Рішення

від 22.08.2019 по справі 917/989/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.08.2019р. Справа № 917/989/19

за позовною заявою Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 53, код ЄДРПОУ 08804689)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сазан" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Чернишевського, буд. 6, кв. 23, код ЄДРПОУ 34274854)

про стягнення 6 764, 20грн.

Суддя Ореховська О.О.

Секретар судового засідання Кобець Н.С.

Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників. Явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Аварійно - рятувальний загін спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (позивач) звернувся до господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сазан" (відповідач) про стягнення заборгованості за Договором надання додаткових платних послуг аварійно-рятувальною службою № 1202/1206юр від 08.10.2018р. в розмірі 6 764,20грн., з яких заборгованість за зобов"язаннями - 6 084,48грн., пеня за несвоєчасне виконання збов"язань - 3,05 грн., 3% річних - 103,02грн. та інфляційні втрати - 340,72 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасного проведення розрахунків за надані послуги, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем, яка до цього часу ним не погашена.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 24.06.2019р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/989/19. Справу постановлено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 16.07.2019р.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 16.07.2019р. розгляд справи відкладено на 22.08.2019р.

Позивач належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення - ухвали суду від 16.07.2019р. (а.с. 71).

Ухвала господарського суду Полтавської області від 16.07.2019р., рівно як і попередня ухвала суду у даній справі, які направлялись відповідачу за адресою, зазначеною у позовній заяві - АДРЕСА_1 , повернуті підприємством зв"язку до господарського суду за закінченням терміну зберігання.

За даними Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 56-61) відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Сазан" зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що співпадає з його місцезнаходженням, зазначеним у позовній заяві.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України, суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Згідно ст. 232 Господарського процесуального кодексу України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.

Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвала суду від 16.08.2019р. вважається врученою відповідачу.

Також, ухвала господарського суду Полтавської області від 16.08.2019 р. по даній справі розміщена в Єдиному Державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua). Відповідно до Закону України "Про доступ до судових рішень" судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Загальний доступ до судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України забезпечується з дотриманням вимог статті 7 цього Закону. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Крім цього, інформація про дату, час та місце проведення судового у справі 917/989/19, розміщена на сторінці господарського суду Полтавської області офіційного веб-порталу Судова влада в Україні в мережі Інтернет.

Відповідач відзив на позов у в строк, встановлений судом, не надав.

Відповідно до п. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

В зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи, достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

08.10.2018р. між Державною аварійно - рятувальною службою - Аварійно - рятувальним загоном спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (позивач, за умовами договору - виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сазан" (відповідач, за умовам договору - замовник) укладено Договір № 1202/1206юр надання додаткових платних послуг аварійно - рятувальною службою (надалі - Договір) (а.с. 12).

Умовами зазначеного Договору сторони узгодили, зокрема, наступне:

- замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов`язання по наданню додаткової платної послуги (ДК 016:2010 (49.20.19)) а саме: "перевезення надгабаритних та великовагових вантажів спеціальним автомобільним транспортом", (далі - Послуга). Виконавець здійснює виконання послуги через структурний підрозділ АРЗ СП ГУ ДСНС України у Полтавській обл., який знаходить за адресою: м. Полтава, вул. М.Бірюзова, 53. тел.61-13-10 (п. 2.1. Договору);

- вартість наданих виконавцем послуг за цим Договором визначається на підставі Калькуляції, яка є невід`ємною частиною Договору, виконана згідно до Методики формування вартості платних послуг, які надаються підрозділами, затверджена спільним наказом МНС України, Мінфіном України, Мінекономрозвитку України №1/2/1 від 03.01.2012 р. Вартість послуги переглядається виконавцем, якщо в ході виконання послуги виникли додаткові витрати, не передбачені Калькуляцією та змінюється додатковою угодою (п. 3.1. Договору);

- вартість послуги, яку повинен сплатити замовник, визначає виконавець у рахунку на підставі Калькуляції (п. 3.2. Договору);

- протягом 3-х банківських днів після отримання рахунку замовник сплачує виконавцю вартість послуги. Розрахунок проводиться на умовах - безготівковий розрахунок на розрахунковий рахунок виконавця (п. 3.3. Договору);

- акт здавання-приймання послуги надається виконавцем замовнику не пізніше 3- денного терміну з моменту виконання послуги і є документом для проведення остаточних розрахунків (п. 3.4. Договору);

- у разі відмови від замовленої послуги замовник зобов`язаний здійснити розрахунок виконавцем за послуги, що фактично надані виконавцем. У такому випадку замовник зобов`язаний підписати Акт здавання-приймання послуги по фактично наданих послугах (п. 3.5. Договору);

- за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсоток вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості (п. 5.2. Договору);

- договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань по цьому Договору (п. 6.1. Договору).

