Рішення

від 29.08.2019 по справі 240/3494/19

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2019 року м. Житомир справа №240/3494/19

категорія 108060100

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попової О. Г., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" про стягнення коштів,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулась Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг із позовом, в якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 250 000,00 грн в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації21081100 "Адміністративні штрафи та санкції").

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 06 листопада 2018 року №1373 на ПрАТ "Коростишівгаз" за порушення пункту Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природно газу, було накладено штраф у розмірі 250,000 грн.

Вказує, що у зв`язку із несвоєчасною сплатою штрафу відповідачем, у відповідності Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" нараховано пеню у сумі 250 000,00 грн, яка на момент судового розгляду сплачена не була, а тому, на думку позивача, заборгованість у сумі 250 000,00 грн є такою, що підлягає примусовому стягненню на підставі рішення суду.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 26 березня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику (повідомлення) учасників справи.

08 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку частини першої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) від НКРЕКП надійшла заява про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої у зв`язку з тим, що ПрАТ "Коростишівгаз" виплатило заборгованість зі штрафу у розмірі 250,000 грн, однак, поза межами встановленого строку, примусовому стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає лише заборгованість з пені у розмірі у сумі 250 000,00 грн (а.с. 26-27).

17 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду у строк та в порядку, визначеному статтею 162, частиною першою статті 261 КАС України, від Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" надійшов відзив на позовну заяву вих. №53 від 12 квітня 2019 року, відповідно до змісту якого заборгованість визнається відповідачем, однак ПрАТ "Коростишівгаз" не погоджується із здійсненим контролюючим органом розрахунком пені у розмірі 250 000,00 грн.

Вказує, що за встановленого факту сплати штрафу, можливий розмір пені за несвоєчасне погашення заборгованості має складати 223 201,50 грн. Також при вирішенні спору по суті просить врахувати важкий фінансовий стан підприємства (а.с. 31-33).

У відповідності до положень частини п`ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Частиною п`ятою статті 250 КАС України встановлено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 06 листопада 2018 року №1373 накладено штраф на ПрАТ "Коростишівгаз" за порушення пункту 2.1, підпункту 2 пункту 2.5 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природно газу, затверджених постановою НКРЕП від 16 лютого 2017 року №201 (далі - Ліцензійні умови з розподілу) у розмірі 250 000,00 грн. Зокрема, в постанові відповідачу роз`яснено про необхідність сплати суми штрафу у 30-ти денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу (а.с.13-15).

У відповідності до копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, уповноваженою особою ПрАТ "Коростишівгаз" постанову від 06 листопада 2018 року №1373 було отримано 19 грудня 2018 року (а.с.16).

Листом вих. №39 від 18 березня 2019 року ПрАТ "Коростишівгаз" проінформувало НКРЕКП про сплату накладеного штрафу у повному обсязі (а.с. 29). Вказані обставини також підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями квитанцій (а.с. 34-40).

У зв`язку із сплатою ПрАТ "Коростишівгаз" основної заборгованості у вигляді штрафу в розмірі 250 000,00 грн, НКРЕКП 08 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку частини першої статті 47 КАС України було подано заяву про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої, у зв`язку із тим, що ПрАТ "Коростишівгаз" виплатило заборгованість зі штрафу поза межами встановленого строку, примусовому стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає виключно заборгованість з пені у розмірі у сумі 250 000,00 грн (а.с. 26-27).

Враховуючи наявність заборгованості зі сплати пені у розмірі у сумі 250 000,00 грн, яка ПрАТ "Коростишівгаз" у добровільному порядку погашена не була, НКРЕКП звернулось із вказаним позовом до суду для її стягнення у судовому порядку.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення визначено Законом України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" від 22 вересня 2016 року №1540-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1540-VIII).

Приписами частини першої статті 1 Закону №1540-VIII, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до частини другої статті Закону №1540-VIII регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії; діяльності з транспортування, розподілу, зберігання (закачування, відбору), надання послуг установки LNG, постачання природного газу; діяльності з транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопровідним транспортом.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону №1540-VIII регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу, визначено Законом України "Про ринок природного газу" від 09 квітня 2015 року №329-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №329-VIII).

Частиною третьою статті 59 Закону №329-VIII закріплено, що у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу до відповідних суб`єктів ринку природного газу можуть застосовуватися санкції у виді: попередження про необхідність усунення порушень; штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Приписами частини четвертої статті 59 Закону №329-VIII встановлено, що регулятор у разі скоєння правопорушення на ринку природного газу приймає у межах своїх повноважень рішення про накладення штрафів на суб`єктів ринку природного газу (крім споживачів).

Згідно з частиною другою статті 22 Закону №1540-VIII за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, регулятор може застосовувати санкції у вигляді: застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; накладення штрафу; зупинення дії ліцензії; анулювання ліцензії.

Відповідно до частини дев`ятої статті 14 Закону №1540-VIII рішення регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Суд звертає увагу, що факт допущення порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг та правомірності накладення регулятором на ПрАТ "Коростишівгаз" штрафу у розмірі 250 000,00 грн визнано та не заперечується відповідачем.

