Ухвала

від 29.08.2019 по справі 908/2197/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.08.2019 Справа № 908/2197/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, розглянувши заяву від 15.08.2019 № 42 Комунального підприємства Наше місто Запорізької міської ради (вул. Українська, буд. 29а, м. Запоріжжя, 69095, ідентифікаційний код 40545596) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення Товариства з обмеженою відповідальністю Трикотаж (пр. Ювілейний, буд. 30, м. Запоріжжя, 69076, ідентифікаційний код 13627781) заборгованості в сумі 10717,38 грн.

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Наше місто Запорізької міської ради звернулося до Господарського суду Запорізької області із заявою від 15.08.2019 № 42 (вх. № 2363/08-07/19 від 19.08.2019) про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трикотаж суми 10717,38 грн. заборгованості.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу від 19.08.2019 здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2197/19 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК Украни, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про наявність його заявнику невідомо.

Судовий наказ, відповідно до положень статті 232 ГПК України, є судовим рішенням.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст.148 цього Кодексу. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.

За змістом статті 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним в письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 154 ГПК України суд розглядає заяву про видачу судового наказу протягом п`яти днів з дня її надходження. Розгляд проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника. За результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.

Суддя постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу (ч. 2 ст. 152 ГПК України).

Розглянувши подану заяву про видачу судового наказу та додані до неї документи, суд дійшов висновку про відмову у видачі судового наказу, з огляду на наступне.

Згідно з п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, зокрема, якщо: заяву подано з порушенням вимог статті 150 цього Кодексу; із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.

Згідно з вимогами ч.ч. 2, 3 ст. 150 ГПК України у заяві повинно бути зазначено: вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються. До заяви про видачу судового наказу, зокрема, додаються: копія договору, укладеного в письмовій формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.

Відповідно до ст.ст. 76-78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Із змісту заяви, поданої Комунальним підприємством Наше місто Запорізької міської ради, слідує, що заявник просить стягнути з боржника суму 10717,38 грн. заборгованості, яка виникла за Договором № 3133/2016/12/нж про надання послуг з утримання будинків і споруд прибудинкових територій від 05.12.2016, а саме: заборгованість з оплати послуг, наданих Виконавцем (заявником) в період з грудня 2016 року по грудень 2018 року, що прийняті Споживачем (боржником) без будь-яких зауважень.

Згідно п. 20 Договору, сторони домовились, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України умови цього договору розповсюджується на взаємовідносини між сторонами, які виникли між сторонами з 01.09.2016.

До заяви додано копію зазначеного договору та розрахунок основного боргу станом на 01.06.2019 яким, як зазначено в тексті заяви, підтверджується виникнення заборгованості. Також, до заяви додані копії актів наданих послуг № 39 від 31.01.2017, № 2427 від 31.03.2017, № 4439 від 30.04.2017, № 7510 від 30.06.2017 та за травень 2017 року. Інших доказів на підтвердження надання Виконавцем за договором послуг у спірний період та виникнення заявленої до стягнення заборгованості у заяві не вказано та до неї не додано.

Відповідно до п. 1 Договору його предметом є забезпечення Виконавцем надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у житловому будинку в„– 30 по просп. Ювілейний у м.Запоріжжя , в якому знаходиться приміщення Споживача, а саме: нежитлове приміщення № XXVI першого поверху (літера А-9), загальною площею 390,2 кв.м., а Споживачем - забезпечення своєчасної оплати таких послуг за встановленим тарифом у строк та на умовах, що передбачені цим договором.

Розмір щомісячної плати за надані послуги на дату укладення цього договору становить 1048,47 грн. (390,2 кв.м. х 2,687 грн.) у т.ч. ПДВ (п. 3 Договору).

Згідно з п.6 Договору Виконавець надає акт здачі-приймання робіт (надання послуг). Отриманий акт здачі-прийняття робіт Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути в адресу Виконавцю на протягом 7-ми робочих днів з дати отримання. У разі неотримання Виконавцем акту здачі-прийняття робіт або обґрунтованих заперечень в його підписанні у встановлений термін, акт підписується з позначенням про відмову у підписанні його Споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

Разом з тим, із доданого до заяви розрахунку основного боргу слідує, що за грудень 2016 року нараховано суму - 4193,88 грн., за період з січня 2017 року по липень 2018 року - 1048,47 грн. (згідно з умовами Договору), за серпень 2018 року - 3729,66 грн., з вересня 2018 року по грудень 2018 року - 1746,93 грн.

При цьому, у розрахунку міститься посилання на часткову сплату відповідачем заборгованості у січні, лютому, квітні, травні, червні, липні, серпні, вересні, жовтні 2017 року, у лютому, березні, квітні, травні, червні, липні, серпні 2018 року.

Також, із вказаного розрахунку основного боргу вбачається, що станом на 23.08.2018 у боржника була відсутня заборгованість.

Проте, в заяві не викладено обставин, не вказано та не додано доказів щодо обґрунтування розміру нарахування за грудень 2016 року - 4193,88 грн., за серпень 2018 року- 3729,66 грн., та з вересня 2018 року по грудень 2018 року по 1746,93 грн., зазначені заявником обставини щодо прийняття Споживачем послуг належної якості без зауважень не підтверджено документально.

Сам по собі наданий розрахунок основного боргу, без доказів на його обґрунтування не є належним доказом на підтвердження виникнення заявленої до стягнення заборгованості.

Тобто, із вищенаведеного вбачається, що вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються, не підтверджуються доданими до неї документами.

Із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу про стягнення суми грошової заборгованості.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що у задоволенні заяви про видачу судового наказу слід відмовити на підставі п.п.1, 8 частини першої статті 152 ГПК України.

За змістом ч. 1 ст. 153 цього Кодексу відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою після усунення її недоліків.

У разі відмови у видачі судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред`явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви (ч. 2 ст. 151 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 147, 150, п.п. 1, 8 ч. 1 ст. 152, ст.ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У видачі судового наказу Комунальному підприємству Наше місто Запорізької міської ради про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Трикотаж заборгованості в сумі 10717,38 грн. відмовити.

2. Звернути увагу учасників судового процесу, що з судовим рішенням можливо ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади:http://court.gov.ua/fair/sud5009/.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання - 29.08.2019 та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.А. Азізбекян