Постанова

від 08.08.2019 по справі 904/1938/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2019 року

м. Київ

Справа № 904/1938/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючого - Пєскова В.Г.,

суддів: Банаська О.О., Катеринчук Л.Й.

за участю секретаря судового засідання - Хмельовського В.О.,

учасники справи:

ініціюючий кредитор - Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві,

боржник - Публічне акціонерне товариство "АТП 13060",

ліквідатор - арбітражний керуючий Гладій О.В.,

представники учасників справи в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019

у складі колегії суддів: Коваль Л.А. (головуючий), Білецької Л.М., Паруснікова Ю.Б.

та на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 (в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 964 137,74 грн)

у складі судді Владимиренко І.В.

у справі за заявою Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

до Публічного акціонерного товариства "АТП 13060"

про визнання грошових вимог на суму 1 325 127,14 грн,

Провадження у даній справі про банкрутство відбувається відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції, яка діє після 19.01.2013.

ВСТАНОВИВ

Обставини справи встановлені судами першої та апеляційної інстанції

1. 18.03.2015 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Топ" порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "АТП 13060" (далі - ПАТ "АТП 13060"), введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено Гладія О.В.

2. 30.11.2016 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області введено процедуру санації ПАТ "АТП 13060"; призначено керуючим санацією ПАТ "АТП 13060" Гладія О.В.

3. 18.07.2018 постановою Господарського суду Дніпропетровської області припинено процедуру санації ПАТ "АТП 13060"; припинено повноваження керуючого санацією ПАТ "АТП 13060" арбітражного керуючого Гладія О.В.; визнано ПАТ "АТП 13060" банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на 4 місяці; ліквідатором ПАТ "АТП 13060" призначено арбітражного керуючого Гладія О.В.

4. 18.07.2018 з метою виявлення кредиторів банкрута, Господарським судом Дніпропетровської області оприлюднено повідомлення про визнання ПАТ "АТП 13060" банкрутом на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі інтернет за номером 52891.

5. 30.11.2018 до Господарського суду Дніпропетровської області від Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві) надійшла заява до боржника про визнання грошових вимог на суму 1 325 127,14 грн.

6. Грошові вимоги Головного управління ГУ ДФС у м. Києві складаються з податкового боргу з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки у розмірі 198 830,46 грн, який виник у зв`язку з несплатою самостійно визначеного податкового зобов`язання за податковою декларацією №9017398096 від 12.02.2018, та податковим боргом з орендної плати за землю з юридичних осіб за податковою декларацією №9020807657 від 14.02.2018 у розмірі 1 126 296,68 грн.

7. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що ПАТ "АТП 13060" подало до органів доходів і зборів податкову декларацію з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки від 12.02.2018, відповідно до якої боржником задекларовано податок у 2018 році у розмірі 477 660,90 грн, з поквартальною розбивкою 1 квартал (119 415,23 грн), 2 квартал (119 415,23 грн), 3 квартал (119 415,23 грн), 4 квартал (119 415,23 грн).

8. Відповідно до детального розрахунку з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, кредитором заявлені грошові вимоги по сплаті податкового боргу з податку на нерухоме майно у розмірі 79 415, 23 грн з терміном сплати 29.07.2018 та у розмірі 119 415, 23 грн з терміном сплати 29.10.2018.

9. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ "АТП 13060" подано до органів доходів і зборів податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2018 рік №9020807657 від 14.02.2018, відповідно до якої боржником задекларовано податкове зобов`язання (орендна плата за землю) на 2018 у розмірі 3 378 890,05 грн, з помісячною розбивкою на 12 місяців по 281 571,17 грн.

10. Відповідно до детального розрахунку ГУ ДФС у м. Києві заявлено грошові вимоги з податку на орендну плату з юридичних осіб по податковій декларації від 14.02.2018 №9020807657 у розмірі 281 574,1 грн із терміном сплати 30.07.2018, у розмірі 281 574,17 грн із терміном сплати 30.08.2018, у розмірі 281 574,17 грн із терміном сплати 30.09.2018, у розмірі 281 574,17 грн із терміном сплати 30.10.2018.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови апеляційного господарського суду

11. 11.12.2018 ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1938/15 визнано частково грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у сумі 360 989,40 грн (6 черга задоволення), судовий збір у розмірі 3 524 грн (1 черга задоволення); грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у розмірі 964 137,74 грн відхилено; зобов`язано ліквідатора внести грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у сумі 360 989,40 грн (6 черга задоволення), судовий збір у розмірі 3 524 грн (1 черга задоволення) відповідно до вимог статті 45 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до реєстру вимог кредиторів.