При цьому, ПрАТ "Коростишівгаз" також визнано правомірність застосування регулятором пені за несвоєчасну сплату заборгованості, однак заперечується розмір застосованої НКРЕКП пені.

Відповідно до частини п`ятої статті 22 Закону №1540-VIII суб`єкти господарювання, на яких накладено штраф, зобов`язані сплатити його у 30-денний строк з дня одержання копії рішення про накладення штрафу, крім випадків, встановлених частиною п`ятою статті 13 цього Закону.

За кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі 1,5 відсотка суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням Регулятора.

Станом на 28 серпня 2019 року доказів сплати пені ПрАТ "Коростишівгаз" суду не надано не було.

Щодо доводів відповідача про неврахування регулятором факту сплати заборгованості зі штрафу та неналежного розрахунку розміру пені, суд зазначає, наступне.

Так, ПрАТ "Коростишівгаз" при поданні відзиву на позовну заяву не було враховано змісту заяви НКРЕКП 08 квітня 2019 року про зменшення позовних вимог, відповідно до змісту якої регулятором було враховано факт сплати ПрАТ "Коростишівгаз" штрафу та, відповідно, зменшено розмір заявлених позовних вимог у вказаній частині. При цьому, НКРЕКП було розраховано пеню за несвоєчасну сплату відповідачем заборгованості у розмірі 250 000,00 грн.

У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16 червня 2015 року у справі №К/800/6863/15, від 29 листопада 2016 року у справі №К/800/17306/16, від 29 вересня 2016 року у справі №К/800/17393/16, від 17 грудня 2015 року у справі №К/800/32134/15).

Також поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Суд звертає увагу позивача, що питання як нарахування, так і визначення розміру пені, застосованої в порядку Закону №1540-VIII, належать до виключних (дискреційних) повноважень встановленого законом Регулятора - Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Статтею 6 Конституції України визначено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Зобов`язання судом вчинити певні дії за відсутності відповідного волевиявлення органу є порушенням його виключної, компетенції.

Суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема, щодо питань призначення та виплати пенсії.

Позиція суду узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 вересня 2018 року у справі №712/10864/16-а (провадження №11-518апп18), які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, статті 13 Закону №1402-VIII є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права та враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Враховуючи вищевикладене, суд позбавлений можливості на власний розсуд змінювати розмір обґрунтовано встановленої та обрахованої безпосередньо Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем в порушення статті 77 КАС України не спростовано, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів підтверджено правомірність заявлених вимог щодо примусового стягнення пені у розмірі 250 000,00 грн, а тому позовні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд підкреслює, що частиною другою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи вищевикладене, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору відшкодуванню або примусовому стягненню з відповідача не підлягають.

Водночас, зважаючи на факт зменшення попередньо заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

При зверненні яз вказаним позовом до суду, позивачем було визначено ціну позову у розмірі 500 000 грн, у зв`язку із чим сплачено судовий збір у розмірі 7 500,00 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією платіжного доручення №183 від 13 березня 2019 року на суму 7 500,00 грн (а.с. 4).

08 квітня 2019 року до відділу документального забезпечення суду в порядку частини першої статті 47 КАС України від НКРЕКП надійшла заява про зменшення позовних вимог, у відповідності до якої примусовому стягненню з відповідача в судовому порядку підлягає лише заборгованість з пені у розмірі у сумі 250 000,00 грн (а.с. 26-27).

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір" від 08 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI).

Пунктом третім частини другої статті 4 Закону №3674-VI встановлено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою, сплачується судовий збір - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з абзацом 4 статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23 листопада 2018 року №2629-VIII, з 01 січня 2019 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 1 921 гривні (на момент звернення із позовом до суду).

Враховуючи, що після зменшення позовних вимог ціна позову складає 250 000,00 грн, сума судового збору, яка підлягає сплаті позивачем за подання вказаної позовної заяви становить 3 750,00 грн.

Пунктом першим частини першої статті 7 Закону №3674-VI встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно з частиною другою статті 7 Закону №3674-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

Частиною першою статті 143 КАС України визначено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи факт зменшення розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність повернення позивачу 3 750,00 грн надмірно сплаченого судового збору.

Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (вул. Смоленська, 19, м. Київ, 03057. РНОКПП/ЄДРПОУ: 39369133) до Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" (вул. Київська, 55, м. Коростишів, Житомирська область, 12501. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20413052) про стягнення коштів - задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Коростишівгаз" 250 000,00 грн (двісті п`ятдесят тисяч гривень) накладеної пені в дохід Державного бюджету України (код бюджетної класифікації21081100 "Адміністративні штрафи та санкції").

Повернути Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 3 750,00 грн (три тисячі сімсот п`ятдесят гривень), сплачений згідно платіжного доручення №183 від 13 березня 2019 року на суму 7 500,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду складено у повному обсязі: 29 серпня 2019 року.

Суддя О.Г. Попова