Постанова

від 17.07.2019 по справі 280/5297/18

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 липня 2019 року м. Дніпросправа № 280/5297/18

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач),

суддів: Баранник Н.П., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексістрой" на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 в адміністративній справі №280/5297/18 , ухвалене суддею Мащенко Д.В., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексістрой" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протипрвними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и В:

У грудні 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Ексістрой»до Головного управління ДФС у Запорізькій області , в якій позивач просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0019021406 від 03.12.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 84869,00 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача №0019031406 від 03.12.2018 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмір 52278,75 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 41823,00 грн., та за штрафними санкціями 10455,75 грн.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 в задоволенні адміністративного позову відмовлено .

Рішення суду обгрунтовано тим, що позивачем не доведено обґрунтованість заявлених вимог, в той час як відповідачем належним чином підтверджено правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив прийняти нове рішення , яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі .

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки відповідача ґрунтуються на суперечливій оцінці неправомірності (безпідставності) відображення даних первинних документів у регістрах бухгалтерського обліку щодо фінансово-господарських операцій із контрагентами ТОВ «АСТІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» за 2015 рік. Позивач вважає, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції. Сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами. Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Крім того, акт перевірки не містить відомостей про визнання недійсним жодного з наведених в ньому правочинів, реальність операцій за якими піддається сумніву контролюючим органом. Зазначає, що посилання в Акті перевірки на те, що контрагентами позивача не підтверджені податкові зобов`язання, як на порушення податкового законодавства з боку ТОВ «Ексістрой» є безпідставними, оскільки жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фахівцями Запорізької ОДПІ Головного управління ДФС у Запорізькій області здійснено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Ексістрой» з питань встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентами ТОВ «АСТІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39315905), ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39879177) за 2015 рік та податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з контрагентом ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39879177) за період листопад 2015 року.

За результатами документальної позапланової виїзної перевірки складено Акт перевірки №691/08-01-14- 06/25221417 від 12.11.2018.

Відповідно до висновків зазначеного Акту перевірки встановлено порушення:

- п. п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135 з врахуванням п. 44.1, 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток, що перевірявся, на загальну суму 84 869 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-IV (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевіряється, на загальну суму 41 823 грн.

19.11.2018 за вих.№1119/1 позивачем подані заперечення на Акт перевірки №691/08-01-14- 06/25221417 від 12.11.2018.

Відповіддю на заперечення (вих. №42312/10/08-01-14-06-11 від 28.11.2018) до Акту документальної позапланової виїзної перевірки від 12.11.2018 №691/08-01-14- 06/25221417 заперечення ТОВ «Ексістрой» залишені без задоволення, а висновки акту без змін.

03.12.2018 на підставі висновків Акту перевірки було прийнято податкові повідомлення-рішення №0019021406 та №0019031406, згідно з якими відповідачем було збільшено суми грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 84869,00 грн. та з податку на додану вартість в розмірі 52278,75 грн., в тому числі штрафні санкції - 10455,75 грн.

З приводу даних спірних правовідносин, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Спірні правовідносини внормовано приписами Податкового кодексу України (далі - ПК України), Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та нормативними актами, прийнятими на їх виконання.

За змістом статті 198 ПК України право платника податків на включення сум податку на додану вартість (далі - ПДВ) до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (робіт, послуг), основних фондів (необоротних активів) (щодо останніх, крім того, будівництво, спорудження, створення), призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема щодо податкового кредиту - податковою накладною, виписаною постачальником-платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пункт 201.11 статті 201 ПК України) сум витрат на придбання товару (робіт, послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні придбання товару (робіт, послуг).

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIVгосподарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Приписами статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством (пункт 44.1 статті 44 ПК України).

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість, а також включення витрат до складу оподатковуваного доходу є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні врахувати, що відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Як втановлено судом першої інстнції в ході судового розгляду не підтверджено факт постачання товарів (виконання підрядних робіт) у травні та листопаді 2015 року на адресу ТОВ «Ексістрой» , документи з придбання яких були виписані від імені ТОВ «АСТІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ» (код ЄДРПОУ 39315905) та ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39879177) невстановленими особами.

Однак, якк вбачається з матеріалів справи, акт перевірки не містить відомостей про те, що контрагента ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» було знято з реєстрації як юридичну особу або у нього анульовано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість - на день виписки податкових накладних за операціями з ТОВ ЕКСІСТРОЙ .

Крім того, наявність в усіх вказних господарських операціях доданої вартості (фактично -отримання прибутк), як ділова мета здійснення госпоодарської операції, підтвержує реальну зміну майнового стану (активів) ТОВ ТОВ ЕКСІСТРОЙ .

Відтак, фактично позивачем було надано документи, які дають можливість дійти висновку про рух активів у процесі здійснення зазначених вище господарських операцій, наявності спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та існуванню зв`язку між фактом придбання товарів (робіт, послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку та доказів на підтвердження отримання позивачем робіт.

Щодо матеріалів кримінальних проваджень, внесених до ЄРДР, відносно службових ТОВ «АСТІОН ДЕВЕЛОПМЕНТ» та ТОВ «ТРЕЙДПРОМІНВЕСТ» по взаємовідносинах з іншими суб`єктами господарювання.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору статтею 74 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Колегія суддів вказує на те, що сам факт порушення кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Доказів наявності вироків суду відносно позивача чи його контрагента за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України (фіктивне підприємництво), відповідачем не надано, а договори, укладені позивачем з даним товариством не визнані нечинними.

Враховуючи наведене, колегія судів приходить до висновку, що саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань не може розглядатися як беззаперечний доказ відсутності фактичного здійснення спірних операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Отже, господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що невиконання контрагентами податкових зобов`язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб`єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб`єкта господарювання.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про недоведеність відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями ст.73 КАС України покладено обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення, обставин, які б спростовували факт здійснення господарських операцій, достовірності і повноти відображення податку на додану вартість за вказаними спірними господарськими операціями.

Керуючись ст. ст. 315,317,321,322 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексістрой" - задовольнити.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 27.02.2019 року скасувати та прийняти нову постанову.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення №0019021406 та №0019031406 від 03.12.2018 року.

Стягнути Головного управління ДФС у Запорізькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексістрой" судові витрати в сумі 5116,05 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного суду.

Головуючий - суддя Л.А. Божко

суддя Н.П. Баранник

суддя А.В. Суховаров