12. 16.05.2019 постановою Центрального апеляційного господарського суду у справі № 904/1938/15 апеляційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 - без змін. Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги покладено на ГУ ДФС у м. Києві.

13. Суди першої та апеляційної інстанції дійшли висновків, що грошові вимоги ГУ ДФС у м. Києві з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 119 415,23 грн з терміном оплати 29.10.2018 (3 квартал 2018 року) та грошові вимоги у розмірі 844 722,51 грн (з терміном оплати 30.08.2018, 30.09.2018, 30.10.2018) суперечать положенням абзацу 3, частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а відтак не підлягають задоволенню.

14. Визнаючи грошові вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві у сумі 360 989,40 грн, суди виходили з обставин невиконання боржником податкових зобов`язань.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

А. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

15. 05.06.2019 ГУ ДФС у м. Києві подано касаційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 у справі № 904/1938/15 в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 964 137,74 грн та прийняти нове рішення, яким визнати кредиторські вимоги ГУ ДФС у м. Києві у повному обсязі, а саме - 1 325 127,14 грн.

16. Скаржник вважає, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме статті 236 Господарського процесуального кодексу та статей 1, 23, 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", без з`ясування всіх обставин справи. Скаржник вказує, що заборгованість з податку на нерухоме майно, а також податковий борг орендної плати за землю самостійно були визначені боржником та виникли в межах процедури розпорядження майном та ліквідаційної процедури, що є підтвердженням обґрунтованості грошових вимог скаржника.

Б. Доводи, викладені у відзиві на касаційну скаргу

17. 06.08.2019 до Верховного Суду від ліквідатора ПАТ "АТП 13060" арбітражного керуючого Гладія О.В. надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він просить Суд залишити без задоволення касаційну скаргу, а прийняті у справі ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

18. Ліквідатор вважає доводи касаційної скарги безпідставними та посилається на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 12.04.2018 у справі № 904/404/15, відповідно до якої у частині першій статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема, визначено, що господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Отже, зазначеними нормами Закону, законодавець чітко встановив, що поточні вимоги кредитора - це неоплачені боржником вимоги, які виникли в процедурах банкрутства, за період після порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство і до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора. Також згідно положень зазначеної норми у банкрута припиняється підприємницька діяльність та припиняються повноваження органів управління банкрута щодо управління банкрутом та розпорядження його майном, а також повноваження власника (власників) майна банкрута. Доводи скаржника про те, що заявлені вимоги відносяться до витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури, тому підлягають визнанню судом відповідно до положень статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", спростовується тим, що у ліквідаційній процедурі нові зобов`язання у банкрута можуть виникати виключно у випадках, прямо передбачених у цьому Законі і порядок їх виконання визначений спеціальними нормами Закону про банкрутство. Такими випадками є зобов`язання з оплати поточних комунальних і експлуатаційних витрат та інших витрат, пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. (ч. 1 ст. 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом").

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

А. Оцінка аргументів учасників справи

і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

А. Щодо суті касаційної скарги

19. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

20. Здійснивши перевірку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови судів попередніх інстанцій, а також оцінивши доводи касаційної скарги ГУ ДФС у м. Києві в частині відмови у визнанні кредиторських вимог до ПАТ "АТП 13060" на суму 964 137,74 грн, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

21. 18.07.2018 постановою Господарського суду Дніпропетровської області ПАТ "АТП 13060" визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

22. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що кредитором - ГУ ДФС у м. Києві заявлені грошові вимоги по сплаті податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 79 415, 23 грн з терміном сплати 29.07.2018 та у розмірі 119 415, 23 грн з терміном сплати 29.10.2018. Також, ГУ ДФС у м. Києві заявлено грошові вимоги з податку на орендну плату з юридичних осіб у розмірі 281 574, 17 грн з терміном сплати 30.07.2018, у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.08.2018, у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.09.2018, у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.10.2018.

