Сокме", засновником якого є ОСОБА_4 , який є одним із засновників відповідача із часткою 50% статутного капіталу та є власником земельної ділянки площею 2,0267 га, кадастровий №4624855300:10: 007:0007 , яку він передав новоствореному підприємству, хоча на ній знаходиться майно відповідача. Зазначає, що 31.03.2018 відповідач підписав акт звірки взаємних розрахунків між ТОВ "Софро" та ТОВ "Сокме", чим фактично визнав наявність заборгованості, однак в подальшому 15.05.2018 направив позивачу претензію щодо неналежної якості частини поставленої продукції. Зазначає, що такі дії відповідача направлені на свідоме ухилення від виконання обов`язків за договором поставки та вважає, що й після ухвалення рішення (чи навіть під час судового розгляду справи) відповідач буде вчиняти дії, направлені на унеможливлення виконання рішення в майбутньому.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.05.2019 у справі №914/1042/18 заяву ТОВ Софро про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на грошові кошти в межах ціни позову, що становить 13 866 352, 48 грн, які належать ТОВ "Сокме" та знаходяться на його рахунках. У задоволенні решти вимог заяви (в частині накладення арешту на майно) - відмовлено (том 8,а.с. 47-56).

Ухвала мотивована ст.ст. 136, 137 ГПК України, ст. 6 ГК України, постановою Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №911/1695/18, постановою пленуму Вищого господарського суду України №16 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову , практикою ЄСПЛ.

При забезпеченні позову суд першої інстанції виходив з того, що вимога позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявлених позовних вимог свідчить про адекватність та розумність обраного позивачем заходу забезпечення позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача у разі задоволення його позовних вимог. Дослідивши баланс відповідача за 2018 рік, суд вказав, що чистий прибуток товариства за 2018рік становив 20 970 000,00грн, що свідчить про позитивні економічні результати підприємства, фінансову незалежність та стабільність ТОВ "Сокме". Відтак суд дійшов висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявлених позовних вимог не порушуватиме законних прав та інтересів третіх осіб, зокрема, працівників товариства та його контрагентів.

Разом з тим, суд відмовив у вимозі позивача про накладення арешту нерухоме майно відповідача, зазначивши, що одночасне накладення арешту на грошові кошти та нерухоме майно порушуватиме принцип адекватності заходу забезпечення позову, оскільки при накладенні арешту на майно відповідач як власник не матиме змоги розпоряджатися своїм майном та отримувати дохід від реалізації права власності, що може мати наслідком припинення господарської діяльності відповідача як суб`єкта господарювання.

З оскаржуваної ухвали також вбачається, що суд відмовив у задоволенні заяви відповідача про застосування заходів зустрічного забезпечення шляхом перерахунку на депозитний рахунок суду 13 866 352,48грн, вказавши, що відповідачем не обґрунтовано належними доказами розмір можливих збитків, і що зустрічне забезпечення є виключно прерогативою господарського суду.

Позивач (ТОВ "Софро") оскаржив ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2019 в частині відмови у забезпеченні позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача, просить в цій частині скасувати ухвалу, прийняти нову про накладення арешту на майно із забороною його відчуження (том 9,а.с. 95-101).

Позивач вказує, зокрема, на наявність нових обставин, які йому стали відомі після прийняття оскаржуваної ухвали, а саме: після відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти, позивачу стало відомо, що на рахунках відповідача знаходиться лише 383 660,49грн. Інших коштів на рахунках відповідача немає, тому забезпечення позову шляхом арешту грошових коштів не призведе до ефективного захисту прав позивача. Вказує на ненадання відповідачем звітності за перший квартал 2019 року та стверджує про значне зниження показників за цей період. Зазначає про звільнення відповідачем більше 100 працівників, які в подальшому були прийняті на роботу в ТОВ ТД Сокме , що, на думку позивача, підтверджує створення ТОВ ТД Сокме з метою ухилення відповідача від виконання рішення суду. Також вказує, що арешт нерухомого майна жодним чином не позбавляє особу права володіння та користування нерухомим майном, не перешкоджає здійсненню господарської діяльності, а лише тимчасово обмежує право ним розпоряджатися.

Відповідач (ТОВ Сокме ) не погодився з ухвалою суду першої інстанції від 22.05.2019 в частині забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, просить її скасувати та відмовити в задоволенні заяви ТзОВ Софро про забезпечення позову (том 8,а.с. 87-99).

Відповідач вважає, що позивач не довів наявності підстав для забезпечення позову. Посилаючись на звіт про фінансовий стан ТОВ Сокме за 2018 рік, вказує про стійке фінансове становище підприємства та наявність значного чистого доходу, що на думку відповідача, свідчить про відсутність будь-яких передумов для висновку про те, що майно відповідача може зникнути або погіршитись. Зазначає, що вартість належного на праві приватної власності відповідача майна та інших активів істотно (в декілька разів) перевищує суму заявлених позовних вимог. Вказує, що з 2008 року відповідач здійснює будівництво житлових будинків (котеджів) в мікрорайоні Монастирський в м. Червоноград Львівської області для продажу третім особам з метою отримання товариством прибутку. Так, з ОСОБА_5 був укладений договір купівлі-продажу від 20.12.2018 незавершеного житлового будинку на АДРЕСА_11 Щодо продажу готелю (ІІІ черга), загальною площею 3307,2 кв.м, відповідач зазначає, що йому належить лише частка готелю в розмірі 439/100, яка була відчужена з метою розвитку основного виду діяльності підприємства (виробництво та продаж меблів) та поповнення обігових коштів. Зазначає про неспівмірність та неадекватність обраного судом заходу забезпечення позову, оскільки накладення арешту на кошти товариства в сумі 13,8млн грн фактично паралізувало його роботу, унеможливило сплату податків та виплату працівникам заробітної плати.

Крім того, вказує , що провадження у справі було зупинене ухвалою від 20.11.2018 на час проведення експертизи, що унеможливлювало проведення будь-яких процесуальних дій, тому вважає незаконним поновлення провадження у справі ухвалою від 24.04.2019 та розгляд заяви позивача про забезпечення позову. Зазначає про порушення судом вимог ст.ст. 42,120 ГПК України у зв`язку з неналежним повідомлення ТОВ Сокме та ОСОБА_2 про судове засідання 22.05.2019. Вважає необгрунтованими ухвали суду від 08.05.2019 про відмову в задоволенні заявленого ОСОБА_2 . відводу судді Мазовіті А.Б. та від 22.05.2019 про залишення без розгляду заяви ОСОБА_2 про відвід судді.

Третя особа ( ОСОБА_2.) також оскаржила ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2019, в якій просить дослідити та перевірити на предмет обгрунтованості її заяви про відвід судді Мазовіти А.Б., скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду та вирішення питання про забезпечення позову (том 8,а.с. 201-206).

Третя особа вказує на те, що вона двічі заявляла відвід судді Мазовіті А.Б., проте у відводі було необгрунтовано та незаконно відмовлено, а повторну заяву про відвід незаконно залишено без розгляду. Крім того, зазначає, що її не було повідомлено належним чином про судове засідання 22.05.2019. Зазначає про неспівмірність та неадекватність вжитого судом заходу забезпечення позову, оскільки накладення арешту на кошти товариства в сумі 13.8млн грн фактично паралізувало роботу ТОВ Сокме .

Позивач подав відзиви на апеляційні скарги відповідача та третьої особи, в яких заперечує їх доводи. Позивач посилається, зокрема,на ухвалу Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №917/1390/17 та зазначає, що норми Господарського процесуального кодексу України, які регулюють забезпечення позову, є спеціальними та імперативними по відношенню до інших норм, тому вважає законним поновлення провадження у справі для розгляду заяви про забезпечення позову. Також вказує, що відмова у задоволенні заявленого ОСОБА_2 відводу судді Мазовіті А.Б. була перевірена іншим суддею, а подання повторного відводу з тих самих підстав є зловживанням процесуальними правами, тому відмова суду розглядати повторно подану заяву є законною та обгрунтованою. Щодо доводів третьої особи про неналежне її повідомлення про судове засідання 22.05.2019, позивач вказує, що за приписами ст. 140 ГПК України виклик сторін для розгляду заяви про забезпечення позову не є обов`язковим і така заява може бути розглянута за їх відсутності(том 9, а.с.12-18, 137-144).

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому заперечує доводи позивача з підстав, викладених в його( відповідача) апеляційній скарзі. Вказує, що станом на день подання відзиву сума арештованих коштів відповідача на рахунках у банківських установах перевищує 10млн грн ( довідкою ПАТ Креді Агріколь Банк підтверджено, що на рахунках відповідача знаходяться 7,9млн грн, які арештовані), що спростовує доводи позивача про неможливість забезпечення ефективного захисту його прав обраним заходом забезпечення. Посилаючись на звіти про незалежну оцінку вартості майна, виготовлені станом на 30.04.2019, вказує, що загальна вартість належних відповідачу будівель становить 20 321 000грн, що в півтори рази перевищує суму заявлених позовних вимог, що виключає будь-які сумніви у здатності відповідача виконати можливе судове рішення у даній справі. Зазначає, що позивач не підтвердив жодними доказами свої доводи про скорочення валового доходу відповідача, звільнення працівників, виведення коштів та майна, про які він стверджував ще під час розгляду справи судом першої інстанції, однак доказів на їх підтвердження не надав (том 9,а.с. 160-163).

У відзиві на апеляційну скаргу третьої особи відповідач вважає її доводи обгрунтованими( т.9, а.с.157-159).

Третя особа ( ОСОБА_2.) у відзиві на апеляційну скаргу відповідача підтримує його доводи, просить задоволити апеляційну скаргу відповідача та скасувати ухвалу суду першої інстанції від 22.05.2019 (том 9,а.с.1-5).

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 12.06.2019 (колегія суддів у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Матущака О.І., Мирутенка О.Л.) відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сокме" (відповідача) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2019 у справі №914/1042/18 про забезпечення позову. Ухвалою від 13.06.2019 розгляд справи призначено в судовому засіданні 30.07.2019.

Ухвалою апеляційного суду від 02.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 (третьої особи) та прийнято її до спільного розгляду з апеляційною скаргою відповідача.

Ухвалою апеляційного суду від 04.07.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Софро ( позивача) та прийнято апеляційну скаргу позивача до спільного розгляду з апеляційними скаргами відповідача та третьої особи.

У зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії суддів судді Матущака О.І. автоматизованим розподілом (витяг з протоколу автоматизованого розподілу від 29.07.2019) до складу колегії замість судді Матущака О.І. введено суддю Бойко С.М.

Ухвалою від 30.07.2019 справу №914/1042/18 прийнято до провадження колегією суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хабіб М.І., суддів Бойко С.М., Мирутенка О.Л., розгляд справи відкладено на 20.08.2019.

19.08.2018 представник позивач подав через канцелярію суду заяву про долучення доказів до матеріалів справи.

20.08.2019 від представників відповідача та третьої особи надійшли клопотання з додатками про їх долучення до матеріалів справи. Крім того, представник відповідача у своєму клопотанні просив відкласти розгляд справи.

У судовому засіданні 20.08.2019 представники позивача, відповідача та третьої особи підтримали доводи, викладені в апеляційних скаргах та відзивах. Поряд з тим, пояснили, що подані 19.08.2019 та 20.08.2019 апеляційному суду матеріали стосуються дій, вчинених ними після винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, у зв`язку з чим апеляційний суд не бере їх до уваги та не надає їм оцінки.

Розглянувши апеляційні скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників справи, Західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційні скарги учасників справи не підлягають до задоволення з таких підстав.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Верховний Суд у постанові від 12.06.2019 у справі № 910/773/19 вказав, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення , що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Верховний Суд у постанові від 27.06.2019 у справі № 916/73/19 виклав правову позицію щодо застосування статті 136 ГПК України та зазначив , що вказаною нормою передбачено можливість забезпечення позову не лише у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити виконання рішення суду, а також у разі, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду і ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. За замістом частини 2 статті 136 ГПК України у вирішенні питання щодо забезпечення позову слід також враховувати за захистом якого порушеного чи оспорюваного права або інтересу звертається позивач, не обмежуючись лише неможливістю виконання рішення суду та позовними вимогами.

Предметом даного спору є вимога позивача про стягнення з відповідача 13 866 352,48грн, з яких: 10 766 157, 19 грн заборгованості за поставлену на підставі договору поставки від 02.01.2018 № 1 та не оплачену продукцію, 1 441 334, 10 грн штрафу, 1 428 988, 02 грн пені, 125 214, 38 грн 3% річних, 104 658, 78 грн інфляційних втрат та розірвання договору поставки від 02.01.2018 № 1.

Як вбачається з позовної заяви, відповідач прийняв поставлену йому продукцію без жодних зауважень, проте не оплатив її у встановлений договором строк. В заяві про забезпечення позову позивач вказував про підписання відповідачем 31.03.2018 акту звірки взаємних розрахунків, чим фактично визнав наявність заборгованості, однак в подальшому 15.05.2018 направив позивачу претензію щодо неналежної якості частини поставленої продукції та вчинив дії щодо реалізації об`єктів нерухомості (готелю (ІІІ черга), житлового будинку (незавершене будівництво).

Разом з тим, суд дослідив баланс відповідача за 2018 рік та встановив, що чистий прибуток товариства за 2018рік становив 20 970 000,00грн, що свідчить про фінансову стабільність товариства.

