Рішення

від 23.08.2019 по справі 522/4410/19

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/4410/19

Провадження № 2/522/5106/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2019 року

Приморський районний суд м. Одеси:

під головуванням - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання - Стогнієнко Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу, -

ВСТАНОВИВ:

18.03.2019р. позивачка звернулась до Приморського районного суду м. Одеси з позовом, в якому зазначає, що впродовж 2013-2017 років ОСОБА_2 з відома та за згодою своєї дружини ОСОБА_3 неодноразово укладав з позивачкою (та з її чоловіком) договори позики в інтересах сім`ї. Так, 22 березня 2016 року ОСОБА_2 позичив 40 000,00 дол. США, що складало 1 100 000,00 грн.. Укладення договору позики підтверджується відповідною розпискою. Зазначені грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 06.04.2016 року. На день звернення з позовом до суду борг не повернутий, тому позивачка просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь суму боргу у розмірі 1 068 659,52 грн., три процента річних - 94 159,15 грн., всього за договором позики від 22.03.2016 року - 1 162 818,67 грн.. 13 лютого 2017 року ОСОБА_2 позичив 1 100 000,00 грн.. Укладення договору позики підтверджується відповідною розпискою. Зазначені грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 13.04.2017 року. На день звернення з позовом до суду борг не повернутий, тому позивачка просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь суму боргу у розмірі 1 100 000,00 грн., три процента річних - 63 287,67 грн., індекс інфляції - 272 690,00 грн., всього за договором позики від 13.02.2017 року - 1 435 977,67 грн.. 01 червня 2017 року ОСОБА_2 позичив 190 000,00 дол. США, що складало 4 370 000,00 грн.. Укладення договору позики підтверджується відповідною розпискою. Зазначені грошові кошти ОСОБА_2 зобов`язався повернути до 10.10.2018 року. На день звернення з позовом до суду борг не повернутий, тому позивачка просить стягнути з відповідачів солідарно на її користь суму боргу у розмірі 5 076 132,72 грн., три процента річних - 64 668,54 грн., всього за договором позики від 01.06.2017 року - 5 140 801,26 грн., а всього боргу на 7 739 597,60грн..

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 27 березня 2019 року позов було прийнято до провадження, відкрито провадження по цивільній справі, призначено розгляд справи в загальному порядку, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні 12 квітня 2019р. судом оглянути оригінали розписок, наданих представником позивачки.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 12 квітня 2019 року задоволено клопотання позивачки про витребування доказів та витребувано від Приморської державної податкової інспекції Південного управління у м. Одесі ГУ ДФС в Одеській області інформацію про доходи ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за 2013 - 2018 роки.

У підготовчому судовому засіданні 29 травня 2019р. відзив ОСОБА_3 на позовну заяву був судом повернутий, оскільки був поданий до суду з порушенням встановленого строку для його подання, клопотання про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву надано не було.

ОСОБА_3 до суду надала заперечення на позовну заяву, в яких зазначила, що шлюб між нею та ОСОБА_2 розірвано 12.12.2018 року відповідним рішенням суду, та що позивачкою не доведено, що кошти, отримані ОСОБА_2 за розписками від 22.03.2016р., від 13.02.2017р. та від 01.06.2017р., були витрачені ним саме в інтересах сім`ї, тому солідарна відповідальність ОСОБА_3 за таким боргом неможлива та вимоги позивачки про стягнення з неї солідарно з ОСОБА_2 суми боргу не підлягають задоволенню.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13 червня 2019 року підготовче засідання по справ закрито, справу призначено до судового розгляду .

ОСОБА_2 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, до судових засідань не з`являвся, про причини неявки та їх поважність суду не повідомляв.

У судовому засіданні суд, заслухавши представників ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували у зареєстрованому шлюбі з 23.06.2000р. по 11.01.2019р..

22 березня 2016 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 40 000 доларів США, що складало 1 100 000, грн., і які зобов`язався повернути до 06.04.2016 року.

13 лютого 2017 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 1 100 000, грн., і які зобов`язався повернути до 13.04.2017 року.

01 червня 2017 року ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 190 000 доларів США, що складало 4 370 000, грн., і які зобов`язався повернути до 10.10.2018 року.

На підтвердження укладання договорів позики ОСОБА_2 виготовив та надав ОСОБА_1 відповідні розписки.

За відомостями ГУ ДФС в Одеській області від 28.05.2019р., ОСОБА_2 перебував в якості ФОП на обліку з 17.08.2005р. по 12.12.2018р.. Задекларована сума доходів за 2013 рік складає 527 432 грн., за 2014 рік - 790 766 грн., за 2015 рік - 885 160 грн.; за 2016 рік - 884 056 грн.; за 2017 рік - 484 880 грн.; за 2018 рік - 321 000 грн..

ОСОБА_3 перебуває в якості ФОП на обліку з 16.02.2002р.. Задекларована сума доходів за 2013 рік складає 615 830 грн., за 2014 рік - 899 525 грн., за 2015 рік - 962 310 грн.; за 2016 рік - 882 380 грн.; за 2017 рік - 943 859 грн.; за 2018 рік - 963 750 грн..