23. Частина перша статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", яка визначає наслідки визнання боржника банкрутом, зокрема передбачає, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури: господарська діяльність банкрута завершується закінченням технологічного циклу з виготовлення продукції у разі можливості її продажу за виключенням укладення та виконання договорів, що мають на меті захист майна банкрута або забезпечення його збереження (підтримання) у належному стані, договорів оренди майна, яке тимчасово не використовується, на період до його продажу в процедурі ліквідації тощо; строк виконання всіх грошових зобов`язань банкрута вважається таким, що настав; у банкрута не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів)), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури; вимоги за зобов`язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

24. Згідно з положеннями пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій. Відповідно до положень частини першої статті 7 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", щодо боржника застосовуються такі судові процедури банкрутства: розпорядження майном боржника; мирова угода; санація (відновлення платоспроможності) боржника; ліквідація банкрута.

25. Аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України частини першої статті 7, частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника у справі про банкрутство банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, порядок погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з такого боржника регулюється Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

26. Положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначено основні засади (принципи) господарського судочинства. Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією із основних засад (принципом) господарського судочинства є верховенство права.

27. У пункті 3.1. Рішення Конституційного Суду України від 29.06.2010 у справі № 1-25/2010 зазначено, що одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

28. Системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

29. Відповідно до положень пункту 36.1. статті 36 Податкового Кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Згідно з положеннями підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, підставами для припинення податкового обов`язку, крім його виконання, є скасування податкового обов`язку у передбачений законодавством спосіб.

30. Оскільки у розумінні пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, вказаний кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також беручи до уваги те, що положеннями статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (яка встановлює наслідки визнання боржника банкрутом внаслідок відкриття ліквідаційної процедури, що є однією із судових процедур у справі про банкрутство) встановлено, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), колегія суддів суду касаційної інстанції, на підставі підпункту 37.3. статті 37 Податкового Кодексу України, дійшла до висновку, що приписами статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено підставу для припинення податкового обов`язку боржника, якого визнано банкрутом, щодо обчислення та сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом.

31. Виникнення у боржника, щодо якого введено ліквідаційну процедуру у справі про банкрутство, податкового обов`язку щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав після моменту визнання боржника банкрутом, буде нести за собою порушення права такого боржника, яке визначене законодавством, на звільнення від сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що у свою чергу суперечить принципу правової визначеності, який є одним із елементів верховенства права. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.03.2019 у справі № 910/14827/16.

32. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що заявлені ГУ ДФС у м. Києві вимоги щодо сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у розмірі 119 415, 23 грн з терміном сплати 29.10.2018 та щодо сплати земельного податку (орендна плата з юридичних осіб) кредитором заявлені вимоги у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.08.2018, у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.09.2018, у розмірі 281 574,17 грн з терміном сплати 30.10.2018, фактично виникли за період після визнання боржника банкрутом.

33. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано положення статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та відмовлено ГУ ДФС у м. Києві у визнанні вказаних вимог на суму 964 137,74 грн та включенні цих вимог до реєстру вимог кредиторів у даній справі.

34. Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що беручи до уваги приписи частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положення підпункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла до висновку, що подання боржником, щодо якого введено ліквідаційну процедуру, декларацій до контролюючого органу не є підставою виникнення у такого боржника зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін сплати яких настав в період після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. За таких обставин, Суд відхиляє посилання скаржника як на підставу обґрунтованості своїх вимог на те, що ним самостійно було задекларовано податкове зобов`язання.

35. З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає порушення або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції положень статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

36. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі Верховний Суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

Б. Висновки щодо застосування норми права

37. Системний аналіз положень пункту 1.3. статті 1 Податкового Кодексу України та положень частини першої статті 38 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", дає підстави дійти до висновку, що з моменту визнання боржника банкрутом (ухвалення постанови у справі про банкрутство) у банкрута не виникає обов`язку зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (котрі нараховані після моменту визнання боржника банкрутом банкрутом), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

В. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновків про те, що ухвала та постанова у справі прийняті з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, із дотриманням норм матеріального та процесуального права.

39. Враховуючи вищевикладене та керуючись пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві підлягає залишенню без задоволення, а прийняті у справі постанова Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 (в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 964 137,74 грн) - залишенню без змін.

Г. Розподіл судових витрат

40. У зв`язку з тим, що Суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення Суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини першої статті 308, статтею 309, 315 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2019 та ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 11.12.2018 (в частині відмови у визнанні грошових вимог ГУ ДФС у м. Києві у розмірі 964 137,74 грн) залишити без змін.

3. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Пєсков

Судді О. Банасько

Л. Катеринчук