Верховний Суд у постанові від 28.01.2019 у справі № 916/1974/18 вказав, що обранням належного, відповідно до предмета позову, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Виходячи з обставин даної справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про накладення арешту на грошові кошти товариства як адекватного заходу забезпечення даного позову, який створює належні умови для ефективного судового захисту прав та інтересів позивача (заявника) у разі задоволення його позовних вимог, та про відмову у забезпеченні позову шляхом одночасного накладення арешту на нерухоме майно відповідача.

Доводи відповідача про те, що накладення арешту на кошти товариства в сумі 13.8млн грн фактично паралізувало його роботу, унеможливило сплату податків та виплату працівникам заробітної плати, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, оскільки в силу ст.ст. ЗУ Про працю , ст.ст. 48, 59 ЗУ Про виконавче провадження рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов`язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою відповідно до вимог законодавства арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №916/73/19.

Апеляційний суд перевіряє законність ухвали суду першої інстанції з урахуванням тих обставин, які існували на час розгляду справи судом першої інстанції, і на підставі тих доказів, які існували на момент винесення оскаржуваної ухвали та були надані суду. Відтак не бере до уваги посилання позивача на те, що після звернення до державного виконавця з ухвалою про забезпечення позову, відкриття виконавчого провадження та накладення арешту на грошові кошти, йому стало відомо, що на рахунках відповідача знаходиться лише 383 660,49грн та про звільнення працівників відповідача.

Разом з тим, у разі відсутності у відповідача коштів позивач не позбавлений права звернутися до суду на підставі ст. 143 ГПК України про заміну одного заходу забезпеченням позову іншим.

Щодо доводів позивача про створення і реєстрацію одним із засновників відповідача юридичної особи ТОВ "ТД Сокме", яка , на думку позивача, є двійником відповідача, то, як вірно зазначив суд першої інстанції, стаття 6 ГК України закріплює принцип свободи підприємницької діяльності.

Доводи відповідача та третьої особи про незаконний склад суду у зв`язку з відмовою суду у задоволенні заявлених ОСОБА_2 відводів судді Мазовіті А.Б. апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.05.2019 (суддя Козак І.Б.) відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Мазовіти А.Б. з огляду на положення ч. 4 ст. 35 ГПК України, згідно з якою прийняття суддею Мазовітою А.Б. рішення у справі №914/1631/18 не є підставою для його відводу у даній справі. Повторну заяву ОСОБА_2 про відвід судді Мазовіти А.Б. залишено без розгляду на підставі ч. 5 ст. 38 ГПК України у зв`язку з тим, що відвід заявлено повторно з тих же підстав, які були вже розглянуті судом та щодо яких суд дійшов висновку про їх необґрунтованість.

Як вбачається з матеріалів справи, на час звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову (22.04.2019) провадження у справі було зупинене ухвалою від 20.11.2018 у зв`язку з призначенням у справі судової експертизи. Вказана ухвала залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.01.2019 (том 5,а.с. 184-190, том 6,а.с. 85-90).

За приписами ч.2 ст. 136 ГПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи. Поряд з тим, частиною 1 ст. 140 ГПК України в імперативному порядку встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відтак апеляційний суд відхиляє доводи відповідача та третьої особи про незаконне поновлення провадження у справі та незаконний розгляд заяви про забезпечення позову без участі третьої особи, оскільки суд поновив провадження у справі та витребував у Львівського НДІСЕ матеріали справи №914/1042/18 саме для розгляду заяви позивача про забезпечення позову, при цьому норми процесуального закону не передбачають повідомлення учасників справи про розгляд судом такої заяви.

Таким чином, апеляційний суд вважає доводи скаржників необґрунтованими, а забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову правомірним.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції постановив ухвалу від 22.05.2019 у справі №914/1042/18 про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову в сумі 13 866 352, 48 грн та відмову у накладенні арешту на майно відповідача з додержанням норм процесуального права.

Отже, ухвалу належить залишити без змін, апеляційні скарги позивача, відповідача та третьої особи- без задоволення.

Судовий збір, сплачений скаржниками при поданні апеляційних скарг, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржників.

Керуючись ст.ст. 86,129, 180, 236, 252, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 22.05.2019 у справі №914/1042/18 залишити без змін, апеляційні скарги - без задоволення.

2. Судовий збір за перегляд ухвали апеляційним судом покладається на скаржників.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції в порядку і строки, визначені ст. 286-291 ГПК України.

4. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Повний текст постанови складено 21.08.2019.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя С.М. Бойко

Суддя О.Л. Мирутенко