Ухвала

від 29.08.2019 по справі 908/2202/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.08.2019 Справа № 908/2202/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву вих. № 36 від 19.08.2019 Приватного підприємства Діоген (вул. Східна, буд. 1А, м. Запоріжжя, 69083, ідентифікаційний код 20498172) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035, ідентифікаційний код 00130926) заборгованості в сумі 4845,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство Діоген звернулось до господарського суду Запорізької області із заявою вих. № 36 від 19.08.2019 (вх. № 2368/08-07/19 від 19.08.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго суми 4845,85 грн. заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 19.08.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2202/19 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК Украни, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту заяви, поданої Приватного підприємства Діоген , слідує, що заявник просить стягнути з боржника суму 4845,85 грн. переплати за електричну енергію за Договором № 8181 від 22.12.2014 про постачання електричної енергії.

В обґрунтування свої вимог заявник зазначає про закінчення у боржника дії ліцензії на постачання електричної енергії з першого січня 2019 року. Вказує, що неодноразово звертався до боржника щодо повернення надмірно сплачених коштів, однак кошти у сумі 4845,85 грн. заявнику не повернути.

До заяви Приватним підприємством Діоген додано копії договору № 8181 від 22.12.2014 про постачання електричної енергії, акту звіряння взаємних розрахунків за електричну енергію від 11.02.2019, листи вих. № 8 від 11.02.2019, вих. № 18 від 25.03.2019, та претензії № 28 від 25.06.2019.

Однак документів, що підтверджують перерахування горошкових коштів у сумі 4845,85 грн. Приватним підприємством Діоген до заяви не додано.

Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили як доказу наявності обов`язку сплатити грошові кошти або ж відсутності такого обов`язку. В розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні вказані акти є лише зведеними обліковими документами, які відображають стан розрахунків між сторонами на певну дату.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У видачі судового наказу Приватному підприємству Діоген про стягнення з Публічного акціонерного товариства Запоріжжяобленерго заборгованості в сумі 4845,85 грн. відмовити.

2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади:http://court.gov.ua/fair/sud5009/.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 29.08.2019 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.А. Азізбекян