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передання грошової суми позичальнику. За своєю суттю розписка про отримання в борг коштів є документом, який боржник видає кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.

Відповідно до ст.1046 ЦК за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК встановлено, що за договором позики на позичальникові лежить обов`язок повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Згідно з ч.2 ст.1047 ЦК на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст.545 ЦК України прийнявши виконання зобов`язання, кредитор повинен на вимогу боржника видати йому розписку про одержання виконання частково або в повному обсязі. Якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов`язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає. Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов`язку.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу за договорами позик від 22.03.2016р., від 13.02.2017р., від 01.06.2017р. підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки знайшли своє повне підтвердження у судовому засіданні.

Стосовно солідарного стягнення боргу з ОСОБА_3 суд зазначає, що відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Договір, укладений одним із подружжя, створює обов`язки для другого з подружжя в разі, якщо його укладено в інтересах сім`ї, а одержане за цим договором майно фактично використано на задоволення потреб сім`ї.

Позивачкою під час розгляду справи не доведено, що запозичені ОСОБА_2 грошові кошти за договорами позик від 22.03.2016р., від 13.02.2017р. та від 01.06.2017р., використані колишнім подружжям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на задоволення потреб сім`ї. Тому зобов`язання ОСОБА_2 з повернення запозичених коштів не можуть створювати обов`язку з їх повернення для ОСОБА_3 та позовні вимоги в частині солідарного стягнення суми боргу з ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення трьох процентів річних та індексу інфляції на гривневий борг за прострочку виконання зобов`язання, суд зазначає наступне.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 :

- за розпискою від 22.03.2016р. - 40 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2019р. складає 1 068 659,52 грн. На час звернення позивача до суду, а саме - 15 березня 2019 року, термін прострочення ОСОБА_2 становить 1072 дня. Таким чином, три процента річних, які повинен сплатити ОСОБА_2 позивачці за прострочення виконання зобов`язання становить 94 159,15 грн. ((1 068 659,52грн. х 1072 днів х 3%) : 365 днів);

- за розпискою від 13.02.2017р. - 1 10 000 грн. На час звернення позивача до суду, а саме - 15 березня 2019 року, термін прострочення ОСОБА_2 становить 700 днів. Таким чином, три процента річних, які повинен сплатити ОСОБА_2 позивачці за прострочення виконання зобов`язання становить 63 287,67 грн. ((1 100 000грн. х 700 днів х 3%) : 365 днів). Збитки від інфляції за період з 14.04.2017р. по 15.03.2019р. розраховані за формулою: сума боргу х індекс інфляції (добуток щомісячних індексів зі відповідний період) / 100% - сума боргу, та складають 272 690 грн.;

- за розпискою від 01.06.2017р. - 190 000 дол. США, що за курсом НБУ станом на 15.03.2019р. складає 5 076 132,72 грн. На час звернення позивача до суду, а саме - 15 березня 2019 року, термін прострочення ОСОБА_2 становить 155 днів. Таким чином, три процента річних, які повинен сплатити ОСОБА_2 позивачці за прострочення виконання зобов`язання становить 64 668,54 грн. ((5 076 132,72грн. х 155 днів х 3%) : 365 днів).

Оскільки у відповідності з вимогами ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а позивачка у своєму позові просить стягнути три процента річних та інфляційні збитки з гривневого боргу за прострочення виконання зобов`язання, то суд вважає за можливе стягнути з ОСОБА_2 на користь позивачці саме розраховані нею суми штрафних санкцій.

Судом встановлено, що позивачка має інвалідність ІІ групи, тому відповідно до п.9 ст.5 Закону України Про судовий збір звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України Про судовий збір розмір судового збору за подання позову складає 9 605 грн.

Відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги задоволені частково, судовий збір в розмірі 9 605 грн. підлягає стягненню в дохід держави з ОСОБА_2 ..

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 4, 13, 76-81, 95, 258-259, 263 України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму в розмірі 7 739 597,60 грн., яка складається з:

-основного боргу за договором позики від 22.03.2016 року в сумі 40 000 дол. США, що складає 1 068 659,52 грн., трьох процентів річних в сумі 94 159,15 грн., всього за договором позики від 22.03.2016 року - 1 162 818,67 грн.;

-основного боргу за договором позики від 13.02.2017 року в сумі 1 100 000,00 грн., трьох процентів річних в сумі 63 287,67 грн., індексу інфляції в сумі 272 690,00 грн., всього за договором позики від 13.02.2017 року - 1 435 977,67 грн.;

-основного боргу за договором позики від 01.06.2017 року в сумі 190 999,00 дол. США, що складає 5 076 132,72 грн., трьох процентів річних в сумі 64 668,54 грн., всього за договором позики від 01.06.2017 року - 5 140 801,26 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі 9 605,00 грн.

В задоволенні вимог до ОСОБА_3 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справ, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 29.08.2019 року.

Суддя: Р.Д. Абухін

23.08.19