Рішення

від 21.08.2019 по справі 826/12035/18

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 серпня 2019 року № 826/12035/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши адміністративну справу в письмовому провадженні

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс ЛКМ (03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 118, код ЄДРПОУ 39006345)

до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 №0004861401, №0004871401,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Альянс ЛКМ (далі - позивач, ТОВ Альянс ЛКМ ) з позовом до Головного управління ДФС у місті Києві (далі - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.04.2018 №0004861401, №0004871401.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки відповідача про порушення ТОВ Альянс ЛКМ податкового законодавства в ході здійснення господарських операцій із ТОВ Старр Пром не відповідають фактичним обставинам справи. Посилався на реальність господарських операцій з даним контрагентом у періоді, що перевірявся. Позивач вважає оскаржувані податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.09.2018 відкрито провадження у справі та розгляд справи ухвалено здійснити за правилами загального позовного провадження.

Справу призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 30 жовтня 2018 року об 13 год 30 хв.

12 жовтня 2018 року, через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва, від представника Позивача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

30 жовтня 2018 року, у зв`язку із перебуванням судді Клеменчук Н.М. на навчанні, фіксування судового засідання у справі за допомогою звукозаписуючого технічного засобу не здійснювалося, розгляд справи відкладено.

У судове засідання, призначене на 15 листопада 2018 року, прибув представник відповідача, представник позивача у судове засідання не з`явився, про час та дату засідання повідомлений належним чином.

Представник ГУ ДФС у м. Києві в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав викладених у письмовому відзиві (вх.№107581/18 від 25 жовтня 2018 року), згідно якого оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на відсутність у контрагента Позивача можливості виконати зобов`язання за укладеними договорами (відсутність необхідних трудових ресурсів та основних засобів), відсутність джерела походження реалізованого на адресу Позивача товару та пояснення директора ТОВ Старр Пром про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариства. Представник ГУ ДФС у м. Києві просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Враховуючи неявку у судове засідання представника позивача та клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також відсутність заперечень учасників справи щодо розгляду справи у письмовому провадженні, судом прийнято рішення про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, зі змінами і доповненнями (далі - ПКУ), на підставі наказу від 28.02.2018 № 3077, ГУ ДФС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ АЛЬЯНС ЛКМ з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю Старр Пром (код ЄДРПОУ 40448600) (попередня назва - ТОВ Милтон ) (далі - ТОВ Старр Пром ) за період серпень, вересень 2016 року.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ АЛЬЯНС ЛКМ :

1) п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПКУ, у результаті чого занижено суму податку на прибуток в періоді, що перевірявся на загальну суму 558 856 грн, у тому числі по періодам: за 2016 рік на суму 558 856 грн;

2) п. 44.1 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПКУ, у результаті чого занижено суму податку на додану вартість в періоді, що перевірявся на загальну суму 105 485 грн, у тому числі по періодам: за серпень 2016 року у сумі 58 489 грн, за вересень 2016 року у сумі 46 996 грн.

За результатами перевірки складено акт від 26.03.2018 № 164/26-15-14-01-01/39006345 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 18.04.2018№ 0004871401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на загальну суму 698 570 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 558 856 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 139 714 грн.

- від 18.04.2018 № 0004861401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 131 856 грн, в тому числі за основним платежем в розмірі 105 485 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 26 371 грн.

За результатами адміністративного оскарження, ДФС України прийнято рішення від 20.06.2018 № 21009/6/99-99-11-01-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу-без задоволення.

Не погоджуючись із винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, Позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПКУ, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для платників податку, у яких річний дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, об`єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу. Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період не перевищує двадцяти мільйонів гривень, має право прийняти рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років в кожному з яких виконується цей критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік в такій безперервній сукупності років. В подальші роки такої сукупності коригування фінансового результату також не застосовуються (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років).

Якщо у платника, який прийняв рішення про незастосування коригувань фінансового результату до оподаткування на усі різниці (крім від`ємного значення об`єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень цього розділу, в будь-якому наступному році річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний (податковий) період перевищує двадцять мільйонів гривень, такий платник визначає об`єкт оподаткування починаючи з такого року шляхом коригування фінансового результату до оподаткування на усі різниці, визначені відповідно до положень цього розділу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно із п. 44.1 ст. 44 ПКУ, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Відповідно п.п. 200.1 і 200.2 ст. 200 ПКУ, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, пп. а п. 198.1, п. 198.2 ст. 198 ПКУ, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПКУ, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16.07.1999 № 996-ХIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (зі змінами та доповненнями) (далі - Закон № 996-ХIV).

Відповідно до ст. 1 Закону № 996-ХIV, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі ст. 1 Закону № 996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом ч.ч. 1 та 2 ст. 9 Закону № 996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 20.01.2016 у справі за позовом ПАТ МТС Україна до Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів і зборів України - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень. Згідно з цією правовою позицією надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 № 1112/11/13-10 Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку;

- відсутність первинних документів обліку.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ АЛЬЯНС ЛКМ (Покупець) та ТОВ Милтон (в подальшому перейменоване в ТОВ СТАРР ПРОМ ) (Продавець) укладено договір купівлі-продажу від 01.08.2016 № 18, відповідно до умов якого Продавець зобов`язується передати на умовах даного договору у власність Покупця Товар (емаль, лак), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити його повну вартість.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано копії договору купівлі-продажу від 01.08.2016 № 18, видаткових накладних від 10.08.2016 № 70, від 11.08.2016 № 72, від 22.08.2016 № 146, від 22.08.2016 № 145, від 02.09.2016 № 22, від 02.09.2016 № 24, податкових накладних від 10.08.2016 № 70, від 11.08.2016 № 72, від 22.08.2016 № 146, від 22.08.2016 № 145, від 02.09.2016 № 22, від 02.09.2016 № 24

Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі, відповідно на підтвердження дійсного розрахунку Позивачем надано копії виписок по рахунку з банку від 12.09.2016 №1336, від 15.09.2016 №1346, від 17.10.2016 №1388.