Позивач стверджує, що на виконання взятих на себе зобов"язань за Договором надав відповідачу послуги на загальну суму 6 084,48грн., на підтвердження чого надав товарно -транспортні накладні № 635559 від 12.10.2018р., № 635560 від 08.10.2018р., № 635561 від 08.10.2018р. з калькуляцією щодо кожної з накладеної (а.с. 13-15).

Відповідач, в порушення договірних зобов`язань, надані позивачем послуги не оплатив.

Вважаючи свої права порушеними, позивач просить суд стягнути з відповідача 6 764,20грн., з яких 6 084,48грн. - основний борг, 3,05 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань, 103,02грн. - 3% річних та 340,72 грн. - інфляційні втрати.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов`язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст. 903 ЦК України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред"ялення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред"явлення вимоги, якщо обов"язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (стаття 610 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за Договором № 1202/1206юр надання додаткових платних послуг аварійно-рятувальною службою від 08.10.2018р. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором та ст. 903 ЦК України оплату наданих позивачем послуг не здійснив, у зв"язку з чим його заборгованість перед позивачем складає 6 084,48грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

За ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Враховуючи наведене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 6 084,48грн. за надані послуги згідно Договору № 1202/1206юр надання додаткових платних послуг аварійно-рятувальною службою від 08.10.2018р. підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

За неналежне виконання відповідачем умов Договору позивач заявив до стягнення з відповідача 3 ,05грн. пені, обрахування якої позивачем здійснено за період з 23.10.2018р. по 23.04.2019р. (розрахунок - а.с. 16).

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 4 ст. 231 ГК України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

В п. 5.2. Договору сторони узгодили, що за порушення терміну оплати замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі 0,1 відсоток вартості наданих послуг, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків від вартості.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши умови укладеного між сторонами у справі Договору суд встановив відсутність у ньому застережень щодо нарахування пені у інший спосіб ніж той, що передбачений нормами ЦК України та ГК України.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок пені та встановив, що заявлений розмір пені відповідає вимогам ЦК України, ГК України та умовам Договору, тому позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 3,05грн. є правомірними та підлягають задоволенню (розрахунок суми пені здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга Закон").

Позивачем за час прострочення виконання грошового зобов`язання нараховано та заявлено до стягнення з відповідача:

- 103,02грн. 3% річних за період з 23.10.2018р. по 16.05.2019р.;

- 340,72грн. інфляційних втрат за період листопад 2018р. - квітень 2019р.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов"язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зауважує, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних нарахувань та 3% річних, суд прийшов до висновку, що заявлені розміри нарахувань не перевищують розрахункових, відповідають вимогам чинного законодавства і є правомірними (перевірка правильності розрахунку здійснена за допомогою калькулятора підрахунку штрафних санкцій інформаційної системи "Ліга. Закон").

Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов`язання у строк, встановлений договором, заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 103,02грн. та інфляційних втрат у розмірі 340,72грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, за розрахунком позивача, який за перерахунком суду є арифметично вірним.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в сумі 6 764,20грн., з яких 6 084,48грн. - основний борг, 3,05 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань, 103,02грн. - 3% річних та 340,72 грн. - інфляційні втрати є підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сазан" (38500, Полтавська область, Диканський район, смт. Диканька, вул. Чернишевського, буд. 6, кв. 23, код ЄДРПОУ 34274854) на користь Аварійно - рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (36007, м. Полтава, вул. М. Бірюзова, 53, код ЄДРПОУ 08804689) заборгованість в сумі 6 764,20грн., з яких 6 084,48грн. - основний борг, 3,05 грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов"язань, 103,02грн. - 3% річних, 340,72 грн. - інфляційні нарахування, а також 1 921,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено 29.08.2019р.

Суддя О.О. Ореховська