Рішення

від 27.08.2019 по справі 910/7797/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2019Справа № 910/7797/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Атма

до Товариства з обмеженою відповідальністю Пейпа Трейд ЛТД

про стягнення 203.088,73 грн

Представники сторін: не викликались

Суть спору :

14.06.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Атма до Товариства з обмеженою відповідальністю Пейпа Трейд ЛТД про стягнення 203.088,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що між сторонами укладено договір поставки товару № 74/2ПО від 11.05.2018, на виконання умов якого відповідачем було надано позивачу замовлення, а позивачем було виставлено останньому рахунки та поставлено товар на загальну суму 171.495,60 грн. Умовами п. 4.3 договору встановлено, що оплата отриманого товару проводиться протягом 14 календарних днів з моменту отримання товару. Відповідачем було надано гарантій лист, відповідно до якого останній гарантував сплату боргу до 31.05.2019. Оскільки відповідачем розрахунок за поставлену продукцію здійснено не було, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 171.495,60 грн основного боргу, 10.962,98 грн пені, 17.150,56 грн штрафу, 12.644,23 грн інфляційних втрат та 835,00 грн - 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 відкрито провадження у справі № 910/7797/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

26.06.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю Атма подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, які належать Товариству з обмеженою відповідальністю Пейпа Трейд ЛТД в межах суми позову 203.088,73 грн, що обліковуються в банківських або інших фінансово кредитних установах, за виключення коштів, що знаходяться на рахунках призначених для виплати заробітної плати та для обліку коштів соціального страхування в національній валюті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/7797/19 від 03.07.2019 в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю Атма про забезпечення позову відмовлено повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2019 зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 21.06.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103050841581 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 02090, м. Київ, вул. Сосюри, 7, офіс 304 , яка згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 20.06.2019 є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 21.06.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 01.07.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103050841581, а отже мав подати відзив на позовну заяву 16.07.2019 включно.

22.07.2019 позивачем до суду подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача 68.708,08 грн основного боргу, 10.962,98 грн пені, 17.150,56 грн штрафу, 12.644,23 грн інфляційних втрат та 835,00 грн - 3% річних.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 21.06.2019 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Рішення судом винесено пізніше ніж визначений вказаною нормою строк, у зв`язку з перебуванням судді з 25.07.2019 по 26.08.2019 у відпустці.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

11.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю Атма (далі - постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Пейпа Трейд ЛТД (далі - покупець, відповідач) укладено договір поставки товару № 74/2ПО (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити на умовах цього договору, а покупець прийняти і оплатити санітарно-гігієнічне та професійне притиральне обладнання (далі - товар) в кількості, асортименті та в строки обумовлені сторонами в даному договорі та в специфікаціях, рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору не сплатив вартість поставленого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим виникла заборгованість та позивачем нараховані пеня, штраф, інфляційні втрати та 3% річних.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 7.1 договору цей договір набирає чинності з дня його підписання і діє до 31.12.2018, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

У тому випадку, якщо сторони, у термін не менше ніж за 30 календарних днів до закінчення терміну дії даного договору, не повідомлять один одного про бажання внести зміни або розірвати договір, то останній вважається продовженим терміном на один рік та на тих же умовах. Сторони погодили, що така кількість пролонгацій не обмежена.

Доказів виявлення однієї із сторін небажання продовжувати договірні правовідносини сторонами не подано.

Згідно з п. 3.6 договору претензії покупця щодо кількості та/або комплектності відвантаженого товару приймаються постачальником під час передачі товару покупцю до моменту підписання видаткової (товарної) накладної на товар. Після підсипання видаткової (товарної) накладної на товар претензії покупця щодо кількості та/або комплектності відвантаженого товару постачальником не приймаються.

Відповідно до п. 4.6 договору право власності на товар постачальника переходить до покупця з моменту передачі товару покупцю та оформлення видаткової накладної.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 171.495,60 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними

№ 3898 від 22.03.2019 на суму 97.996,80 грн,

№ 4246 від 28.03.2019 на суму 4.531,86 грн,

№ 4309 від 29.03.2019 на суму 9.314,40 грн,

№ 4316 від 29.03.2019 на суму 600,78 грн,

№ 4528 від 02.04.2019 на суму 1.622,40 грн,

№ 5081 від 12.04.2019 на суму 21.419,28 грн,

№ 5157 від 15.04.2019 на суму 11.568,00 грн,

№ 5206 від 16.04.2019 на суму 6.059,52 грн,

№ 5158 від 15.04.2019 на суму 374,28 грн,

№ 5360 від 18.04.2019 на суму 11.321,76 грн,

№ 5445 від 18.04.2019 на суму 2.089,44 грн,

№ 5654 від 23.04.2019 на суму 4.597,08 грн.

Пунктом 4.3 договору визначено, що оплата отриманого товару проводиться протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту отримання товару покупцем на поточний рахунок постачальника.

Відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, а лише частково сплатив за поставлений товар, що підтверджується копіями банківських виписок, а саме: 12.06.2019 на суму 1.000,00 грн, 13.06.2019 на суму 1.000,00 грн, 14.06.2019 на суму 1.000,00 грн, 18.06.2019 на суму 1.000,00 грн, 19.06.2019 на суму 1.000,00 грн, 20.06.2019 на суму 2.000,00 грн, 21.06.2019 на суму 70.000,00 грн, 04.07.2019 на суму 5.000,00 грн, 08.07.2019 на суму 9.797,92 грн, 16.07.2019 на суму 10.989,60 грн, загалом на суму 102.787,52 грн.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Проте, матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та складає 68.708,08,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 68.708,08 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за отриманий товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема порукою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.

Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 5.3 договору передбачено, що у разі порушення покупцем умов, визначених п. 4.3 договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 5.4 договору в разі якщо покупець прострочить виконання зобов`язання з оплати товару на строк понад 10 (десять) робочих днів, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику на його вимогу понад пеню, передбачену п. 5.3 договору, штраф за завдані таким простроченням збитки, розмір якого складає 10 (десять) % від простроченої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за отриманий товар.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання по сплаті поставленого товару відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої, за розрахунками суду (знаходиться в матеріалах справи) становить 9.954,81 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 9.954,81 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та відповідно в іншій частині в пені слід відмовити, оскільки нарахована не вірно.

Оскільки прострочення з оплати платежів мало місце понад 10 робочих днів, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 17.150,56 грн штрафу (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, пені та штрафу не суперечить статті 61 Конституції України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті поставленого товару, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути 12.644,23 грн інфляційних втрат та 835,00 грн - 3% річних.

Суд вважає необхідним відзначити, що з доданого до позовної заяви розрахунку суми позовних вимог вбачається, що загальний розмір інфляційних втрат становить 2.644,23 грн. Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач після суми 12.644,23 грн в дужках зазначає цю суму прописом як дві тисячі шістсот сорок чотири грн. Також при підрахунку всіх заявлених позивачем сум саме з врахуванням суми інфляційних втрат в розмірі 2.644,23 грн складається ціна позову в заявленому розмірі.

Отже, суд приходить до висновку, що позивачем допущено помилку в розмірі зазначених інфляційних втрат та фактично вони складають 2.644,23 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи) розмір 3% річних становить 848,17 грн. Однак, у зв`язку з тим, що у суду відсутні повноваження виходити за межі пред`явлених позовних вимог (ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України) суд погоджується із заявленим позивачем розміром 3% річних - 835,00 грн.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 835,00 грн - 3% річних.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р; цього листа вміщено в газеті Бизнес від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах Законодавство і Ліга .

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції проводиться шляхом помноження суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення виплати заборгованості.

За розрахунками суду (розрахунок знаходиться в матеріалах справи та здійснений з урахуванням приписів ст. 253 Цивільного кодексу України щодо визначення початку перебігу строку та граничного строку нарахування, визначеного позивачем) інфляційні втрати становлять 2.332,80 грн і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.332,80 грн інфляційних втрат.

В іншій частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки розрахунок здійснений з порушенням чинного законодавства України.

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Атма є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було пред`явлено позовні вимоги в загальному розмірі 203.088,73 грн, проте в подальшому зменшені до 100.300,85 грн, а отже судовий збір за розгляд позову становить 1.921,00 грн.

Позивачем при зверненні з позовом до суду було подано платіжне доручення № 3992 від 12.06.2019, з якого вбачається, що судовий збір сплачено в розмірі 3.046,33 грн.

Пункт 1 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір встановлює, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на те, що позовні вимоги позивачем були зменшені, судовий збір в розмірі 1.125,33 грн підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, ст. 7 ЗУ Про судовий збір , суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пейпа Трейд ЛТД (02090, м. Київ, вул. Сосюри, 7, офіс 304, код ЄДРПОУ 41844761) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Атма (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, код ЄДРПОУ 31287090) 68.708 (шістдесят вісім тисяч сімсот вісім) грн 08 коп. основного боргу, 9.954 (дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 81 коп. пені, 17.150 (сімнадцять тисяч сто п`ятдесят) грн. 56 коп. штрафу, 2.332 (дві тисячі триста тридцять дві) грн 80 коп. інфляційних втрат, 835 (вісімсот тридцять п`ять) грн 00 коп. - 3% річних, 1.895 (одна тисяча вісімсот дев`яносто п`ять) грн 73 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Атма (02068, м. Київ, вул. Вербицького, 1, код ЄДРПОУ 31287090) з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 1.125 (одна тисяча сто двадцять п`ять) грн 33 коп., що перерахований платіжним дорученням № 3992 від 12.06.2019. Платіжне доручення № 3992 від 12.06.2019 залишити в матеріалах справи Господарського суду міста Києва № 910/13970/17.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова