Рішення

від 20.08.2019 по справі 909/598/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.08.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/598/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Стефанів Т. В.,

секретар судового засідання Масловський А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави

до відповідача: Вільхівської сільської ради

до відповідача: Приватного підприємства агрофірми "Вільхівці"

про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 та звільнення земельної ділянки загальною площею 22, 0 га

за участю:

від позивача: Гоголь В. ОСОБА_1 . - прокурор відділу

ВСТАНОВИВ: Керівник Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області звернувся до суду в інтересах держави до Вільхівської сільської ради та Приватного підприємства агрофірми "Вільхівці" про визнання незаконним та скасування рішення Вільхівської сільської ради Городенківського району № 80 від 21.12.2018 "Про тимчасове користування землями товарного сільськогосподарського виробництва" та звільнення одержаної за актом прийому-передачі від 04.01.2019 земельну ділянку загальною площею 22, 0 га, яка знаходиться в урочищі "Романівка" Вільхівської сільської ради та має кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги із посиланням на положення ст. 124, 125, 126, 134 Земельного кодексу України, ст. 16, 215, 216, 393 Цивільного кодексу України, ст. 20, 207 Господарського кодексу України і ст. 23, 24 Закону України "Про прокуратуру" аргументовано тим, що приймаючи оскаржуване рішення та укладаючи типовий договір оренди Вільхівська сільська рада створила умови, за яких ПП агрофірма "Вільхівці" отримало в користування земельні ділянки площею 22,0 га з порушенням вимог Закону України "Про оренду землі" та Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, не на конкурентних засадах.

Ухвалою суду від 11.06.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.07.2019; встановлено відповідні строки для подачі відзивів на позов, відповіді на відзиви та заперечення на відповіді на відзив.

09.07.2019 підготовче засідання відкладено на 23.07.2019, про що зазначено в протоколі судового засідання від 09.07.2019. Про дату та час розгляду справи позивача повідомлено під розписку в судовому засіданні, відповідачів - ухвалами-повідомленнями в судове засідання від 09.07.2019.

Ухвалою суду від 23.07.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2019.

В судовому засіданні прокурор позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явилися, про причини неявки в судове засідання не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Ухвали суду від 23.07.2019 представниками відповідачів отримано 02.08.2019, про що свідчать відмітки на повідомленнях про вручення поштових відправлень.

Відповідачі не скористалися правом на надання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідачів належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ними права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, встановленому статтею 202 ГПК України.

Статтею 178 ГПК України передбачене право відповідача подати суду відзив на позовну заяву. Разом з тим, як визначено в ч. 3 цієї статті, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, суд дійшов висновку про наявність підстав для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши відповідно до приписів ст. 86 ГПК України в сукупності всі докази, які мають значення для вирішення спору по суті, суд встановив таке.

21.12.2018 Вільхівською сільською радою Городенківського району Івано-Франківської області на шістнадцятій сесії сьомого скликання прийнято рішення "Про тимчасове користування землями товарного сільськогосподарського виробництва", яким передано ППА "Вільхівці" в тимчасове користування з 01.01.2019 до 31.12.2019 землі запасу Вільхівської сільської ради загальною площею 22, 0 га в т. ч. ріллі - 22,0 в урочищі "Романівка"; селищному голові ОСОБА_2 укласти тимчасову угоду за фактичне користування земель запасу з ППА "Вільхівці".

На виконання зазначеного вище рішення, 04.01.2019, між Вільхівською сільською радою (орендодавець) та ППА "Вільхівці" (орендар) укладено типовий договір оренди землі № 1.

Пунктом 1 договору сторони погодили, що орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яке знаходиться в межах населеного пункту с. Вільхівці в урочищі "Романівка".

В оренду передається земельна ділянка в урочищі "Романівка" площею 22 га. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1231017 грн 26 коп. (п. 2, 5 договору).

Згідно з п. 9, 10 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та розмірі 6% від суми нормативно-грошової оцінки, що становить 73861 грн 04 коп. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Пунктами 15, 16, 17, 18 угоди встановлено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського виробництва. Умови збереження стану об`єкта оренди, дотримання санітарних, екологічних та природних норм при використанні земельних ділянок визначених чинним законодавством та прийнятих зі змінами та доповненнями на сесіях сільської ради та сільських сходах правим благоустрою населеного пункту Вільхівської сільської ради. Передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розроблення (з розробленням) проекту її відведення.

У відповідності до п. 20, 21 договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється після реєстрації цього договору за актом приймання-передачі, протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. Після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Договір зареєстрований у Вільхівській сільській раді, про що в книзі записів державної реєстрації договорів вчинено запис № 1 від 04.01.2019.

Згідно акту прийому-передачі земельної ділянки від 04.01.2019 Вільхівська сільська рада (орендодавець) передала ППА "Вільхівці" (орендарю), а орендар прийняв земельну ділянку площею 22, 0 га згідно договору оренди земельної ділянки від 04.01.2019.

Однак, як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169109592 від 04.06.2019 договір оренди від 04.01.2019, предметом якого є земельна ділянка (кадастровий номер НОМЕР_1 ) у встановленому порядку не зареєстрований, державний реєстраційний номер не присвоєний.

Прокурор, встановивши порушення вимог земельного законодавства, внаслідок чого ППА "Вільхівці" безпідставно використовує на території Вільхівської сільської ради в урочищі "Романівка" земельну ділянку сільськогосподарського призначення, звернувся з позовом до Господарського суду Івано-Франківської області задля поновлення порушених прав та інтересів держави.

Суд вважає вимоги позивача обґрунтованими.

Спірні правовідносини між сторонами регулюються Конституцією України, нормами Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", Законом України "Про оренду землі", Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень приймають нормативні та інші акти у формі рішень.

Статтею 12 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до ЗК України, а також вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Згідно з ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

У відповідності до ч.1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (ст. 13 Закону України "Про оренду землі").

Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Згідно приписів статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Статтею 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про оренду землі" об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Згідно приписів ст. 4, 6 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державну реєстрацію речових прав та обтяжень на нерухоме майно, що посвідчують право постійного користування та право оренди земельної ділянки здійснює реєстраційна служба, яка входить у склад управління юстиції.

Натомість, типовий договір оренди землі № 1 від 04.01.2019, предметом якого є земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_1 у встановленому порядку не зареєстрований, державний реєстраційний номер не присвоєний. Даний факт підтверджує Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 169109592 від 04.06.2019

Пунктом 2.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 "Про деякі питання визнання правочинів недійсними" встановлено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв`язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст. 205 - 210, 640 ЦК України, ч. 2-5, 7 ст. 180 ГК України тощо). Зокрема, не вважаються вчиненими правочини (укладеними господарські договори), в яких (за якими): відсутні передбачені законом умови, необхідні для їх укладення (не досягнуто згоди за всіма істотними для даного правочину умовами); не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства необхідна його передача; не здійснено державну реєстрацію або нотаріальне посвідчення, необхідні для його вчинення, тощо. Встановивши відповідні обставини, господарський суд відмовляє в задоволенні позовних вимог як про визнання правочину недійсним, так і про застосування наслідків недійсності правочину. Водночас господарським судам необхідно враховувати таке. Визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками виконання його сторонами. Отже, якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності його вимогам закону; це правило не стосується випадків, коли для вчинення правочину необхідні його державна реєстрація або нотаріальне посвідчення, оскільки за відсутності відповідної реєстрації чи посвідчення договір в будь-якому разі не вважається укладеним.

Отже, типовий договір оренди землі № 1 від 04.01.2019 слід вважати неукладеним.

Відповідно до ч. 2 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених ч. 2, 3 ст. 134 цього Кодексу.

Статтею 127 Земельного кодексу України встановлено, що органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом. Продаж земельних ділянок державної та комунальної власності або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) на конкурентних засадах у формі аукціону здійснюється у випадках та порядку, встановлених главою 21 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 Земельного кодексу України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об`єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті

Частинами 2 , 3 ст. 134 Земельного кодексу України визначено випадки за якими земельні ділянки або право на них не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), і при цьому передача в оренду земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не підпадає.

Тобто, надання спірних земельних ділянок в оренду не належить до випадків, передбачених ч. 2, 3 ст. 134 Земельного кодексу України, а тому необхідною умовою для передачі в оренду в такому випадку є проведення земельних торгів, за результатами яких органом місцевого самоврядування приймається відповідне рішення.

Згідно приписів ст. 135 Земельного кодексу України, земельні торги проводяться у формі аукціону, за результатами проведення якого укладається договір купівлі-продажу, оренди, суперфіцію, емфітевзису земельної ділянки з учасником (переможцем) земельних торгів, який запропонував найвищу ціну за земельну ділянку, що продається, або найвищу плату за користування нею, зафіксовану в ході проведення земельних торгів.

Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що рішення Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області прийняте 21.12.2018 на шістнадцятій сесії сьомого скликання прийнято рішення "Про тимчасове користування землями товарного сільськогосподарського виробництва" прийняте з порушенням вимог ст. 124, 127, 134, 135 Земельного кодексу України, без проведення земельних торгів, не на конкурентних засадах.

Як передбачено ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України, орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. (ст. 140 Конституції України).

В ч. 2 ст. 4 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Суб`єктами права на землі комунальної власності згідно ст. 80 Земельного кодексу України є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України, п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада здійснює передачу у власність або надання у користування земельної ділянки виключно відповідно до закону та у порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Приписами ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси (ст. 21 ЦК України).

За наведених обставин та правових норм, рішення Вільхівської сільської ради Городенківського району Івано-Франківської області від 21.12.2018 "Про тимчасове користування землями товарного сільськогосподарського виробництва" прийняте всупереч норм законодавства України і підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Внаслідок того, що типовий договір оренди землі № 1 від 04.01.2019 слід вважати неукладеним у орендаря - ППА "Вільхівці" відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою, а тому відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України відповідач зобов`язаний її звільнити.

Отже вимога про звільнення одержаної за актом передавання-прийняття від 04.01.2019 земельної ділянки в межах населеного пункту села Вільхівці, урочище "Романівка" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 22, 0 га підлягає задоволенню.

Також в даній справі суд враховує, що у справі "Серявін та інші проти України", Європейський суд з прав людини зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України судові витрати покласти на відповідачів (по вимозі про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 - на Вільхівську сільську раду; по вимозі про звільнення земельної ділянки загальною площею 22, 0 га - на Приватне підприємство агрофірму "Вільхівці").

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

позов Керівника Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області в інтересах держави до відповідачів Вільхівської сільської ради та Приватного підприємства агрофірми "Вільхівці" про визнання незаконним та скасування рішення сесії сільської ради від 21.12.2018 та звільнення земельної ділянки загальною площею 22,0 га - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Вільхівської сільської ради Городенківського району № 80 від 21.12.2018 "Про тимчасове користування землями товарного сільськогосподарського виробництва".

Приватному підприємству агрофірмі "Вільхівці" звільнити одержану за актом прийому-передачі від 04.01.2019 земельну ділянку загальною площею 22, 0 га, яка знаходиться в урочищі "Романівка" Вільхівської сільської ради та має кадастровий номер НОМЕР_1 .

Стягнути з Вільхівської сільської ради Городенківського району (вул. Незалежності, 1, с. Вільхівці, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78113; ідентифікаційний код 20550530) на рахунок Прокуратури Івано-Франківської області - р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483 - 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Стягнути з Приватного підприємства агрофірми "Вільхівці" (вул. Богдана Хмельницького, 40, с. Вільхівці, Городенківський район, Івано-Франківська область, 78113; ідентифікаційний код 22169900) на рахунок Прокуратури Івано-Франківської області - р/р 35215084003924, Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, ідентифікаційний код 03530483 - 1921 грн 00 коп. (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну грн 00 коп.) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до п. п. 17.5 п. 17 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 30.08.2019.

Суддя Т. В. Стефанів