Між ТОВ АЛЬЯНС ЛКМ (Замовник) та ТОВ Милтон (Виконавець) укладено договір від 01.08.2016 № 15 відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов`язується надавати Замовнику рекламні послуги. Домовленості сторін про виготовлення та розміщення реклами, вартість робіт, термін виконання, порядок розрахунків, а також інші умови визначаються на підставі Додатків цього Договору. Додаткових Договорів, рахунків-фактур, актів виконаних робіт чи інших документів. Відповідно до цього Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання котрі стосуються виробництва та розміщення зовнішньої реклами, друку поліграфічних виробів, розміщення реклами у засобах масової інформації, розробки фірмового стилю, участі у презентаціях, акціях, та інших маркетингових заходах.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано копії договору купівлі-продажу від 01.08.2016 № 15, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 01.09.2016 № 10, від 30.09.2016 № 219 та податкових накладних від 01.09.2016 № 10, від 30.09.2016 № 219.

Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі, на підтвердження чого надано копію виписки по рахунку з банку від 15.09.2016 №1346.

Також між ТОВ АЛЬЯНС ЛКМ (Замовник) та ТОВ Милтон (Виконавець) укладено договір від 01.08.2016 № 32 відповідно до умов якого Виконавець бере на себе зобов`язання надати Замовнику послуги, передбачені Договором, а саме: послуги з організації транспортних перевезень та проведення навантажувальних та розвантажувальних робіт для потреб Замовника. Виконавець зобов`язується надати послуги в обсягах та порядку, передбачених Договором на складах Замовника, які знаходяться за адресою: 03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 118.

На підтвердження виконання умов вказаного договору Позивачем надано копії договору купівлі-продажу від 01.08.2016 № 32, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від 02.09.2016 № 27, від 30.09.2016 № 220, податкових накладних від 02.09.2016 № 27, від 30.09.2016 № 220.

Розрахунок між сторонами відбувався у безготівковій формі, на підтвердження чого Позивачем надано копії виписок по рахунку з банку від 15.09.2016 №1346, від 17.10.2016 №1388.

Досліджуючи питання пов`язаності отриманих Позивачем товарів та послуг із його господарською діяльністю, суд зазначає наступне.

Відповідно до визначення ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов`язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Судом встановлено, що основний вид діяльності позивача за КВЕД - 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

Як на підставу укладення вищевказаних договорів із ТОВ Старр Пром , Позивач посилається на зобов`язання перед третіми особами, на підтвердження чого надано копії видаткових накладних.

Натомість, як вбачається з акта перевірки від 26.03.2018 № 164/26-15-14-01-01/39006345, підставою для нарахування зобов`язань стала інформація про відсутність у ТОВ СТАРР ПРОМ можливості виконати зобов`язання за укладеними договорами (відсутність необхідних трудових ресурсів та основних засобів), відсутність джерела походження реалізованого на адресу Позивача товару та пояснення директора ТОВ Старр Пром ОСОБА_1 про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності товариства.

Так, податковим органом встановлено, що Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва , декларації з екологічного податку, земельного податку, транспортного податку за 2016 рік, які могли б свідчити про наявність відповідних ресурсів (складські, офісні приміщення, транспортні засоби, земельні ділянки) з моменту реєстрації ТОВ Старр Пром до контролюючого органу не подано.

Згідно Звіту про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ( формою 1ДФ) за 2 квартал 2016 року на підприємстві працевлаштована одна особа.

Аналізом даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлена невідповідність придбаних та реалізованих ТОВ Старр Пром товарів та послуг, що, в свою чергу, свідчить про відсутність фактів реального здійснення господарських операцій з контрагентами - постачальниками та контрагентами - покупцями.

Окрім того, судом встановлено, що на час вказаних операцій на посаді директора ТОВ Старр Пром перебувала ОСОБА_1 . Однак, у АІС Суб`єкт фіктивного підприємництва зареєстрована картка суб`єкта фіктивного підприємництва від 03.04.2017 № 1154/9 щодо ТОВ Старр Пром , згідно якої ОСОБА_1 зареєструвала вказане товариство за грошову винагороду з подальшою передачею у володіння чи управління підставним особам та не мала наміру провадити фінансово-господарську діяльність.

Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Отже, наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товару та надання послуг фактично не мали реального характеру, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

У постанові Верховного Суду України від 27.06.2017 у справі №21-3418а16 зазначено, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентами, які не мали можливості фактично здійснювати господарські операції, у зв`язку з відсутністю майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу або надання послуг, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставними.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Верховний Суд України висловив позицію про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані контрагентом від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів (робіт, послуг) (постанова від 12.04.2016 у справі №826/17617/13-а та постанова від 26.04.2016 у справі №2а-4201/11/2670).

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 26.03.2018 № 164/26-15-14-01-01/39006345, і, як результат, оскаржувані податкові-повідомлення рішення є правомірними та обґрунтованими.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги ТОВ Альянс ЛКМ акими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 255 КАС України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

У задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Альянс ЛКМ (03118, м. Київ, вул. Козацька, буд. 118, код ЄДРПОУ 39006345) до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2018 №0004861401, №0004871401, відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Н.М. Клименчук